Справа №2-а-5326/11
11 листопада 2011 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Оксюта Т.Г., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
У вересні 2011 року позивач звернувся з позовом до відповідачів та просив визнати дії управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат протиправними та зобов'язати провести йому нарахування та виплату недоотриманої пенсії, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. ст. 48, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він, як особа постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи має право на отримання основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Незважаючи на це, додаткову пенсію у передбачених Законом розмірах управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва позивачу не нараховує та не виплачує, що знижує і дискримінує його конституційні і громадські права, як учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Крім того, він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи та згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на щорічну допомогу на оздоровлення, проте, зазначена допомога була виплачена йому в значно меншому розмірі.
Вважає, що його права при нарахуванні та виплаті пенсії та щорічної грошової допомоги на оздоровлення були порушенні відповідачами, а тому просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 19.09.2011 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду в частині вимог щодо виплати основної та додаткової пенсії за період з 01.12.2000 року по 15.03.2011 року та щодо перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2000 року по 2010 рік.
14.10.2011 року представник управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва отримав копію ухвали про відкриття скороченого провадження у справі від 19.09.2011 року, що підтверджується розпискою, однак у встановлений ч. 3 ст. 183-2 КАС України строк заперечень до канцелярії суду не подав.
З письмових заперечень представника відповідача Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації вбачається, що проти задоволення позову він заперечує, посилаючись на те, що позивач у 2011 році, отримував щорічну допомогу на оздоровлення, заперечень щодо її розміру не заявляв, законодавчо встановленні розміри компенсаційних виплат повинен був знати, так як нормативно -правові акт, які стосувались підвищення розміру мінімальної заробітної плати офіційно оприлюднені.
Відповідно до діючого законодавства, позивачу призначались до виплати суми щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»як інваліду ІІ групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії.
Зазначив, що жодним нормативно -правовим актом управлінню не надано повноваження встановлювати розміри щорічної допомоги на оздоровлення.
Управління, як підрозділ органу виконавчої влади діяло в межах правового поля і вона вважає, що немає законних підстав для призначення щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік в інших розмірах, оскільки призначення допомоги проведено позивачу у відповідності з чинним законодавством.
На підставі вищевикладеного просив у позові відмовити.
З письмових заперечень представника відповідача Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат вбачається, що проти задоволення позову вона заперечує, посилаючись на те, що відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також зазначила, що Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, деякі положення статей Закону України «Про державний бюджет на 2007 -2008 роки»визнані неконституційними, однак зазначеним рішенням припинено конституційне провадження щодо визнання неконституційною статтю 101 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік».
Після прийняття Конституційним Судом України вищевказаного рішення, Верховною Радою України не внесено змін до Закону України «Про державний бюджет».
ОСОБА_5 призначались виплати суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду ІІ групи.
Конституційним судом України рішення про визнання неконституційною Постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 не приймалось.
На підставі вищевикладеного просила у позові відмовити.
Згідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, прихожу до наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується ксерокопією посвідчення серії НОМЕР_1 та інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії КИЕ-1 №053946.
Також встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва.
На підставі Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу було призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну його здоров'ю, розмір якої повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами, але відповідач визначав розмір зазначеної додаткової пенсії позивачу, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»від 03.01.2002 року, виходячи з базової величини для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до І категорії, тобто в розмірі 19,91 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втратити годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до норм діючого законодавства України, проте йому було відмовлено у здійсненні перерахунку вказаної пенсії.
З даною відмовою управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва не можливо погодитись виходячи з наступного.
Як на відмову у перерахунку вказаної пенсії управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва посилалось на постанову Кабінету Міністрів України №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»від 03.01.2002 року, що є необґрунтованим, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не свідчить про те, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Згідно до чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно -правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Не приймаються до уваги також положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який набрав чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах :
- інвалідам І групи -100% мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам ІІ групи -75% мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам ІІІ групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу -50% мінімальної пенсії за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Між тим, відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№107 від 28.12.2007 року було внесено зміни до тексту статті 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка була викладена в такій редакції : «Особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах : інвалідам І групи -30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам ІІ групи -20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам ІІІ груп, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу -15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили непрацездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно -правовими актами».
А частину третю і четверту статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було змінено чотирма частинами такого змісту :
«У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими :
Для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році :
по І групі інвалідності -200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по ІІ групі інвалідності -200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по ІІІ групі інвалідності -180% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 -1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження :
по І групі інвалідності -160% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по ІІ групі інвалідності -150% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по ІІІ групі інвалідності -140% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою:
по І групі інвалідності -130% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по ІІ групі інвалідів -120% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по ІІІ групі інвалідності -110% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
дітям-інвалідам -70% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі :
на одного непрацездатного члена сім'ї -50% пенсії по інвалідності померлого годувальника;
на двох та більше непрацездатних членів сім'ї -100% пенсії по інвалідності померлого годувальника, визначеної згідно із зазначеною статтею, що розподіляться ними рівними частками.
До непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно -правовими актами».
У зв'язку з цим частину п'яту вважати частиною сьомою;
Між тим, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№10-рп/2008 від 22.05.2008 року вищезазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№107 від 28.12.2007 року було визнано неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України -закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно зі ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»у 2009 році установлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Встановлено, що у 2011 році після відновлення з 22.05.2008 року дії ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розрахунок пенсії та додаткової пенсії позивачу здійснюється в розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України №530.
Таким чином, у період, коли діють два однопредметні нормативно -правових акти, що по різному регулюють встановлення розміру одноразової щорічної допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідачем необґрунтовано застосовано той акт, що має нижчу юридичну силу -Постанову Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2005 року, а Закон України, який має вищу юридичну силу, відповідачем не застосовано, що є протиправним та таким, що порушує права позивача.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 19.09.2011 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду в частині вимог щодо виплати основної та додаткової пенсії за період з 01.12.2000 року по 15.03.2011 року.
Також, слід зазначити, що відповідно до п. 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»Прикінцеві положення доповнено пунктом 4 такого змісту: «4. Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».
На виконання вимог даного Закону Кабінетом Міністрів України 06.07.2011 було прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету». Дана постанова набрала чинності з 23.07.2011 року.
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»та прийнята на його виконання постанова Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 на сьогоднішній день є чинними та не визнані неконституційними.
Отже, до 23.07.2011 року основна та додаткова пенсія виплачується у розмірах, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а починаючи з 23.07.2011 -постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745.
Таким чином, вимога щодо здійснення перерахунку позивачу основної та додаткової пенсії, яку призначено відповідно до ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»підлягає задоволенню за період з 16.03.2011 року по 22.07.2011 року.
Відтак, з урахуванням того, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 01 січня по 31 грудня відповідного року, вважаю, що позивач має право на перерахунок та виплату державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду заподіну здоров'ю, а тому прихожу до висновку про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва провести перерахунок та виплату державної пенсії ОСОБА_1, як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою у розмірі не менше 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, які передбачені ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 16.03.2011 року по 22.07.2011 року.
Позивач також просив провести йому перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення, яка виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
ОСОБА_1 призначалась до виплати сума щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду ІІ групи.
Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційною Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 не приймалось.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно -правові акти не мають зворотної дії в часі.
Постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було встановлено інший розмір щорічної допомоги на оздоровлення зазначеним категоріям осіб, зокрема громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи підлягав виплаті такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення:
інвалідам I і II групи - 120 гривень;
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень;
інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень.
Розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одночасно був врегульований по-різному і різними нормативними актами. За загальних умов у випадку правової колізії застосуванню підлягають норми нормативного акту, який є вищим за юридичною силою, тобто -в даному випадку -норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно підпункту 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. N 107-VI, статтю 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було викладено у новій редакції. Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 внесені до вказаної статті зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому з 22.05.2008р. дія статті 48 Закону була відновлена у попередній редакції.
У період, коли діяли два однопредметні нормативно-правових акти, які по-різному регулюють встановлення розміру одноразової щорічної допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Управлінням праці та соціального захисту населення громадян Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації було необґрунтовано застосовано той акт, що має нижчу юридичну силу -Постанову Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005р., а Закон України, який має вищу юридичну силу, ним не застосовано.
Встановлено, що нарахування щорічної одноразової допомоги на оздоровлення відноситься до компетенції Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації.
Виплати призначених допомог та компенсацій здійснюється Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі відповідного рішення.
Враховуючи вищевикладене, прихожу до висновку, що саме дії Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, щодо невиплати щорічної разової грошової допомоги ОСОБА_1 у 2011 році, як інваліду ІІ групи, необхідно визнати протиправними та стягнути з нього суму щорічної разової грошової допомоги за 2011 рік, а в позовних вимогах до Київського міcького центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат слід відмовити.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 19.09.2011 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду в частині вимог щодо перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2000 року по 2010 рік.
З огляду на наведене, передбачена ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щорічна грошова допомога на оздоровлення підлягає перерахуванню та виплаті за період за 2011 рік, за виключенням виплат здійснених у 2011 році.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу в сумі 500,00 грн., однак вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки суду не надано доказів на підтвердження надання позивачу правової допомоги (зокрема, копії договору про надання юридичних послуг).
Відповідно до норм Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 30.04.1993 року №43-93 (зі змінами та доповненнями) та КАС України, сторони звільненні від сплати судового збору.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 46, 55 Конституції України, ст. ст. 50, 54, 67, 70, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167, 183-2, 256 КАС України, суддя, -
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати призначеної ОСОБА_1 пенсії згідно ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 16.03.2011 року по 22.07.2011 року.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення як особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2011 рік.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва провести перерахунок та виплату державної пенсії ОСОБА_1, як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою у розмірі не менше 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, які передбачені ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 16.03.2011 року по 22.07.2011 року, за виключенням виплат здійснених у 2011 році.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації вчинити дії щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1, як інваліду ІІ групи за 2011 рік щорічної грошової допомоги на оздоровлення в порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням раніше здійснених виплат у 2011 році.
У задоволенні решти позовних вимог та у вимогах до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя