13 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/17791/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кальника В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності, -
Дніпропетровське міське управління Головного Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Дніпропетровській області 09 лютого 2012 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до громадянина Узбекистану ОСОБА_2 з позовними вимогами: видворити за межі України в примусовому порядку Громадянина Узбекистану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; допустити рішення суду про примусове видворення відповідача до негайного виконання.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач грубо порушив чинне законодавство України про правовий статус іноземців, зокрема правила перебування на території України, відповідач ухиляється від виїзду з території України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні доводам позовної заяви.
Відповідач позовні вимоги визнав та пояснив, що у нього відсутні законні підстави знаходитись на території України, проте залишити територію України добровільно не може через відсутність коштів.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно статті 3 Закону України "Про статус іноземців і осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України про імміграцію. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування. Якщо іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх паспортні документи.
Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 року №1074.
Відповідно до пункту 19 Правил іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території України за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами.
Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби. Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування - для іноземців та осіб без громадянства з держав з візовим порядком в'їзду на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами; для іноземців та осіб без громадянства з держав з безвізовим порядком в'їзду - на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами. Іноземці та особи без громадянства можуть звільнятися від реєстрації паспортного документа на підставі відповідного міжнародного договору України на умовах взаємності.
Пунктом 27 Правил передбачено, що продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, які не зазначені у пунктах 20 і 21 цих Правил і прибули на тривале перебування з метою навчання, працевлаштування, у приватних справах тощо, здійснюється територіальними органами або підрозділами Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб в порядку, встановленому МВС. Відповідні документи оформляються на підставі письмових звернень іноземця та особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніше ніж за 3 робочих дні до закінчення дії реєстрації. У продовженні терміну може бути відмовлено у разі відсутності для цього підстав та коштів для покриття витрат, пов'язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони.
Судом встановлено, що громадянин Узбекистану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець Узбекистану, паспорт НОМЕР_3, виданий 29.07.2009 року Міністерством внутрішніх справ Узбекистану, дійсний до 05.12.2015 року, прибув до України 27.01.2011 року літаком через КПП Державної прикордонної служби України "Сімферополь" з приватною метою.
01.02.2012 року за грубе порушення правил перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, відносно громадянина Узбекистану ОСОБА_2, Ленінським РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було прийняте рішення про примусове повернення до Узбекистану, яким термін перебування було обмежено до 06.02.2012 року
Рішення в судовому порядку відповідач не оскаржував. Після закінчення терміну перебування на території України, відповідач від виїзду ухилився, територію України не покинув.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем не дотримано правил перебування на території України, встановлених чинним законодавством України.
За поясненнями представника позивача, наданими у судовому засідання, постанова про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за статтею 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не приймалась.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про статус іноземців і осіб без громадянства"за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України, до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Згідно з частиною 2 статті 32 зазначеного Закону рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України на підставах, визначених у частині першій цієї статті, супроводжується забороною подальшого в'їзду в Україну строком до десяти років, а на підставах, визначених у частині другій цієї статті, може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення зазначеного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Частинами 3-5 цієї ж статті передбачено, іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні.
Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до п'яти днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
У разі якщо ці особи ухиляються від виїзду після прийняття такого рішення, вони підлягають примусовому видворенню на підставі постанови адміністративного суду.
За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.
Вирішуючи заяву позивача про звернення постанови до негайного виконання, суд встановив.
У відповідності до п.3 ч.2 ст.256 КАС України, суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Враховуючи, що відповідач, громадянин Узбекистану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, позовні вимоги визнав, проти його примусового видворення за межі України не заперечував, а також з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, щодо відсутності законних підстав для перебування відповідача на території України, суд вважає, що заява позивача про негайне виконання судового рішення підлягає задоволенню.
Керуючись ст.158 - 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2).
Копію постанови направити Управлінню з питань реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст. 256 КАС України.
Постанова можу бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя
В.В. Кальник