23 вересня 2010 р. Справа № 2а-3759/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіРищенко А. Ю.
при секретаріОрлові О.В.,
за участю:
представників позивача
представник відповідача Коломієць Л.Л., Гавриш Ю.С.,
Діденко І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дніпропетровського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2010 року № 000032304/0/5480/23-4, -
16.03.2010 року Дніпропетровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2010 року № 000032304/0/5480/23-4.
Свої вимоги, з урахуванням змін позовних вимог, позивач обґрунтовує тим, що Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська незаконно та безпідставно було винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2010 року № 000032304/0/5480/23-4 на підставі Акта № 840/23-4/03288941 від 04.03.2010 року «Про результати позапланової виїзної перевірки Дніпропетровського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2009 року».
Просить суд, з урахуванням змін позовних вимог, визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.03.2010 року № 000032304/0/5480/23-4.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, та пояснив, що перевірку відповідача було проведено з дотриманням норм чинного законодавства та податкове повідомлення-рішення, винесене за результатами перевірки є правомірним та обґрунтованим.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності вважає необхідним задовольнити позов повністю з наступних підстав.
Наказом Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська «Про проведення виїзної позапланової перевірки Дніпропетровського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих» від 16.02.2010 року № 79, у зв'язку з поданням позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року, згідно якого підприємством було заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість у сумі 88 878, 00 грн. та з метою недопущення безпідставного відшкодування податку на додану вартість з бюджету, було зобов'язано відповідача забезпечити проведення позапланової виїзної перевірки у термін з 16.02.2010 року по 27.02.2010 року.
Згідно Направлення № 000083 від16.02.2010 року на проведення вказаної перевірки було направлено головного державного податкового ревізора - інспектора відділу перевірок відшкодування податку на додану вартість управління податкового контролю юридичних осіб - Лиман Л.С.
За результатами перевірки було винесено Акт «Про результати позапланової виїзної перевірки Дніпропетровського учбово-виробничого підприємства українського товариства сліпих з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2009 року» від 04.03.2010 року № 840/23-4/03288941.
В ході проведеної перевірки відповідачем були встановлені порушення пп. 6.2.8 п. 6.2ст. 6, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання за листопад 2009 року на 6 395, 00 грн.; вимог п. 1.3, 1.8 ст.1, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1., 7.7.2 та 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого завищено податковий кредит за листопад 2009 року на 40 019, 00 грн.; завищення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку у розмірі 5 141, 00 грн. В своєму Акті відповідач зазначає, що внаслідок виявлених порушень зменшено суму заявленого позивачем бюджетного відшкодування на суму - 51 555, 00 грн. Перевіркою правильності формування бюджетного відшкодування документально підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2009 року у сумі 25 614, 00 грн.
На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2010 року № 0000032304/0/5480/23-4, яким зменшено суму бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість у розмірі 51 555, 00 грн.
Відповідно даних Акту проведеної перевірки відповідача від 04.03.2010 року, направлення та копія наказу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська були вручені позивачу - 16.02.2010 року, перевірку проведено з відома директора та в присутності головного бухгалтера позивача.
Так, згідно ст. 11, ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» N 509-XII, від 4 грудня 1990 року, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності, зокрема, обставини, коли платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Крім того, відповідно до абз. 2 п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державного податкової адміністрації № 327 від 10.08.2005 року, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, що здійснюється за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.
Згідно ч. 1 ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», проведення перевірок органами державної податкової служби не повинно порушувати нормального режиму роботи платників податків.
У своїй позовній заяві позивач зазначає, що 16.02.2010 року ним було отримано Направлення № 000083 від 16.02.2010 року про проведення з 16.02.2010 року по 27.02.2010 року позапланової виїзної документальної перевірки, метою якої є перевірка достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року. Проте, службовці Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська протягом усього періоду здійснення перевірки не з'являлись на підприємство, а вимагали обов'язково надавати всю необхідну документацію за період, що перевіряється та попередні періоди до відповідача, що підтверджується відміткою на супровідному листі від 29.01.2010 року № 44 та в Реєстрі договорів позивача. Крім того, у складеному за результатами перевірки Акті вказано, що виїзну позапланову перевірку проведено на підставі наказу та направлення Лиман Л.С. та ОСОБА_7, коли у наказі та направленні зазначено лише одного перевіряючого - Лиман Л.С.
Так, згідно ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Аналіз вищевикладених норм чинного законодавства та матеріалів справи показує, що відповідачем були порушені вимоги чинного законодавства щодо порядку проведення перевірки, а саме, зокрема, судом встановлена невідповідність даних наказу та направлення на проведення перевірки щодо зазначення посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводять перевірку.
Проте, позивач надав Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська всі необхідні документи для проведення перевірки, тим самим допустивши службовців податкової служби до проведення даної позапланової виїзної документальної перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, Акт проведеної перевірки від 04.03.2010 року № 840/23-4/03288941 був підписаний позивачем із запереченнями від 10.03.2010 року № 124.
Згідно вказаного Акту перевірки по операціям зі здаванням в оренду власного нерухомого майна за нульовою ставкою нараховані податкові зобов'язання - у сумі 6 395,00 грн. всупереч пп. 6.2.8 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».
Так, відповідно до пп. 6.2.8 п.6.2 ст. 6 вказаного Закону, при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування. У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються, зокрема, операції з поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого комісіонера здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням комітента без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.
Безпосереднім вважається виготовлення товарів, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.
Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Проте, судом встановлено, що всупереч вищевказаної норми чинного законодавства, відповідачем в Акті перевірки безпідставно встановлено порушення пп. 6.2.8 пп. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість». Адже, відповідно Довідки АА № 227799 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управління статистики у Дніпропетровській області, одним із видів діяльності підприємства є послуга за КВЕД 70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна. А абз. 2 пп. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України передбачено, що умова щодо обов'язкового дотримання розміру витрат на рівні 8 % ставки продажної ціни розповсюджується тільки на виготовлені товари, оскільки лише при виготовленні товарів передбачається несення витрат на їх переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів.
Аналіз вищевказаним норм показує, що перелік видів послуг, на які не розповсюджується дія 0 % ставки чітко визначені, а саме: гральний і лотерейний бізнес, послуги з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого комісіонера здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням комітента без передання права власності на такі товари.
В Акті проведеної перевірки зазначено, що на адресу відповідача направлено запит з проханням надати розшифровку витрат, понесених при наданні послуг оренди, який не було виконано.
Так, відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Отже, вищевказані норми вказують, що розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін. Крім того, в даній статті відсутня вказівка законодавця щодо обов'язку суб'єктів господарювання при здійсненні розрахунків розміру орендної плати, керуватися нормами законодавства та нормативними актами, які регулюють умови та порядок розрахунків орендної плати за оренду державного або комунального майна. У зв'язку з чим вимоги відповідача щодо надання розшифровки витрат, понесених при наданні послуг оренди є безпідставними та необґрунтованими.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач повною мірю виконав усі вимоги пп. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно вказаного Акту перевірки, відповідач не визнав в податковому кредиті і в бюджетному відшкодуванні суму податку на додану вартість в розмірі 40 019, 00 грн., що вбачається в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2009 року.
Згідно договорів підряду № 2/11 від 29.09.2009 року, 2/12 від 20.10.2009 року, 2/14 від 23.10.2009 року, 2/15 від 23.10.2009 року, укладених між позивачем та TOB «Синтез», останній виступає в якості підрядника та зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі на свій ризик виконати за завданнях замовника з використанням своїх матеріалів, власними силами і засобами роботу обумовлену договором, без залучення субпідрядників.
Позивач зазначає, що беззаперечний факт належного виконання робіт підрядником та відсутність претензій з боку замовника підтверджується Актом виконаних робіт та відповідно самими результатами роботи.
Так, загальна сума договору підряду № 2\11 складає 204 550, 80 грн. в т.ч. податок на додану вартість - 34 090, 80 грн. Вартість виконаних робіт згідно з затвердженим кошторисом складає 204 550, 80 грн. в т.ч. податок на додану вартість - 34 090, 80 грн.
Згідно п. 4.1 вказаного договору здійснена авансова оплата в сумі 80 400,00 грн. в т.ч. податок на додану вартість - 13 400, 00 грн. протягом п'яти календарних днів з моменту підписання договору. Решта суми (124 150, 80 грн. в т.ч. податок на додану вартість - 20 691, 80 грн.) сплачена протягом 5 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт (платіжне доручення від 04.11.2009 року № 2756, податкова накладна від 04.11.2009 року № 825).
Загальна сума договору підряду № 2\12 складає 22 747, 20 грн. в т.ч. податок на додану вартість - 3 971, 20 грн. Вартість виконаних робіт згідно з затвердженим кошторисом складає - 22 747, 20 грн. в т.ч. податок на додану вартість - 3 971, 20 грн.
Згідно п.4.1 договору здійснена оплата в сумі 22 747, 20 грн. в т.ч. податок на додану вартість - 3 971, 20 грн. протягом 14 календарних днів з моменту підписання Акту приймання виконаних робіт (платіжне доручення від 24.11.2009 року № 3046, податкова накладна від 24.11.2009 року № 566).
Загальна сума договору підряду № 2\14 складає 17 440, 80 грн. в т.ч. податок на додану вартість - 2 906, 80 грн. Вартість виконаних робіт згідно з затвердженим кошторисом складає 17 440, 80 грн. в т.ч. податок на додану вартість - 2 906, 80 грн.
Згідно п. 4.1 договору здійснена оплата в сумі 17 440, 80 грн. в т.ч. податок на додану вартість - 2 906,80грн. протягом 14 календарних днів з моменту підписання Акту приймання виконаних робіт (платіжне доручення від 27.11.2009 року № 3076, податкова накладна від 27.11.2009 року № 586).
Загальна сума договору підряду № 2\15 складає 8 126, 40 грн. в т.ч. податок на додану вартість - 1 354, 40 грн. Вартість виконаних робіт згідно з затвердженим кошторисом складає 8 126, 40 грн. в т.ч. податок на додану вартість - 1 354, 40 грн.
Згідно п. 4.1 договору здійснена оплата в сумі 8 126, 40 грн. в т.ч. податок на додану вартість - 1 354, 40 грн. протягом 14 календарних днів з моменту підписання Акту приймання виконаних робіт (платіжне доручення від 27.11.2009 року № 3077, податкова накладна від 27.11.2009 року № 585).
Згідно договору підряду № 2/16 від 15.10.2009 року, укладеного з Приватним підприємством «Буд-Владлена» (підрядник) та зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі на свій ризик виконати за завданням замовника з використанням своїх матеріалів, власними силами і засобами роботу, відповідно до умов договору. Факт належного виконання робіт підрядником та відсутність претензій з боку замовника підтверджується Актом виконаних робіт та відповідно результатами роботи.
Загальна сума договору підряду № 2\16 складає 67 650,00 грн. в т.ч. податок на додану вартість у сумі - 11 275, 00 грн. Вартість виконаних робіт згідно з затвердженим кошторисом складає 67 650, 00 грн. в т.ч. податок на додану вартість у сумі - 11 275, 00 грн.
Згідно п. 4.1 договору здійснена оплата у сумі 67 650, 00 грн. в т.ч. податок на додану вартість у сумі - 1 275, 00 грн. протягом 14 календарних днів з моменту підписання Акту приймання виконаних робіт, що підтверджується платіжним дорученням від 30.11.2009 року № 3094, податкова накладна від 30.11.2009 року №352 та Актом проведеної перевірки безпосередньо.
В Акті перевірки відповідачем зазначено, що у договорі підряду не йде мова про майбутні виписані рахунки, згідно яких відбувалась сплата.
Проте, судом встановлено, що відповідно до п. 4.3 розрахунок здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок підрядника коштів, згідно виставлених підрядником рахунків та наданих актів. Крім того, в п.4.1 Договорів № 2/12, 2/14, 2/15, 2/16 також йде мова про сплату робіт на підставі виписаних рахунків.
В пункті 1.7. Порядку оформлення результатів перевірок вказано, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Підпунктом 2.3.4. Порядку чітко визначено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).
Отже, висновки відповідача щодо наявності порушень вищевказаних вимог чинного законодавства згідно Акту перевірки є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідачем в ході проведення перевірки було отримано інформацію про юридичну особу TOB «Синтез» та юридичну особу ПП «Буд-Владлена» з баз даних відповідача, податкової звітності та інших джерел інформації.
Позивач зазначає, що був поінформований про діяльність свого контрагента в межах наданих останнім реєстраційних документів (свідоцтво про державну реєстрацію, довідки з Єдиного держаного реєстру підприємств і організацій України, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість), з яких можна встановити місцезнаходження особи, її реєстраційний та податковий номери, прізвище ім'я та по батькові керівника такої особи, а також банківські реквізити, про які така особа зазначає в рахунках.
Перевірка відомостей, зазначених в свідоцтві про державну реєстрацію та свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість може бути здійснена лише в межах інформації, зазначеної у відповідних електронних базах даних на офіційних сайтах Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Державної податкової адміністрації України. Такі відомості є джерелом офіційної інформації, підтвердженої уповноваженими офіційними органами державної влади, а інша інформація не надана контрагентом становить для такої юридичної особи конфіденційну інформацію, порядок та межі володіння якою регулюються законом України «Про інформацію». Юридичні особи не є особами, уповноваженими на здійснення системи гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність».
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», юридична особа зобов'язана подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу не пізніше тринадцяти місяців з дня подачі (надіслання рекомендованим втом) останньої реєстраційної картки, що містить відомості про юридичну особу.
Якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений ч. 7 цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.
У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням і запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Таким чином, обов'язок здійснення належного контролю за виконанням юридичними особами приписів закону щодо підтвердження відомостей та перевірки наявності або відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням покладається на держаного реєстратора та органи державної податкової служби.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на державні податкові органи покладено обов'язок щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, контролю за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірки достовірності цих документів щодо правильності значення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів. Обов'язок юридичної особи повідомляти своїх контрагентів про систематичність сплати податків та здавання звітів діючим законодавством не передбачено.
Отже, суд зазначає, що законодавством не передбачено права або обов'язку позивача самостійно збирати будь-яку інформацію про контрагента договору.
В Акті перевірки зазначено, що в обов'язковій адресній частині Актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в TOB «Синтез» та ПП «Буд-Владлена» вказані як генпідрядники, також не вказано посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, не зазначене місце складання Акту.
Наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури № 237/5 від 21.06.2002 року затверджено типові форми первинних документів з обліку в будівництві, в тому числі і «Акт приймання виконаних підрядних робіт», форма № КБ-2в.
Судом встановлено, що формою Акта КБ-2в не передбачені такі реквізити, як: «підрядник»; «місце складання»; «відмітка про отримання акта із запізненням»; «посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».
Отже, позивачем було складено вказаний Акт у формі, затвердженій на законодавчому рівні, а тому юридичні особи під час складання таких актів не мають право вносити нові або змінювати діючі реквізити. Таким чином, Акти складено з дотриманням встановлених форми та змісту, а також відповідно до норм законодавства, що діяло на момент виконання зобов'язання, а саме ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 7 ст. 8, п. п. 1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п.1.1, 2.1, 2.2, 2.4, 2.7, 2.14, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року.
Тому, суд вказує на те, що зроблені в Акті перевірки висновки щодо виконання ТОВ «Синтез» та ПП «Буд-Владлена» роботи, не вказаної в ліцензії, а саме: «Генеральний підрядник в будівництві», та з порушенням ст. ст. 837, 838, 854 Цивільного кодексу України є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідно до укладених договорів підрядники виконували роботу в межах, вказаних у виданих ліцензіях Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, а саме: ТОВ «Синтез» - ліцензія серії АВ № 408010, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією на підставі рішення № 16-Л від 31.07.2008 (строк дії ліцензії з 31.07.2008 року по 16.06.2011 pоку); ПП «Буд-Владлена» - ліцензія, серії АВ № 458277, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією на підставі рішення № 2-Л від 27.01.2009 року (строк дії ліцензії з 27.01.2009 року по 16.03.2012 року).
В Акті перевірки відповідачем вказано порушення, а саме: відсутність фактів підтвердження сплати податку на додану вартість по ланцюгах постачання та реальності проведення господарських операцій, підстави щодо задоволення вимог позивача в частині надання бюджетного відшкодування та податкового кредиту у сумі 28 744, 20 грн. по зазначеній операції відсутні, відсутність фактів підтвердження сплати податку на додану вартість по ланцюгах постачання та реальності проведення господарських операцій, підстави щодо задоволення вимог позивача в частині надання бюджетного відшкодування та податкового кредиту у сумі 11 275, 00 грн. по зазначеній операції відсутні.
Однак, таке твердження суперечить нормам діючого законодавства. Так, згідно пп. 7.7.2 п. 7. 7 ст. 7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено процедуру нарахування, сплати та відшкодування з бюджету податку на додану вартість, якою не передбачено необхідності перевірки сплати податку на додану вартість в бюджет по всім ланцюгам постачання. Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Доказом такої сплати є документ, що підтверджує фактичну сплату грошових коштів покупцем продавцю в розмірі вартості товарів луг) з нарахованим податком на додану вартість.
Відповідно до пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку (продавець) зобов'язаний надати покупцю податкову накладну встановленої форми із зазначення в окремому рядку ставки податку в цифровому еквіваленті (20% до бази оподаткування). Покупець, здійснюючи оплату вартості товарів (послуг), одночасно сплачує і податок на додану вартість, який входить у вартість товару і складає 20% від базового розміру, покупець сплачує суму податку не в бюджет, а безпосередньо продавцю товарів (послуг), оскільки нормами чинного законодавства України не передбачено механізм сплати сум податку на додану вартість покупцем безпосередньо в бюджет.
Після сплати покупцем вартості товарів (послуг), обов'язок щодо сплати податку до бюджету виникає у продавця. Якщо будь-який контрагент, який є учасником ланцюга постачання не виконав зобов'язання зі сплати податку на додану вартість до бюджету, то відповідальність за це повинен нести виключно він сам. Факт несплати податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).
Таким чином, відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», факт несплати третіми особами зобов'язань з податку на додану вартість в бюджет не може бути підставою позбавлення добросовісного платника податку відшкодування податку на додану вартість, у випадку, якщо останній діяв у відповідності з діючим законодавством та надав усі документи, що підтверджують його податковий кредит (податкова накладна від 04.11.2009 року № 825, податкова накладна від 24.11.2009 року № 566, податкова накладна від 27.11.2009 року № 586, податкова накладна від 27.11.2009 року № 585, податкова накладна від 30.11.2009 року № 352; платіжне доручення від 04.11.2009 року № 2756, платіжне доручення від 24.11.2009 року № 3046, платіжне доручення від 27.11.2009 року № 3076, платіжне доручення від 27.11.2009 року № 3077, платіжне доручення від 30.11.2009 року № 3094).
У своїй позовній заяві позивач зазначає, що в податковій декларації за жовтень 2009 року задекларовано: податкових зобов'язань у сумі - 4 467, 00 грн., податкового кредиту у сумі - 72 276, 00 грн. З метою визначення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду було встановлено значення такої різниці, в результаті чого було отримано від'ємне значення у сумі - 67809,00 грн. В декларації за листопад 2009 року задекларовано: податкових зобов'язань у сумі - 6 077, 00 грн., податкового кредиту- 89 814, 00 грн. З метою визначення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податковою кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду було встановлено значення такої різниці, в результаті чого було отримано від'ємне значення у сумі - 83 737,00 грн. При цьому значення рядка 22.2 (67 809,00 грн.) Декларації за жовтень 2009 року переноситься в рядок 23.1 та рядок 24 Декларації за листопад 2009 року, як значення середнього звітного періоду, а також відображається в Додатку 2 до Декларації, як залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду. У згаданому Додатку 2 також відображається частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів або не брала участь у розрахунках бюджетного, яка складає 62 668, 00 грн. З метою встановлення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодуванні включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, визначається різниця між рядками 24 та 25 (67 809,00 - 62 668,00), яка становить 5 141, 00 грн., відображається в Додатку 2 до Декларації за листопад 2009 року, як значення рядка 26 декларації звітного податкового періоду. Крім того, в декларації за грудень 2009 року задекларовано: податкових зобов'язань у сумі - 4 810, 00 грн., податкового кредиту у сумі - 51 465, 00 грн. З метою визначення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду було встановлено значення такої різниці, в результаті чого було отримано від'ємне значення у сумі - 46 655, 00 грн. При цьому значення рядка 22.2 (83 737,00 грн.) Декларації за листопад 2009 року переноситься в рядок 23.1 та рядок 24 Декларації за грудень 2009 року, як значення попереднього звітного періоду, а також відображається в Додатку 2 до Декларації, як залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду. В додатку 2 до декларації за грудень 2009 року вище згадувана сума 5 141, 00 грн. відображається знову, як така, що не була відшкодована платнику податку в минулому податковому періоді за попередній податковий період (жовтень), при цьому вона вже додається до суми, що утворилася в попередньому податковому періоді (листопаді) у розмірі - 83 737, 00 грн. Таким чином, шляхом складання вищевказаних сум й отримали суму у розмірі - 88 878, 00 грн., як частину залишку від'ємного значення, фактично сплачену отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем було вірно внесено зміни в додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року та зменшено розмір суми бюджетного відшкодування. А тому, висновки відповідача за результатами перевірки є безпідставними.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача під час здійснення перевірки позивача та висновки, викладені в Акті перевірки є незаконними та безпідставними, а тому й податкове повідомлення-рішення від 11.03.2010 року № 0000032304/0/5480/23-4 є винесеним неправомірно та підлягає скасуванню.
У зв'язку з вищевикладеним, даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Дніпропетровського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2010 року № 000032304/0/5480/23-4 - задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.03.2010 року № 0000032304/0/5480/23-4 Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений 27.09.2010 року.
Суддя
А. Ю. Рищенко