12 квітня 2011 р. Справа № 2а/0470/2566/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіРищенко А. Ю.
при секретаріОсавуляк О.А.,
за участю:
представників позивача
представника відповідача Агафонова Д.В., Пшеничної В.М.,
Ковальова Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова інноваційна фірма "ІНАГРОПРОМ" до відповідача-1 - Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, відповідача-2 - Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання дій протиправними та стягнення суми, -
01.03.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова інноваційна фірма «Інагропром» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача-1 - Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, відповідача-2 - Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання дій протиправними та стягнення суми.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Дніпропетровською митницею Державної митної служби України неправомірно було визначено завищену митну вартість товарів, які підлягали переміщенню через митний кордон України (гвинти самонарізні з чорних металів різних розмірів торгової марки ORDAM, код товару 7318149190) з використанням методу 3. У зв'язку з необхідністю проведення подальших операцій з товаром, що імпортується та довготривалим процесом визначення митної вартості з боку відповідача-1, прийняття відповідного рішення, позивач змушений був сплатити митну вартість товару, визначену відповідачем-1 у своєму Рішенні від 16.02.2011 року № 110000011/2011/100136/2 за 45 035, 00 кг на загальну суму 593 840, 97 грн. Тому, просить суд скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України від 16.02.2011 року № 110000011/2011/100136/2 про визначення митної вартості товарів (гвинти самонарізні з чорних металів різних розмірів торгової марки ORDAM, код товару 7318149990), що надійшли на адресу позивача за вантажною митною декларацією № 110000011/2011/102368 від 16.02.2011 року у кількості 45035 кг згідно контракту № 2010V&C0012; стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова інноваційна фірма «Інагропром» безпідставно нараховані й оплачені податки і збори (обов'язкові платежі) в розмірі 49 474 (сорок дев'ять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 89 коп.; присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова інноваційна фірма «Інагропром» судові витрати, пов'язані з розглядом справи на загальну суму 201 (двісті одна) грн. 23 коп.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримав повністю та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, та пояснив, що митна вартість вказаного товару була визначена ним з використанням методу 3 на законних підставах. Адже для встановлення правомірності визначення позивачем митної вартості вказаного товару за методом 1 за ціною договору (1, 17 доларів США за 1 кг) відповідачу-1 необхідно було перевірити та уточнити вказані дані. Зокрема, було зобов'язано декларанта надати додаткові документи: калькуляцію фірми виробника, інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій по вартості товару та/або сировини, проведення консультацій. Проте, позивачем не було надано додаткових документів, у зв'язку з чим відповідач-1 визначив митну вартість товару за методом 3 на підставі відомостей, наявних у Дніпропетровської митниці. А саме, було визначено митну вартість імпортованих товарів на підставі відомостей, наявних у митниці (1, 66 доларів за 1 кг) та винесено відповідне правомірне Рішення від 16.02.2011 року № 110000011/2011/100136/2 за 45035 кг на загальну суму 593 840, 97 грн.
Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, причин неявки не повідомив.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20.10.2010 року між NINGBO ORDAM IMPORT & EXPORT CO, LTD Китай та позивачем було укладено контракт № 2010V&C0012, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти товар: гвинт, загальною вагою 44 744, 4 кг, контейнера - 2, умови поставки - ФОБ Шанхай, Китай на загальну суму 50 493, 07 доларів США.
Додатковою угодою № 1 від 20.12.2010 року до контракту 2010V&C0012 від 20.10.2010 року було змінено умови п. 2 контракту від 20.10.2010 року, а саме: «Найменування та кількість товару»: гвинт, кількість ящиків - 2 364, вага нетто - 45 034, 5, на загальну суму - 50 802, 91 доларів США.
07.02.2011 року на адресу позивача надійшла партія товару - гвинти самонарізні з чорних металів різних розмірі торгової марки ORDAM, код товару - 7318149190, відповідно до умов укладеного контракту. Так, 07.02.2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова інноваційна фірма «Інагропром» було подано Дніпропетровській митниці Державної митної служби України першу вантажну митну декларацію (далі - ВМД) № 110000011/2011/101783, відповідно до якої митна вартість товару на суму 1, 13 доларів США за одиницю виміру була визначена за методом 1. Проте, відповідачем-1 було оформлено картку відмови у прийнятті вказаної ВМД через невірний код товару та неточності у заповненні декларації.
Крім того, 16.02.2011 року відповідачем-1 було прийнято Рішення № 110000011/2011/100136/2 про визначення митної вартості товарів (гвинти самонарізні з чорних металів різних розмірі торгової марки ORDAM, код товару - 7318149190), що надійшли на адресу позивача відповідно до умов вантажної митної декларації № 110000011/2011/102368 у кількості 24 035, 00 кг згідно укладеного контракту № 2010V&C0012. Відповідно до цього рішення митна вартість вказаного товару була визначена за методом 3 на суму 1, 66 доларів США за одиницю виміру. Так, відповідачем-1 було зазначено у вказаному Рішенні, що ним було запропоновано позивачу надати додаткові документи з метою перевірки встановленої останнім митної вартості вказаного товару за методом 1 та зазначення її в оформленій ВМД від 07.02.2011 року. Відповідачем-1 заявлено про необхідність проведення консультацій між митним органом та декларантом з метою вибору підстав для визначення митної вартості товарів за іншим методом, ніж було заявлено позивачем. Проте йому було відмовлено.
Як вбачається з умов вказаного Рішення, Дніпропетровською митницею Державної митної служби України були оформлені ВМД № 100130004/1/205153 від 21.01.2011 року, № 500000701/1/1656 від 07.02.2011 року, відповідно до яких митна вартість товару була визначена за методом 3. Проте, за твердженням позивача його не було ознайомлено з останніми документами.
З аналізу норм Митного кодексу України вбачається наступне.
Відповідно до п. 2, 12, 23 ст. 1 Митного кодексу України, ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку; переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація. Митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.
Пунктом 14 ст. 1 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення - це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.
Згідно ст. 88 Митного кодексу України, декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.
Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано відповідачу-1 наступні документи на підтвердження правомірності визначення митної вартості товару (гвинти самонарізні з чорних металів різних розмірі торгової марки ORDAM, код товару - 7318149190) за методом 1: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 12.11.2009 року № 11000/1/09/110159; уніфікована митна квитанція МД-1 від 02.02.2011 року № 50006Г № 03000085; накладна CMR від 05.02.2011 року № 1053/1; накладна CMR від 05.02.2011 року № 1053/2; коносамент (Bill of Lading) від 25.12.2010 № SZCV10120277A; рахунок-фактура (інвойс) від 22.10.2010 року OR10416; пакувальний лист від 22.10.2010 року б/н; пропозиції/розцінки (прайс-лист) від 22.10.2010 року; інвойс на перевезення від 11.01.2011 року рахунок МП - 0000007; доповнення до зовнішньоекономічного договору (додаткова угода) від 20.12.2010 року № 1; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 20.10.2010 року № 2010V&C0012; договір (контракт) про перевезення від 12.05.2010 року МП - 120510; екологічна декларація від 01.02.2011 року № 6992; довідка про проведення декларування валютних цінностей від 21.01.2011 року; відбиток штампу державної санітарно-епідеміологічної служби «Ввезення, реалізація (використання) дозволено», що проставляється на товаросупровідних документах від 25.12.2010 року № 2761; відбиток штампу державних інспекторів з карантину рослин «Ввезення в Україну дозволено», або «Транзит по Україні дозволено», або «Вивезення з України» від 05.02.2011 року № 2730; висновок експерта (акт експертизи) від 27.01.2011 року ГО - 173; калькуляція від 20.10.2010 року б/н; сертифікат якості від 23.10.2010 року; платіжне доручення від 21.10.2010 року; платіжне доручення від 29.12.2010 року; копія вантажної митної декларації іноземної країни від 23.12.2010 року; ВМД від 07.02.2011 року № 110000011/2001/101783.
Відповідно до ст. ст. 259, 260, ч. 1 ст. 261, ч. 1 ст. 262 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.
Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.
Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Отже, проаналізувавши вищевказані норми Митного кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем було належним чином дотримано процедуру подання вантажної митної декларації.
Крім того, відповідно до вимог ст. 266 Митного кодексу України встановлені методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. А саме: визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Позивачем було визначено та заявлено митну вартість товару (гвинти самонарізні з чорних металів різних розмірів торгової марки ORDAM, код товару 7318149990) за методом 1 - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - та надано відповідачу-1 всі необхідні на підтвердження цього документи.
Судом встановлено, що вартість товару за одиницю виміру відповідно даних документів, наданих позивачем, склала 1, 13 доларів США, загальна сума - 403 552, 92 грн. А відповідачем-1 у своєму Рішенні № від 16.02.2011 року № 110000011/2011/100136/2 було встановлено митну вартість вказаного товару за методом 3 - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Так, за одиницю виміру було взято суму у розмірі 1, 66 доларів США, відповідно даних таблиці Департаменту інформаційних технологій та митної статистики з діапазоном пошуку з 17.12.2010 року по 16.02.2011 року. Щодо аналогічних товарів відповідачем-1 були використані наступні дані:
ВМД № 100130004/2011/205153 від 21.01.2011 року - код товару 7318149190, опис товару - гвинти самонарізні, з чорних металів, з різьбою, нанесеною на визначених ділянках - 1 152 000 шт., виробник невідомий, країна виробництва невідома, торговельна марка невідома, митна вартість - 1, 66 за кг, вага - 1100, кількість - 1100 кг;
ВМД № 500060701/2011/1656ві від 07.02.2011 року - код товару 7318149190, опис товару - вироби з чорних металів: шурупи універсальні сталеві С-1022, межею міцності 500 МПа, з потаємною головкою та хрестоподібним шліпцем, DIN 7962Z з частковою різьбою (поверхня обробка-цинк), розмірами (мм): 4,0/70, 4,0/80, 5,0/70, 5,0/80, 5,0/90, 6,0/70, 6,0/80, 6,0/90, 6,0/100, 6,0/140, 6,0/160, 6,0/200, 6,0/220, 4,0/80; використовуються у цивільному будівництві, торгова марка - METALVIS, країна виробництва - Китай, митна вартість - 1, 66 за кг, вага - 8929, кількість - 8929 кг.
Проте, аналіз вищевказаного, умов контракту від 20.10.2010 року та додаткової угоди до нього від 20.12.2010 року показує розбіжності в можливій подібності (аналогічності) товарів, які імпортували в Україну, а саме: гвинти самонарізні з чорних металів різних розмірів торгової марки ORDAM, код товару 7318149990, розміри - 3,4Х39, 3,4Х59, 3,4Х79, 4,5Х80, 4,5Х100, 4,5Х120, 4,5Х140, 4,5Х160, кількість ящиків всього - 2 364, вага загальна - 45034, 5 кг відповідно до умов укладеного контракту між контрагентами.
Під подібними (аналогічними) товарами, відповідно до ст. 269 Митного кодексу України, розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:
1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку;
2) країна походження;
3) виробник.
Суд зазначає, що відповідач-1 безпідставно застосував метод 3 та прийшов до невірного висновку щодо аналогічності поставлених позивачу товарів з товарами, які визначені у таблиці Департаменту інформаційних технологій та митної статистики з діапазоном пошуку з 17.12.2010 року по 16.02.2011 року.
Крім того, щодо вимоги про надання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, суд вказує, що на підставі п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, позивачем було надано всі необхідні документи, які підтверджують правомірність застосування методу 1 та визначення митної вартості товару на рівні 1, 13 доларів США за одиницю виміру.
Так, відповідно до ст. 267 Митного кодексу України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню:
а) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;
б) витрати на транспортування після ввезення;
в) податки та збори (обов'язкові платежі), які справляються в Україні.
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;
4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.
Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додати до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Отже, суд зазначає, що позивачем дотримані всі необхідні вимоги норм чинного законодавства та подані необхідні документи, що повністю підтверджують правомірність застосування методу 1 та визначену митну вартість товару у розмірі 1, 13 доларів США за одиницю виміру. А надання додаткових документів, проведення консультацій та застосування відповідачем-1 методу 3 було недоцільним з огляду на обставини, що склались. Адже відповідно вимог Митного кодексу України, кожний наступний метод застосовується лише в разі, якщо перший метод неможливо застосувати. Метод 1 був доцільним та був заявлений позивачем у своїй ВМД від 07.02.2011 року № 110000011/2001/101783 обґрунтовано та правомірно, що підтверджується копіями документів, наданих позивачем відповідачу-1 на підтвердження. Крім того, це підтверджується висновком Дніпропетровської Торгово-промислової палати України від 27.01.2011 року про визначення ринкової вартості зазначених товарів.
В своїх запереченнях на адміністративний позов відповідачем-1 зазначалось про неможливість визначення митної вартості товару за методом 1 через наявність інформації про іншу вартість подібних товарів та не відповідністю митної калькуляції через відсутність певної інформації.
Проте, суд вважає, що вказані доводи є необґрунтованими, адже порядок оформлення, форма та зміст калькуляції не встановлено нормами чинного законодавства, а тому у відповідача не було підстав стверджувати про її неналежне оформлення. Крім того, посилання відповідача-1 на наявність інформації про вартість подібних товарів також не може братися судом до уваги через відсутність у вказаній інформації відомостей про розміри товару, матеріал, з якого їх виготовлено, країна походження, різних виробників, призначення. А тому вказаний товар за своїми фізичними та іншими властивостями може відрізнятися, що може впливати на вартість його виробництва та митну вартість.
Отже, Рішення відповідача-1 від 16.02.2011 року № 110000011/2011/100136/2 про визначення митної вартості товарів (гвинти самонарізні з чорних металів різних розмірів торгової марки ORDAM, код товару 7318149990), що надійшли на адресу позивача за Вантажною митною декларацією № 110000011/2011/102368 від 16.02.2011 року у кількості 45035 кг згідно контракту № 2010V&C0012 є протиправним та підлягає скасуванню.
Тому, позивачем на виконання Рішення відповідача-1 від 16.02.2011 року № 110000011/2011/100136/2 надмірно було сплачено до Державного бюджету України суму у розмірі 49 474 грн. 89 коп. (відповідно до Рішення відповідача-1 від 16.02.2011 року загальна сума до сплати складала 154 398, 65 грн. (метод 3), яку й сплатив позивач; а відповідно до методу 1, за яким позивачем й було розраховано митну вартість товару - необхідно було сплатити 104 923, 76 грн.; різниця між сумами складає - 49 474, 89 грн.).
Відповідно до п. 3 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20.07.2007 року № 611/147, платник подає заяву про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів відповідно до пункту 1 розділу III Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, в якій зазначаються напрями зарахування коштів, які повертаються. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232, вимоги щодо повернення надмірно сплачених грошових коштів заявляються Головному управлінню Державного казначейства України в Дніпропетровській області.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:
1) витрати на правову допомогу;
2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано квитанції про сплату судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи на загальну суму 203, 23 грн., які підлягають поверненню з Державного бюджету на користь позивача.
У зв'язку з вищевикладеним суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова інноваційна фірма «Інагропром» до відповідача-1 - Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, відповідача-2 - Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання дій протиправними та стягнення суми - задовольнити повністю.
Скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України від 16.02.2011 року № 110000011/2011/100136/2 про визначення митної вартості товарів (гвинти самонарізні з чорних металів різних розмірів торгової марки ORDAM, код товару 7318149990), що надійшли на адресу позивача за вантажною митною декларацією № 110000011/2011/102368 від 16.02.2011 року у кількості 45035 кг згідно контракту № 2010V&C0012.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова інноваційна фірма «Інагропром» безпідставно нараховані й оплачені податки і збори (обов'язкові платежі) в розмірі 49 474 (сорок дев'ять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 89 коп.
Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова інноваційна фірма «Інагропром» судові витрати, пов'язані з розглядом справи на загальну суму 201 (двісті одна) грн. 23 коп.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений 18.04.2011 року.
Суддя
А. Ю. Рищенко