14 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/9941/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіРищенко А. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської облдержадміністрації про стягнення заробітної плати
08.08.2011 року ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить зобов'язати Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської облдержадміністрації: провести розрахунок відпрацьованого надурочного часу з 01.01.2006 року по 09.03.2011 року включно, згідно графіків чергування; провести розрахунок відпрацьованого у нічний час з 01.01.2006 року по 09.03.2011 року включно, згідно графіків чергування; провести розрахунок відпрацьованого у святкові та неробочі дні з 01.01.2006 року по 09.03.2011 року включно, згідно графіків чергування; стягнути з Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської облдержадміністрації заборгованість по заробітній платі у розмірі 50000 грн.; зобов'язати провести індексацію невиплаченої заробітної плати; за результатами проведення індексації, стягнути вказані кошти; провести відповідні відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 21.12.2005 року до 09.03.2011 року працювала в Управлінні з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської облдержадміністрації та виконувала обов'язки провідного спеціаліста відділу зв'язку та оповіщення на заглибленому режимному об'єкті, а саме на міському пункті управління начальника цивільного захисту. Відповідно до наказу №2-к від 21.12.2005 року про призначення позиваки на відповідну посаду останній передбачалася доплата в розмірі 12% надбавки від посадового окладу за роботу під землею. А тому відповідно до ст.100 КЗпП України позивачка вважала що мала право на скорочення тривалості робочого часу до 36 годин на тиждень. Проте з 01.01.2007 року відповідач на думку позивача протиправно припинив виплачувати компенсації за роботу в надурочний час, нічні часи, неробочі та святкові дні, а також змінив тривалість робочого часу до 40 годин на тиждень.
Крім того, трудові обов'язки позивачки передбачали роботу з документами, що містять державну таємницю. Проте з 31.12.2005 року вважає, що відповідачем протиправно не виплачувалась надбавка в розмірі 10% посадового окладу за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
В судовому засіданні позивачка підтримала позов у повному обсязі та пояснила обставини таким чином, як вони викладені вище.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, та пояснив, що позивачка працювала на пункті управління начальника цивільного захисту області, а не на вузлі зв'язку. Вказаний пункт управління не є підземним об'єктом, а тому позивач не мав права на скорочення робочого часу до 36 годин на тиждень.
Крім того, позивачка виконувала свої службові обов'язки відповідно до Закону України «Про державну службу», яким не передбачено виплату надбавки за роботу під землею. Крім того у зв'язку з реорганізацією позивачку було звільнено з попередньої посади та прийнято на посаду провідного спеціалісту відділу зв'язку та оперативно-чергової служби управління, відповідно до Закону України «Про державну службу», та без встановлення надбавок за роботу під землею. Крім того, надбавки та компенсації які просить стягнути позивачка, відповідно до чинного на той час законодавства, повинні виплачуватись у межах затвердженого фонду оплати праці.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що він працював разом з позивачкою. Приблизно з 2006 року відповідачем було припинено виплати надбавок за роботу під землею та компенсації за роботу з державною таємницею. Пояснив, що трудовим колективом неодноразово ставилось питання про атестацію робочих місць, проте атестація проведена не була.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідка, вивчивши та оцінивши наявні у справі письмові докази, приходить до наступних висновків.
09.03.2011 року наказом по управлінню з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської облдержадміністрації №25-к-11 позивачку було звільнено від займаної посади державного службовця відповідно до п.3 ст.30 Закону України «Про державну службу».
З 22.03.1985 року по 23.05.2008 року позивачка працювала на посаді провідного спеціаліста відділу зв'язку та оповіщення Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської облдержадміністрації.
Відповідно до наказу начальника Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №95-к-08 від 16.05.2008 року було ліквідовано відділ оперативно-чергової служби та відділ зв'язку та оповіщення. Крім того, вказаним наказом було створено відділ зв'язку та оперативно-чергової служби.
Відповідно до наданого відповідачем списку працівників управління, які попереджені про вивільнення посад у зв'язку із змінами у штатному розписі управління, провідний спеціаліст відділу зв'язку та оповіщено ОСОБА_2 була повідомлена 17.05.2008 року.
Крім того, позивачі було запропоновано посаду провідного спеціаліста відділу зв'язку та оперативно-чергової служби, на що остання надала згоду 17.05.2008 року.
Відповідно до наказу начальника Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №105-к-08 від 23.05.2008 року позивачку було звільнено з посади провідного спеціаліста відділу зв'язку та оповіщення та призначено на посаду провідного спеціаліста відділу зв'язку та оперативно-чергової служби, на підставі заяви від 17.05.2008 року.
Позивачці було визначено місце роботи на міському запасному пункті управління начальника цивільного захисту (цивільної оборони) Дніпропетровської області.
Як було встановлено в судовому засіданні пункт управління не відноситься до підземних об'єктів.
Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що відповідач звертався до Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної державної адміністрації з приводу атестації робочих місць за умовами праці, проте отримав відповідь про відмову в її проведенні. Відмова обґрунтована тим, що працівники відповідача належать до державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу» і яким атестація робочих місць не передбачена. Також у своїх листах Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації посилається на те, що державні службовці не відносяться до осіб передбачених Списком №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36; Списком виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року №1290; Переліком виробництв, робіт, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №163.
Відповідно до п.9 Порядку застосування Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №122 від 23.03.2001 року Скорочена тривалість робочого тижня встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442. Підтвердження цього права працівникові можливе тільки при віднесенні його робочого місця до категорії із шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.
Таким чином, суд вважає, що позивачка не мала права на скорочену тривалість робочого тижня без проведення відповідної атестації робочих місць.
Щодо посилань позивачки про необхідність здійснення компенсації за роботу в надурочні та нічні часи, неробочі та святкові дні суд зазначає наступне.
Відповідно до табелів обліку робочого часу позивачкою відпрацьовано робочий час в межах норми при 40 годинному робочому тижні.
Так, за 2006 рік відпрацьовано позивачкою 1927 годин, в 2007 році 1999 годин, в 2008 році 1964 години, в 2009 році - 1880 годин, в 2010 році - 1807 годин, в 2011 році - 297 годин.
Статтями 98 КЗпП України та 13 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадку, передбаченого частиною першою статті 10 цього Закону.
Також, ст.13 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів.
Статтею 33 Закону України «Про державну службу» встановлено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Відповідно до Закону України «Про державну службу» та Постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» надбавок за роботу в нічний час, святкові дні, неробочі та вихідні дні не передбачено.
Статтею 20 Закону України «Про державну службу» передбачено, що для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з'являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до чинного трудового законодавства.
Держава компенсує напружений ритм праці державного службовця наданням основної щорічної відпустки тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги на оздоровлення та додаткової оплачуваної відпустки тривалістю до 15 календарних днів державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років.
В судовому засіданні було встановлено та підтверджується табелями обліку робочого часу, що позивачці здійснювалась компенсація відпрацьованого часу чергувань шляхом надання днів для відпочинку, при цьому тривалість робочого часу не перевищувала 40 годин на тиждень, а тому з урахуванням передбаченої Законом України «Про державну службу» специфіки роботи державних службовців та аналізу вище вказаних норм, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання проведення перерахунку та стягнення з відповідача компенсацій за роботу в надурочний, нічний час та роботу в вихідні та святкові дні не підлягають задоволенню.
Позивачка також посилається на невиплату їй компенсації у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці.
В судовому засіданні було встановлено, та не заперечувалось представником відповідача, що обов'язки позивачки передбачали роботу з відомостями що містять державну таємницю.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року №414 «Про види, розміри і порядок надання компенсацій громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці» та Закону України «Про державну таємницю» виплата відсоткової надбавки за роботу з таємними документами передбачена в межах бюджетних асигнувань особам, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю.
Відповідно до матеріалів справи, а саме бюджетних запитів на відповідні роки, кошторисів та довідок щодо нарахування заробітної плати позивачці нараховувалась зазначена надбавка у разі наявності бюджетних асигнувань у достатніх обсягах.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими а у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської облдержадміністрації про стягнення заробітної плати - відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 21.11.2011 року.
Суддя
А. Ю. Рищенко