29 березня 2011 р. Справа № 2а-10036/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіРищенко А. Ю.
при секретаріОсавуляк О.А.,
за участю:
прокурора
представників позивача
представника відповідача Денисенко Д.В.,
Дергач О.Г., Даниленко І.В.,
Комлик О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "Нікопольський завод сталевих труб "ЮТіСТ" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -
13.08.2010 року Закрите акціонерне товариство «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем неправомірно були винесені податкові повідомлення-рішення на підставі Акту перевірки від 01.03.2010 року № 357/232/30926951.
Просить суд, з урахуванням уточнень до адміністративного позову, скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 13.03.2010 року № 0000282320/0/10331, № 0000292320/0/10332, № 0000302320/0/10333; скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 05.05.2010 року № 0000282320/1/19010, № 0000292320/1/19008, № 0000302320/1/19009; скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції 31.05.2010 року № 0000282320/2/22323, № 0000292320/2/22325, № 0000302320/2/22327; скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 13.03.2010 року № 0000401720/0/10329, № 0000152200/0/10330; від 05.05.2010 року № 0000401720/1/19000, № 0000152200/1/19011; від 31.05.2010 року № 0000152200/2/22330, № 0000401720/2/22376 - в частині нарахування штрафних санкцій; скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 12.08.2010 року: № 0000302320/3, № 0000292320/3, № 0000282320/3, № 0000152200/3, № 0000401720/3.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, та пояснив, що Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією правомірно були винесені вказані податкові повідомлення-рішення на підставі Акту проведеної перевірки позивача. Так, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року встановлено його заниження у сумі 3 658 969, 85 грн., перевіркою повноти визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 рік встановлено його завищення всього на 2 361 172, 72 грн., перевіркою повноти визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню та суми залишку від'ємного значення податку на додану вартість за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року встановлено його заниження всього на суму 2 123 056, 98 грн.; збільшено від'ємне значення податку на додану вартість, що відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 203 808, 05 грн. Крім того, правомірність донарахування органами державної податкової служби штрафних (фінансових) санкцій в період дії мораторію в процедурі банкрутства підтверджується постановою Верховного суду України від 06.01.2007 року.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності вважає необхідним у задоволенні позову відмовити повністю з наступних підстав.
В період з 12.01.2010 року по 22.02.2010 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року. За результатами проведеної перевірки позивача було складено Акт перевірки від 01.03.2010 року № 357/232/30926951.
Відповідно вказано Акту перевірки відповідачем було встановлено наступні порушення вимог чинного законодавства:
з податку на прибуток підприємств - пп. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було завищено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 532 986, 83 грн.: за півріччя 2008 року - заниження на 112 016, 30 грн.; за 3 квартали 2008 року - завищення на 1 532 986, 83 грн.; п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 24 285 615, 72 грн.: за 2008 рік - на 9 015 520, 64 грн.; за 1 квартал 2009 року - на 33 687 054, 91 грн.; за півріччя 2009 року - на 28 033 081, 90 грн.; за 3 квартал 2009 року - на 24 485 615, 72 грн.;
з податку з доходів фізичних осіб - п. 13.1 ст. 13, п. 13.5 ст. 13, п. 16. 13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок з доходів за ставкою 6 % при виплаті таких доходів нерезиденту на загальну суму 14 947, 23 грн.: 15.05.2008 року в сумі 5 201, 95 грн.; 12.09.2008 року в сумі 4 665, 22 грн.; 12.11.2008 року в сумі 5 080, 06 грн.; пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого було допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності нарахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 538, 23 грн., в тому числі вересень 2008 року - 538, 23 грн.;
з податку на додану вартість - пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 4 374 262, 87 грн.: травень 2008 року - 209 277, 57 грн.; червень 2008 року - 330 871, 43 грн.; серпень 2008 року - 737 694, 09 грн.; листопад 2008 року - 1 100 274, 93 грн.; грудень 2008 року - 1 938 073, 85 грн.; лютий 2009 року - 58 071, 00 грн.; пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого був занижений залишок від'ємного значення податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 477 177, 28 грн., у тому числі: травень 2008 року зменшено на 75 823, 00 грн.; червень 2008 року зменшено на 202 318, 00 грн.; липень 2008 року збільшено на 151 845, 21 грн.; жовтень 2008 року збільшено на 217 179, 26 грн.; листопад 2008 року зменшено на 1 720 896, 00 грн.; січень 2009 року зменшено на 15 867, 17 грн.; лютий 2009 року зменшено на 1 540 758, 00 грн.; березень 2009 року збільшено на 2 028 828, 91 грн.; квітень 2009 року збільшено на 584 975, 70 грн.; травень 2009 року збільшено на 337 873, 02 грн.; липень 2009 року збільшено на 206 452, 19 грн.; серпень 2009 року збільшено на 276 040, 25 грн.; вересень 2009 року збільшено на 229 644, 91 грн.; пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено від'ємне значення податку на додану вартість, що відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 203 808, 05 грн.
Так, відповідно до пп. 1.32 п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції станом на час виникнення правовідносин між сторонами), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 вказаного Закону України, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Так, згідно висновків відповідача, зроблених в Акті перевірки, в результаті порушень вказаних пунктів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем було завищено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 532 986, 83 грн.
Суд зазначає, що відповідно до п. 1.31 ст. 1 вказаного Закону, продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
У своєму Акті перевірки відповідач вказує на те, що термін «доходи», визначений Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», відповідно до якого під цим поняттям розуміється збільшення економічних вигод підприємства у вигляді надходження активів чи зменшення зобов'язань, які приводять до росту власного капіталу, не може бути використаний у податковому обліку. Та посилається на пп. 1.43 п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого, інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.
Проте, відповідно до ст. 3 вказаного Закону встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, визначений шляхом зменшення сум скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно п. 4.3 ст. 4 вказаного Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 вказаного Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно ст. 8, 9 вказаного Закону.
Позивач зазначає, що ним використовується власна методика визначення різниць при реалізації продукції нижче собівартості. А саме: облік продукції на підприємстві ведеться по видам продукції відповідно до Методичних рекомендацій по формуванню собівартості продукції (робіт та послуг) у промисловості, затверджених Наказом Міністерства промислової політики України від 09.07.2007 року № 373, відповідно до яких всі витрати на виробництво включаються у собівартість видів продукції (робіт та послуг). Так, позивачем було використано вказану методику для визначення різниць при реалізації продукції нижче собівартості. Крім того, ним було самостійно у податковому обліку з податку на прибуток на податку на додану вартість на різницю між цінами реалізації та собівартості реалізованої продукції до нарахувало валові доходи та податкове зобов'язання.
Крім того, судом встановлено, що у грудні 2009 року позивачем було здійснено коригування за 2008 рік валових доходів на 13 697 111, 00 грн. та валових витрат на 13 045 087, 00 грн. Закрите акціонерне товариство «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» зменшило від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового періоду декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік на 26 742 198, 00 грн., яке склало після коригування 59 972 819, 00 грн.
Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (чинний на момент виникнення правовідносин між сторонами), платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,
б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.
Це правило не застосовується, якщо:
а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулася недоплата податкового зобов'язання;
б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.
Отже, суд зазначає, що позивачем було зроблено всі необхідні коригування щодо податку на прибуток підприємства, які необхідно було визнати під час проведення перевірки.
Щодо податку на додану вартість, то суд вказує на те, що в періоді, що перевірявся з квітня 2008 року по вересень 2009 року позивачем було зроблено коригування податкового зобов'язання з податку на додану вартість по операціям з реалізації продукції власного виробництва за цінами нижче собівартості.
Так, відповідно даних Довідки № 27/235.30926951 від 27.03.2009 року згідно з поданою позивачем податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2008 року, вхідний від 20.01.2009 року № 69937, має позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту становить 2 768 869, 00 грн.
Пунктом 3.1 Довідки № 27/235.30926951 від 07.10.2009 року відповідачем підтверджено, що податкова декларація з податку на додану вартість має від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту становить 208 832, 00 грн. За наслідками проведеної позапланової перевірки, результати якої оформлено Актом № 1382/235.30926951 від 20.08.2009 року, підтверджено правомірність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2009 року у сумі 208 832, 00 грн.
А тому, самостійно зроблене коригування податкового зобов'язання у вказаних вище податкових деклараціях з відображенням уточнення в одному податковому періоді було прийнято відповідачем до обліку без зауважень.
Крім того, щодо податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року з самостійно зробленим донарахуванням податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4 281 981, 82 грн. по операції з продажу продукції власного виробництва за цінами нижче собівартості на суму податку на додану вартість 2 377 079, 73 грн. та по операціям з придбання продукції за цінами вище, ніж звичайні відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинний на момент виникнення правовідносин між сторонами) на суму податку на додану вартість у розмірі 1 904 902, 09 грн. на суму самостійно зробленого коригування нарахована сума штрафу у розмірі 214 099, 00 грн.
Позивач зазначає, що у зв'язку з проведенням коригування позивачем завищена сума податкового зобов'язання на загальну суму 4 496 081, 00 грн. та втрачено право на розрахунок бюджетного відшкодування на суму 792 775, 00 грн. Так, ним було реалізовано продукцію по цінам, що є нижчими за собівартість.
Відповідно до ст. 189 Господарського кодексу України (в редакції станом на момент виникнення правовідносин між сторонами), ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Відповідно до ст. 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 03.12.1990 року № 507-ХІІ, вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Отже, позивачем було застосовано вільні ціни з метою реалізації продукції по договірним цінам та самостійно у податковому обліку з податку на прибуток та податок на додану вартість на різницю між цінами реалізації та собівартості реалізованої продукції донарахувало валові доходи та податкове зобов'язання.
У зв'язку з використанням позивачем Методичних рекомендацій по формуванню собівартості продукції (робіт та послуг) у промисловості, затверджених Наказом Міністерства промислової політики України від 09.07.2007 року № 373, відповідно до яких всі витрати на виробництво включаються у собівартість видів продукції (робіт та послуг), за період з квітня 2008 року по вересень 2009 року ним було нараховане (збільшене) податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16 126 691, 38 грн. з відповідним нарахуванням та оплатою штрафу на суму 362 048, 00 грн., що було проведено на підставі п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Проте, відповідачем неправомірно було зроблено висновок про необхідність донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 281 981, 82 грн.
На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було нараховано зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість у долі матеріальних витрат на суму 489 433, 48 грн. В обґрунтування нарахувань відповідач також зазначив, що операції з продажу продукції було здійснено за цінами нижчими за собівартість продукції.
Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Позивач зазначає, що ним було придбано продукцію (трубна заготівка - сировина, матеріали, послуги) для її подальшого використання в оподаткованих операціях, які здійснювались в господарській діяльності підприємства, а тому виконане відповідачем зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірним.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 13.03.2010 року № 0000282320/0/10331, № 0000292320/0/10332, № 0000302320/0/10333, податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 05.05.2010 року № 0000282320/1/19010, № 0000292320/1/19008, № 0000302320/1/19009, податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції 31.05.2010 року № 0000282320/2/22323, № 0000292320/2/22325, № 0000302320/2/22327, податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 12.08.2010 року: № 0000302320/3, № 0000292320/3, № 0000282320/3, № 0000152200/3, № 0000401720/3 є винесеними протиправно, а тому підлягають скасуванню.
Крім того, позивач зазначає, що 09.12.2008 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області щодо Закритого акціонерного товариства «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» було порушено провадження у справі про банкрутство та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом» від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ, передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Крім того, відповідно до ст. 12 вказаного Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Отже, відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на період дії мораторію відповідачем не можуть накладатись штрафи та пеня. У зв'язку з чим, податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 13.03.2010 року № 0000401720/0/10329, № 0000152200/0/10330; від 05.05.2010 року № 0000401720/1/19000, № 0000152200/1/19011; від 31.05.2010 року № 0000152200/2/22330, № 0000401720/2/22376 - в частині нарахування штрафних санкцій є винесеними протиправно, а тому підлягають скасуванню.
Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 13.03.2010 року № 0000282320/0/10331, № 0000292320/0/10332, № 0000302320/0/10333.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 05.05.2010 року № 0000282320/1/19010, № 0000292320/1/19008, № 0000302320/1/19009.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції 31.05.2010 року № 0000282320/2/22323, № 0000292320/2/22325, № 0000302320/2/22327.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 13.03.2010 року № 0000401720/0/10329, № 0000152200/0/10330; від 05.05.2010 року № 0000401720/1/19000, № 0000152200/1/19011; від 31.05.2010 року № 0000152200/2/22330, № 0000401720/2/22376 - в частині нарахування штрафних санкцій.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 12.08.2010 року: № 0000302320/3, № 0000292320/3, № 0000282320/3, № 0000152200/3, № 0000401720/3.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений 04.04.2011 року.
Суддя
А. Ю. Рищенко