Справа №2-о-283/11
21.11.2011 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді: Оксюти Т.Г.
при секретарі Прохоровій К.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Києві цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Територіальна громада Солом'янського району м. Києва про встановлення факту прийняття спадщини, -
Заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту прийняття спадщини.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його рідна тітка ОСОБА_2.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер її чоловік ОСОБА_3.
У зв'язку з тим, що заявник та його родина все життя підтримували з ними найтісніші стосунки, а також сумлінно матеріально утримували їх до самої смерті, так як вони не мали ні своїх рідних дітей, ні інших законних спадкоємців, кожний з них заповів заявнику ОСОБА_1 по Ѕ частині своєї квартири АДРЕСА_1.
Зазначив, що після смерті своєї тітки ОСОБА_2 він фактично прийняв спадщину від неї, а саме: організував і профінансував її похорони, взяв на себе тягар матеріального утримання як її чоловіка ОСОБА_3, так і вказаної квартири, відстоював у судах своє право на спадщину від неправомірного зазіхання третіх осіб, що і стало причиною його несвоєчасного звернення до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Оскільки, вказані обставини створили об'єктивні труднощі для заявника для вчасного прийняття спадщини, просив заяву задовольнити у повному обсязі.
Представник заявника в судовому засіданні вимоги свого довірителя підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Заінтересована особа Територіальна громада Солом'янського району м. Києва в судове засідання свого представника не направила, про дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки не повідомила, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність, за наявними у ній доказами.
Вислухавши думку представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого району м. Києва, рідна тітка заявника ОСОБА_2, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина -частина квартири АДРЕСА_1, яку вона заповіла заявнику ОСОБА_1, що підтверджується заповітом посвідченого державним нотаріусом П'ятої Київської державної нотаріальної контори 18.02.1994 року.
Вказана квартира належала на праві власності в рівних долях померлій ОСОБА_2 та її чоловіку ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Після смерті ОСОБА_3 також відкрилась спадщина -частина квартири АДРЕСА_1, яку він заповів заявнику ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом виданого державним нотаріусом П'ятої Київської державної нотаріальної контори 16.08.2011 року.
З матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_2 позивач не зміг вчасно оформити свідоцтво про право на спадщину, оскільки спадкова квартира була предметом забезпечення позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 07.04.2003 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди було задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 49723,40 грн., на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 10775,69 грн., на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 10775,69 грн.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 23.09.2003 року вищевказане рішення суду було змінено та було зменшено суму стягнення на користь ОСОБА_6 з 49723,40 грн. на 39904,84 грн., на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 10775,69 грн. до 8390,00 грн.
У решті рішення суду було залишено без змін.
На підставі вказаних рішень було видано виконавчі листи.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 14.04.2010 року, що залишена без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 10.11.2010 року, виконавчі листи 2-358-1/03, видані 23.08.2003 року Солом'янським районним судом м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_4 8390,00 грн., на користь ОСОБА_5 8390,00 грн. та на користь ОСОБА_6 39904,84 грн., визнано такими, що не підлягають виконанню.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.12.2010 року були скасовані заходи забезпечення позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та знято арешт з квартири АДРЕСА_1 що належала ОСОБА_1
Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Встановлено, що заявник 16.08.2011 року звернувся до П'ятої Київської державної нотаріальної контори з метою оформлення своїх спадкових прав, проте державним нотаріусом йому було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом лише на Ѕ частину квартири відповідно до заповіту ОСОБА_3 та було роз'яснено, що для оформлення спадщини на іншу Ѕ частину квартири по заповіту ОСОБА_2 необхідно встановити юридичний факт прийняття спадщини, на що слід зазначити наступне.
Оскільки на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 діяв Цивільний кодекс Української РСР (в редакції 1963 року) суд вважає за доцільне для вирішення даного питання застосувати його положення.
Згідно ч. 1 ст. 534 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Згідно ч. 1 ст. 548 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Представник заявника в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 все життя підтримував з померлою тіткою ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_3 родинні стосунки, а також матеріально утримував та допомагав їм до самої смерті, так як вони не мали своїх рідних дітей та інших законних спадкоємців.
З довідки форми №3 та довідки №437 від 12.09.2011 року виданих ВСП «Грушківський»вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований заявник -ОСОБА_1 та заборгованість по комунальним платежам відсутня.
Таким чином, суд приходить до висновку, що після смерті ОСОБА_2 заявник ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину після неї, а саме на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка належала його померлій тітці, оскільки саме він здійснив дії, що свідчать про прийняття спадщини -фактично вступив в управління та володіння зазначеним спадковим майном.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»№ 5 від 31.03.1995 року зі змінами та доповненнями, відповідно до статей 255, 271 Цивільного Процесуального Кодексу України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Згідно ст. 234 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження -це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
В даному випадку встановлення факту того, що заявник ОСОБА_1 прийняв спадщину на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 після померлої ОСОБА_2, є фактом, що має юридичне значення від якого залежить виникнення майнових прав та обов'язків ОСОБА_1
Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.
Згідно ч.4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявник довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх вимог, а тому вищевказана заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 534, 548, 549 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року), Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»№ 5 від 31.03.1995 року зі змінами та доповненнями, ст.ст. 10, 11, 27-30, 60, 61, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Територіальна громада Солом'янського району м. Києва про встановлення факту прийняття спадщини задовольнити.
Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 яка відкрилась після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року,
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня його ухвалення.
Суддя