Справа 2- 421
2012рік
06 лютого 2012 року Солом”янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.
при секретарі- Подолян О.С.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ»Ренус Ревайвел», 3-я особа: ВДВС Обухівського РУЮ в Київській обл. про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв»язку з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди, суд,-
В листопаді 2011 року позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 118 247гр.57 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв»язку з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі та 20 000гр. в відшкодування моральної шкоди.
Посилається в позові на те, що рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 22.09.2008 року він був поновлений на роботі на посаді менеджера з транспорту з 19.08.2005 року, на його користь стягнуто 116 750гр.76 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 2 000гр. в відшкодування моральної шкоди.
05.02.2009 року ним до ВДВС Обухівського РУЮ в Київській обл. був направлений виданий йому судом виконавчий лист, який був отриманий 3-ю особою 06.02.2009 року.
19.02.2009 року ст. державним виконавцем ВДВС Обухівського РУЮ в Київській обл. було відкрито виконавче провадження, а 28.09.2009 року відповідачу вручена вимога-попередження про виконання рішення суду.
З моменту відкриття виконавчого провадження і до вручення вимоги-попередження пройшло більше семи місяців.
28.09.2009 року відповідачем був виданий наказ про поновлення його на роботі з 28.09.2009 року, в той час, коли рішенням суду він був поновлений на роботі з 19.08.2005 року.
В порушення вимог ст.ст.29, 48 КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників не вчинив будь-яких дій, які б свідчили про його поновлення на роботі, не провів інструктажу, не ознайомив з наказом про поновлення на роботі та не заповнив його трудову книжку.
Його не було повідомлено про поновлення на роботі і з наказом про поновлення він ознайомлений не був.
З цього випливає, що рішення суду про його поновлення на роботі фактично не виконано, він не поновлений на роботі.
Виходячи з цих обставин, на підставі ст.236 КЗпП України просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 22.09.2008 року до 04.11.2011 року в сумі 118 247гр.57 коп.
Крім того, в порядку ст.237-1 КЗпП України просить стягнути з відповідача 20 000гр. в відшкодування моральної шкоди, т.я. з вини відповідача йому бракує коштів на необхідне, він фактично перебуває на утриманні своєї сім»ї, що йому, як чоловікові, спричиняє великого сорому.
Виходячи з цього, просить задовольнити позов.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала.
Посилається на те, що з точки зору закону рішення про поновлення на роботі виконуються негайно.
Однак Мінпраці листом від 06.01.2011 № 10/06/186-11 «Щодо поновлення на роботі працівників у разі їх незаконного звільнення»зокрема зазначає, що це ще не означає, що дії по виконанню рішення про поновлення на роботі повинні відбуватися негайно після проголошення рішення незалежно від волі працівника, поновленого судом на роботі. Визнане судом право працівника на поновлення на роботі має приватний характер, тому воно не може бути реалізоване без волевиявлення цього працівника. Тому стаття 348 Цивільного процесуального кодексу України встановлює, що виконавчий лист видається судом, який прийняв рішення за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення. При наявності такої заяви суд зобов'язаний негайно оформити виконавчий лист.
Заява про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 22.09.2008 року була подана позивачем до ВДВС Обухівського РУЮ в Київській обл. лише 17.02.2009 року.
Старшим державним виконавцем ВДВС Обухівського РУЮ Прізовим В.І. 19.02.2009 року винесено постанову ВП № 12496620 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, якою встановлено 10-ти денний строк для добровільного виконання рішення суду.
Крім того, в цей же день і цим же старшим державним виконавцем винесено постанову ВП № 12496591 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду в частині стягнення з ТОВ «Ренус Ревайвел»на користь позивача 116750,76 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ТОВ «Ренус Ревайвел»не отримувало даних постанов ВДВС Обухівського РУЮ, однак рішення суду про поновлення на роботі позивача було виконано негайно після отримання вимоги-попередження державного виконавця від 28.09.2009 року.
Відповідно до закону виконання рішення про поновлення на роботі вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов»язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.
Питання, пов»язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника.
ТОВ «Ренус Ревайвел»виконано рішення суду про поновлення позивача на роботі та виплатило йому всі належні за рішенням суду суми.
Відповідно акту ст. державного виконавця в виконавчому провадженні № 12496620 рішення суду виконано, позивачу, як стягувану, надано фактичну можливість приступити до обов»язків, які він раніше виконував.
Але позивач на робоче місце з»явитися відмовився, хоча належним чином повідомлений про поновлення на роботі, що підтверджується актом державного виконавця.
В зв»язку з цим 30.09.2009 року виконавче провадження по виконанню рішення суду в цій частині державним виконавцем було закінчено.
Виходячи з цього, вважає, що ТОВ «Ренус Ревайвел»було здійснено всі можливі передбачені законом заходи щодо фактичного виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22.09.2008 року.
Зміни до трудової книжки позивача не могли бути внесені внаслідок відмови позивача вийти на роботу та надати трудову книжку для вчинення записів.
Крім того вважає, що час затримки виконання судового рішення може становити лише період з 19.02.2009 по 28.09.2009, а не з 22.09.2008 по 04.11.2011року, як зазначає позивач.
Т.я. в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази направлення та отримання вищевказаної постанови ТОВ «Ренус Ревайвел»і такі постанови ТОВ не отримувало, рішення суду виконано в день надходження вимоги державного виконавця, затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з боку ТОВ не було.
Обгрунтовуючи свої заперечення, посилається також на те, що Закон «Про виконавче провадження»зобов»язує сторін виконавчого провадження сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Позивач, як стягував і учасник виконавчого провадження, не скористався такою можливістю та не звертався з заявою до виконавчої служби щодо надання йому можливості вручити постанову про відкриття виконавчого провадження особисто під розписку з метою прискорення виконання рішення суду.
ТОВ «Ренус Ревайвел»не затримувало виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22.09.2008 року, а тому вважає застосування ст. 236 КЗпП України до відносин, що склалися при виконанні вищезазначеного рішення, неправомірним.
Посилається також на те, що позивачу було відомо про видачу ТОВ «Ренус Ревайвел»наказу № РЕ-0928 про поновлення його на роботі з 29.09.2009 року, що встановлено актом державного виконавця від 29.09.2009 року.
Виходячи з цього вважає, що позивач пропустив 3-х місячний строк для звернення до суду.
Вважає також, що моральна шкода позивачу ТОВ не завдавалася і не могла бути завдана.
Позивач з власної ініціативи відмовився виходити на робоче місце, де його було поновлено та надано фактичну можливість приступити до виконання обов»язків на посаді менеджера транспортного відділу. Трудова книжка весь час знаходилася у нього, що давало йому змогу влаштуватися на іншу роботу чи звернутися до відповідного центру зайнятості для допомоги у пошуку роботи.
Виходячи з цього, просить у позові відмовити.
3-я особа свого представника до суду не направив, про час розгляду справи сповіщався належним чином. Про причину неявки суд до відома не поставив, а тому суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Встановлено, що рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 22.09.2008 року позивач був поновлений на роботі на посаді менеджера з транспорту ТОВ»Ренус Ревайвел»з 19.08.2005 року, на його користь стягнуто 116 750гр.76 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 2 000гр. в відшкодування моральної шкоди.
На підставі заяви позивача 19.02.2009 року ст. державним виконавцем ВДВС Обухівського РУЮ в Київській обл. Прізовим В.І. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст.24 Закону України»Про виконавче провадження»/ в редакції, діючій на момент виконання рішення суду / державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов»язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Будь-які дані про вручення відповідачу постанови від 19.02.2009 року в матеріалах виконавчого провадженні відсутні.
28.09.2009 року відповідачу була вручена вимога-попередження державного виконавця, яким відповідач зобов»язувався виконати рішення суду, поновити позивача на роботі на посаді менеджера з транспорту з 28.09.2009 року та фактично допустити його до виконання попередніх обов»язків.
В цей же день відповідачем був виданий наказ № РЕ-0928/2, яким позивач був поновлений на роботі з 28.09.2009 року.
З акту старшого державного виконавця від 29.09.2009 року вбачається, що рішення суду відповідачем виконано належним чином. Позивачу, як боржнику,було надано фактичну можливість приступити до виконання своїх обов»язків, однак він на робоче місце з»явитися відмовився, хоч належним чином був повідомлений про поновлення на роботі.
Постановою ст. державного виконавця від 30.09.2009 року виконавче провадження по виконанню рішення суду про поновлення позивача на роботі було закінчено.
/ а.с.66-68; 72-80 /
Судом також встановлено, що одночасно з виконанням рішення про поновлення позивача на роботі однією вимогою-попередженням ВДВС Обухівського РУЮ в Київській обл. виконувалося і рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Платіжним дорученням №090002294 від 29.09.2009 року на картковий рахунок позивача в ПАТ КБ»ПриватБанк»було перераховано 136 275гр.84 коп.
/ а.с.66-67; 69-71 /
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що він особисто займався виконанням рішення суду в частині стягнення грошових коштів, підтримував контакт з державним виконавцем, в провадженні якого перебувало виконавче провадження в цій частині.
Підтвердив, що виконанням рішення суду про поновлення на роботі він не цікавився.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України та ст. 76 закону України «Про виконавче провадження»рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно.
В ст.ст.6,11 Закону України «Про виконавче провадження»зазначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов»язковими для всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.
Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
За ст.18 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа та за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Судом встановлено, що заяву про примусове виконання рішення суду позивачем було подано 05.02.2009 року і на підставі цієї заяви 19.02.2009 року старшим державним виконавцем ВДВС Обухівського РУЮ в Київській обл. було відкрито виконавче провадження.
Встановлено також, що в день отримання вимоги державного виконавця про виконання рішення суду 28.09.2009 року відповідачем був виданий наказ про поновлення позивача на роботі з 28.09.2009 року, як вказано у вимозі державного виконавця.
Тобто, відповідачем виконано закон, який зобов»язує його виконати вимогу державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду.
Згідно зі ст.77 Закону України «Про виконавче провадження»виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції та інші заходи, передбачені цим Законом.
Представник відповідача суду пояснив і це підтверджується матеріалами викоанвчого провадження, санкції до відповідача при виконанні рішення суду про поновлення на роботі не застосовувалися.
Рішення суду відповідачем виконано негайно, в день отримання вимоги державного виконавця.
Відповідно до п. 8.2 Інструкції про проведення виконавчих дій виконавчий документ про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного наказу органу, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. Після фактичного допущення працівника до роботи складається акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає закінченню і не поновлюється при повторному недопущенні працівника до роботи, а в працівника з'являється право на звернення до суду в порядку позовного провадження.
З акту державного виконавця від 29.09.2009 року вбачається, що рішення суду було виконано відповідачем, а позивач відмовився з»явитися на робоче місце після повідомлення державним виконавцем про виконання рішення суду.
/ а.с. 78 /
Відповідно до п.п.1,7 ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження»сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій та ін.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов»язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Виходячи з викладеного вище, наявності в провадженні ВДВС Обухівського РУЮ в Київській обл. двох виконавчих проваджень: по виконанню рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення грошових коштів, зацікавленості представника позивача в виконанні рішення суду лише в частині майнових вимог, його виконання та отримання позивачем грошових коштів, та відсутності інтересу до виконання рішення суду в частині вимог про поновлення на роботі, суд приходить до висновку, що дії позивача та його представника не можуть вважатися сумлінними і не свідчать про їх зацікавленість у виконанні рішення суду в цій частині.
Нормою ст.236 КЗпП України передбачено наявність обов»язкової вини власника або уповноваженого ним органу в затримці виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі для оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду.
Виходячи з викладеного вище, виконання відповідачем рішення суду про поновлення позивача на роботі на першу вимогу державного виконавця та в порядку та строки, визначених державним виконавцем у вимозі-попередженні, а саме з 28.09.2009 року, висновку державного виконавця про належне виконання рішення суду та закриття виконавчого провадження, суд приходить до висновку про відсутність вини відповідача в затримці виконання рішення суду та підстав для стягнення з нього оплати вимушеного прогулу.
Суд вважає, що ухвала суду від 12.12.2011 року, якою скасована постанова ст. державного виконавця ВДВС Обухівського РУЮ в Київській обл. про закриття виконавчого провадження по виконанню рішення суду про поновлення позивача на роботі, не є доказом вини відповідача та підстав для задоволення вимог позивача при примусовому виконанні рішення суду.
Крім того, суд зважає на те, що навіть поновлення позивача на роботі з 28.09.2009 року, а не з 19.08.2005 року, як ухвалено рішенням суду, не перешкоджало позивачу, при наявності зацікавленості, приступити до виконання своїх посадових обов»язків та вирішувати спір з ВДВС до належного виконання.
Суд також вважає безпідставними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, яка обґрунтована ним ст.237-1 КЗпП України, т.я. відшкодування моральної шкоди при вирішенні питання оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі в порядку ст.236 КЗпП України не передбачено.
Суд вважає безпідставними твердження представника позивача в судовому засіданні щодо вини відповідача в несвоєчасному та неналежному виконанні рішення суду про поновлення позивача на роботі, виходячи з наступного.
Порядок виконання рішення суду про поновлення на роботі визначено Законом України «Про виконавче провадження»та Інструкцією про проведення виконавчих дій, якими визначено, в т.ч., момент, з якого вважається рішення суду виконаним.
Даними нормативними актами не передбачено, що належним виконанням при примусовому виконанні рішення суду є ознайомлення працівника з наказом про поновлення його на роботі, проведення інструктажу та внесення відповідних записів у трудову книжку.
Такі дії є обов»язком власника або уповноваженого ним органу лише при укладенні трудового договору.
Крім того,згідно з актом державного виконавця позивач був повідомлений про виконання рішення суду і відмовився з»явитися на робоче місце.
При вирішенні даного спору в порядку позовного провадження суд враховує наступне.
Ст.236 КЗпП України передбачає обов»язкове стягнення з власника або уповноваженого ним органу середнього заробітку в разі затримки ним виконання рішення суду про поновлення на роботі ухвалою суду, тобто при безспірності цієї вини.
В той же час, уже зі змісту позовної заяви та додаткової вимоги про відшкодування моральної шкоди /хоч і не передбаченої даною нормою закону/, а також доданих до позову документів вбачалося відсутність безспірності викладених обставин, тобто неможливість постановлення ухвали в безспірному порядку.
Крім того, наявність вимоги про відшкодування моральної шкоди не давало можливості вирішення даного питання не в позовному провадженні.
За таких обставин суд прийшов до висновку в зв»язку з очевидністю спору уже при прийнятті позову, розглядати спір у позовному провадженні, що не суперечить гл.15 КЗпП України.
Керуючись ст.236 КЗпП України, ст.ст.3,6,11-11-1,18,24,76-77 Закону України»Про виконавче провадження», Інструкцією про вчинення виконавчих дій, ст.ст.57-60,209, 212-215 ЦПК України, суд,-
В позові ОСОБА_1 до ТОВ»Ренус Ревайвел»про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв»язку з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя