33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"20" лютого 2012 р. Справа № 5019/2826/11
За позовом Дубенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Варковецької сільської ради
до відповідача Комунального підприємства "Варковичі комунслужба"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача державне управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області.
про стягнення в сумі 79 992 грн. 00 коп.
Суддя Войтюк В.Р.
В засіданні приймали участь:
Від позивача : сільський голова Чиж М.В.
Від відповідача : Дир.Пшеничний М.М., адвокат ОСОБА_1. дор. 25.01.12 р.
Від прокуратури: Шпинта С.М. посв. № 30 від 20.06.08 р.
Дубенський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Варковецької сільської ради у якій просить стягнути з Комунального підприємства "Варковичі комунслужба" 79 992 грн. 00 коп. збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування.
Позивач подав заяву про відмову від позову та припинення провадження у справі (а.с.64).
Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідно до частини 4 статті 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони.
Частина 6 ст.29 ГПК України зазначає, що прокурор має право підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті, навіть у випадку, коли позивач відмовився від позову.
Як зазначається в роз'ясненні Президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002 р. N 04-5/570 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті. Лише у разі коли обидва згадані учасники судового процесу - прокурор і позивач - заявили про відмову від позову, суд може припинити провадження зі справи згідно з пунктом 4 частини першої статті 80 ГПК, з урахуванням вимог частини шостої статті 22 ГПК.
Враховуючи, що прокурор не заявляв про відмову від позову і підтримує позовні вимоги, суд вирішує спір по суті.
Відповідач у запереченні на позовну заяву зазначив, що не заподіяв жодних збитків ні Варковицькій сільській раді, ні державі оскільки своєчасно оплатив грошові кошти на продовження дії дозволу на спеціальне водокористування, вважає, що позивач при розрахунку збитків безпідставно застосував Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009 р. Просить відмовити у задоволенні позову.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача надала письмові пояснення у яких зазначає, що видача дозволів на спеціальне водокористування регулюється ст.49 Водного кодексу України та Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 № 321, яким передбачено розгляд клопотання водокористувача на отримання дозволу на спеціальне водокористування у місячний термін. Тобто, щоб не виникло самовільне використання водних ресурсів, водокористувач повинен за місяць до закінчення терміну дії попереднього дозволу надати держуправлінню пакет документів на отримання дозволу на спеціальне водокористування (п.4 вищезазначеного Порядку).
Законодавство у сфері водних відносин вимагає погодження клопотанням на отримання дозволу з обґрунтуванням потреб у воді, у разі використання підземних вод, державною геологічною службою.
КП "Варковичі комунслужба" надало заяву про видачу дозволу на спеціальне водокористування 11.04.2011 при терміні дії попереднього дозволу до 14.04.2011. Однак, погодження умов спеціального водокористування підземними водами державною геологічною службою не було надано.
Після погодження умов спеціального водокористування Рівненської геологічною експедицією 05.05.2011 Державним управління 06.05.2011 був виданий дозвіл на спеціальне водокористування КП "Варковичі комунслужба".
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, господарський суд
Державною екологічною інспекцією в Рівненській області проведено перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства КП «Варковичі комунслужба»
Проведеною перевіркою встановлено, що з 14.04.2011 року по 06.05.2011 року комунальним підприємством «Варковичі комунслужба»здійснено забір 1980 куб метрів прісної води з підземних джерел з артезіанської свердловини, розташованої на території Варковицької сільської ради Дубенського району.
За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 16 вересня 2011 року, яки підписаний та отриманий директором КП «Варковичі комунслужба»Пшеничним В.О. (а.с.12).
Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 р. за N 767/16783 (надалі - Методика), старшим державним інспектором відділу екологічного контролю водних об'єктів, атмосферного повітря та поводження з відходами здійснено розрахунок суми збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного забору та використання води з підземного водоносного горизонту КП «Варковичі комунслужба». Згідно вказаного розрахунку сума збитків становить 79 992 грн. 00 коп. ( а.с. 11).
Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.
Забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.
Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Згідно зі ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Як убачається з матеріалів справи відповідач протягом періоду з 14.04.2011 року по 06.05.2011 року здійснював забір з підземного водоносного горизонту прісної води без відповідного на те дозволу.
Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України .
Згідно з ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) регламентується Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 та зареєстрованою в Мін'юсті України 14.08.2009р. за № 767/16783 (надалі - Методика).
Як вбачається з матеріалів справи, заявлена позивачем до стягнення сума збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування відповідачем, розрахована за період з 14.04.2011 року по 06.05.2011 року відповідно до зазначеної Методики та складає 79 992 грн. 00 коп.
Пунктом 1.2. Методики, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод та обумовлені, зокрема, самовільним використанням водних ресурсів.
Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту пунктів 1.2 та 9.1 Методики обов'язковими передумовами для застосування цієї Методики при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільного використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності.
Водночас, згідно з п. 4.1 Методики факт забруднення підземних вод встановлюється державними інспекторами за результатами перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю, на основі візуальних спостережень чи встановлених розслідуваннями або оцінених у результаті еколого-гідрологічних вишукувань.
Як убачається з акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 16 вересня 2011 року, в ході перевірки не встановлено факту забруднення відповідачем підземних вод внаслідок самовільного водокористування.
За відсутності таких кваліфікуючих ознак, як забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, наявності яких вимагає застосована Методика, саме по собі самовільне водокористування не може бути підставою для нарахування збитків.
Отже, при розрахунку розміру збитків внаслідок самовільного водокористування відповідачем за період з 14 квітня 2011 року по 06 травня 2011 року не підлягає застосуванню положення Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за №767/16783.
Вказаної позиції також дотримується Вищий господарський суд у постанові від 10 січня 2012 року по справі № 5013/337/11.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідна наявність чотирьох складових цивільного правопорушення. Це - наявність шкоди, неправомірність поведінки особи, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, а також вина особи, яка заподіяла шкоду.
Прокурором та позивачем не доведено, як то вимагають ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, наявності у відповідача всіх складових цивільного правопорушення, зокрема, не доведено факту наявності заподіяної шкоди.
За викладених обставин позов подано безпідставно, а тому в його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Войтюк В.Р.
Повне рішення складено 24 лютого 2012 року