91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
18.09.08 Справа № 9/530пн
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Закрите акціонерне товариство "Сириус і К", м. Луганськ
до Луганської міської ради
про визнання права оренди земельної ділянки
представники сторін:
від позивача - Рябоконь О.В. - нач. юр. відділу, дов. № 01 від 03.01.08,
від відповідача -Саркісян Я.Ш., дов. № 01-03-30/49113/0/2-08 від 02.07.08
суть спору: позивач, ЗАТ "Сириус і К", звернувся до суду з позовом, в якому просить:
· визнати за ЗАТ "Сириус і К" право на отримання в оренду земельної ділянки площею 0,2300 га, яка розташована за адресою: м. Луганськ, вул. Побідоносна (на перехресті з вул. 2-а Краснознаменна),
· зобов'язати відповідача скасувати рішення № 11/79 від 28.11.06р. в частині визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Луганської міськради від 26.03.02 № 87/75 Про надання закритому акціонерному товариству "Сиріус і К" згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки під будівництво та розміщення автозаправної станції з підземним розміщенням резервуарів за адресою: вул. Побідоносна (на перехресті з вул. 2-а Краснознаменна).
Позивач неодноразово змінював предмет позову і остаточні вимоги виклав у заяві про доповнення позовних вимог, наданої у судовому засіданні 15.09.08, наступним чином:
· визнати за ЗАТ "Сириус і К" право на отримання в оренду земельної ділянки площею 0,2300 га, яка розташована за адресою: м. Луганськ, вул. Побідоносна (на перехресті з вул. 2-а Краснознаменна),
· зобов'язати відповідача скасувати рішення № 11/79 від 28.11.06 в частині визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Луганської міськради від 26.03.02р. № 87/75 Про надання закритому акціонерному товариству "Сиріус і К" згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки під будівництво та розміщення автозаправної станції з підземним розміщенням резервуарів за адресою: вул. Побідоносна (на перехресті з вул. 2-а Краснознаменна),
· зобов'язати відповідача внести зміни до рішення виконавчого комітету Луганської міськради № 87/75 від 26.03.02 шляхом зміни цільового призначення земельної ділянки на таке: під будівництво та розміщення житлового багатопід'їзного багатоповерхового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями,
· зобов'язати відповідача передати в оренду ЗАТ "Сириус і К" земельну ділянку площею 0,2300 га за адресою: м. Луганськ, вул. Побідоносна (на перехресті з вул. 2-а Краснознаменна), шляхом укладення договору оренди під будівництво та розміщення житлового багатопід'їзного багатоповерхового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.
Оскільки позивач скористався своїм правом щодо зміни предмету позову, суд, вирішуючи цей спір, виходить зі зміненого його предмету з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 15.09.08.
У письмових запереченнях на позовну заяву, наданих до суду 09.10.08 (а.с. 33) відповідач, Луганська міська рада, просить у задоволенні позову відмовити, мотивуючи це наступним:
- рішення виконавчого комітету Луганської міськради про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки ЗАТ "Сиріус і К" було прийняте 26.03.02, тобто 5 років потому, що підтверджує незацікавленість відповідача в оформленні правовстановлюючих документів на землю, що доводить необґрунтованість начебто порушених прав та інтересів позивача,
- відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів місцевого самоврядування можуть бути визнані незаконними лише з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України.
Відповідач спірним рішенням від 28.11.06 № 11/79 відмінив рішення виконкому, зважаючи на набрання чинності нової редакції Земельного кодексу України з 01.01.02 року, за якою розмежування земель державної і комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів… здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.
На час прийняття рішення щодо надання згоди позивачу на розроблення проекту відведення спірної земельної ділянки (26.03.02) виконавчий комітет Луганської міськради не мав відповідних повноважень.
Крім того, органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з метою скасування рішень, тому це питання відповідач вирішив самостійно, визнавши спірним рішенням рішення виконавчого комітету таким, що втратило чинність.
В обгрунтування позову позивач виклав таке.
28.11.06 рішенням Луганської міськради № 11/79 було визнано таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Луганської міськради від 26.03.02 № 87/75 Про надання закритому акціонерному товариству "Сириус і К" згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки під будівництво та розміщення автозаправної станції з підземним розміщенням резервуарів за адресою: вул. Побідоносна (на перехресті з вул. 2-а Краснознаменна.
Позивач вважає, що спірне рішення є незаконним через його невідповідність вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.
1. Відповідач, приймаючи рішення про позбавлення позивача права на одержання земельної ділянки в оренду, не звернув увагу на те, що ані цивільним, ані земельним, ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом не визначається термін, упродовж якого позивач мав передати проект відведення земельної ділянки до розгляду відповідачем. Крім того, самим місцевим органом влади і самоврядування термін подання проекту відведення спірної земельної ділянки не встановлювався, тому не може йти мова про порушення позивачем будь-яких строків пред'явлення проекту.
2. Відповідач в процесі прийняття спірного рішення вийшов за межі своїх повноважень, наданих йому законом, оскільки в його резолютивній частині зазначено: рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 26.03.02 № 87/75 Про надання закритому акціонерному товариству "Сириус і К" згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки під будівництво та розміщення автозаправної станції з підземним розміщенням резервуарів за адресою: вул. Побідоносна (на перехресті з вул. 2-а Краснознаменна.
Проте, відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.
Передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення.
Відповідно до ч. 3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому ст.ст. 118, 123 цього Кодексу.
Частиною 9 статті 123 ЗК України передбачено, що орган місцевого самоврядування у разі незгоди передати землю в оренду заявникові має сформулювати своє рішення як відмову у наданні земельної ділянки в оренду, проте не у такий спосіб, як це зробив відповідач, який невідомо з яких підстав визнав попереднє рішення таким, що втратило чинність.
Позивач зауважує, що відповідно до п. 15 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішується питання про скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень. Однак ні Конституцією України, ні законами не встановлено повноваження міських рад визнавати рішення такими, що втратили чинність.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача землі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Посилаючись на ст. 152 ЗК України, позивач вважає, що рішенням про надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки відповідач фактично надав згоду на передачу позивачу в оренду спірної земельної ділянки.
У заяві про доповнення позовних вимог позивач посилається на те, що 04.12.06 він звернувся до відповідача з клопотанням № 261 від 01.12.06 про внесення змін до рішення виконкому № 87/75 від 26.03.02 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки -під будівництво та розміщення житлового багатопід'їзного багатоповерхового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, однак відповіді на клопотання не отримав.
Крім того позивач посилається на ст. 19 Конституції України, постанову Пленуму ВСУ від 16.04.04 "Про практику застосування судами земельного законодавства, ч. 3 ст. 179 ЗК України, положення Закону України "Про оренду землі".
Оцінивши доводи та заперечення представників сторін, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Щодо спірних рішень.
Як встановлено судом, рішенням виконавчим комітету Луганської міськради від 26.03.02 № 87/75 позивачу було надано згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки під будівництво та розміщення автозаправної станції з підземним розміщенням резервуарів за адресою: вул. Побідоносна (на перехресті з вул. 2-а Краснознаменна).
Позивач у 2002 році зробив проект відведення зазначеної земельної ділянки відповідно до вказаного рішення, копія якого міститься у матеріалах справи (а.с. 69 -93).
Відповідно до ст. 12 ЗК України повноваження щодо розпорядження землями територіальних громад, у т.ч. надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належать до відповідних рад, у т.ч. міських.
Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції відповідних рад, у т.ч. міських, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Рішенням виконавчого комітету від 26.03.02р. № 87/75 про надання дозволу на розроблення позивачем проекту відведення спірної ділянки не регулювалось питання розпорядження землею або надання цієї ділянки у користування.
За правилами підпункту 1 пункту "а" ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень виконавчих комітетів місцевих рад, у т.ч. міських, належать:
- підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад…
Відповідно до пп. 8 п. "б" вказаного Закону до делегованих повноважень виконавчих органів місцевих рад належить підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Аналіз вищезазначених норм спростовує доводи відповідача про незаконність через відсутність повноважень прийняття рішення виконкому Луганської міськради щодо надання згоди на розроблення позивачем проекту відведення спірної земельної ділянки.
Як пояснили у судовому засіданні представники сторін, у зв'язку з мораторієм на будівництво та розміщення автозаправних станцій у місті Луганську, 04.12.06 він звернувся до відповідача з клопотанням № 261 від 01.12.06 про внесення змін до рішення виконкому № 87/75 від 26.03.02 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки -під будівництво та розміщення житлового багатопід'їзного багатоповерхового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями.
Відповідач не надав доказів того, що на клопотання позивача надав вмотивовану відмову, проте рішенням № 11/79 від 28.11.06 визнав рішення виконавчого комітету від 26.03.02р. № 87/75 про надання дозволу на розроблення позивачем проекту відведення спірної ділянки таким, що втратило чинність.
Суд погоджується з доводами позивача про незаконність прийняття відповідачем рішення № 11/79 від 28.11.06 з огляду на таке.
Відповідач стверджує, що він спірним рішенням від 28.11.06 № 11/79 відмінив рішення виконкому, зважаючи на набрання чинності нової редакції Земельного кодексу України з 01.01.02 року, та оскільки органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з метою скасування рішень, питання відповідачем вирішено самостійно, визнавши рішення виконавчого комітету таким, що втратило чинність.
Як вбачається з тексту рішення відповідача, воно прийняте без будь-яких обґрунтувань, посилань на незаконність рішення виконавчого комітету тощо.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
По-перше, за пунктом 15 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються такі питання, як скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
Прийняте рішення виконавчого комітету від 26.03.02р. № 87/75 про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки не суперечить Конституції чи законам України, іншим актам законодавства.
По-друге, відповідач не скасував рішення виконавчого органу, а визнав його таким, що втратило чинність, що не відповідає вимогам ст. 19 Конституції України щодо повноважень та способу, передбаченого пунктом 15 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
По-третє, відповідач проігнорував звернення позивача з клопотанням про внесення змін до рішення виконкому № 87/75 від 26.03.02 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки (а.с. 65), не вирішивши це питання відповідно до вимог чинного законодавства та не відмовивши у його задоволенні.
Щодо вимоги про визнання за позивачем права на отримання в оренду земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Таким чином, за відсутності договору оренди спірної земельної ділянки між позивачем та відповідачем у позивача відсутнє право на отримання в оренду цієї ділянки, тому ця вимога не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача передати в оренду позивачу земельну ділянку.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду землі" передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.
Таким чином, за відсутності договору оренди спірної земельної ділянки та акту її приймання-передачі у відповідача відсутній обов'язок щодо передавання спірної землі позивачу, тому і ця вимога не підлягає задоволенню.
За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.
За розгляд 4-х позовних вимог немайнового характеру позивач сплатив державне мито квитанціями від 20.08.07 № 9102671 в сумі 85,0 грн., № 19404981 в сумі 85,0 грн. та від 17.09.08 № 13003691 в сумі 85,0 грн., всього -255,0 грн.
Із суті позовних вимог випливає, що перша, друга та четверта вимога поєднані між собою, оскільки вимоги про право на отримання в оренду земельної ділянки (1) та передачу цієї ділянки (4) основані на вимозі про скасування рішення № 11/79 від 28.11.06 (2). Третя вимога про внесення змін до рішення відповідача № 87/75 від 26.03.02 є самостійною.
За таких обставин до сплати до Державного бюджету підлягає сума 170,0 грн., зайво сплачене мито підлягає поверненню позивачу.
Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача стягуються судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати відповідача, Луганську міську раду, 91000, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, б. 14, скасувати рішення № 11/79 від 28.11.06 в частині визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Луганської міськради від 26.03.02р. № 87/75 Про надання закритому акціонерному товариству "Сириус і К" згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки під будівництво та розміщення автозаправної станції з підземним розміщенням резервуарів за адресою: вул. Побідоносна (на перехресті з вул. 2-а Краснознаменна.)
3. Зобов'язати відповідача, Луганську міську раду, 91000, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, б. 14, внести зміни до рішення виконавчого комітету Луганської міськради № 87/75 від 26.03.02 шляхом зміни цільового призначення земельної ділянки на таке: під будівництво та розміщення житлового багатопід'їзного багатоповерхового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями.
4. У задоволенні вимог про визнання за ЗАТ "Сириус і К" права на отримання в оренду земельної ділянки площею 0,2300 га, яка розташована за адресою: м. Луганськ, вул. Побідоносна (на перехресті з вул. 2-а Краснознаменна) та про зобов'язання відповідача передати в оренду ЗАТ "Сириус і К" земельну ділянку площею 0,2300 га за адресою: м. Луганськ, вул. Побідоносна (на перехресті з вул. 2-а Краснознаменна), шляхом укладення договору оренди під будівництво та розміщення житлового багатопід'їзного багатоповерхового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями -відмовити.
5. Повернути позивачу, ЗАТ "Сириус і К", 91493, м. Луганськ, сел.. Ювілейне, вул. Артема, б. 10, код 23479884, державне мито у розмірі 85,0 грн., видавши з матеріалів справи квитанцію від 17.09.08 № 13003691 на суму 85,0 грн.
6. Стягнути з відповідача, Луганської міської ради, 91000, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, б. 14, на користь позивача, ЗАТ "Сириус і К", 91493, м. Луганськ, сел.. Ювілейне, вул. Артема, б. 10, код 23479884, державне мито у розмірі 85,0 грн. та інформаційно-технічні витрати у розмірі 59,0 грн.
Рішення набирає чинності після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення підписане 22.09.08.
Суддя А.Г.Ворожцов