копія
10 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/16370/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіБарановського Р. А.
при секретаріПетьковій В.С.
за участю:
представника позивача
представника відповідача Сєдова О.М.
Шульги С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про скасування рішення,-
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про скасування Рішення №1185 від 03.08.2011 року.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що Рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасно надані відомості, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2004р.а "ДТЕК Павлоградвугілля" прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а відповідно, не має юридичної сили тому підлягає скасуванню у судовому порядку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає за необхідне позовні вимоги залишити без задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області було проведено позапланову виїзну перевірку щодо достовірності інформації в відомостях, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за період з 01.01.05 по 31.12.06 ВАТ „Павлоградвугілля". Перевірка проводилася з 14.04.2008 по 31.05.2008. В ході перевірки спеціалістами управління були перевірені первинні документи на застрахованих осіб, які мали відмінності в індивідуальних відомостях ,, початкова " - ., призначення пенсії " щодо обліку спеціального стажу, а саме Розпорядження № 1360 від 23.11.2004 „Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права робітників на пільгове пенсійне забезпечення за Списками № 1 та № 2", „ Перелік робочих місць, підприємств, робіт, професій та посад, робітникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 та № 2", особові картки за формою Т 2, трудові книжки.
На підставі перевірки 25.07.2011р. Управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області було складено Акт №249 про виявлення факту порушення законодавства з питань неподання, несвоєчасного подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, до територіальних органів Пенсійного фонду України.
Згідно Акту, Відповідачем було виявлено порушення позивача, а саме встановлено, що Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» несвоєчасно надано відомості, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2004р. Граничний строк строк подачі - до 01.04.2005р., позивачем відомості подано 11.07.2011р. чим порушені вимоги пенсійного законодавства України.
Отже, ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" надало комплект первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за 2004 рік 28.03.2005, проте індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_6 за 2004 рік не надано. Індивідуальні відомості на ОСОБА_6 страхувальником були надані 11.07.2011, про свідчить копія індивідуальної відомості на застраховану особу, яка була сформована ВСП шахтою "Благодатна" ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля'" і 1.07.2011 та завірена печаткою підприємства. Факт несвоєчасного подання підтверджується відповідною пояснювальною запискою ВСП шахта "'Благодатна" ПАТ -ДТЕК Павлоградвугілля" від 28.07.2011 № 1-6/8344. Таким чином, ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" несвоєчасно надало до системи персоніфікованого обліку відомості про застраховану особу тим самим порушивши вимоги п. 4 ч. 2 ст. 17 та ч. 6 ст. 21 Закону № 1058 та про що було складно акт, у даному випадку Акт про виявлення порушення законодавства з питань неподання, несвоєчасного подання відомостей що використовуються у системі персоніфікованого обліку, до територіальних органів Пенсійного фонду України від 25.07.201 і № 249.
Начальником управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області було прийнято рішення застосувати фінансову санкцію до ПАЇ "ДТЕК Павлоградвугілля" за несвоєчасне подання відомостей про застраховану особу до системи персоніфікованого обліку та було винесено Рішення № 1185 від 03.08.2011.
Згідно з ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 за органами Пенсійного фонду України зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими він був наділений до набрання чинності Законом № 2464.
Крім того, за порушення, вчинені до 01.01.2011, органи Пенсійного фонду України застосовують фінансові (штрафні) санкції, передбачені законами, що діяли на момент вчинення порушення, в т.ч. фінансові санкції, встановлені п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та звітності за звітні періоди, строк подання яких виник до 01.01.2011.
З 01.01.2004 року набув чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким визначено порядок нарахування, обчислення та строки сплати страхових внесків до Пенсійного фонду та визначає права та обов'язки сторін.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом незалежно від стану фінансово-господарської діяльності.
Відповідно до п. 1.3 Порядку формування та подання органам Пенсійною фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 за № 1000/9599 страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року, подає до териториального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи пєрсоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік. Відомості до системи персоніфікованого обліку надаються на електронних та паперових носіях.
Пунктами 1.5 Порядку № 7-6 та п. 1.6 Порядку № 26-1 визначено, що особи, винні в неподанні чи несвоєчасному поданні до органу Пенсійного фонду встановленої звітності, а також у поданні недостовірної звітності, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.
Згідно з пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України № 1058 , за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10% суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20% зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, п. 9.3.5 Постанови правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання за не встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до органів Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, Але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відносно застосування ст. 250 Господарського кодексу України стосовно якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, слід зазначити наступне.
Згідно ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Виходячи зі змісту статті 1 Господарського кодексу України - цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання, поряд з суб'єктами господарювання є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.
Водночас п.1 ст.8 Господарського кодексу України визначає, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.
Статтею З ГК України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованана: виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (п.1); Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини (п.4); Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності (п.5).
Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю (п.6).
Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами (п.7).
Відповідно до ст. 5, 58 Закону України від 09.07.03 № 1058-УІ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині що не суперечить цьому Закону. Зокрема, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, проводить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.
Таким чином, в даних правовідносинах Пенсійний фонд не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, а також безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Крім того, згідно зі ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу: адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Частиною 15 статті 106 Закону України від 09.07.03 № 1058-УІ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовуються. Цю частину в контексті положень ч. 14 цієї ж статті слід розуміти як непоширення строків давності не лише на стягнення недоїмки, пені та штрафів у судовому порядку, а й прийняття рішення органу Пенсійного фонду України про їх застосування.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм пенсійного законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.
Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).
Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами.
Таким чином, незалежно від дати вчинення або виявлення певного діяння таке діяння може кваліфікуватися як порушення норм пенсійного законодавства лише в тому разі, якщо воно визнавалося протиправним згідно з нормами, чинними на час вчинення відповідного діяння.
Фактично абз.6 ч. 7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 р. N 2464-УІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464-УІ) було запроваджено зворотну дію норм Закону N 2464-УІ в частині визначення повноважень щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими органи Пенсійного фонду України були наділені до набрання чинності Законом № 2464-VI. Можливість установлення зворотної дії нормативно-правового акту шляхом прямого застереження в ньому про таке підтверджена Конституційним Судом України. Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп зазначено, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
На підставі вищезазначеного, за порушення, вчинені до 01.01.2011, органи Пенсійного фонду України застосовують фінансові (штрафні) санкції, передбачені законами, що діяли на момент вчинення порушення, в т.ч. фінансові санкції, встановлені п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України від 09.07.03 № 1058-УІ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та звітності за звітні періоди, строк подання яких виник до 01.01.2011.
Таким чином, аналіз вищенаведених норм чинного законодавства свідчить про законність рішення прийнятого управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області 03.08.2011 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасно надані відомості відповідачем, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2004р.
Відповідно до статті 69 та 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд, згідно зі статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, Відповідачем доведено обставини, що встановлюють відповідальність Позивача за допущені порушення щодо несвоєчасного надання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2004р. та необхідність застосування до нього фінансових санкцій.
Отже, враховуючи викладені обставини, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 15 лютого 2012 року
Суддя (підпис)
Постанова не набрала законної сили 15.02.12
СуддяР.А. Барановський
Р.А. Барановський