Справа № 2-1041/12
14 лютого 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Калініченко О.Б.
при секретарі - Войцеховській М.В.,
за участю органу опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації та служби у справах дітей Срібнянської районної державної адміністрації Чернігівської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини, -
Позивачка 20.05.2011 року звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; встановити опіку та призначити її опікуном неповнолітнього ОСОБА_3, а також стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 в розмірі ? частини всіх видів доходів щомісячно, починаючи від дня подачі позову і до повноліття дитини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також стягнути на її користь судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є рідною тіткою неповнолітнього ОСОБА_3, мати якого -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, була її рідною сестрою. У шістнадцятирічному віці 03.03.2000 року остання зареєструвала шлюб з відповідачем та ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина -ОСОБА_3.
Позивачка вказувала, що після реєстрації шлюбу відповідач та ОСОБА_4 стали проживати разом з її батьками, оскільки власного житла не мали. З самого початку в них почалися сварки, оскільки ОСОБА_4 не працювала, доглядаючи за новонародженою дитиною, а відповідач ніде не працював і не бажав працювати, регулярно влаштовував скандали та морально знущався над її сестрою, змушуючи її просити у їх батьків гроші, які витрачав на алкоголь, наркотичні засоби та розваги, а потім став виносити речі.
Характеризуючи відповідача, посилалась на те, що 04.09.1996 року відповідач притягувався до кримінальної відповідальності Старокиївським РУ ГУМВС України в м. Києві за ч. 1 ст. 194 КК України, а 24.12.2002 року був засуджений Солом'янським районним судом м. Києва за ч.1 ст. 309 КК України.
Також зазначала, що у квітні 2002 року відповідача внаслідок вживання наркотичних засобів було взято під диспансерно-динамічний нагляд Київської міської наркологічно-клінічної лікарні «Соціотерапія»з діагнозом розлад психіки та поведінки в наслідок вживання опіоїдів. У 2003 році відповідач був взятий на облік до Київського міського психоневрологічного диспансеру № 4 з приводу хронічного нервово-психічного захворювання.
Позивачка стверджувала, що приблизно з 2005 року ОСОБА_4 та відповідач остаточно перестали жити разом, а 13.06.2005 року було постановлене рішення суду про розірвання шлюбу.
Вказувала на те, що відповідач також ухилявся від обов'язку утримувати свого неповнолітнього сина ОСОБА_3, саме тому ОСОБА_4 вимушена була звернутися до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про стягнення аліментів з відповідача. Окрім того, вона здавала в оренду належну їй на підставі договору дарування квартиру в м. Києві, а сама з сином переїхала до батьків у АДРЕСА_1. Згодом ОСОБА_4 продала належну їй квартиру, продаж якої був викликаний тим, що відповідач аліменти на сина не сплачував, внаслідок чого станом на липень 2011 року заборгованість відповідача по сплаті аліментів склала 53 737,14 грн.
Зазначала, що після розлучення відповідач не тільки не платив аліментів на утримання дитини, а й взагалі не цікавився сином. З 2005 року він жодного разу не привітав сина з днем народження чи Новим роком, не прийшов на свято першого дзвоника у 2007 році, коли ОСОБА_3 пішов до першого класу школи, не відвідував батьківських зборів, не спілкувався з вчителями, дільничним лікарем-педіатром, не цікавився духовним розвитком дитини, не готував сина до самостійного життя.
Саме тому батьки ОСОБА_4. запропонували їй, щоб ОСОБА_3 жив разом з ними у АДРЕСА_1 та відвідував Луб'янську загально освітню середню школу.
Позивачка вказувала, що графік роботи ОСОБА_4. був тиждень через тиждень, тому вона регулярно відвідувала школу, цікавилася успіхами свого сина, приймала активну участь у житті класу та школи, самостійно сплачувала всі необхідні платежі. Вони разом відпочивали на морі в Криму, у санаторії «Трускавець». За весь цей час відповідач жодного разу не згадав про обов'язки щодо свого рідного сина, жодного разу не зателефонував і не приїхав, щоб навідати його, жодного разу не згадав про день народження сина і не надіслав навіть листівки з вітанням.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла у віці 27 років. Після цієї трагедії здоров'я батьків ОСОБА_4. погіршилося, а відповідач сином не цікавився, його місце знаходження було невідоме. Тому, стверджувала позивачка, за таких обставин вона вимушена була забрати свого племінника - ОСОБА_3 до себе у м. Київ, де він і проживає по даний час.
Позивачка вказувала, що вона має вищу освіту, працює та забезпечена житлом, за місцем за місцем роботи та проживання характеризується добре, виховує свого сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, з племінником -ОСОБА_3 стосунки довірливі, близькі. Вважає, що за таких обставин вона може бути призначена опікуном свого племінника.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач проти пред'явленого позову заперечував та звернувся до суду з зустрічним позовом про відібрання сина.
Свої вимоги мотивував тим, що він є рідним батьком ОСОБА_3, проживав разом з ОСОБА_4 і разом з нею виховував сина. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 син більше часу проводив разом з матір'ю, але також влітку 2007 року жив разом з відповідачем і матір'ю відповідача в квартирі останньої в м. Києві.
Відповідач не заперечував, що після його переїзду на постійне місце проживання до с. Поділ Срібнянського району Чернігівської області він зустрічався з сином рідко, але передавав гроші його матері у присутності свідків. Стверджував, що обговорював з ОСОБА_4 питання про переїзд сина до нього на постійне місце проживання, але ОСОБА_4 не погоджувалася і відкладала вирішення цього питання.
Відповідач зазначив, що про смерть ОСОБА_4. дізнався 12.04.2011 року, але приїхав до сина з метою забрати його лише на початку травня 2011 року. Вказував, що дід і баба ОСОБА_3 вмовили його не забирати онука до закінчення шкільного навчального року, однак 09.06.2011 року він дізнався, що ОСОБА_3 забрала до себе жити його тітка -позивачка по справі. Тому з приводу викрадення сина він звернувся до Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві, де йому було відмовлено у порушенні кримінальної справи, а також до органу опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, де йому рекомендували звернутися з відповідним позовом до суду.
Відповідач також наполягав на тому, що заборгованості по аліментах не має, на даний час вважається таким, що до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, і має переважне право на те, щоб син проживав разом з ним.
Орган опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації заявлений первісний позов ОСОБА_1. підтримав, проти задоволення зустрічного позову заперечував, надавши суду відповідні висновки про можливість позивачки ОСОБА_1. бути опікуном малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_2. батьківських прав відносно свого сина ОСОБА_3, та недоцільність відібрання дитини від позивачки ОСОБА_1.
Служба у справах дітей Срібнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, свого представника для участі в справі не направила, надіславши висновок від 24.10.2011 року № 02-18/142, де вказувала на недоцільність позбавлення ОСОБА_2. батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та просила розглядати справу без участі їх представника.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 03.03.2000 року по 13.06.2005 року. Від цього шлюбу в них народився син ОСОБА_3 Владиславович, ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про народження № 934 від 28.09.2000 року, вчинений Відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного районного управління юстиції у м. Києві).
Відповідач ОСОБА_2 не заперечував, що після розірвання шлюбу син ОСОБА_3 залишився проживати разом з матір'ю - ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла у віці 27 років (актовий запис про смерть № 6271 від ІНФОРМАЦІЯ_3, вчинений Відділом реєстрації смерті у м. Києві).
Відповідно до довідки Ф-3 № 378 від 12.04.2011 року та довідки № 373 від 12.04.2011 року ОСОБА_4 була зареєстрована разом зі своїм сином ОСОБА_3 в м. Києві по день своєї смерті.
Згідно з даними характеристики Луб'янської ЗОШ І-ІІ ступенів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за час навчання в школі виявив себе здібним, вихованим, стриманим та врівноваженим учнем. Завдяки зусиллям матері ОСОБА_4., яка дитину виховувала одна, він мав змогу приймати участь в позашкільних виховних заходах, екскурсіях, гуртках. Відсутність батьківського піклування не відбилося на поведінці хлопчика. Мати регулярно відвідувала батьківські збори. ОСОБА_3 приймав активну участь у ремонті класу разом з мамою. Регулярні походи з мамою до лісу, озера, поїздки на море виховали в дитини любов до оточення.
За даними ВДВС Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві від 26.07.2011 року на виконанні у відділі знаходиться виконавчий лист № 2-542 від 20.02.2003 року Святошинського районного суду м. Києва про стягнення аліментів з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_4. в розмірі ? частини від усіх видів доходів щомісячно. 15.07.2011 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження по даній справі у зв'язку зі смертю стягувача. Заборгованість по аліментам станом на 15.07.2011 року становить 53 737, 14 грн.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили, що з 2005 року відповідач ОСОБА_2 матеріально сина не утримував, його вихованням не цікавився, що проявлялося в тому, що відповідач взагалі за шість років не приходив до сина, не вітав його на дні народження чи свята, повністю відокремився від долі свого сина.
Суд вважає покази цих свідків таким, що можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони є послідовними, такими, що узгоджуються з письмовими доказами і не суперечать їм.
Так, відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 16.05.2011 року, складеному комісією у складі: депутата сільради ОСОБА_8., жителів села Луб'янка ОСОБА_9., ОСОБА_10., батько ОСОБА_3 -ОСОБА_2 з сім'єю не проживав з 2005 року. Дитина має свою обладнану кімнату, одяг, взуття, іграшки, комп'ютер; відносини в сім'ї благополучні. Мати -померла, а батько не цікавиться життям дитини, не приймає участі у вихованні сина, протягом 6 років жодного разу не відвідав сина, не допомагає матеріально. Комісія висловила пропозицію позбавити батьківських прав батька ОСОБА_2. та призначити опікуна.
Як випливає з інформації спеціалізованої школи № 43, де навчається ОСОБА_3, батько дитини ОСОБА_2 не бере участі у його вихованні, не спілкується з вчителями, не забирає дитину після школи, батьківські збори не відвідує, не цікавиться успіхами сина у навчанні.
Відповідно до соціально-психологічного висновку Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації № 391 від 29.06.2011 року ОСОБА_3 переживає стадію гострого горя з приводу смерті матері. Хлопець відчуває підтримку зі сторони своєї рідні: дідуся, бабусі, тітки ОСОБА_1 та її сина -ОСОБА_5. Саме їх він вважає своєю сім'єю. Кровного батька хлопець знає і пам'ятає, однак не виказує бажання жити з ним і розглядає його як такого, який не дбав про них при живій матері і це не може ніяким чином компенсуватися зараз. Хлопець розуміє дії тітки, які спрямовані на позбавлення батьківських прав його кровного батька і поділяє їх. Своє подальше життя бачить в сім'ї тітки, якій довіряє, і виказує здатність до порозуміння з нею та її сином ОСОБА_5. На даний час хлопець потребує стабільних теплих психологічних умов, фізичного та психологічного комфорту.
Під час спілкування з ОСОБА_3 встановлено, що хлопчик бажає жити з тіткою - ОСОБА_1.
За таких обставин, орган опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації на підставі зібраних відомостей дійшов висновків за № 13479/01 від 12.2011 року та № 1748/01 від 13.02.2012 року, що ОСОБА_2 вихованням сина не займався тривалий час, матеріально не допомагав, а тому орган опіки та піклування рекомендував позбавити ОСОБА_2. батьківських прав відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та вважав за недоцільне відбирати дитину від тітки - ОСОБА_1.
За змістом частини четвертої ст. 19 СК України при розгляді судом спорів про позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України) .
Орган опіки та піклування бере участь у справі на підставі закону (ст. 19 СК України) з метою здійснення покладених на нього обов'язків для захисту інтересів громадян та держави, тобто орган опіки та піклування на підставі статей 26, 45 ЦПК України бере участь у справі як орган, якому законом надано права захищати права, свободи та інтереси інших осіб, зокрема, дитини.
Із положень ст. 19 СК України зі змісту частини четвертої також випливає, що у справі про позбавлення батьківських прав має брати участь орган опіки та піклування за місцем проживання дитини, батько чи (та) мати якої позбавляються батьківських прав, оскільки саме орган опіки та піклування повинен провести обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні та на підставі цих відомостей надати висновок щодо розв'язання спору.
Крім того, згідно із ст. 12 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, надається, зокрема, можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується її, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Стаття 171 СК України визначено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав.
Таким чином, при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав має брати участь дитина, якщо вона може висловити свою думку.
Окрім вислуховування думки дитини при розгляді цього питання органом опіки та піклування за місцем проживання дитини, судом також заслуховувалася думка дитини.
В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_3 підтвердив суду своє бажання проживати разом з позивачкою ОСОБА_1. та її сином ОСОБА_5, заявивши, що не бажає проживати разом з відповідачем, оскільки батько не піклувався про нього коли була жива мати, а зараз це вже неможливо ніяким чином компенсувати.
Разом з тим, висновок служби у справах дітей Срібнянської районної державної адміністрації Чернігівської області є лише формальним висновком без врахування думки дитини у справі і виходить, насамперед, з інтересів батька, але не дитини, тому судом оцінюється критично.
Суд не може прийняти до уваги і акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_2, ОСОБА_11 та ОСОБА_12. від 04.07.2011 року за місцем їх реєстрації в с. Поділ, Срібнянського району Чернігівської області, відомості якого про належність домоволодіння, де зареєстрований відповідач, на праві власності його матері -ОСОБА_11 та про сукупний дохід родини відповідача з трьох осіб (відповідач, його дружина та пасинок) у 1600 грн., а також створення належних умов для проживання та виховання пасинка відповідача, не дають підстав зробити висновок щодо розв'язання даного спору на користь батька.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач, свідомо нехтуючи своїми обов'язками, з 2005 року не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання дитиною освіти.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»в п.16 роз'яснено, що вище зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Однак відповідач в судовому засіданні 02.11.2011 року не заперечував, що після смерті ОСОБА_4. коштів ОСОБА_1. на утримання сина з травня 2011 року по даний час не давав, до школи не приходив, з вчителями про стан навчання сина не спілкувався, додому до позивачки не приходив і поспілкуватися з сином не намагався, до дільничного лікаря педіатра щодо стану здоров'я сина не приходив і не цікавився.
Таке ставлення до сина пояснив тим, що хворів і був зайнятий на роботі, оскільки робота займає майже весь вільний час. Разом з тим, такі доводи не свідчать про поважність причин невиконання ним своїх обов'язків або наявності у нього перешкод у здійсненні ним належного батьківського піклування.
Також суд звертає увагу, що відповідно до частини другої ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. У справах про позбавлення батьківських прав відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказове значення у справі мають пояснення сторін, свідків, які судом були вислухані, проаналізовані та належним чином оцінені у їх сукупності.
Однак пояснення відповідача та його представника мали емоційне зафарблення та стосувались лише високих моральних якостей відповідача на теперішній час та дружніх стосунків, які склались у нього з пасинком, проте були позбавлені правових обґрунтувань зустрічних позовних вимог, які були б підтверджені належними доказами.
Між тим, судом встановлено, що відповідач має заборгованість по сплаті аліментів, перебував під диспансерно-динамічним наглядом лікаря-нарколога з 2003 року по жовтень 2011 року, з 2003 року по жовтень 2011 року перебував на обліку у лікаря-психіатра з приводу хронічного нервово-психічного захворювання, а також двічі у 1996 та 2002 роках притягувався до кримінальної відповідальності, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, належної уваги сину не приділяє, не цікавиться ним, не виявляє щодо нього належного батьківського піклування.
При цьому суд не приймає до уваги покази свідків з боку відповідача: матері відповідача ОСОБА_11. та її сусідки - ОСОБА_13., а також знайомого відповідача - ОСОБА_14., оскільки вони повідомили лише про окремі епізоди щодо поведінки в побуті матері дитини та взаємовідносин відповідача з нею, що не стосується предмету спору та спростовується поясненнями самого відповідача та письмовими доказами.
Так, згідно з відповідями Київської міської клінічної лікарні «Соціотерапія»від 19.07.2011 року та 21.10.2011 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 був взятий на диспансерно-динамічний нагляд 15.11.2002 року з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів; синдром залежності, потребував лікування. З 23.03.2003 року по 14.04.2003 року відповідач пройшов стаціонарне лікування у д/с КУН-2, НДВ не відвідував. По даним патронатів соцпрацівників відповідач за адресою місця реєстрації в м. Києві не проживав, в сім'ї були натягнуті відносини.
В медичній картці амбулаторного хворого зазначено, що станом на 2002 рік відповідач з дружиною і сином не проживає, грошей на харчування дитини не дає; станом на 2004 рік зазначено, що відповідач живе з матір'ю, в сім'ї не з'являється, у вихованні сина участі не приймає.
05.10.2011 року, тобто під час розгляду справи в суді, відповідач відвідав НДВ, оскільки йому була потрібна довідка в опікунську раду. З його слів, наркотичні речовини та алкоголь не вживає, був направлений на ЛКК для вирішення питання про зняття з ДДН. В епікризі від 20.10.2011 року зазначено зі слів відповідача, що він проживає сам, стосунки в сім'ї напружені, вживав наркотичні засоби протягом 14 років, планів на майбутнє немає.
Згідно з відповідями Київського міського психоневрологічного диспансеру № 4 від 18.07.2011 року та від 05.10.2011 року вбачається, що відповідач з 2003 по жовтень 2011 року перебував на обліку у лікаря-психіатра з приводу хронічного нервово-психічного захворювання.
Згідно з даними департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України № 16/1-4920 від 25.07.2011 року станом на 21.07.2011 року за персонально-довідковим обліком ДІАЗ МВС відповідач значиться як такий, що притягувався до кримінальної відповідальності 04.09.1996 року Старокиївським РУ ГУМВС України в м. Києві за ч. 1 ст. 194 КК України, інформація про прийняте у кримінальній справі № 07-3455 рішення до ДІАЗ МВС не надходило; засуджений 24.12.2002 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч.1 ст. 309 КК України до одного року позбавлення волі; відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на один рік.
З наданого відповідачем експертного висновку спеціаліста інституту психології ім. Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук України від 25.10.2011 року, вбачається, що відповідач на даний час не має змін в емоційному стані та індивідуально-психологічних проявах, які б виникли внаслідок вживання у минулому наркотичних засобів і могли б перешкодити йому виконувати свої обов'язки стосовно його сина ОСОБА_3, та демонструє всі ознаки соціально надійного члена суспільства, якому можуть бути довірені на виховання рідний та прийомний сини. Тому за результатами психологічного дослідження членів родини ОСОБА_2 спеціаліст вважає можливим і доцільним повернути малолітнього ОСОБА_3 у створену батьком сім'ю.
Суд критично ставиться до даного висновку, який не є належним та допустимим доказом, передбаченим цивільно-процесуальним законом, по справі, і не стосується предмету спору, а лише містить висновок щодо спроможності відповідача виконувати батьківські обов'язки на даний час, не досліджуючи поведінки батька протягом тривалого часу, що передував розгляду справи, щодо належного виконання ним своїх обов'язків відносно рідного сина та не даючи їй оцінки, без врахування думки сина щодо вирішення даного спору та особистих відносин між ними.
Разом з тим, суд враховує, що на час вирішення спору дитина проживає в сім'ї позивачки більше ніж шість місяців, проте відповідач після смерті ОСОБА_4. став вчиняти дії, спрямовані тільки на відібрання сина, що само по собі не звільняє його від участі як батька у вихованні дитини протягом вирішення цього питання. Тоді ж як дійсні прояви батьківського піклування з боку відповідача відносно сина відсутні, і, таким чином, не змінилось його ставлення до участі у вихованні та утриманні сина, налагодження з ним стосунків та формування прихильності сина до нього. А саме ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, шляхом позбавлення батьківських прав.
Крім того, відповідно до ч. 1-2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно з ч. 3 ст. 163 СК України суд може відмовити у відібранні малолітньої дитині і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.
Отже, суд вважає, що за встановлених обставин відібрання ОСОБА_3 від позивачки всупереч бажанню дитини, завдання дитині в зв'язку з цим психологічної травми, переїзд з м. Києва до с. Поділ Срібнянського району Чернігівської області до родини, в якій він має жити з незнайомою мачухою та зведеним братом, а також з батьком, який протягом шести років не цікавився долею сина, буде суперечити правам та охоронюваним законом інтересам дитини.
Враховуючи рекомендації психолога Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації про необхідність створення ОСОБА_3 стабільних теплих психологічних умов, фізичного та психологічного комфорту, приймаючи до уваги висновки органу опіки та піклування Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, а також зважуючи на думку дитини, суд приходить до висновку про необхідність позбавити відповідача батьківських прав відносно його сина ОСОБА_3.
Суд погоджується, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батька, якій не виконує батьківських обов'язків, але питання про його застосування судом було вирішено після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батька до сина.
Разом з тим, суд звертає увагу, що ст. 169 СК особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення, в разі зміни поведінки особи та обставин, що були підставою для позбавлення її батьківських прав, враховуючи інтереси, а також думку дитини, яку вона має висловити.
За таких обставин, суд визнає, що неповнолітній ОСОБА_3 позбавлений батьківського піклування і відповідно до вимог ст. 60 ЦК України потребує встановлення опіки. При призначенні опікуна суд враховує висновок про можливість позивачки ОСОБА_1. бути його опікуном.
Виходячи з того, що позивачка є рідною тіткою неповнолітнього ОСОБА_3, має вищу освіту, працює спеціалістом І категорії відділу кадрів у Національній комісії регулювання електроенергетики України з 17.04.2008 року; за місцем роботи характеризується добре, середньомісячна заробітна плата складає -3 235,22 грн., забезпечена житлом, маючи на праві приватної власності трикімнатну квартиру загальною площею 67, 2 кв. м; виховує сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4; за місцем проживання характеризується добре; з племінником -ОСОБА_3 стосунки довірливі, близькі, то призначення її опікуном ОСОБА_3 буде відповідати його правам та охоронюваним законом інтересам.
Крім того, відповідно до ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини, передбаченого ст.ст. 180-183 СК України і в порядку цих статей, тому задовольняючи даний позов, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі ? частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, від дня подачі позову і до повноліття дитини.
При цьому суд виходить з того, що розмір призначених аліментів виправданий дійсними потребами з урахуванням матеріального становища сторін, фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Суд зважує, що позови про стягнення аліментів є майновими, тому судовий збір мав бути сплачений відповідно до ставок на час подання позову. Враховуючи, що судовий збір позивачкою був сплачений не в повному обсязі, суд вважає можливим стягнути недоплачену суму в доход держави з відповідача.
Керуючись ст. ст. 155, 160, 163-167, 171, 180-183, 243-244 СК України, ст. 60 ЦК України, Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст. 3-4, 10-11, 57-61, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Встановити опіку над ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та призначити його опікуном ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.05.2011 року і до його повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8,50 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 42,50 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: