Справа № 2-528/08
02 червня 2008
року
м. Дніпропетровськ
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровську у складі: головуючого судді
Грищенко В.М., при секретарі: Демченко О. Г., з участю адвоката ОСОБА_1.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4до ОСОБА_5, ОСОБА_6 , третя
особа: Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання
відмови від спадкування недійсною, визначення часток у спільній сумісній
власності, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за
законом, -
У січні 2008 року позивачі ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4.
звернулись до суду з вищезазначеним позовом до відповідачів - ОСОБА_5.,
ОСОБА_6. про визнання відмови від спадкування недійсною, визначення часток у
спільній сумісній власності, визнання права власності на спадкове майно в
порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що вони, позивачі по справі,
є рідними сестрами. Їх батьками є ОСОБА_7та ОСОБА_5, відповідачка по справі. Батьки позивачів знаходилися у
офіційному шлюбі з 25 січня 1980 року. З 21.08.1987р. уся їх сім'я проживала
разом у квартирі АДРЕСА_1, яку
спільно приватизували у 2002 році, та яка належить їм на праві спільної
сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02
грудня 2002 року. Позивачі вважають, що частки кожного з співвласників є
рівними, та кожному з них належить по 1/5 частки квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1помер
батько позивачів - ОСОБА_7, що проживав разом з ними та
відповідачкою ОСОБА_5. в спірній квартирі, та після смерті батька
відкрилась спадщина, що складається з 1/5 частини квартири. Позивачі вважали,
що після смерті їх батька залишилося п'ять спадкоємців першої черги за законом:
вони, позивачі по справі, їх мати - ОСОБА_5., та син батька від першого
шлюбу - ОСОБА_9. На сімейній раді вони вирішили відмовитись
від спадкоємної частки, яка належить їм після смерті батька Бачуріна Володимира
Олександровича на користь їх матері - ОСОБА_5., помилково вважаючи що
вона теж є спадкоємицею першої черги за законом. Тому, 08.06.2004р. позивачі
звернулись до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з заявою про
відмову від прийняття належних їм часток у спадковому майні, що залишилося
після смерті батька - ОСОБА_7. на користь їх матері - ОСОБА_5., яка,
у свою чергу, звернулась з заявою про прийняття спадщини. Також, у встановлений
законом шестимісячний строк, з заявою про прийняття спадщини звернувся син
померлого ОСОБА_7. від першого шлюбу - ОСОБА_9. У березні 2007 року
позивачі випадково знайшли свідоцтво про розірвання шявою про прийняття
спадщини. Також, у встановлений законом шестимісячний строк, з заявою про
прийняття спадщини звернувся син померлого ОСОБА_7. від першого шлюбу -
ОСОБА_9. У березні 2007 року позивачі випадково знайшли свідоцтво про
розірвання ш стало відомо, що інший спадкоємець після смерті батька - ОСОБА_9
ІНФОРМАЦІЯ_2. помер, та його частку успадкував відповідач по
справі ОСОБА_6., його брат, на користь якого відмовилась від спадщини його
мати - ОСОБА_10. Позивачі не заперечуючи проти успадкування
належної частки у спадщині відповідача ОСОБА_6., що складається з 1/20 частки
спірної квартири, вимушені звернутися до суду з вищезазначеним позовом,
оскільки, через не визначення часток у спільній сумісній власності та
неможливості після закінчення шестимісячного строку позасудовим шляхом
відкликати заяви про відмову від спадкування після смерті батька - ОСОБА_7., не можуть поновити свої спадкові права, порушені, як вони вважають,
внаслідок помилки. Тобто, позивачі вважають, що заява про відмову від прийняття
спадщини після смерті ОСОБА_7. подана до нотаріальної контори 08.06.2004р.
внаслідок помилки.
У судовому засіданні позивачі ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4.
свої позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити по вищезазначеним в
ньому підставам.
Відповідачка ОСОБА_5., мати позивачів, позовні вимоги своїх доньок визнала
у повному обсязі, пояснила суду, що вона розірвання шлюбу з ОСОБА_7. не
оформлювала, свідоцтво про розірвання шлюбу у органах РАГС не отримувала,
оскільки після розірвання шлюбу вони продовжували проживати однією сім'єю, та
їй теж не було відомо, що померлий ОСОБА_9. за життя отримав свідоцтво про
розірвання шлюбу. Позивачі по справі є її та померлого ОСОБА_7. доньками,
якщо б їм було відомо про розірвання шлюбу між батьками, вони б не звертались з
заявами про відмову від спадщини не на користь спадкоємця, оскільки спадкове
майно - квартира це єдине їх житло та нерухомість, у якої вони теж мають на
праві власності свої особисті частки, отримані в порядку приватизації, та у них
не було підстав відмовлятись від своїх часток у спадковому майні, що залишилось
після смерті їх батька - ОСОБА_7. Усі разом вони проживали у спірній
квартирі та навіть не здогадувались про розірвання між батьками шлюбу. Тому,
відповідачка ОСОБА_5. вважає що її доньки помилились що до правильного
сприйняття ними фактичних обставин пов'язаних з поданням до нотаріальної
контори заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7. на
її користь, та просить суд задовольнити позовні вимоги позивачів у повному
обсязі.
Відповідач ОСОБА_6. - позовні вимоги позивачів фактично визнав, та у своїх
поясненнях, наданих суду у судовому засіданні, не заперечував проти задоволення
позовних вимог та визнання за позивачами права власності на спадкове майно, що
належить їм після смерті їх батька ОСОБА_7., померлого ІНФОРМАЦІЯ_1Крім
того, він пояснив, що він є спадкоємцем після смерті свого брата ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2., вже після смерті свого батька
ОСОБА_7., після смерті якого він у встановлені законом строки прийняв
спадщину. Відповідач ОСОБА_6. пояснив, що його мати ОСОБА_10. відмовилась
від спадку після смерті його брата, та її сина - ОСОБА_9. на користь
відповідача. Він не заперечує, що його частка після смерті ОСОБА_9, складає 1/20 частку у квартирі АДРЕСА_1, та 3/20 частки належать позивачам, що складають у цілому
1/5 частку спадкового майна - квартири, та за життя належала померлому ОСОБА_7
.
Представник третьої особи: Шостої дніпропетровської державної нотаріальної
контори в судове засідання не з'явився, надали до суду повідомлення про
розгляд справи за їх відсутністю та направили суду копію спадкової справи, що
заведена після смерті ОСОБА_7.
При таких обставинах суд, ухвалив можливим розглядати справу за відсутністю
вищезазначеної третьої особи, так як у справі достатнє матеріалів про права та
взаємини сторін.
Суд, заслухавши пояснення сторін, думку представника позивачів - адвоката
ОСОБА_1., всебічно перевіривши матеріали справи і доводи сторін, та
дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивачі по справі, є рідними сестрами. Їх батьками є
ОСОБА_7та ОСОБА_5, що
підтверджується копіями свідоцтв про їх народження. Батьки позивачів
знаходилися у офіційному шлюбі з 25 січня 1980 року. З 21.08.1987 року уся їх
сім'я проживала у квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою КЖЕП № 50.
У 2002 році сім'я позивачів спільно приватизували квартиру, тому, згідно з
свідоцтвом про право власності на житло від 02 грудня 2002 року, виданого
виконкомом міської Ради народних депутатів на підставі розпорядження від
02.12.2002р., № 3/632-02, квартираАДРЕСА_1належить матері позивачів - ОСОБА_5,
батьку позивачів - ОСОБА_7та позивачам, їх дітям -
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності. Право власності на квартиру
зареєстроване за ними в КП “ДМБТІ» та записане у реєстрову книгу за № 437п-
476-397, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло.
Відповідно до норм, встановлених ст. ст. 370, 372 ЦК України у разі виділу
частки із майна, та поділу майна, що є у спільній сумісній власності,
вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної
власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Тому, суд вважає, що згідно норм цивільного законодавства квартира АДРЕСА_1належить вищезазначеним
співвласникам у рівних частках, а саме кожному з них належить по 1/5 частки
квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_1помер батько позивачів - ОСОБА_7, що проживав до смерті однією сім'єю разом з позивачами та ОСОБА_5. у
квартирі АДРЕСА_1
Після ОСОБА_7. відкрилася спадщина, що складається з 1/5 частини квартири
АДРЕСА_1
Після смерті ОСОБА_7. залишилося чотири спадкоємця першої черги - його
діти, позивачі по справі: ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4, та син померлого
від його першого шлюбу - ОСОБА_9, який мешкав у АДРЕСА_2
08.06.2004р.- позивачі по справі, звернулись до Шостої дніпропетровської
державної нотаріальної контори, по місту відкриття спадщини, з заявою про
відмову від спадщини, що залишилася після смерті їх батька - ОСОБА_7 на користь їх матері ОСОБА_5,
відповідачки по справі, яка разом з ними звернулася з заявою про прийняття
спадщини, надав у нотаріальну контору свідоцтво про одруження з спадкодавцем та
про його смерть. Також, з заявою про прийняття спадщини, що залишилася після
смерті ОСОБА_7., до нотаріальної контори по місту відкриття спадщини
звернувся син померлого від першого шлюбу ОСОБА_9, що
підтверджується копією спадкової справи. Свідоцтва про право на спадщину ніхто
з спадкоємців не одержував.
У березні 2007 року позивачі випадково знайшли свідоцтво про розірвання шлюбу
батьків, яке було отримано 22.07.1998 року ОСОБА_7.
Після того, як позивачами у березні 2007 року було знайдене свідоцтво про
розірвання шлюбу батьків, виявилось, що мати позивачів - ОСОБА_5 взагалі не є спадкоємцем після смерті спадкодавця ОСОБА_7 та зовсім не має прав на спадщину.
Суд вважає доказаним ті обставини, що позивачам не було відомо про отримання
батьком свідоцтва про розірвання шлюбу, оскільки їх батьки на протязі усього
спільного життя проживати разом однією сім'єю та до смерті ОСОБА_7. вели
спільне господарство, мали спільний бюджет, з якого витрачали кошти. Дані
обставини підтвердила відповідачка ОСОБА_5., якої теж не було відомо про
одержання ОСОБА_7. свідоцтва про розірвання шлюбу, так як вона свідоцтва
не отримувала та вважала що їх шлюб не розірваний. Свідоцтво про укладення
шлюбу нікуди не здавала, та й вважаючи себе спадкоємицею після смерті ОСОБА_7. особисто звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття
спадщини.
Суд також приходе до висновку, що якщо б позивачам було відомо про розірвання
шлюбу батьків, вони не звернулись з заявою про відмову від прийняття спадщини
на користь сторонньої особи, так як вищезазначена квартира, 1/5 частина якої
складає спадкове майно після смерті ОСОБА_7., є єдиною нерухомістю та
житлом позивачів, у якому вони усі разом проживають, та більш того, в них,
дійсно, не має ніяких підстав для відмови від спадку. Звертаючись з заявами про
відмову від спадщини, позивачі мали єдину мету - оформлення спадку на певну
особу, їх матір, а не взагалі відмову від спадщини.
Таким чином, звертаючись 08.06.2004 р. до державної нотаріальної контори з
заявою про відмову від прийняття спадщини, позивачі здійснили відмову
відповідно до ст.1274 ч.2 ЦК України, якою передбачено, що спадкоємець за
законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із
спадкоємців за законом незалежно від черги, але сумлінно помилялися що їх мати,
ОСОБА_5., є спадкоємцем. Позивачі не відмовлялися взагалі від спадщини, а
здійснили відмову на користь певної особи, допустивши при цьому помилку,
наслідками якої порушені їх права та обов'язки, які не можуть бути усунені в
позасудовому порядку.
Відповідно до ч.5 ст.1274 ЦК України - відмова від прийняття спадщини може бути
визнана судом недійсною з підстав, встановлених законом.
Суд вважає, що відмова позивачів від прийняття спадщини, що залишилася після
смерті їх батька, ОСОБА_7., як односторонній правочин повинен бути
визнаний недійсним, який вчинено під впливом помилки щодо обставин, які мають
істотне значення.
Помилка позивачів - це неправильне сприйняття ними фактичних обставин
правочину, у тому що їх мати, ОСОБА_5., є спадкоємцем після смерті батька
- ОСОБА_7. Ця помилка вплинула на волевиявлення позивачів та на саму
природу одностороннього правочину про відмову від прийняття спадщини, та не
може бути здійснена на користь сторонньої особи, яка не є спадкоємцем, тому
заява позивачів про відмову від прийняття спадщини повинна бути визнана
недійсною, оскільки в цьому випадку волевиявлення позивачів не відповідає їх
справжньому наміру, порушує їх спадкові права.
Разом з тим, у випадку визнання правочину що до відмови від прийняття спадщини
недійсним, відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємці, які постійно проживали
разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважаються такими, що прийняли
спадщину та не зобов'язані у цьому випадку звертатися з заявою до нотаріального
органу про прийняття спадщини.
Суд вважає, що позивачами не пропущений строк позовної давнини, оскільки про
порушення свого права вони довідалися у березні 2007 року.
Оскільки квартира належить позивачам, а також відповідачки ОСОБА_5. та
померлому ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності та частка
спадкодавця невизначена, тому відповідно до вимог ст.ст.368, 372 ЦК України, у
редакції 2003 року суд вважає що частки співвласників у квартирі є рівними.
Виходячи з розміру 1/5 спадкової частки квартири, кожному з чотирьох
спадкоємців, якими є: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_9,
належить по 1/20 частині квартири, в порядку спадкування за законом після
смерті батька - ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9, що підтверджується копією
актового запису про смерть від 06.01.2005р. № 02, здійсненого Шенгурівською
сільською радою Кобеляцького району Полтавської області.
Після його смерті відкрилася спадщина на 1/20 частину квартири АДРЕСА_1, яка повинна була йому належати після
смерті батька - ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1
Після смерті ОСОБА_9 спадкоємицею першої черги за
законом є його мати - ОСОБА_10, яка звернулась до нотаріальної
контори за містом відкриття спадщини після його смерті у встановлений законом
шестимісячний строк, з заявою про відмову від прийняття спадщини на користь
свого сина, брата померлого ОСОБА_9. - ОСОБА_6,
відповідача по справі, що підтверджується копією спадкової справи, надісланою
Кобеляцькою державною нотаріальною конторою. Відповідач ОСОБА_6. з зустрічним
позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом, що
належить йому після смерті ОСОБА_9 до суду не звертався,
тому право на належну частку спадщини, що складається з 1/20 частки квартири
АДРЕСА_1 залишається відкритою.
Суд має вирішити виниклі питання так, щоб не були порушені права й законні
інтереси сторін.
Встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, що регулюються нормами
Цивільного кодексу в редакції 2003 року, а саме ст. 229 ЦК України, а тому суд
вважає за необхідне визнати заяву від 08 червня 2004 року про відмову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 від прийняття належних їм часток у спадковому майні в порядку
спадкування за законом після смерті їх батька ОСОБА_7., недійсними,
визнавши право власності на 1/20 частку на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, за кожною.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, 229, 370,372,1261,
1267, 1268, 1274 ч.5 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, задовольнити.
Визначити, що частки у спільній власності у квартирі АДРЕСА_1 є рівними, а саме: в розмірі 1/5 частки квартири
у кожного: 1/5 частка у ОСОБА_2, 1/5 частка у ОСОБА_3, 1/5 частка у ОСОБА_4, 1/5 частка у
ОСОБА_5 та 1/5 частина у померлого ОСОБА_7.
Визнати заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 від 08 червня 2004 року про відмову від
прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_7,
померлого ІНФОРМАЦІЯ_1на користь ОСОБА_5, недійсною.
Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4право власності на 1/20 частку квартири АДРЕСА_1, за кожною, в порядку
спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду
Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне
оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з
подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя:
Грищенко В.М.