73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
20 лютого 2012 р. Справа № 5024/131/2012
Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Перепелко В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом прокурора Дніпровського району м. Херсона в інтересах держави в особі міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", м. Херсон,
до товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок", м. Херсон,
про стягнення 12560 грн. 76 коп.
за участю прокурора Настич В.О., посв. № 160 від 19.09.2011 р.
та представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1., ю/к, дов. № 2523/5 від 01.11.2011 р.;
від відповідача - ОСОБА_2, представник, дов. 12 від 10.02.2012 р.
Прокурор Дніпровського району м. Херсона звернувся з позовною заявою в інтересах держави в особі позивача: міського комунального підприємства "Херсонтеплокомуненерго" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок" 11277 грн. 86 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію станом на 23.01.2012 р., 428 грн. 56 коп. пені, 789 грн. 45 коп. штрафу та 64 грн. 89 коп. 3% річних.
Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в судових органах.
Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави у конкретних спірних правовідносинах, які підлягають захисту та вирішенню у судовому порядку.
Згідно з приписами ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою для представництва інтересів держави в суді є наявність порушень або загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" створене відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на власності міської територіальної громади м. Херсона.
Законом України від 21.05.1997, № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади (ст. 16), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ст. 10). Отже, даний позов правомірно заявлено прокурором в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
В ході судового засідання 20.02.2012 р. представником позивача подано письмове клопотання про припинення провадження по справі у зв'язку зі сплатою відповідачем 11277 грн. 86 коп. основного боргу після звернення позивача до суду, що підтверджується платіжним дорученням № 7 від 30.01.2012 р. (а.с. 44).
Відповідач позовні вимоги визнає, а також підтвердив та надав докази сплати заборгованості в сумі 11277 грн. 86 коп. (а.с. 23, 26).
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов'язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи).
В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.
Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.
В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Між міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Струмок" (відповідач) укладено Договір № 864 від 15.10.2006 року про постачання теплової енергії (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався виробити та поставити відповідачу теплову енергію, а відповідач - приймати теплову енергію та оплачувати її за встановленими тарифами у строки, передбачені цим Договором.
Відповідно до п. 6.2. Договору на момент укладання договору тариф на теплову енергію становить 218 грн. 81 коп./Гкал з урахуванням ПДВ у розмірі 20%. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.3.). Оплата за теплову енергію здійснюється споживачем протягом 5-ти банківських днів після одержання рахунку (п. 6.6.). Споживач здійснює передоплату у розмірі 100% вартості місячного споживання теплової енергії, необхідної для теплопостачання його об'єкту, не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця (п. 6.7.). Для отримання рахунку за фактично спожиту теплову енергію щомісяця, не пізніше 20 числа споживачеві необхідно прибути за адресою виробника (п. 6.8.).
Розділом 7 Договору передбачено відповідальність сторін, а саме: за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію у встановлений договором термін, згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України, нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості наданих послуг за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості (п. 7.3.3.). У разі несплати, або несвоєчасної оплати споживач на вимогу виробника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми. (п. 7.3.4.).
Позивач свої зобов'язання за договором № 864 від 15.10.2006 р. виконав належним чином, поставивши відповідачеві теплову енергію, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (а.с. 17). Відповідачем було спожито теплову енергію у листопаді 2011 року вартістю 11277 грн. 86 коп., що підтверджується рахунком, виставленим відповідачу для оплати вартості спожитої теплової енергії (а.с. 16).
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст. 525 ЦК України).
За визначенням частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Проте, відповідачем зобов'язання перед позивачем щодо перерахування плати за поставлену теплову енергію в обумовлені Договором розмірах та строки не виконані. На момент звернення позивача з позовом до суду за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 11277 грн. 86 коп. Представниками сторін подані суду докази сплати відповідачем 11277 грн. 86 коп. після звернення до суду в рахунок погашення боргу за спожиту теплову енергію за договором № 864 від 15.10.2006 р. Тому, в частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості, суд припиняє провадження по справі за п. 1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 428 грн. 56 коп. пені, 789 грн. 45 коп. штрафу та 64 грн. 89 коп. 3% річних.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. (ч.1 ст. 231 ЦК України).
Законом України від 20.05.1999 "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій, зокрема ст. 1, встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
За несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію, на підставі п. 7.3.3. Договору відповідачеві нарахована пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості наданих послуг за кожний день прострочення платежу.
Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд, перевіривши розрахунок суми пені, здійснений позивачем, відповідно до періодів виникнення та стягнення заборгованості, передбачених договором, визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати за спожиту теплову енергію та задовольняє ці вимоги в сумі - 428 грн. 56 коп.
В п. 7.3.3 Договору сторонами узгоджено, що за прострочення оплати за спожиту теплову енергію понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
Суд не знаходить достатніх підстав для стягнення заявленого штрафу, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині - в сумі 789 грн. 45 коп., що обумовлене наступним: пунктом 7.3.3 договору за одне й те ж порушення передбачено і штраф, і пеню, які є відповідальністю одного виду. Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме порушення. Штраф є повторною відповідальністю поряд з пенею за одне й те ж порушення, ця відповідальність не може бути застосована у відповідності зі змістом ст. 61 Конституції України.
Окрім того, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, яким врегульовано договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, встановлена відповідальність, яка в ст. 1 обмежена пенею у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата річних у розмірі 3% за несвоєчасну оплату поставленої теплової енергії передбачена і п.7.3.4. Договору.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 11277 грн. 86 коп. основного боргу на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими і задовольняються судом в сумі 64 грн. 89 коп.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок", ідентифікаційний код - 14129080, адреса: буд. 3, вул. Сенявіна, м. Херсон, р/рахунок - № 26005300437 в ХФ КБ "Західінкомбанк", МФО - 352327:
а) на користь міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", ідентифікаційний код - 31653320, адреса: буд. 1, Острівське шосе, м. Херсон, р/рахунок - № 26003060153834 в ХФ "Приватбанк", МФО - 352479, 428 грн. 56 коп. пені, 64 грн. 89 коп. 3% річних;
б) в доход державного бюджету України, отримувач УДКСУ у м. Херсоні, код ЄДРПОУ 37959779, рахунок 31210206700002, банк ГУДКСУ у Херсонській області, МФО 852010, код 03500045 - 1508 грн. 43 коп. судового збору.
Накази видати після набрання рішення законної сили.
3. Відмовити в задоволені позовних вимог щодо стягнення 789 грн. 45 коп. штрафу.
4. Припинити провадження в частині стягнення 11277 грн. 86 коп. основного боргу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя В.В.Людоговська
Повне рішення складено 24.02.2012 р.