14 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/12094/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіТурлакової Н. В.
при секретаріМоісєєвій А.В.
за участю:
представника позивача
представника відповідача ОСОБА_4
Прошак М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними висновків акту та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська з позовними вимогами про: - визнання протиправними висновків акту №2217/17-3/2698811903 від 25.06.2011р. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська «Про результати планової виїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_5», щодо нарахування податку на додану вартість у розмірі 10137,50грн., у тому числі : за основним платежем 8110,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2027,50 грн.; - визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000521703 від 12.07.2011р. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 податку на додану вартість у розмірі 10137,50грн., у тому числі: за основним платежем 8110грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2027,50грн.
В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначає, що за результатами планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_5 за період з 01.07.2008р. по 31.12.2010р., ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2011 року №0000531703/0 на загальну суму 919,50грн., яка була нею сплачена 21.07.2011р. та на загальну суму 10137,50грн. З податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська №0000521703/0 від 12 липня 2011 року позивач незгоден, оскільки вважає, що воно прийнято за результатами неправильних висновків та перекручених обставин викладених у Акті перевірки, у зв'язку з чим не підлягає виконанню та має бути скасовано.
Від відповідача надійшло заперечення в яких він посилається на те, що у позивача відсутні правові підстави для задоволення позову та зазначає, що проведеною перевіркою ФОП ОСОБА_5 за період з 01.07.2008р. по 31.12.2010р., встановлено, що підприємцем до складу податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ за липень, серпень 2010р. включено податкові накладні на загальну суму ПДВ - 8110грн., виписані контрагентами в попередніх податкових періодах (травень, червень, липень. 2010р.). При визначенні податкового кредиту з ПДВ за рахунок вищезазначених податкових накладних, було прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку, та на дату виникнення права на податковий кредит позивач таким правом не скористався, оскільки одночасно з поданням податкових декларацій по ПДВ до ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська позивачем не подано скарги стосовно контрагентів-постачальників, щодо відмови у наданні податкових накладних. У зв'язку з цим податкові накладні не враховуються контролюючим органом до складу податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за липень, серпень 2010р., під час розгляду питання про прийняття рішення. У зв'язку з чим було порушено вимоги п.п.7.2.3, 7.2.6, п.7.2., 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту липня, серпня 2010р. на загальну суму 8110грн. За результатами перевірки ФОП ОСОБА_5 винесено податкове повідомлення-рішення №0000521703 від 12.07.2011р. про нарахування податку на додану вартість у розмірі 10137,50грн., у тому числі: за основним платежем 8110грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2027,50грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи викладені у запереченнях.
Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_1 ОСОБА_5 зареєстрована як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 27.04.2004р. та перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №НОМЕР_2 про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Судом встановлено, що в період з 06.06.2011р. по 20.06.2011р. проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_5 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 31.12.2010р., за результатами якої складений акт №2217/17-3/2698811903 від 25.06.2011р. «Про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 за період з 01.07.08р. по 31.12.10р.»
В ході перевірки встановлено . що до складу податкового кредиту податкових декларацій з ПДІВ за липень, серпень, 2010р. включено податкові накладні на загальну суму ПДВ - 8110грн., виписані контрагентами в попередніх податкових періодах (травень, червень, липень, 2010р.), а саме податкові накладні : № 27 від 31.05.2010р. по постачальнику ПП «Ексимконтрол», № 1006231 від 23.06.2010р. постачальник ТОВ «ДН-Будмаш», № 30 від 30.06.2010р. постачальник ПП «Ексимконтрол», № 32 від 26.07.2010р. ПП «Ексимконтрол».
Згідно висновків вказаного акту встановлені порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5: 1. абз.5 п.6 ст.128 Господарського Кодексу України в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат за перевіряє мий період ; 2. п.п.7.2.3, 7.2.6, п.7.2., 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 8110грн., в т.ч. за липень 2010р. - 7210грн., за серпень 2010р. - 900грн.; 3. р.IV ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 4107грн., у т.ч. за 2009р. - 919,50грн., за 2010р. - 3187,50грн. 4. Ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.93 із змінами та доповненнями.
Не погоджуючись з висновками та мотивуванням, викладеними в Акті, позивачка 04.07.2011р. подала заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких, ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровську листом №29614/10/17-3 від 11.07.2011р. донараховані суми: по податку на додану вартість за 2010 рік - 8110грн., по податку з доходу фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності - 919,50грн.
ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровську супровідним листом №29750/10/17-3 від 12.07.2011р. позивачу були направлені податкові повідомлення-рішення від 12.07.2011р. №0000531703/0 на загальну суму 919,50грн.; №0000521703/0 на загальну суму 10137,50грн., з яких за основним платежем донараховано 8110,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями 2027,50 грн.
Згідно листа ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровську №32194/10/17-322 від 27.07.2011р. про надання роз'яснень, у зв'язку з допущеною опискою, відповідач повідомив, що номер податкового повідомлення-рішення №000052703 від 12.07.2011р. про збільшення грошових зобов'язань по ПДВ у розмірі 10137,50грн. слід вважати №0000521703.
Відповідно до квитанції ПриватБанк №30415.686.1 від 21.07.2011р. позивач сплатила зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0000531703/0 від 12.07.2011р. у сумі 919,50грн.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровську №0000521703/0 на загальну суму 10137,50грн., позивач звернулася із скаргою до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області вих.№25 від 22.07.2011р., згідно вказаної скарги, позивачка зазначила, що визнає, що мало місце порушення Порядку заповнення Декларації з ПДВ, але це не є порушення Закону України «Про податок на додану вартість», тому що помилка не призвела до заниження зобов'язань з ПДВ і не може мати наслідком заниження податку та його донарахування, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій.
За результатами розгляду вказаної скарги прийнято рішення про результати розгляду скарги від 15.09.11р. № 27329/10/25-008, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровську №0000521703 від 12.07.2011р., а скаргу - без задоволення.
Згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (діючого на момент спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Відповідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.
Відповідно до п.п.4.4 п.4 Порядку заповнення та надання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.97р., якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі-уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації. Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.
Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, що документальним підтвердженням у покупця-платника податку на додану вартість при включенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, отриманої в інших податкових періодах, ніж дата їх виписки, є документ, який підтверджує надходження такої податкової накладної від продавця, а саме, лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного штемпеля, у зв'язку з чим, вимога щодо формування податкового кредиту у покупця у період виникнення податкових зобов'язань продавця за даною операцією поставки (декларування суми податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання у постачальника) ґрунтується на нормах Закону України «Про податок на додану вартість» (діючого на момент спірних правовідносин), підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 якого визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме адміністративного позову та копії скарги позивача до ДПА в Дніпропетровській області позивачка визнає що помилково заявила у податковій декларації з ПДВ за травень, червень, липень податкові зобов'язання розраховані без включення податкових накладних № 27 від 31.05.10р. по постачальнику ПП «Ексимконтрол», № 1006231 від 23.06.2010р. постачальник ТОВ «ДН-Будмаш», № 30 від 30.06.2010р. постачальник ПП «Ексимконтрол», № 32 від 26.07.2010р. ПП «Ексимконтрол» до податкового кредиту, вважаючи що мало місце порушення Порядку заповнення Декларації з ПДВ, що не призвело до порушення Закону України «Про податок на додану вартість». Вказані доводи суд вважає такими що ґрунтується на помилковому трактуванні норм чинного законодавства та погоджується з доводами відповідача в частині посилань на Закон № 168, яким не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. При цьому на дату виникнення права на податковий кредит позивачка таким правом не скористалась, скарги щодо контрагентів-постачальників, щодо відмови у наданні податкових накладних, документального підтвердження щодо надходження зазначених податкових накладних від продавців із запізненням не надавала, що нею не заперечується. Відповідно висновок про неправомірність включення підприємцем ОСОБА_5 до складу податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ за липень та серпень 2010р. ПДВ у загальній сумі 8110,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних продавцями товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах є правомірним.
За викладених вище обставин та відповідних доказів, суд вважає, що відповідач при винесенні податкового повідомлення-рішення №0000521703 від 12.07.2011р. про донарахування зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем 8110,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями 2027,50 грн. на загальну суму 10137,50грн. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку в необхідності відмови в задоволенні позовних вимог в частині оскарження повідомлення-рішення №0000521703 від 12.07.2011р.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними висновків акту №2217/17-3/2698811903 від 25.06.2011р. щодо нарахування податку на додану вартість у розмірі 10137,50грн., суд зазначає, що сам акт не породжує для відповідного суб'єкта настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на його права та обов'язки, а також не є обов'язковим для виконання і його оцінювати у вказаних правовідносинах належить з врахуванням ч.1 ст.79 КАС України, якою передбачено, що письмовими доказами є документи, акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що місять в собі відомості про обставини які мають значення для справи, лише як носія доказової інформації.
У відповідності до вимог ч.2 п.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема : спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом, владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України - суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що підлягає закриттю провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними висновків акту №2217/17-3/2698811903 від 25.06.2011р. щодо нарахування податку на додану вартість у розмірі 10137,50грн.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними висновків акту та скасування податкового повідомлення-рішення в частині позовних вимог про визнання протиправними висновків акту №2217/17-3/2698811903 від 25.06.2011р. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська «Про результати планової виїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_5», щодо нарахування податку на додану вартість у розмірі 10137,50грн., у тому числі : за основним платежем 8110,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2027,50 грн., - закрити.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними висновків акту та скасування податкового повідомлення-рішення в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000521703 від 12.07.2011р. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 податку на додану вартість у розмірі 10137,50грн., у тому числі: за основним платежем 8110грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2027,50грн., - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений 18.11.2011 року.
Суддя
Н.В. Турлакова