Рішення від 07.11.2011 по справі 2-269/11

Справа № 2-269/11

РІШЕННЯ

Іменем України

07 листопада 2011 р. м.Шахтарськ

Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Федорової О.Ф.,

секретаря Комісар С.А., Олійник Ю.О.,

за участю відповідачів ОСОБА_1,

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Шахтарського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, 18.10.2010р., звернувся з позовом до суду до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 1282,24 Дол.США, заборгованість за відсотками по користуванню кредитом у сумі 303,89грн., пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, по тих підставах, що відповідач порушував вимоги договору №EM54-06/S від 15.11.2006р.. Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 14045,11грн., що еквівалентно 1778,02 Дол.США та судові витрати сплачені позивачем при подачі позову до суду на загальну суму 160,45грн..

Представник позивача в судове засідання не з'явився, до початку судового засідання надав заяву з|із| проханням справу|річ| слухати в його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити.

В судовому засіданні ОСОБА_1, ОСОБА_2 заперечували проти задоволення позову пояснивши, що договір, укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_1, є кредитною лінією, погашення якої передбачено до 15.11.2011 року, відповідно до графіку погашення кредиту та відсотків за ним, останній платіж передбачений 16.11.2009 року. За березень 2009 року в зв'язку із економічною кризою за зазначеним кредитним договором виникла заборгованість, в подальшому відповідачі сплачували основний платіж та заборгованість за прострочення платежу, що підтверджується копіями квитанцій про сплату. Таким чином, вважають, що сума заборгованості ОСОБА_1 сплачена в повному обсязі. Відповідно до п. 4.1. кредитного договору банк має право нараховувати пеню в розмірі 0,047 % від суми непогашеного платежу за кожен день прострочення платежу, але відповідно до наданого позивачем розрахунку вбачається, що з 01.01.2008 року банк застосовує ставку пені в розмірі 0,055 %, а з 15.05.2008 року - 0,067 %. Платежі зараховувались своєчасно, але банк неправомірно проводив нарахування пені. Крім того, Шахтарським міськрайонним судом Донецької області 14.01.2010р. було винесено рішення, яким в задоволенні позову Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення було відмовлено, та ухвалою Апеляційного суду Донецької області рішення залишено без змін. Вважає що своїми діями банк порушує права відповідачів.

Вислухавши відповідачів, дослідивши матеріали справи суд вважає що позов Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволенню не підлягає.

15.11.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № ЕМ54-06/S.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується дати грошові кошти позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк зобов'язався надати відповідачу кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у розмірі 25 000 доларів США, окремими траншами, на підставі попередньої вимоги згідно п. 2.1.2 цього договору в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту і сплаті відсотків згідно графіка погашення кредиту та відсотків, які оформлюються у вигляді додатків до цього договору і є його невід'ємною частиною, комісії та винагороди, штрафу і пені в обумовлені даним договором терміни.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором були укладені договори застави та іпотеки: позивач та ОСОБА_2 15.11.1006 року уклали договір застави № 977ЕМ, згідно якого відповідачка надала в заставу належне їй майно - автомобіль Mersedes-Bens Vito; позивач та ОСОБА_1 15.11.2006 року уклали договір іпотеки № 976ЕМ, згідно з яким відповідач надав в іпотеку належне йому майно - будинок загальною площею 124,0 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору, при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом… банк має право нараховувати, а позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі 0,047 % від суми непогашеного платежу за кожний день прострочення платежу, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.4 ст.55 З.У. «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. № 2121-III із змінами та доповненнями, банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу) за винятком випадків, встановлених законом.

Пунктом 5.3 вказаного договору передбачено, що всі зміни і доповнення до даного договору оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною даного договору. Як вбачається з пояснень відповідачів, позивач таких додаткових угод з ними не укладав, про збільшення розміру пені не повідомляв ніяким чином. Зазначене позивачем не спростовується.

Відповідно до наданих відповідачами квитанцій, борг за кредитом погашений у повному обсязі та в строки встановлені договором, але між квитанціями, наданими відповідачами та розрахунках, наданих представником позивача є розбіжності у датах платежу та сумах фактично сплачених та нарахованих на рахунок.

Відповідно до ч.2 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку недоведеності позивачем наявності у ОСОБА_1. заборгованості по сплаті кредиту.

Крім того, рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 14.012010р. по цивільній справі №2-1984/10 вже було відмовлено у зверненні стягнення заборгованості за кредитним договором № ЕМ54-06/S від 15.11.2006р. на предмет іпотеки з тих підстав, що заборгованість ОСОБА_1 повністю погашена. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10.06.2010р. рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області було залишено без змін.

Суд вважає, що вимоги кредитного договору № ЕМ54-06/S від 15.11.2006р. ОСОБА_1 виконані у повному обсязі та підстав для стягнення з відповідачів суми заборгованості не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 593, 1049, 1054, 1068 ЦК України, ст.55 З.У. «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Шахтарського міськрайонного суду

Донецької області О.Ф.Федорова.