23.02.12 Справа № 5021/1556/2011.
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Лущик М.С.
за участю секретаря судового засідання: Душиної М.М.
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі
Сумської філії ПАТ «Укртелеком», м. Суми
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,
м. Суми
про стягнення 48025 грн. 56 коп.
За участю представників:
Від позивача: ОСОБА_3, довіреність № 2036 від 30.12..2011 року;
Від відповідача: ОСОБА_4, довіреність б/н від 08.07.2010 року,
ОСОБА_5, довіреність б/н від 26.10.2011 року.
Суть спору: позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 46489 грн. 85 коп. заборгованості по оплаті за оренду нерухомого майна за договором № 436-598107 від 12.10.2009 року за період січень-квітень 2011 року, 890 грн. 22 коп. пені, 477 грн. 07 коп. інфляційних збитків, 168 грн. 42 коп. 3% річних та судові витрати.
19.01.2012р. позивач подав уточнення позовних вимог (№ 01/02-9 від 17.01.2012р.), в яких вказує на те, що станом на 17.10.2011 року заборгованість з орендної плати за використання орендованого майна згідно договору значно зросла. Так, заборгованість орендної плати та комунальних послуг за період з травня 2011 по 17.10.2011 року складає 122 171,67 грн., 3% річних за період з травня 2011 по 17.10.2011 року складає 526,96 грн., інфляційні витрати за період з травня 2011 по 17.10.2011 року складають 103,63 грн., пеня станом на 17.10.2011 року та з урахуванням строку позовної давності складає 3 648,68 грн.
До того ж, згідно п. 6.1.7. Договору Відповідач повинен був у місячний строк після укладення Договору застрахувати орендоване Майно на користь Орендодавця не менше, ніж на його справедливу вартість, та на строк, що не менше строку дії Договору, і повідомити Орендодавця про це в письмовій формі, надавши копію укладеного договору страхування та платіжне доручення чи копію страхового полісу або провести відшкодування Орендодавцю витрат, понесених на страхування Майна. Орендодавцем не було виконано зазначений пункт Договору, орендоване приміщення не було застраховано у зв'язку з чим, згідно п. 8.3. Договору відповідач повинен сплатити пеню згідно розрахунку в сумі 1 469,29 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 22 ГПК України позивач збільшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за оренду нерухомого майна та інших платежів згідно договору в розмірі 168661 грн. 52 коп., 580 грн. 70 коп. інфляційних збитків, 695 грн. 38 коп. 3% річних, 975 грн. 01 коп. пені; 1469 грн. 29 коп. пені за невиконання умов договору оренди щодо страхування орендованого майна; 787 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та сплачений у зв'язку зі збільшенням позовних вимог судовий збір у розмірі 2559 грн. 00 коп.
Разом з тим, судом встановлено, що вимога позивача в частині стягнення 1469 грн. 29 коп. пені за невиконання умов договору оренди щодо страхування орендованого майна на підставі п. 6.1.7., п. 8.3 Договору не була заявлена позивачем при зверненні до суду з позовною заявою і відповідно є зміною предмету та підстави позову. Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач має право змінити предмет або підставу позову до початку розгляду справи по суті. При цьому одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Згідно п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.
На підставі вищевикладеного, відповідно до вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України, у задоволенні заяви позивача в частині стягнення 1469 грн. 29 коп. пені за невиконання умов договору оренди щодо страхування орендованого майна суд відмовляє та розглядає по суті заявлені ним вимоги у позовній заяві з урахуванням поданої заяви про їх збільшення.
Крім того позивач, відповідно уточнення позовних вимог від 17.01.2012 р. № 01/02-9, зазначає, що 14.06.2011 року загальними зборами акціонерів ВАТ «Укртелеком» затверджено нову редакцію статуту товариства, згідно п. 1.1 якого Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Укртелеком». Відповідно до розділу 17 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» датою зміни найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне є дата державної реєстрації змін до статуту, а саме 17.06.2011 року. Отже, враховуючи зазначені обставини, позивачем у даній справі слід вважати Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Сумської філії ПАТ «Укртелеком».
Представником позивача подано клопотання № 01/02-343 від 16.02.2012р. про колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів у зв'язку зі складністю даної справи, а також для забезпечення додаткових гарантій винесення законного та обґрунтованого рішення.
Відповідно до ст. 46 ГПК України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
Разом з цим, у відповідності до ч. 3 ст. 20 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Як свідчать матеріали справи, ухвалами від 01.08.2011 року, 03.11.2011 року провадження у справі неодноразово зупинялось у зв'язку з неможливістю розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею справи № 5021/1722/2011 про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 436-598107 від 12.10.2009 року, укладеного між тими ж сторонами, в тому числі в апеляційній інстанції. Ухвалою від 09.02.2012 року за клопотанням відповідача, проти якого не заперечував позивач, відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, було продовжено строк розгляду спору по справі на п'ятнадцять днів до 24.02.2012 року.
У судовому засідання представники відповідача заперечили проти вищезазначеного клопотання позивача, посилаючись на необгрунтоване затягування позивачем розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, враховючи вищевикладені обставини справи та вимоги ст. 69 ГПК України, з метою запобігання порушення строку вирішення спору, прав та інтересів сторін, суд не вважає за доцільне розглядати справу колегіально у складі трьох суддів, тому у задоволенні клопотання позивача відмовляє.
08.02.2012 року відповідач подав заперечення на позовну заяву з урахуванням уточнень позовних вимог б/н від 07.02.2012 року, згідно якого просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Крім цього, відповідачем було подано заяву (вхідний № 1918 від 08.02.2012р.) про зупинення провадження у справі до вирішення касаційної скарги по справі № 5021/1722/2011 у Вищому господарському суді України та справи № 5021/1922/2011 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ПАТ «Укртелеком» в особі Сумської філії про стягнення 430029 грн. 85 коп. в господарському суді Сумської області.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що відповідачем в обґрунтування заяви не подано ні доказів про прийняття до розгляду касаційної скарги по справі № 5021/1722/2011 ні доказів, які б свідчили, що справа № 5021/1922/2011 є пов'язаною з даною справою і її розгляд неможливий до вирішення справи № 5021/1922/2011, тому у задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі суд відмовляє та розглядає справу по суті заявлених вимог за наявними у ній матеріалами.
Представник позивача подав пояснення по справі № 01/02-59 від 17.02.2012р. з додатками та клопотання № 01/02-2106 від 22.02.2012р. про залучення до матеріалів справи акт про звільнення приміщень від 23.12.2011р. та акт обстеження приміщень від 26.09.2011р.
У судове засідання відповідач подав заперечення на позовну заяву з урахуванням уточнень позовних вимог та пояснень (вхідний № 2688 від 23.02.12р.) з додатками, згідно яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, розглянувши надані сторонами документи, долучає їх до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:
Між ФОП ОСОБА_2 та ПАТ «Укртелеком» в особі Сумської Філії ПАТ «Укртелеком» був укладений договір оренди нерухомого майна товариства № 436-598107 від 12.10.2009 року (далі по тексту - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно (нежитлові приміщення) загальною площею 216 м2 для розміщення магазину з продажу промислових товарів, що підтверджується Актом приймання-передачі майна в користування від 01.02.2010 року. У відповідності до умов додаткової угоди від 01.02.2010 року № 1/29-598107 до Договору в період проведення ремонту приміщення Відповідач був звільнений від оплати оренди. Датою початку оплати оренди частини приміщення площею 87,4 м є 01.02.2010 року, а датою початку оплати оренди частини приміщення площею 128,6 м2 є 01.01.2011 року.
Пунктом 3.1. Договору передбачено: «Орендна плата встановлюється орендодавцем (Позивачем) за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Додатково до орендної плати орендар зобов'язаний окремо оплачувати витрати на утримання майна та комунальні послуги, витрати на електроенергію, відшкодування земельного податку в строк, зазначений у п. 3.1. Договору, згідно з рахунками орендодавця, пропорційно орендованій площі - що передбачено п. З.4., 3.5. Договору».
Відповідно до вимог п. 6.1.3. Договору «Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором».
Посилаючись на порушення відповідачем умов укладеного договору оренди, а саме п.п. 3.1, 6.1.3, позивач з урахуванням уточнення просить суд стягнути з відповідача за період з січня 2011 року по 17.10.2011 року: заборгованість по оплаті за оренду нерухомого майна та інших платежів згідно договору в розмірі 168661 грн. 52 коп., 580 грн. 70 коп. інфляційних збитків, 695 грн. 38 коп. 3% річних, 975 грн. 01 коп. пені та судові витрати.
Разом з тим, суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими належними і допустимими доказами, у зв'язку з чим його позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1.1. Договору «Орендодавець передає, а Орендар бере в строкове платне користування нерухоме майно (далі-Майно) в м. Суми, розташоване на цокольному поверсі 5-ти поверхового будинку № 2 по вул. Червоногвардійська, загальною площею 216 квадратних метри виробничих та адміністративних приміщень для розміщення промтоварного магазину.
Таким чином, укладаючи Договір Сторони чітко визначили цільове призначення орендованого майна.
Відповідно до положень ст. 773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору, а ст. 767 ЦК України визначено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.
В провадженні господарського суду Сумської області перебувала справа №5021/1722/2011 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ПАТ «Укртелеком» в особі Сумської Філії ПАТ «Укртелеком» про визнання договору оренди нерухомого майна недійсним.
Підставою для звернення в ФОП ОСОБА_2 до суду, з позовною заявою про визнання договору оренди нерухомого майна товариства від 12.10.2009 року № 436-598107 було те, що орендоване по Договору Майно не відповідало вимогам, встановленим для використання його за цільовим призначенням (розміщення промтоварного магазину), яке було визначено умовами договору.
03 жовтня 2011 року господарським судом Сумської області прийнято рішення у справі № 5021/1722/2011, яким позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 до ПАТ «Укртелеком» в особі Сумської філії були задоволені, договір оренди нерухомого майна товариства № 436-598107 від 12.10.2009 року, укладений між сторонами, визнано недійсним. Рішення в установленому ГПК України порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 17.10.2011 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
В межах справи № 5021/1722/2011 про визнання договору оренди нерухомого майна недійсним судом досліджувалось питання щодо використання нежитлового приміщення площею 216 м2, розташованого за адресою м. Суми, вул. Іллінська, 2, яке орендувалось ОСОБА_2, відповідно до договору оренди нерухомого майна товариства № 436-598107 від 12.10.2009 року.
За результатами розгляду справи № 5021/1722/2011 судом були встановлені факти, які підтверджують, що відповідач не використовував приміщення по договору оренди та не мав можливості в повному обсязі користуватись орендованим майном.
Так, «ремонт даху та каналізації орендодавцем проведений не був. Листом № 594000/19-29 від 25.02.2011 року відповідач зобов'язався виконати ремонт даху в літній період. При цьому, ремонт виконано не було, через що позивач не мав змоги в повному обсязі користуватись орендованим майном. Оглядаючи надані позивачем фотографії орендованого приміщення (І том, а. с. 45-47, ІІ том, а. с. 37-41), суд встановив, що стеля та стіни даного приміщення були пошкоджені грибком та пліснявою, а саме приміщення знаходилось у непридатному для його використання стані».
За умовами укладеного між сторонами договору відповідач зобов'язаний був використовувати орендоване майно для розміщення промтоварного магазину.
Об'ємно-планувальні рішення для приміщень підприємств торгівлі, що виділяються, повинні відповідати вимогам ДБН В 2.2.-23:2009 “Будинки і споруди “Підприємства торгівлі”, які затвердженні Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.01.2009р. № 4.
При цьому судовим рішенням у справі № 5021/1722/2011 встановлено, що «використання орендованих позивачем приміщень під розміщення промтоварного магазину суперечить призначенню цих приміщень та вимогам СНиП 2.09.02-85 - Споруди промислових підприємств зі змінами, затвердженими Наказом Держбуду України від 21.10.2004 року № 195, оскільки, норми встановлюють вимоги до виробничих та адміністративних приміщень, які передавались в оренду для розміщення промтоварного магазину.
Як вбачається з висновку будівельно-технічного дослідження № 3/07/11 від 13.07.2011 р. нежитлове приміщення за адресою: м. Суми вул. Червоногвардійська (Іллінська), 2, загальною площею 216 кв. м., відповідно до даних технічного паспорту станом на 29.01.2004 р., не відповідає вимогам п. п. 4.2., 8.2., 8.3., 8.4., 8.5., 8.6., 8.7 ДБН В 2.2.-23:2009 “Будинки і споруди “ПІДПРИЄМСТВА ТОРГІВЛІ”, що передбачені для розміщення підприємств роздрібної торгівлі.
Враховуючи все викладене, укладений між сторонами даної справи договір оренди нерухомого майна від 12.10.2009р. № 436-598107 суперечить вимогам ч.1 ст.767 ЦК України щодо передачі наймачеві майна у стані, що відповідає умовам договору і призначенню майна та вимогам ДБН В 2.2-23:2009 “Будинки і споруди “ПІДПРИЄМСТВА ТОРГІВЛІ”, оскільки, передані в оренду приміщення не призначені для розміщення в них підприємств торгівлі».
Більше того, ПАТ «Укртелеком» в особі Сумської філії не оскаржувало зазначене вище рішення господарського суду Сумської області у справі № 5021/1722/2011, тому посилання позивача на те, що він не був зобов'язаний привести орендоване приміщення до вимог державних будівельних норм, встановлених для підтприємств роздрібної торгівлі, суперечать встановленим судом фактам та вимогам ст. 767 ЦК України.
Крім того, відповідно до п. 2.1. Договору передача Орендареві Майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками Сторін Акта приймання-передачі Майна, вказаного в п. 1.1. цього Договору, після виконання робіт по ремонту приміщення.
Додатковою угодою від 01.02.2010 року № 1/29-598107 до Договору визначено, що датою початку оплати оренди частини приміщення площею 87,4 м є 01.02.2010 року, а датою початку оплати оренди частини приміщення площею 128,6 м є 01.01.2011 року.
Відсутність акту приймання-передачі майна на частину приміщення площею 128,6 м2, який мав бути складений 01.01.2011 року, вкотре підтверджує факт незавершення у орендованому приміщенні ремонтних робіт, а отже і неможливість використання цього приміщення.
У судовому засіданні представники відповідача пояснили, що приміщення площею 216 м2 , на яке було укладено Договір, було неможливо використовувати в зв'язку проведенням ремонтних робіт. Ремонтні роботи проводились перфораторами, відбійними молотками та іншими будівельними знаряддями. Так, через шум, пил та будівельне сміття Відповідач не мав змоги безперешкодно потрапляти до торгівельного місця площею 87,4 м. Більше того, в даний час в приміщенні за адресою м. Суми, вул. Іллінська, 2, яке орендувалось Відповідачем, досі тривають ремонтно-будівельні роботи. В підтвердження цього 22.02.2012 року Відповідачем була здійснена фотозйомка зазначених робіт (фотознімки додаються до заперечення на позовну заяву № 2688 від 23.02.2012р.). Це в черговий раз доводить той факт, що ремонтні роботи Відповідачем завершені не були. Якщо б Відповідач завершив ремонтно-будівельні роботи, то в даний час ремонт був би непотрібен.
Представником позивача були подані фотографії, з яких на думку позивача, вбачається використання відповідачем орендованого приміщення в якості магазину «Взуття та Одяг», проте надані фотографії не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів використання відповідачем орендованого приміщення, оскільки на них відсутня дата і не вбачається коли саме вони були зроблені, тобто коли даний магазин функціонував та відповідач використовував орендоване приміщення.
Відповідно до ч. 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Укладаючи договір оренди нерухомого майна № 436-598107 від 12.10.2009 року позивач порушив положення ст. 767 ЦК України, якою визначено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.
Позивач передав в оренду Майно, яке не відповідало вимогам ДБН В 2.2.-23:2009 «Будинки і споруди «Підприємства торгівлі», затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.01.2009 року № 4 та вимогам СНиП 5.02-85 - Споруди промислових підприємств зі змінами, затвердженими Наказом Держбуду України від 21.10.2004 року № 195, оскільки, норми встановлюють вимоги до виробничих та адміністративних приміщень, які передавались в оренду для розміщення промтоварного магазину.
Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, але належних доказів, які б обєктивно, і у визначеному законом порядку підтвердили використання відповідачем майна, яке було предметом договору оренди нерухомого майна товариства від 12.10.2009 року № 436-598107 позивач суду не подав, при цьому позиція позивача повністю спростовується фактами, встановленими судовим рішенням у справі № 5021/1722/2011, яке набрало законної сили. Здійснення ж орендних платежів в період невикористання майна може підтвердити тільки той факт, що Відповідач намагався бути добросовісним Орендарем.
Крім цього, суд, розглянувши надані позивачем розрахунки ціни позову, встановив, що надані розрахунки є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами, тому не можуть прийматися судом до уваги, оскільки мають розбіжності з виставленими рахунками до сплати, а проплати, зазначені в розрахунку, документально не підтверджені.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що вимоги позивача не можуть бути задоволені, оскільки вони суперечать наведеним нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити.
СУДДЯ М.С. Лущик
Повне рішення складено та підписано 24.02.2012 року.