Справа № 2-1024/12
(заочне)
06 лютого 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Калініченко О.Б.
при секретарі - Войцеховській М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ту Бі ТРЕВЕЛ»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
Позивачі звернулися до суду з зазначеною позовною заявою, в якій просять стягнути з відповідача на їх користь 1334 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди та 4470 грн. в якості компенсації за моральну шкоду.
Свої вимоги обґрунтовують тим, що 01.08.2011 року та 04.08.2011 року ними з TOB «Ту Бі ТРЕВЕЛ»були укладені договори за одним номером 01/11-02 про надання туристичних послуг. Відповідні договори були укладені ними у власних інтересах та в інтересах їхніх родичів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Предметом обох договорів була організація туристичної поїздки маршрутом Київ - Сіде - Київ на період з 21.08.2011 року по 28.08.2011 року.
Так, в умовах договору щодо предмету договорів зазначалося, що відповідно до програми обслуговування відповідачем забезпечується: бронювання і придбання авіаквитків за чартерним маршрутом Київ - Анталія - Київ: проживання в готелі TU RAN PRINCE RESIDENCE 5*; клас готелю 5*; тип номера: Standard Room DBL; харчування: AI; трансфер: аеропорт - готель - аеропорт страховка туристична. Позивачі у свою чергу відповідно до умов договору мають сплатити за надані послуги, що й було ними зроблено та сплачено відповідачу 15 657 грн. та 15 633 грн., що підтверджується квитанціями № 58 від 01.08. 2011 року та № 87 від 04.08.2011 року.
Однак серед документів, які були надані представником відповідача 19.08.2011 року для забезпечення подорожі, були лише копії ваучерів для поселення в готель TURAN PRINCE SIDENCE без зазначення класу готелю з відбитком печатки туристичного оператора TEZ TOUR. В зазначених ваучерах в графі Room type/Тип номера було зазначеноRoom».
Тому після прибуття до готелю та заселення у ці номери позивачі дізналися, що категорія номеру не відповідає умовам укладених договорів, в зв'язку з чим вони для з'ясування цієї ситуації неодноразово телефонували до Києва представникам відповідача, але зрозумілої відповіді не отримали, а тому звернулися за роз'ясненнями до представників TEZ TOUR у готелі, які за результатами телефонних переговорів з їх офісом повідомили, що відповідач забронював у TEZ TOUR номери саме того типу, що був означений у ваучерах. Після ознайомлення з ваучерами та договорами представники TEZ OUR підтвердили, що умовами договорів передбачений інший тип номерів, але для того, щоб туди переселитися, позивачам необхідно ще додатково сплатити грошові кошти.
Враховуючи, що після першої доби, проведеної у номерах Park Room, позивачі зрозуміли, що умови проживання у цих номерах для них неприйнятні, для переселення у номери Standard Room DBL вимушені були додатково сплатити по 60 євро за номер на термін проживання, який залишився.
Оскільки по приїзду, звернувшись до TOB «Ту Бі ТРЕВЕЛ»з вимогою повернути їм понесені непрямі збитки у розмір 120 євро та 350 грн. за телефонні розмови з представниками відповідача, позивачам було відмовлено, то вони звертаються до суду за захистом своїх порушених прав.
В судове засідання позивачі не з'явилися, надавши суду заяву з проханням слухати справу у їх відсутність. Проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечували.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Згідно зі ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд, дослідивши письмову заяву позивачів, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства. Відповідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов згідно ст. 525 ЦК України не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що 01.08.2011 року та 04.08.2011 року позивачами з TOB «Ту Бі ТРЕВЕЛ»були укладені договори за одним номером 01/11-02 про надання туристичних послуг. Відповідні договори були укладені ними у власних інтересах та в інтересах їхніх родичів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Предметом обох договорів була організація туристичної поїздки маршрутом Київ - Сіде - Київ на період з 21.08.2011 року по 28.08.2011 року.
Відповідно до підпунктів 4.2.1 та 4.2.3 п. 4.2 р. 4 замовник має право одержувати комплекс туристичних послуг, передбачених Договором, та на відшкодування матеріальних і а моральних збитків у випадку неналежного виконання умов Договору.
Так, предметом договорів зазначалося, що відповідно до програми обслуговування відповідачем забезпечується: бронювання і придбання авіаквитків за чартерним маршрутом Київ - Ангалія - Київ: проживання в готелі TU RAN PRINCE RESIDENCE 5*; клас готелю 5*; тип номера: Standard Room DBL; харчування: AI; трансфер: аеропорт - готель - аеропорт страховка туристична. А позивачі у свою чергу відповідно до умов договору мають сплатити за надані послуги, що й було ними зроблено та сплачено відповідачу 15 657 грн. та 15 633 грн., що підтверджується квитанціями № 58 від 01.08. 2011 року та № 87 від 04.08.2011 року.
Однак відповідачем 19.08.2011 року для забезпечення подорожі позивачам були надані лише копії ваучерів для поселення в готель TURAN PRINCE SIDENCE без зазначення класу готелю з відбитком печатки туристичного оператора TEZ TOUR. В зазначених ваучерах в графі Room type/Тип номера було зазначено Room», що підтверджується наданими копіями ваучерів.
Так, після прибуття до готелю та заселення у ці номери позивачі дізналися, що категорія номеру не відповідає умовам укладених договорів, в зв'язку з чим вони для з'ясування цієї ситуації неодноразово телефонували до Києва представникам відповідача, та, не отримавши зрозумілої відповіді, звернулися за роз'ясненнями до представників TEZ TOUR у готелі, які за результатами телефонних переговорів з їх офісом повідомили, що відповідач забронював у TEZ TOUR номери саме того типу, що був означений у ваучерах. Після ознайомлення з ваучерами та договорами представники TEZ OUR підтвердили, що умовами договорів передбачений інший тип номерів, але для того, щоб туди переселитися, позивачам необхідно ще додатково сплатити гроші.
Враховуючи, що умови проживання у номерах Park Room для позивачів виявились неприйнятними, для переселення у номери Standard Room DBL позивачі 22.08.2011 року додатково сплатити по 60 євро за номер на термін проживання, який залишився.
По поверненню з відпочинку позивачі, з'ясувавши ситуацію, встановили, що відповідачем взагалі було заброньовано номери Room»у готелі класу 4*, а не передбачені договором Room DBL»у готелі класу 5*, тому звернулися до TOB «Ту Бі ТРЕВЕЛ»з претензією та вимогою повернути їм понесені непрямі збитки у розмір 120 євро та 350 грн. за телефонні розмови з представниками відповідача, однак отримали відмову від відповідача.
Відповідно до підпунктів 3.1.3 та 3.1.4 п. 3.1 р. 3 вищезазначених договорів виконавець зобов'язаний нести матеріальну та моральну відповідальність за свої дії та відшкодувати Замовникові збитки, завдані наданням туристичних послуг неналежної якості.
Відповідно до ч.32 ст.20 ЗУ «Про туризм»якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів.
Згідно ч.9 ст.30 ЗУ «Про туризм»порушеннями законодавства в галузі туризму є порушення умов договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, а відповідно до ч.1 ст.33 цього ж закону суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до п.1 ст.906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Так, позивачі свої зобов'язання щодо оплати послуг за умовами договорів виконали в повному обсязі, однак відповідач в свою чергу, надавши туристичні послуги неналежної якості, що проявляється в порушення забезпечуваного умовами договорів обслуговування у вигляді боронування типу номеру проживання нижчого класу, свої зобов'язання за договорами належним чином не виконав, що свідчить про істотне порушення умов договорів.
Враховуючи, що відповідач в добровільному порядку відмовляється повернути понесені позивачами матеріальні збитки, то суд вважає вимоги позивачів про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 120 євро, що за курсом НБУ складає 1334 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивачів про стягнення з відповідача 4470 грн. в якості компенсації за завдану моральну шкоду, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів»чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Встановлено, що спір між сторонами регулюється законодавством про захист прав споживачів. Відповідно до п. 5 ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів»від 12.05.1991 року з послідуючими змінами та доповненнями споживачі мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, у випадках, передбачених законом.
Ні норами ЦК України, ні Законом України «Про захист прав споживачів», ні умовами договорів не передбачено відшкодування моральної шкоди в даних правовідносинах.
Згідно зі ст.ст. 10, 60 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Однак суду не надано належних доказів про те, що позивачу винними діями відповідачем завдано моральної шкоди внаслідок небезпеки для їх життя і здоров'я, та доказів причинного зв'язку між такими наслідками та діями відповідача.
Виходячи з цього, відсутності спеціального закону, який регулює порядок відшкодування моральної шкоди в даних правовідносинах, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивачів в цій частині.
Отже, за таких обставин вимоги позивачів про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Крім того, згідно з ч. 3 ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави 214,60 грн. судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 526, 610-611, 629 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ЗУ «Про туризм»ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3-4, 10-11, 57-61, 88, 169, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ту Бі ТРЕВЕЛ»на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 1334 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ту Бі ТРЕВЕЛ»в дохід держави судовий збір в розмірі 214,60 грн.
Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: