"14" лютого 2012 р.
Справа № 11/1/5022-5/2012
Господарський суд Тернопільської області
Господарський суд Тернопільської області у складі
Судді Сидорук А.М.
Розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО", пров.23 Серпня,4, м. Харків, 61103.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальності "НЕЧИПОРУК ТРАНСПОРТ СЕРВІС", вул. Гайова,44, м. Тернопіль , 46008.
про стягнення заборгованості в сумі 9 484 грн. 95 коп.
За участю представників сторін
Позивача: не з'явився.
Відповідача: не з'явився.
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАДО", пров.23 Серпня,4, м. Харків звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальності "НЕЧИПОРУК ТРАНСПОРТ СЕРВІС", вул. Гайова,44, м. Тернопіль про стягнення заборгованості в сумі 9 484 грн. 95 коп., із них: 5 365 грн. 00 коп. заборгованості; 2 323 грн. 46 коп. - пені; 418 грн. 83 коп. що становить 3% та 1 377 грн. 66 коп. -інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 05 січня 2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 24 січня 2012р. на 10 год. 15 хв.
На день розгляду справи від позивача по справі ТОВ "ХАДО", м.Харків надійшли документи, витребувані ухвалою господарського суду про порушення провадження у справі від 05.01.2012р. та клопотання № 02/01-12 від 16.01.2012р. про розгляд справи у відсутності представника позивача.
09.02.2012р. від позивача по справі ТОВ "Хадо" на адресу господарського суду надійшло клопотання № 18/02-11 від 02.02.2012р., в якому позивач просить суд позов задовольнити, справу розглянути за відсутності представника позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов суду не надав.
14.02.2012р. на адресу господарського суду від відповідача по справі надійшла заява про долучення до матеріалів справи платіжних доручень № 172 від 02.06.2011р., № 211 від 06.06.201р., № 307 від 03.02.2011р. про сплату відповідачем заборгованості в сумі 3600,00 грн.
Враховуючи, що брати участь в судових засіданнях є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, явка сторін не визнавалася судом обов'язковою; відповідач не виявив бажання ознайомитись з матеріалами справи, відзиву на позов не подав, однак зважаючи на достатність в матеріалах справи документів, необхідних для розгляду спору по суті, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній документами, за правилами ст. 75 ГПК України
Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне:
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
05 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАДО" /надалі Постачальник/ та ТОВ "НЕЧИПОРУК ТРАНСПОРТ СЕРВІС" /надалі Покупець/ укладено договір поставки № 05/11/1-0, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати /поставити/ в обумовлені сторонами строки у власність покупця товар /товари/, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього передбачену договором грошову суму.
Відповідно до п.4.2. договору постачальник передає покупцеві товар, що є предметом поставки за даним договором з належним оформленням необхідних товарних і податкових накладних.
Згідно розділу 5 договору покупець зобов'язаний сплатити постачальнику вартість товару, визначену у відвантажувальних документах (накладних та рахунках-фактурах), що становлять невід'ємну частину даного договору. Оплата товару провадиться покупцем не пізніше 60 календарних днів від дати вказаної в накладній шляхом перерахування грошових коштів, належних постачальникові у повному обсязі на рахунок, вказаний постачальником.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАДО" на виконання умов договору поставки № 05/11/1-0 від 05.11.2009р. на адресу ТОВ "НЕЧИПОРУК ТРАНСПОРТ СЕРВІС" згідно видаткових накладних №№ ХТ -91209/001 від 09.12.2009р., ХТ -91209/002 від 09.12.2009р., ХНm -91221/021 від 21.12.2009р., ХНm -91221/022 від 21.12.2009р., ХТ -00525/001 від 25.05.2010р., ХТ -00610/009 від 10.06.2010р. було поставлено товар на загальну суму 28 350,70 грн. Факт отримання Товару підтверджується підписами відповідача на зазначених накладних, котрі скріплено відтиском печатки відповідача та не заперечено Покупцем у встановленому законом порядку.
ТОВ "НЕЧИПОРУК ТРАНСПОРТ СЕРВІС" за одержаний товар розрахувався частково в сумі 22 985,70 грн., що підтверджується банківськими виписками № 436 від 30.03.2010р. на суму 6000,0 грн.; № 716 від 12.05.2010р. на суму 1000,00 грн.; № 868 від 09.06.2010р. на суму 9385,70 грн.; № 440 від 19.11.2010р. на суму 3000,0 грн.; № 307 від 03.02.2011р. на суму 1200,00 грн.; № 172 від 02.06.2011р. на суму 1200,00 грн.; № 211 від 06.06.2011р. на суму 1200,00 грн., наявними в матеріалах справи.
Отже, на дату звернення позивача з позовом до господарського суду заборгованість відповідача перед позивачем за одержаний товар становила 5365,00 грн.
Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем, умов договору в частині проведення оплати отриманого ним у власність товару згідно договору поставки № 05/11/1-0 від 05.11.2009р.
Господарський суд вважає, що викладені умови договору, права та обов'язки сторін, порядок виконання договору, дають підстави вважати, що фактично між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з договору поставки, які регулюються нормами ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, в силу яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частиною 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Таким чином, знаходять свої підтвердження у матеріалах справи доводи позивача стосовно того, що відповідачем в установлені договором строки (протягом 60 календарних днів від дати, вказаної в накладній) вартість купленого товару повністю не сплачена, що є порушенням умов договору, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.
В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків.
Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати купленого ним товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, в матеріалах справи немає.
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 5 365 грн. 00 коп. основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 5 365 грн. 00 коп. боргу.
Належне виконання грошових зобов'язань покупцем забезпечено сторонами у п. 6.6. Договору пенею у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочки.
Розглянувши заявлені позовні вимоги в частині стягнення нарахованої пені, суд встановив, що позивач за період з 08.02.2010р. по 30.12.2011р. нарахував до сплати відповідачу пеню, розмір якої становить 2 323 грн. 46 коп.
Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вимоги ст. 232 ГК України, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені такими, що підлягають до часткового задоволення в сумі 1 456 грн. 38 коп. за період з 08.02.2010 року по 06.02.2011 року / в розрізі кожної окремо поставки/.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розглянувши представлений позивачем розрахунок 3% річних в сумі 418,83 грн. та інфляційних витрат в сумі 1377,66 грн., господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.
Відповідно до ст.ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
На день розгляду справи докази погашення відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.
Долучені відповідачем по справі відповідно до заяви від 14.02.2012р. платіжні доручення № 172 від 02.06.2011р., № 211 від 06.06.201р., № 307 від 03.02.2011р. про часткову сплату заборгованості в сумі 3 600,00 грн. господарський суд оцінює як докази сплати ТОВ "НЕЧИПОРУК ТРАНСПОРТ СЕРВІС" заборгованості до звернення позивача з позовом до господарського суду, про що позивачем зазначено в позовній заяві та докази часткової сплати долучено до позовних матеріалів.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення заборгованості за поставлену продукцію, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8 617 грн. 87 коп.: з яких 5 365 грн. 00 коп. заборгованості; 1 456 грн. 38 коп. - пені; 418 грн. 83 коп. що становить 3% та 1 377 грн. 66 коп. -інфляційних втрат.
У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 49, 811, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності "НЕЧИПОРУК ТРАНСПОРТ СЕРВІС", вул. Гайова,44, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 32386922 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО", пров.23 Серпня,4, м. Харків, ідентифікаційний код 25612000 - 5 365 грн. 00 коп. заборгованості; 1 456 грн. 38 коп. - пені; 418 грн. 83 коп. що становить 3%; 1 377 грн. 66 коп. -інфляційних втрат та 1 282 грн. 46 коп. в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
3. В решті частині позову відмовити.
4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання -15 лютого 2012 року) через місцевий господарський суд.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення _____дата______ року через місцевий господарський суд.
Суддя А.М. Сидорук