08.02.2012 2-748/11
Справа № 2 -65
2012 р.
08 лютого 2012 року Новоазовський районний суд Донецької області у складі
судді Безрук Т. В.,
при секретарі Ясиненко Л. В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоазовську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»(далі ПАТ «ММК ім. Ілліча») про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
Позивач 25.10.2011 року звернувся до суду з даним позовом до відповідача, вказуючи, що 19.03.2005 року, він згідно розпорядження №52 від 17.03.2005 року був прийнятий на роботу в ПАТ «ММК ім.Ілліча»в цех здоров'я і благоустрою (далі ЦЗтаБ) на посаду сторожа прибиральника території до пансіонату «Золоті піски»в м. Новоазовську Донецької області.
10.01.2011 року він згідно повідомлення був попереджений про звільнення з посади за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці. Його було попереджено, що він належить до звільнення не раніше ніж через два місяці.
06.04.2011 року згідно наказу №434 від 05.04.2011 року він був звільнений у зв'язку зі зміною в організації виробництва та праці п.1 ст.40 КЗпП України.
Зі звільненням позивач не згодний, оскільки при звільнені відповідач порушив норми КЗпП України, а тому він належить до поновлення на роботі та стягнення на свою користь заробітної плати за час вимушеного прогулу з наступних підстав.
На даній виробничій дільниці -пансіонаті «Золоті піски»в м.Новоазовську, де він працював, не було змін в організації виробництва та праці, він працював на посаді сторожа прибиральника території, його посада не скорочувалась, були скорочені посади спеціалістів, а їх перевели на посади сторожів прибиральників. Якщо було скорочення чисельності штату працівників, то він, то він має переважне право на залишення на роботі при звільненні працівників у зв'язку зі зміненням в організації виробництва та праці, тому що всі сторожі прибиральники залишилися працювати в пансіонаті, хоча були працевлаштовані пізніше ніж він.
Відповідачем по справі при звільненні порушені вимоги ст.49-2 КЗпП України, тому що про звільнення він був попереджений 10.01.2011 року, а звільнений був 06.04.2011 року, тобто через три місяці після попередження, оскільки після спливу двох місяців після попередження про звільнення він був допущений до роботи, тому, згідно ст. 24 КЗпП України, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ або розпорядження не були видані, але працівник фактично був допущений до роботи, він продовжував працювати сторожем прибиральником.
Таким чином, вважає, що підлягає поновленню на роботі та стягненню середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Крім того, зазначає, що строк для звернення до суду за захистом порушеного права ним фактично не пропущений, оскільки 22.04.2011 року він звернувся до суду з аналогічним позовом, проте в позові невірно зазначив місце роботи, на яке він підлягає поновленню, а в процесі розгляду справи не міг змінити підстави та предмет позову, тому йог позов за його заявою був залишений без розгляду та подано новий позов.
Просить поновити йому строк звернення до суду за захистом своїх трудових прав, поновити його на роботі в ЦЗтаБ ПАТ «ММК ім. Ілліча»сторожем прибиральником пансіонату «Золоті піски», скасувавши наказ про звільнення № 434 від 05.04.2011 року, стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, а також витрати на правову допомогу.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2., що діє за довіреністю, в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з наступних підстав.
19.03.2005 року згідно розпорядження №52 від 17.03.2005року позивач був прийнятий в ЦЗтаБ ВАТ «ММК ім. Ілліча»сторожем прибиральником території. При цьому в розпорядженні про приймання на роботу не уточнено виробничу дільницю, на якій позивач виконуватиме роботу, про що свідчить запис №14 в трудовій книжці. Ствердження позивача, що він був прийнятий на посаду сторожем прибиральником території на конкретну виробничу дільницю -пансіонат «Золоті піски»м.Новоазовська не відповідає дійсності. Також не відповідає дійсності те, що були відсутні зміни в організації виробництва та праці в пансіонаті «Золоті піски» в м.Новоазовську, у зв'язку з якими був звільнений позивач.
Пансіонат «Золоті піски»в м.Новоазовську не є самостійним структурним підрозділом відповідача, а входив до складу ЦЗтаБ ПАТ «ММК ім.Ілліча»від 25.01.2011 року. У зв'язку зі зниженням об'ємів будівельних та ремонтних робіт на об'єктах соціальної сфери, випуску будматеріалів виникла необхідність централізації функцій деяких структурних підрозділів, а саме: РСЕУ, БМЦ, РМЦ, ЦЗтаБ. Наказом по комбінату від 19.11.2010 року №369 «Про ліквідацію ремонтно-будівельного експлуатаційного управління будівельно-монтажного цеху, ремонтно-монтажного цеху, цеху здоров'я та благоустрою як структурних підрозділів в складі ПАТ «ММК ім. Ілліча»та створенні на їх базі цеху ремонту та благоустрою»було ліквідовано в складі відповідача, як структурні підрозділи РСЕУ, БМЦ, РМЦ, ЦЗтаБ та створено на базі ліквідаційних структурних підрозділів цех ремонту та благоустрою (далі ЦРБ). Таким чином, вищевказаний наказ за комбінатом є доказом змін в організації виробництва та праці, які трапилися у відповідача, в тому числі в цеху здоров'я та благоустрою, до складу якого входив пансіонат «Золоті піски»в м.Новоазовськ.
Позивач вважає, що в нього є переважне право на залишення на роботі по відношенню до інших працівників пансіонату, які були переведені сторожами прибиральниками у знов створений структурний підрозділ -ЦРБ. Проте, згідно ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності або штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці ( в першу чергу) переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації ( в другу чергу) перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервний стажем роботи на даному підприємстві. Таким чином при застосуванні вказаної норми закону у випадку скорочення чисельності або штату працівників відповідач зобов'язаний був в першу чергу залишити на роботі осіб з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці, а не працівників с тривалим стажем роботи.
У позивача на момент звільнення з підприємства був відсутнім тривалий безперервний стаж роботи на комбінаті порівняно з іншими працівниками ЦЗтаБ, які були переведені на роботу до створеного цеху ремонту та благоустрою. Позивач та інші працівники, переведені в ЦРБ, були одночасно прийняті на роботу в ЦЗтаБ.
Переважне право на залишення на роботі не є тотожним праву на працевлаштування на нову посаду. Згідно наказу №369 у відповідача виникли зміни в організації виробництва та праці, які були виражені в ліквідації чотирьох структурних підрозділів та створенні нового структурного підрозділу, внаслідок чого всі посади (робочі місця) чотирьох структурних підрозділів були спрощені. Звільненим працівникам, в тому числі і позивачу, в першу чергу були запропоновані вакантні посади та професії у знов створеному структурному підрозділі або в інших структурних підрозділах комбінату, що підтверджується протоколами засідання комісії з працевлаштування ЦЗтаБ від 10.01.2011р., 01.02.2011р.,21.02.2011р., але позивач від запропонованих вакантних посад відмовився.
При звільненні позивача відповідачем був додержаний встановлений трудовим законодавством порядок звільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці.
Так, згідно ч.1 ст.49-2 КЗпП України про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці позивач був персонально попереджений 10.01.2011 року -не пізніш ніж через 2 місяці до звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України. Наказ про припинення трудового договору з позивачем №434 був виданий 06.04.2011 року, тобто не раніше ніж через 2 місяці з моменту попередження, про що свідчить наказ №434, розписка про ознайомлення з наказом №369 та повідомлення про звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України;
У відповідності ч.3 ст.49-2 КЗпП України відповідач неодноразово пропонував позивачу роботу в ПАТ «ММК ім. Ілліча», що підтверджується протоколами засідання комісії з працевлаштування ЦЗтаБ від 10.01.2011р.,01.02.2011р., 21.02.2011р.;
Відповідно до вимог ст.43 КЗпП України при звільненні позивача отримано згоду профспілкового комітету ЦЗтаБ від 28.03.2011р.
Позивач просить поновити його на роботі в ЦЗтаБ ПАТ «ММК ім.Ілліча»сторожем прибиральником в пансіонаті «Золоті піски». Проте з доданої до позову копії трудової книжки вбачається, що позивач був прийнятий на роботу в ПАТ «ММК ім.Ілліча»в ЦЗтаБ, а не в пансіонат «Золоті піски», який був одним з виробничих дільниць ЦЗтаБ. Тобто, вимога позивача про поновлення на роботі в ПАТ «ММК ім.Ілліча»на посаді сторожа прибиральника пансіонату «Золоті піски»є неправомірною.
На теперішній час ЦЗтаБ, в який був прийнятий на роботу позивач, з 25.01.2011 року не існує в складі ПАТ «ММК ім. Ілліча»у зв'язку з його ліквідацією, на підставі чого позовні вимоги позивача про поновлення його в ЦЗтаБ не підлягає задоволенню.
Допитаний в якості свідка в судовому засіданні начальник ЦРБ ПАТ «ММК ім. Ілліча»ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що він працював на посаді начальника ЦЗтаБ. 19.11.2011 року згідно з наказом № 369 у складі комбінату було ліквідовано чотири структурних підрозділу, втому числі і ЦЗтаБ та на їх базі створено ЦРБ. До змін в організації виробництва та праці у ліквідованих структурних підрозділах працювало 2800 чоловік, а після змін передбачені робочі місця лише для 1800 чоловік. Тобто відбулося масове звільнення працівників. Позивач був належним чином повідомлений про майбутнє звільнення, йому було запропоновано переддення на іншу роботу, але він від цих пропозицій відмовився, у зв'язку з чим був звільнений. Новий колектив було сформовано з урахуванням виробничих здібностей, тобто були залишені працівники з більш високою кваліфікацію та продуктивністю праці.
Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що 19.03.2005 року позивач був прийнятий в ЦЗтаБ ВАТ «ММК ім. Ілліча»на посаду сторожа прибиральника, що підтверджується копією розпорядження № 52 від 17.03.05 року (а.с.6) та копією трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 5).
На підставі наказу ВАТ «ММК ім. Ілліча № 369 від 19.11.2010 року структурні підрозділи ремонтно -будівельно-експлуатаційне управління (РБЕУ), будівельно -монтажний цех (БМЦ), цех здоров'я та благоустрою (ЦЗтаБ), як структурні підрозділи у складі ПАТ «ММК ім. Ілліча»були ліквідовані та на їх базі створений цех ремонту та благоустрою (ЦРБ). У зв'язку з чим, про можливе майбутнє звільнення позивач був особисто повідомлений 10.01.2011 року (а.с. 18). На засіданнях комісії з працевлаштування працівників ліквідованих підрозділів 10.01.2011 року, 01.02.2011 року, 21.02.2011 року (а.с.19-24) приймали всі заходи до працевлаштування позивача, йому пропонувалося переведення на посади в структурні підрозділи ПАТ «ММК ім. Ілліча», з урахуванням спеціальності та кваліфікації згідно з доданими відомостями, з зазначенням інформації про умови праці, систему та розміри оплати праці, режиму роботи. Від пропозицій позивач відмовився, у зв'язку з чим після отримання згоди профспілкового комітету (а.с. 25) наказом № 434 від 05.04.2011 року (а.с. 26) позивача було звільнено з посади сторожа прибиральника території ЦЗтаБ ПАТ «ММК ім. Ілліча».
Згідно з п.1.ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації (банкрутства) або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з ч. ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
З урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів та зазначених положень закону, суд приходить до висновку, що позивач звільнений з роботи без порушення діючого законодавства з боку відповідача, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні, у ПАТ «ММК ім. Ілліча»відбулися зміни в організації виробництва та праці, про можливе майбутнє звільнення позивач був повідомлений відповідно до вимог ч.1 ст. 42-9 КЗпП України, від переведення на іншу роботу позивач відмовився, у зв'язку з чим після згоди в профспілковими комітетом позивача було звільнено на підставі ст. 40 ч.1. п.1. КзпП України без порушення строків звільнення, тобто не раніше ніж через два місяця після попередження про звільнення.
У процесі працевлаштування осіб, що підлягають звільненню у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, переведення працівників, що підлягають звільненню, на вакантні посади і робочі місця, не діють правила про переваги на залишення на роботі, встановленні ст. 42 КЗпП України. Переважне право на залишення на роботі не тотожне праву на працевлаштування на нову посаду. Тому з доводами позивача в тій частині, що він мав переважне право на залишення на роботі перед іншими співробітниками, погодитися не можна. Щодо посилань позивача на те, що він мав більшу продуктивність праці порівняно з залишеними працівниками, то питання визначення продуктивності праці робітників належить роботодавцеві і не в компетенції суду.
Керуючись ст.ст.60,61,88,209,213-215 ЦПК України, ст.ст.2 40, 42, 43, 49-2 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства металургійний комбінат імені Ілліча про поновлення на роботі на стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Новоазовський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя