08 лютого 2012 р. Справа № 2а/0270/5838/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Альчука Максима Петровича,
при секретарі судового засідання: Ткачук Вікторії Олексіївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю
відповідача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: іноземного підприємства "АРТ і Ко"
до: державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: скасування податкового повідомлення-рішення
Іноземне підприємство "АРТ і Ко" звернулось в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002752310 від 19.12.2011 року, яким підприємству збільшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 389062 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій податкового органу щодо визначення сум податкового зобов'язання на підставі висновку про безпідставне включення підприємством до складу витрат транспортних послуг, які не підтверджені первинними документами.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та, посилаючись викладені в позовній заяві обставини, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні засідання представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на письмові заперечення. Окремо зазначила про те, що позивачем під час перевірки не надано необхідних первинних документів, які б містили інформацію про надані транспортну послуги, витрати по яким віднесені до складу валових витрат.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, з наступних підстав.
Судом встановлено, що іноземне підприємство "АРТ і Ко" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 10.03.2005 року за № 11741050003001107, (свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 825195), ідентифікаційний код підприємства за ЄДРПОУ 33449113.
Підприємство взято на податковий облік державною податкової інспекцією у м. Вінниці 15.03.2005 року за № 747/2, станом на день звернення до суду та розгляду справи перебуває на обліку в ДПІ у м. Вінниці.
Працівниками ДПІ у м. Вінниці, згідно направлень № № 3591/23, 3592/23, 3593/23, 3594/23 від 24.10.2011 року, в період з 24.10.2011 року по 11.11.2011 року, проведено планову виїзну перевірку ІП "АРТ і Ко" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.03.2005 року по 30.06.2011 року. Термін проведення перевірки продовжувався з 07.11.2011 року по 11.11.2011 року на підставі наказу ДПІ у м. Вінниці № 4775 від 04.11.2011 року.
За результатами перевірки складено акт № 4488/2301/33449113 від 18.11.2011 року (т. 1 а.с. 11-32), яким було встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування в сумі 389062 грн.
Даний висновок податковим органом зроблений в зв'язку з тим, що підприємством безпідставно включено до складу "Витрати на придбання товарів" (рядок 04.1 Декларації з податку на прибуток) витрати на придбання транспортних послуг, які відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат, оскільки не підтверджені необхідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
На підставі вказаного акту, ДПІ у м. Вінниці 19.12.2011 року прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002752310, яким підприємству збільшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 389062 грн. (т. 1 а.с. 10).
Висновки відповідача викладені в акті перевірки від 18.11.2011 року про порушення позивачем п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.
Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 вказаного вище Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Саме поняття валових витрат наведено у п.п. 5.1. ст. 5 зазначеного Закону, згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
У даній справі судом встановлено, що ІП "АРТ і Ко" та ТОВ "Фавор" уклали договір від 27.05.2010 року про будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Плеханова у м. Вінниці (т. 1 а.с. 42-47).
Цього ж дня сторонами укладено договір підряду № 270510 на виконання робіт спеціалізованою та вантажною технікою (т. 1 а.с. 54). Договір укладено терміном до 31.12.2010 року. Предметом даного договору є підйомні, навантажувально-розвантажувальні та інші роботи, вивіз ґрунту та будівельного сміття, підвіз будівельних матеріалів, облаштування та обладнання на умовах, передбачених даним договором.
Аналогічний договір з аналогічним предметом укладено між сторонами 04.01.2011 року (т. 1 а.с. 56).
Виконання умов вказаних договорів сторони оформили актами виконаних робіт № ОУ- 0000128 від 30.07.2010 року, № ОУ-0000142 від 31.08.2010 року, № ОУ-0000163 від 30.09.2010 року, № ОУ-0000196 від 30.10.2010 року, № ОУ 0000197 від 30.10.2010 року, № ОУ 0000212 від 30.11.2010 року, № ОУ-0000 213 від 30.11.2010 року, № ОУ-0000235 від 30.12.2010 року, № ОУ-0000005 від 31.01.2011 року, № ОУ-0000006 від 31.01.2011 року, № ОУ-0000017 від 28.02.2011 року, № ОУ-0000029 від 31.03.2011 року та № ОУ-000030 від 31.03.2011 року. У вказаних актах повністю відображені виконані ТОВ "Фавор" роботи, в тому числі і доставка придбаних ІП "АРТ і Ко" будматеріалів на будмайданчик для будівництва багатоповерхового будинку.
Додатками до актів виконаних робіт є Журнали роботи будівельних машин і автотранспорту та товарно-транспортні накладні на доставку будматеріалів на будівельний майданчик.
Усі зазначені документи були надані перевіряючим інспекторам ДПІ у м. Вінниці під час проведення перевірки та долучені до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що перевіряючі не брали до уваги, а також просили про аналогічне суд, первинні документи по операціях ІП "АРТ і Ко" з ТОВ "Фавор", оскільки останні не містили інформацію про надані транспортну послуги, витрати по яким віднесені до складу валових витрат.
Дані доводи судом до уваги не беруться, оскільки дослідженням вищевказаних документів встановлено, що вони відповідають вимогам що ставляться до первинних документів у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яка передбачає, що вони мають фіксувати факти здійснення господарських операцій, повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також відповідають вимогам визначених в п. 2.4. наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", згідно якого первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Виходячи з цього, суд приймає до уваги акти виконаних робіт, як доказ фактичних витрат здійснених позивачем, оскільки вони складені на виконання вимог відповідних договорів та засвідчують фактичне їх виконання.
Згідно п.п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Таким чином, здійснені позивачем витрати у перевіряємому періоді являються валовими витратами і у відповідності до ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не являються об'єктом оподаткування.
При цьому суд зазначає, що відповідачем не заперечується факт здійснення позивачем та підрядчиком господарської діяльності щодо будівництва будинку і надання послуг, необхідних для цього будівництва, натомість повністю не визнаються надані згідно договорів транспортні послуги щодо доставки будівельних матеріалів з урахуванням навантажувально-розвантажувальних робіт, підтверджених, в тому числі, Журналами роботи будівельних машин і автотранспорту та товарно-транспортними накладними.
При цьому жодним законодавчим актом не передбачено обов'язковість транспортування саме покупцем придбаного товару. Так само як і право покупця на включення до складу валових витрат вартості робіт по транспортуванню будматеріалів не може ставитись в залежність від того, ким здійснювалась їх доставка на будівельний майданчик, як і включення вартості наданих послуг у вартість товару згідно договору.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами представників сторін, так і матеріалами справи, суд дійшов до висновку про те, що податковий орган під час перевірки та визначенні податкових зобов'язань ІП "АРТ і Ко" вийшов за межі повноважень та діяв не у спосіб, що передбачений законодавством України. Відтак позовні вимоги є обґрунтованими, а тому суд з метою захисту прав та інтересів позивача, вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0002752310 від 19.12.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь іноземного підприємства "АРТ і Ко" 2146 грн. судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Альчук Максим Петрович
08.02.2012