Справа №2-5849/11
26 грудня 2011 року Солом'янський районний суд м. Києва,
у складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.
при секретарі Прохоровій К.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської громади в особі Київської міської Ради, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про припинення договору довічного утримання, -
У серпні 2011 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача та просила припинити договір довічного утримання, укладений 04.08.2008 року між нею та ОСОБА_2
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04.08.2008 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, відповідно до якого до ОСОБА_2 переходило право власності на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_1
Умовою переходу права власності на квартиру позивача було те, що ОСОБА_2 буде належним чином доглядати її, забезпечувати харчуванням, одягом, купувати ліки, а також провести за свій рахунок її поховання.
Зазначила, що спочатку ОСОБА_2 сумлінно виконував свої зобов'язання за договором довічного утримання від 04.08.2008 року, а з травня 2010 року перестав приходити до неї і забезпечувати її харчуванням і доглядом, а також нести інші витрати передбачені умовами договору.
Намагаючись розірвати договір довічного утримання від 04.08.2008 року з підстав його невиконання позивач звернулась до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори, де їй стало відомо, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер.
Спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає.
В останні роки позивач тяжко хворіє і майже всю свою пенсію витрачає на придбання ліків.
Відповідно до ст. ст. 755, 757, 1277 ЦК України просила позов задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги своєї довірительки підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
В ході розгляду справи представник відповідача надіслав на адресу суду пояснення в яких проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що ст. 1277 ЦК України встановлено поняття відумерлої спадщини.
Так, в ч. 1 вказаної статті зазначено, що в разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Проте, позивачем не надано жодного доказу в підтвердження прийняття судового рішення про визнання спадщини померлого ОСОБА_2 відумерлою, або хоча б доказу того, що Київська міська Рада зверталась до суду з відповідною заявою, що свідчить про безпідставність тверджень про перехід спадщини ОСОБА_2 у власність територіальної громади м. Києва.
На підставі вищевикладеного просив у задоволенні позову відмовити.
Третя особа Головне управління юстиції в судове засідання свого представника не направила, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, надіслала на адресу суду пояснення в яких при вирішенні справи по суті покладалась на розсуд суду та просила справу розглядати без участі її представника.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, врахувавши письмові заперечення представника відповідача та письмові пояснення Головного управління юстиції у м. Києві, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Згідно ч. 1 ст. 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
Судом встановлено, що 04.08.2008 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання, що посвідчений державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори, відповідно до умов якого ОСОБА_2 переходило право власності на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_1
Квартира, яка відчужується, складається з двох кімнат загальною площею -47,20 кв.м., в тому числі жилою площею 29,60 кв.м.
Вказана квартира належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого в Дев'ятій Київській державні нотаріальній конторі 13.10.1998 року за реєстром №4-3906, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 21.10.1998 року в реєстрову книгу за №195.
Згідно п.п. 5, 6 договору довічного утримання від 04.08.2008 року ОСОБА_2 зобов'язався довічно повністю утримувати ОСОБА_1, забезпечуючи її повним комплексом ритуальних послуг і зберіганням в її безкоштовному довічному користуванні вказаної квартири.
Сторони домовилися, що утримання (догляд), у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою в розмірі мінімальної пенсії щомісяця. У випадку інфляції ця сума збільшується згідно встановленого державою коефіцієнту індексації доходів населення.
Крім того, набувач зобов'язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у строки, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг. До оплачуваних комунальних послуг належить: плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (гарячу та холодну воду) та електроенергію, абонентська плата за телефон.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, спочатку ОСОБА_2 сумлінно виконував свої зобов'язання за вищевказаним договором довічного утримання від 04.08.2008 року, а з травня 2010 року перестав приходити до позивача і забезпечувати її харчуванням і доглядом, а також нести інші витрати передбачені умовами договору.
Намагаючись розірвати договір довічного утримання, ОСОБА_1 звернулась до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори, де їй стало відомо, що ОСОБА_2 помер.
Позивач просила припинити договір довічного утримання, укладений 04.08.2008 року між нею та ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, на що слід зазначити наступне.
Встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Згідно ч. 1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; на вимогу набувача.
Згідно ст. 757 ЦК України обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем.
Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, що було передане відчужувачем, право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом.
Якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває право власності на це майно. У цьому разі договір довічного утримання (догляду) припиняється.
Встановлено, що спадкоємців щодо майна померлого ОСОБА_2 немає.
Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.
Згідно ч.4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач довела ті обставини на які послалась як на підставу своїх вимог, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Що стосується посилань представника відповідача відносно того, що позивачем не надано жодного доказу в підтвердження прийняття судового рішення про визнання спадщини померлого ОСОБА_2 відумерлою, або хоча б доказу того, що Київська міська Рада зверталась до суду з відповідною заявою, то суд не приймає їх до уваги, оскільки вони є необґрунтованими, і крім того у позивача немає іншого способу для захисту свого права ніж звернутись до суду з відповідним позовом.
Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст.ст. 755, 757, 1277 ЦК України, ст.ст. 10, 57-58, 60, 88, 208-209, 210, 212-218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Київської міської громади в особі Київської міської Ради, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про припинення договору довічного утримання -задовольнити.
Припинити договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений 04.08.2008 року державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори, реєстровий номер №1-1626, зареєстрований Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 12.08.2008 року за реєстровим №195/33979.
Визнати за ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя