06 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/17752/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі -судді Рябчук О.С. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
14 грудня 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за серпень 2011 року та заборгованості по сплаті штрафних санкцій та пені у розмірі 361 грн. 25 коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що у зв'язку з не повною сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за серпень 2011 року та штрафних санкцій у підприємця виникла заборгованість в розмірі 361 грн. 25 коп.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується поштовим повідомленням з відміткою про отримання відправлення 25.01.2012 р. Відповідач протягом десяти днів не надав до суду заперечень проти позову та позов не визнав.
Згідно пункту 2 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого для надання заперечень або заяви про визнання позову, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2, зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 надала до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська звіт про суму нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за серпень 2011 року, відповідно до якого відповідачем самостійно визначено суму, яка підлягає сплаті як єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 272 грн. 94 коп. (а.с. 11.12).
Як вбачається з матеріалів позову, у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відносно відповідача Управлінням Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було прийнято рішення № 1019 від 02.09.2011 року про застосування фінансових санкцій та пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальну суму у розмірі 88 грн. 31 коп. (а.с 14). Рішення № 1019 від 02.09.2011 року отримане відповідачем 08.09.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Вказане рішення не було оскаржене в адміністративному чи судовому порядку.
Відповідно до довідки-розрахунку, станом на 18.10.2011 року, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 має перед Управлінням Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за серпень 2011 року та заборгованість по сплаті штрафних санкцій та пені у загальному розмірі 361 грн. 25 коп. (а.с. 8).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно статті 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2010 року № 2464-VI завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснення контролю за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
Крім того, п. 7 ст. 13 вказаного Закону встановлено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п. 2.1 ст. 2 Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010 року підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію їх як підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно п. 3.1 ст. 3 Інструкції єдиний внесок встановлюється у відсотках від суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску з урахуванням видів їх економічної діяльності.
Відповідно до п. 4.1.2. ст. 4 Інструкції єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Згідно п. 4.2.4., 4.3.1. ст. 4 Інструкції єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Обчислення єдиного внеску платниками, зазначеними у підпунктах 2.1.1 та 2.1.2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції здійснюється щомісячно на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.
Згідно з п. 4.3.6., 4.3.7. ст. 4 Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом є календарний місяць. Платники під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, визначені підпунктом 4.3.6 пункту 4.3 розділу IV цієї Інструкції, або за результатами звірення платника з органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.
Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно із ч. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків.
Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч. 13 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня ї винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій. Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких закінчився встановлений цим Кодексом строк оскарження.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за серпень 2011 року та заборгованості по сплаті штрафних санкцій та пені є обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 158-163, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за серпень 2011 року та заборгованість по сплаті штрафних санкцій та пені у розмірі 361 грн. 25 коп. (триста шістдесят одна гривня 25 копійок), на р/р 37198044000402 - 329 грн. 27 коп. (триста двадцять дев'ять гривень 27 копійок), на р/р 37193083000402 - 31 грн. 98 коп. (тридцять одна гривня 98 копійок).
Копію постанови направити сторонам по справі.
Відповідно до частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя
О.С. Рябчук