03 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/2050/12
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., розглянувши адміністративний позов Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Мар»янівка» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 127 869,95 грн., -
03.02.2012 року Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Мар»янівка» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 127 869,95 грн.
У відповідності до п. 5 ч.1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з»ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, встановлений законом (якщо подану заяву про поновлення строку, то чи є підстави для її задоволення).
Розглянувши позовну заяву та подані до неї матеріали, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду з наступних підстав.
Частина 1 ст. 99 КАС України передбачає, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб»єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб»єкту владних повноважень право на пред»явлення передбачених законом вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї документів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Як вбачається з матеріалів позову перша податкова вимога № 1/331 від 10.10.2008 року на суму 106558,29 грн., яка отримана директором ТОВ «Агрофірма «Мар»янівка» 13.10.2008 року, про що свідчить його особистий підпис на корінці повідомлення.
Друга податкова вимога № 2/387 від 21.11.2008 року на суму 127869,95 грн., згідно підпису на корінці повідомлення отримана директором ТОВ 24.11.2008 року.
Відповідно до п. 6.2.1 п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами » від 21.12.2000 року № 2181-III (далі Закону № 2181-III) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Згідно п. 6.2.4. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-III податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Пункт 5.4 ст. 5 Закону № 2181-III встановлює, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
П.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181-III За винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
П.п. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону № 2181-III встановлює, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.
З 01.01.2011 року вступив в дію Податковий кодекс України, яким в статті 102 визначені строки давності, та їх застосування.
Так, відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Враховуючи те, що податковий борг є узгодженим з моменту вручення другої податкової вимоги, тобто з 24.11.2008 року (а.с. 27), 1095 денний строк протягом якого може бути стягнуто податковий борг сплинув 23.11.2011 року.
До суду позивач звернувся 03.02.2012 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с.1).
За таких обставин, суд вважає, що позивачем порушено строк звернення до суду і підстави для його поновлення відсутні.
Керуючись ст.ст. 99,100,165 Кодексу адміністративного судочинства України,
суд -
Адміністративний позов Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Мар»янівка» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 127 869,95 грн. - залишити без розгляду.
Роз»яснити позивачу, що згідно частини 3 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя І.В. Тулянцева