24 листопада 2011 р. Справа № 2а-7329/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Чабаненко С.В.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 1 (КЖЕП № 1) до Державної інспекції з контролю за цінами в Дніпропетровській області про визнання недійсним рішення,
КЖЕП № 1 звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Дніпропетровській області з позовною вимогою про визнання недійсним рішення відповідача № 580 від 16.12.2008.
В обґрунтування позову вказано, що оскаржуваним рішенням з підприємства позивача стягнуто штрафні (фінансові) санкції в дохід державного бюджету за порушення дисципліни цін в сумі 521395,29 грн.
Вказане рішення позивач не отримував та про його наявність позивачеві стало відомо з судової повістки Дніпропетровського окружного адміністративного суду 21.01.2010, у зв'язку з чим з позовом щодо оскарження відповідача позивач звернувся з пропуском строку звернення до суду - 15.06.2010, тобто протягом шести місяців з дня, коли позивач дізнався про порушення своїх прав.
З оскаржуваним рішенням позивач не згодний, оскільки при застосуванні фінансових санкцій відповідач не врахував, що позивачем самостійно був здійснений перерахунок за ненадані споживачам послуги та, крім цього, прибуток у розмірі 173798,43 грн., який враховувався відповідачем при розрахунку фінансових санкцій, позивач фактично не отримував.
Також позивач не погоджується з висновками акту перевірки від 24.11.2008 № 1050 підприємства позивача, оскільки вважає невірними розрахунки планового нарахування тарифів та фактичного отримання грошових коштів за послуги, у зв'язку з чим, на думку позивача, не відповідає дійсності розрахунок прибутку за неотримані послуги населенням.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, у зв'язку з чим дана справа судом розглянута у письмовому провадженні відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України.
Відповідачем суду надані письмові заперечення на позов та належні докази на їх підтвердження.
За результатами дослідження письмових доказів у справі судом встановлено наступне.
Згідно акту № 1050 від 24.11.2008 ДІ з контролю за цінами в області проведено планову перевірку КЖЕП № 1 з питань додержання державної дисципліни цін на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до вимог постанови КМУ № 560 від 12.07.2005. За результатами перевірки встановлено, що позивачем протягом перевіряємого періоду (9 місяців 2008 року) були проведені перерахунки зі споживачами за фактично ненадані послуги на суму 431 248,77 грн. з ПДВ, що підтверджено оборотно-сальдовими відомостями згідно додатку № 14 до акту перевірки. Сума завищення з врахуванням проведеного підприємством перерахунку склала за 9 місяців 2008 року - 359 582,96 грн. з ПДВ.
Відповідно до висновку, викладеного в акті, сума необґрунтовано отриманого доходу з врахуванням рівня сплати населення - 58% та ст. 250 Господарського кодексу України, становить 173 798,43 грн. без ПДВ та із застосуванням 200% економічних санкцій підлягає вилученню до бюджету. Підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є наказ Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519 «Про порядок затвердження Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами».
Сума завищення тарифів за послуги, розрахована окремо по кожному будинку, що знаходиться на балансі КЖЕП № 1 та з урахуванням проведеного КЖЕП № 1 перерахунку склала 359 582,96 грн. з ПДВ (додаток № 25 до акту перевірки).
З вказаним розрахунком тарифів за послуги позивач не погоджується та на його думку такий розрахунок не узгоджується з фактично отриманими підприємством коштами та правовими нормами з формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд, оскільки на його думку розрахунок тарифів мав проводитися по всіх будинках, що перебувають на балансі КЖЕП, загалом з урахуванням фактично отриманих коштів за надані послуги.
З такою позицією позивача не можна погодитися, виходячи з наступного.
Постановою КМУ від 12.07.2005 № 560 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій. Цей порядок визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають зазначені послуги.
Розмір тарифів визначається по кожному будинку окремо залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з типовим переліком послуг.
При розрахунку фактичних витрат по кожній послузі відповідачем враховані статті витрат згідно Постанови КМУ №560 від 12.07.2005.
Послуга стосовно технічного обслуговування надається позивачем згідно рішення виконкому міської ради від 20.11.2007 № 3763 та не має накопичувального характеру.
Таким чином, сума необгрунтовано отриманої виручки відповідачем розрахована як різниця між одержаною виручкою від реалізації послуг та вартістю послуг. Тобто розрахунок різниці між плановим тарифом рівня сплати населенням і фактично наданими послугами по кожному будинку окремо, а не по житловому фонду в цілому відповідає положенню КМУ від 12.07.2005 № 560.
В п.1.7 Інструкції «Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами» зазначається, що вилученню в дохід бюджету підлягають суми, які одержані в наслідок порушень державної дисципліни цін, визначених на підставі матеріалів перевірок незалежно від фінансового стану порушника та його розрахунків з бюджетом.
Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про ціни та ціноутворення» вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки.
В п.1.4 Інструкції "Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами" зазначено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт).
В п.2. Інструкції зазначено, що сума виручки, отримана внаслідок порушення чинного порядку встановлення і застосування цін при включенні у вартість продукції та послуг, ціни на які регулюються, фактично не виконаних послуг (робіт) або виконаних не в повному обсязі обчислюється - як різниця між одержаною виручкою від реалізації і вартістю продукції та послуг, визначеною відповідно до нормативів, з урахуванням фактичних обсягів виконання.
З огляду на викладене, рішення відповідача є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства.
Що стосується заперечень відповідача щодо строку звернення до суду позивачем із зазначеним позовом, суд зазначає, що відповідно до наданих позивачем доказів про порушення своїх прав останній дізнався 21.01.2010 та доказів, які б спростовували даний факт відповідачем не надано. Отже, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, суд дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у строк відповідно до вимог даної норми Кодексу.
Крім цього, суд звертає увагу, що після встановлення відповідачем зазначених порушень з боку позивача, останнім виявлені порушення були усунені на виконання вимог Інспекції позивач листом за № 82 від 19.02.2009 повідомив відповідача про виконання перерахунку за ненадані послуги населенню у повному обсязі.
За викладених обставин, перевірених відповідних їм доказів та з урахуванням проаналізованих норм матеріального права суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог КЖЕП № 1.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 9, 11, 70-72, 86, 128, 160-162, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 1 (КЖЕП № 1) до Державної інспекції з контролю за цінами в Дніпропетровській області про визнання недійсним рішення - задовольнити частково.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя
С.В. Чабаненко