Справа № 2-5512
2011 року
13 грудня 2011 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.
з участю секретаря - Подобєда О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі уповноваженого органу Головного управління внутрішніх військ МВС України до Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування розпорядження органу приватизації державного житла, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та виселення з займаного приміщення без надання іншого житла, -
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить скасувати розпорядження органу приватизації державного житла Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації № 43917 від 31 березня 2010 року про передачу квартири за адресою: АДРЕСА_1 у приватну спільну власність громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та оформлення свідоцтва про право власності на вказане житло; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане відділом приватизації державного житла Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації 31 березня 2010 року, згідно якого житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 належить громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках на праві приватної власності та виселити громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири за адресою: АДРЕСА_1.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що вказане вище розпорядження органу приватизації № 43917 від 31 березня 2010 року та свідоцтво про право власності від 31 березня 2010 року були видані на підставі поданих ОСОБА_1 документів, в тому числі і ордеру № 000655 Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 23.03.2006 року на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, який був визнаний Солом'янським районним судом м. Києва недійсним.
Позивач посилається на те, що під час вирішення питання щодо передачі у власність сім'ї ОСОБА_1 спірного жилого приміщення орган приватизації прийняв рішення про передачу квартири у власність ґрунтуючись на недостовірних даних щодо законності набуття останніми права користування спірним житлом, які мають істотне значення для такого правочину. Прийняттю такого рішення сприяла поведінка ОСОБА_1, який умисно приховав обставини незаконного отримання ним спірного житла.
У зв'язку з чим, на думку позивача, розпорядження органу приватизації № 43917 від 31 березня 2010 року підлягає скасуванню, а свідоцтво про право власності від 31 березня 2010 року визнанню недійсним, як такі, що видані на підставі подання ОСОБА_1 не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов.
Посилаючись на те, що спірна квартира вибула з державної власності незаконним шляхом на підставі надання ОСОБА_1 органам державної влади недостовірних даних, власник -держава, в особі позивача, просить витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і з огляду на те, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право на приватизацію вказаного житла не мали, права власності на спірну квартиру не набули позивач просить виселити їх з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.
Посилаючись на наведені вище обставини, позивач просить суд позов задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача та представник уповноваженого органу Головного управління Внутрішніх військ МВС України в м. Києві підтримали позовні вимоги в повному обсязі і просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали і просили відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутності.
Представник відповідача -Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації позов не визнала і просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.
Суд, заслухавши представника позивача, представника уповноваженої особи, відповідача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що під час проходження військової служби ОСОБА_1 на склад сім'ї з трьох осіб (він, дружина - ОСОБА_4, донька - ОСОБА_5) за рахунок житло фонду Міністерства оборони України, отримав двокімнатну квартиру АДРЕСА_3. На підставі ордеру №716 від 11.07.1990 року, виданого Київською КЕЧ району останні вселилися та зареєструвалися за вказаною адресою.
В січні 1994 року Харківським районним судом м. Києва шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано.
У листопаді 1996 року гр. ОСОБА_1 уклав шлюб з громадянкою ОСОБА_2. Від шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_3 (1997 р.н.), а також разом з ними проживав син від першого шлюбу ОСОБА_2 - ОСОБА_7
В грудні 1998 року колишня дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_4 разом із дочкою ОСОБА_5, згідно поданої першою заяви були зняті з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4, у зв'язку з переїздом на постійне місце проживання до США.
На підставі поданих ОСОБА_1 у житлову комісію військової частини 2269Ж, документів, що містили недостовірні дані (довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку № 183 від 21.09.2005 року та № 266 від 27.02.2006 року) про те, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_4, продовжують проживати та бути зареєстрованими ОСОБА_1, його колишня дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5, спільним рішенням командування та житлово-побутової комісії Головного управління внутрішніх військ МВС України від 27.01.2006 року було ухвалено рішення про розподіл ОСОБА_1 житлової площі - трикімнатної квартири АДРЕСА_1, на родину складом 4 особи, в т.ч. він, дружина ОСОБА_2, син ОСОБА_7 та дочка ОСОБА_3, як таким, що потребують поліпшення житлових умов.
Вказане рішення було затверджене розпорядженням Печерської районної у м. Києві державної адміністрації від 20.03.2006 року № 30.
У свою чергу Печерська районна в м. Києві державна адміністрація, ґрунтуючись на недостовірних відомостях про потребу в поліпшенні житлових умов, 23.03.2006 року видала ОСОБА_1 ордер № 000655 на вселення в квартиру АДРЕСА_1.
На підставі ордеру № 000655 сім'я ОСОБА_1 була поселена в квартиру АДРЕСА_1.
Згідно розпорядження Солом'янської РДА у м. Києві № 43917 від 31.03.2010 задоволено заяву ОСОБА_1 від 15 березня 2010 року про передачу у приватну спільну часткову власність громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках житлову площу за адресою: АДРЕСА_1.
31 березня 2010 року відділом приватизації державного житла Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації згідно з розпорядженням органу приватизації № 43917 від 31 березня 2010 року, видано свідоцтво про право власності на житло, згідно якого житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 належить громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках на праві приватної власності.
Зазначене розпорядження органу приватизації № 43917 від 31 березня 2010 року та свідоцтво про право власності від 31 березня 2010 року були видані на підставі поданих ОСОБА_1 документів, в тому числі і ордеру № 000655 Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 23.03.2006 року на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 08 листопада 2010 року по справі № 2-2315/10, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2011 року, ордер №000655 від 23.03.2006 року, виданий Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією на ім'я ОСОБА_1 на жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1, визнаний недійсним.
Виходячи з обставин, наведених вище, а саме те, що ордер № 000655 який був підставою для вселення відповідачів в квартиру АДРЕСА_1 визнаний судом недійсним, суд доходить до висновку про те, що відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поселилися та проживали в спірному житловому приміщенні без відповідної правової підстави.
Відповідно до статей 4,5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до набуття чинності цим Законом.
Таким чином, право на приватизацію квартир державного житлового фонду мають особи, які постійно проживають у цих квартирах.
Виходячи з того, що спірна квартира відповідачам у встановленому законом порядку не надавалася, відповідачі були поселені та проживали в спірному житловому приміщенні без законних підстав, таким чином у відповідачів не могло виникнути право користування спірним житловим приміщенням яке дає право на приватизацію спірного житлового приміщення.
Ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України зазначає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених прав та інтересів, що виникають з житлових відносин.
Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення органу державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов до в висновку про те, що розпорядження органу приватизації № 43917 від 31 березня 2010 року підлягає скасуванню, а свідоцтво про право власності від 31 березня 2010 року визнанню недійсним.
Відповідно до ст. 109 ЖК України виселення із займаного житлового приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Згідно статті 117 ЖК України у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.
Враховуючи обставини викладені вище, те, що відповідачі одержали ордер на житлове приміщення на підставі наданих ОСОБА_1 недостовірних документів, ордер № 000655 був визнаний судом недійсним, таким чином, відповідачі без правових підстав були поселені та проживали в спірній квартирі, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача про виселення відповідачів із займаного житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення підлягають задоволенню.
Суд не приймає заперечення відповідачів щодо безпідставності позовних вимог позивача з підстав зазначених вище, вважає, що доводи відповідачів надуманими та такими, що не заслуговують на увагу.
Керуючись ст.10-11, 57-60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 109, 117 ЖК України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати розпорядження органу приватизації державного житла Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації № 43917 від 31 березня 2010 року про передачу квартири за адресою АДРЕСА_1 у приватну спільну власність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, видане відділом приватизації державного житла Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації 31 березня 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.
Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 47 грн. 05 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 47 грн. 05 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: