Справа № 2-93
2012 року
16 лютого 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі : головуючого -судді: Лазаренко В.В.
при секретарі: Подобєді О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл кредитних зобов'язань та відшкодування надмірно сплачених кредитних коштів, -
Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачки в якому просять розділити кредитні зобов'язання, що виникли з кредитного договору №116-04-И від 01.10.2004 року в розмірі 36 460, 50 грн. за ОСОБА_1 та в сумі 36 460,52 грн. за ОСОБА_3 за спільну часткову власність на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_3 сплачувати кредитні кошти в розділеній частині в сумі 36 460,52 грн. на користь ОСОБА_2 відповідно до договору про відступлення права вимоги від 23.11.2010 року укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_2, стягнути з ОСОБА_3 кошти в сумі 49 422,87 грн. на користь ОСОБА_1 за надмірно сплачені кредитні виплати за квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що є спільною частковою власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1, стягнути з відповідачки судові витрати.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачі посилаються на те, що 01.10.2004 року між Банком «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 116-04-И за якими Банк передав у тимчасове користування ОСОБА_1 на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності гроші в сумі 17 000 доларів США з оплатою процентної ставки 11% річних.
Кредитні ресурси використовувалися для придбання однокімнатної квартири , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Додатковим забезпеченням обов'язків по Договору є поручительство фізичної особи ОСОБА_1 (ОСОБА_3, яка на момент укладення договору була дружиною ОСОБА_1, за договором поруки № 116-04-П 1 від 01.10.2004 року. 12.11.2004 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за яким в іпотеку було передано квартиру, зазначену вище.
23.11.2010 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги за яким ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» передав ОСОБА_2 право вимоги виконання ОСОБА_1 всіх зобов'язань, які виникли з кредитного договору № 116-04-И від 01.10.2004 року та іпотечного договору № 116-04-П 1 від 01.10.2004 року.
04.01.2007 року шлюб між ОСОБА_1 та відповідачем було розірвано.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 07.10.2008 року, залишеному без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29.04.2009 року та ухвалою Верховного Суду України від 14.10.2009 року, квартиру АДРЕСА_1 визнано спільним майном подружжя та за ОСОБА_3 в порядку розподілу майна подружжя визнано право власності на ? частину вказаної квартири.
Позивачі посилаються на те, що весь час після розірвання шлюбу з відповідачкою ОСОБА_1 сплачував кошти передбачені кредитним договором. На момент звернення до суду з даним позовом ним уже сплачено 8 124, 41 доларів США основного боргу, 9 174,01 доларів США по відсоткам, 16 519,69 грн. комісії. Відповідач жодного разу не сплачувала кошти відповідно до кредитного договору на не передавала ніяких коштів позивачу для сплати боргу.
За таких обставин, позивач вважає, що оскільки майно розділено відповідно до рішення суду як спільне майно подружжя, то необхідно розділити і зобов'язання по виплаті кредиту за квартиру, оскільки зобов'язання за кредитним договором, незалежно хто з подружжя в договорі є боржником, виконуються подружжям солідарно.
В зв'язку з цим позивачі просять розділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість яка залишилася за кредитним договором та зобов'язати відповідачку сплачувати свою частину заборгованості на користь ОСОБА_2, який банк відступив право вимоги за кредитним договором.
Крім цього, позивачі просять стягнути з відповідачки на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 49 422,87 грн. як надмірно сплачені кредитні виплати за квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, посилаючись на те, що квартира була визнана спільним майном подружжя і за відповідачкою визнано право власності на ? частину цієї квартири, а тому вона має відшкодувати позивачу сплачені ним кошти на погашення кредиту, який був використаний на придбання квартири сторін.
Посилаючись на обставини зазначені вище, а також норми сімейного законодавства України, позивачі просять задовольнити їх вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивачів підтримала позовні вимоги повністю і просила їх задовольнити.
Представник відповідачки в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01.10.2004 року між Банком «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 116-04-И за якими Банк передав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності гроші в сумі 17 000 доларів США з оплатою процентної ставки 11% річних.
Кредитні ресурси використовувалися для придбання однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Додатковим забезпеченням обов'язків по Договору є поручительство фізичної особи ОСОБА_3., яка на момент укладення договору була дружиною ОСОБА_1, за договором поруки № 116-04-П 1 від 01.10.2004 року. 12.11.2004 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за яким в іпотеку було передано квартиру, зазначену вище.
23.11.2010 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги за яким відступлення права вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» передав ОСОБА_2 право вимоги виконання ОСОБА_1 всіх зобов'язань, які виникли з кредитного договору № 116-04-И від 01.10.2004 року та іпотечного договору № 116-04-П 1 від 01.10.2004 року.
04.01.2007 року шлюб між ОСОБА_1 та відповідачем було розірвано.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 07.10.2008 року, залишеному без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29.04.2009 року та ухвалою Верховного Суду України від 14.10.2009 року, квартиру АДРЕСА_1 визнано спільним майном подружжя та за ОСОБА_3 в порядку розподілу майна подружжя визнано право власності на ? частину вказаної квартири.
Таким чином, рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 07.10.2008 року набрало законної сили, а отже за сторонами визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках.
04.08.2008 року відповідач ОСОБА_3 зареєструвала право власності на ? частину спірної квартири в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
Вирішуючи питання щодо поділу спільного майна подружжя, яким була квартира АДРЕСА_1, Солом'янський районний суд м. Києва своїм рішенням від 07 листопада 2008 року визнав за ОСОБА_3 право власності на ? частину зазначеної квартири без будь-яких боргових зобов'язань перед ОСОБА_1 Під час розгляду справи про розподіл майна подружжя ОСОБА_1 не звертався до суду з вимогою про розподіл кредитних зобов'язань між колишнім подружжям.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, враховуючи обставини зазначені вище, те, що рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07.10.2008 року набрало чинності, а отже квартира АДРЕСА_1, яка була придбана позивачем за частково отримані ним особисті кредитні кошти, є спільною сумісною власністю подружжя незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу), і тому вимоги позивача є необґрунтованими і безпідставними і фактично заявлені з метою перерозподілу спільного сумісного майна подружжя, щодо якого існує рішення суду, яке набрало законної сили.
Посилання позивачів на те, що відповідач як власник 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 зобов'язана нести обов'язки за кредитним договором, що став джерелом придбання вказаної квартири є безпідставними з підстав зазначених вище, а також оскільки кредитний договір № 116-04-И від 01.10.2004 року було укладено між Банком «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_1 і жодних зобов'язань для відповідача цей договір не несе.
Крім цього, вимоги позивачки ОСОБА_2 не підлягають задоволенню ще й з огляду на те, що на даний час її права відповідачкою жодним чином не порушені. Позовні вимоги позивачки направлені на захист її інтересів в майбутньому, а відповідно до чинного законодавства не порушене право захисту не підлягає.
Виходячи з обставин зазначених вище, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивачів не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, є безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 63, 70 СК України, суд -
В задоволенні позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: