Справа №2-а-64/12
17.01.2012 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Оксюти Т.Г.
при секретарі Прохоровій К.Д.
розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Київській області про скасування постанов про застосування фінансових санкцій, -
У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача та просив скасувати постанови №005424 та №005425 від 14.09.2011 року Начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Київській області Гринюка О.А. про застосування до нього фінансових санкцій в розмірі 3400,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є приватним підприємцем.
05.09.2008 року позивач отримав ліцензію НОМЕР_3 міністерства транспорту та зв'язку України на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, термін дії якої закінчується 02.09.2013 року.
05.09.2011 року належні позивачу на праві власності машини здійснювали вантажні перевезення на договірних умовах в м. Миронівка, а саме стояли в черзі до переробного підприємства завантаженні насінням соняшника.
В цей же день до водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підійшла особа вдягнена в формений одяг схожий на одяг працівників ДАІ МВС України та попросив надати для огляду документи на машину та вантаж. Вказаними водіями всі необхідні документи, передбачені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», були надані.
28.09.2011 року позивач по пошті отримав лист в якому знаходились дві постанови №005424 та №005425 від 14.09.2011 року про застосування до нього фінансових санкцій в розмірі 3400,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачене абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Вважає, що вказані постанови про застосування до нього фінансових санкцій винесені незаконно, з порушенням норм чинного законодавства, та такими, що порушують його права.
Згідно п.п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні та дорожні листи вантажного автомобіля.
05.09.2011 року в м. Миронівка у водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час перевезення вантажів при собі були передбачені законодавством документи, а саме: посвідчення водіїв, технічні паспорти на транспортні засоби, товарно-транспортна накладна, дорожній лист, копія ліцензії, ліцензійні карточки.
Крім того, під час проведення перевірки 05.09.2011 року посадова особа контролюючого органу не представилась та не пред'явила службове посвідчення, не пред'явила завдання на перевірку, не зробила відмітку в дорожньому листі, що є порушенням вимог п. 38 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, згідно з яким посадові особи зобов'язанні за результатами проведення перевірки транспортного засобу робити відповідну відмітку у дорожньому листі (у разі його наявності); під час проведення перевірки пред'являти службове посвідчення та завдання на перевірку.
Також, посадовою особою контролюючого органу було порушено вимоги п.п. 20, 21, 26, 29, 40 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.
На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що посадова особа Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Київській області діяла в межах своїх повноважень та без порушень норм чинного законодавства, а тому застосування до позивача фінансових санкцій відбулося правомірно.
На підставі вищевикладеного просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши думку позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є приватним підприємцем.
05.09.2008 року Міністерством транспорту та зв'язку України позивачу було видано ліцензію НОМЕР_3 на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, термін дії якої закінчується 02.09.2013 року.
05.09.2011 року належні позивачу на праві власності автомобілі «МАЗ 533603-221»д.н. НОМЕР_1 та «МАЗ 533603»д.н. НОМЕР_2 здійснювали вантажні перевезення на договірних умовах в м. Миронівка, а саме стояли в черзі до переробного підприємства завантаженні насінням соняшника.
Як пояснив в судовому засіданні позивач, в цей же день -05.09.2011 року, до водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підійшла особа вдягнена в формений одяг схожий на одяг працівників ДАІ МВС України та попросив надати для огляду документи на машину та вантаж.
Вказаними водіями всі необхідні документи, передбачені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», були надані.
28.09.2011 року позивач по пошті отримав лист в якому знаходились дві постанови №005424 та №005425 від 14.09.2011 року про застосування до нього фінансових санкцій в розмірі 3400,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачене абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Вважає, що вказані постанови про застосування до нього фінансових санкцій винесені незаконно, з порушенням норм чинного законодавства, та такими, що порушують його права, оскільки під час перевезення вантажів у водіїв при собі були передбачені чинним законодавством документи, а саме: посвідчення водіїв, технічні паспорти на транспортні засоби, товарно-транспортна накладна, дорожній лист, копія ліцензії, ліцензійні карточки, у зв'язку з чим просив їх скасувати.
Проте, суд не погоджується з такими твердженнями позивача з огляду на наступне.
Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п. 20 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті за результатами планової або позапланової перевірки за місцезнаходженням суб'єкта господарювання складається акт за формою згідно з додатком 2. Акт складається у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та посадовою особою суб'єкта господарювання або фізичною особою - суб'єктом господарювання. Один примірник акта передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, щодо якого було проведено перевірку, інший - до органу державного контролю.
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Представник відповідача надав суду акти №008088 та №008087 від 05.09.201 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, з яких вбачається, що перевезення вантажу відбулося на договірних умовах, без оформлення індивідуальної контрольної книги водія, чим позивачем порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»та Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010 року.
Відповідно до ст. 6.3. наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010 року «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів»водій, що керує транспортним засобом, не обладнаними тахографом, має вести індивідуальну контрольну книжку водія.
З пояснень водії ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які містяться в актах №008088 та №008087 від 05.09.201 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт вбачається, що позивач ОСОБА_1 індивідуальну контрольну книжку їм не видавав.
Викладене свідчить про те, що під час винесення постанов №005424 та №005425 про застосування фінансових санкцій від 14.09.2011 року посадова особа Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Київській області діяла відповідно до норм чинного законодавства, а тому в її діях порушень прав позивача не вбачається.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, на думку суду твердження позивача відносно того, що під час перевезення вантажів у водіїв при собі були усі передбачені чинним законодавством документи є необґрунтованим та недоведеним належними доказами.
На підставі вищевикладеного, суд не знаходить підстав для задоволення позову ОСОБА_1
Згідно ч. 2 ст. 171-2 КАС України рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, статтями 2, 4, 7, 17, 94, 158, 158-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Київській області про скасування постанов про застосування фінансових санкцій -відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя