Справа № 2-578/07
03 травня 2007 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Рижиков В.Г.
при секретарі Славич М.В.
з участю позивача - ОСОБА_1.,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - УМВС України в Закарпатській області Пушавера М.М.,
представника відповідача - Державного казначейства України - Борейко Л.О.,
помічника прокурора м.Мукачево - Думнич Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево справу за позовною заявою ОСОБА_1до Держави України (державний орган - Державне казначейство України), УМВС України в Закарпатській області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду -
встановив:
Позивач звернулася до суд із зазначеним позовом, в якому просить суд:
1. Стягнути з відповідача держави України (державного органу - Державне казначейство України) за рахунок Державного бюджету на її користь, моральну шкоду в сумі 250 000 грн. (двісті п'ятдесят тисяч гривень), завданої їй незаконними діями правоохоронних органів, прокуратури та суду.
2. Постановити Ухвалу та зобов'язати УМВС України в Закарпатській області публічно вибачитися за незаконні дії їх службовців, посадових осіб через засоби масової інформації, пресу: на титульній сторінці газети "Старий Замок" та газети "РІО" де в 2000-му році працівниками Мукачівського відділу УБОЗ було поширено брехню, яка завдала їй та її близьким значної шкоди, моральних страждань, і принизило честь, гідність та ділову репутацію її і родини.
3. Задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, постановити рішення суду, яке відновить та захистить її права.
4. Розглянути судом її заяву про злочин в порядку ст.95 КПК України від 07.07.2006 p., і постановити по ній відповідну ухвалу про порушення кримінальної справи проти всіх винних осіб - ОСОБА_3.,ОСОБА_4., ОСОБА_5. та ОСОБА_6, теперішніх і колишніх
працівників правоохоронних органів.
Позов мотивує тим, що звернувшись до суду з позовом проти держави, громадянкою якої вона являється, має на меті захистити свої законні права та інтереси, і зобов'язати державу виконати свої обов'язки щодо неї, та відновити в повному обсязі її конституційні права і відшкодувати моральні збитки, завдані незаконними діями правоохоронних органів, прокуратури та суду.
Більш того, подавши даний позов проти держави України та УМВС України в Закарпатській області, вона хоче звернути увагу на жахливі події, які відбулися 11.09.2000 року, і котрі в майбутньому не мають права відбуватися в демократичній та правовій державі.
Державні органи Закарпатської області - міліція, прокуратура та суд, які зобов'язані стояти на боці закону і захищати права своїх громадян, перетворились на злочинну гілку, за для власної наживи, використовуючи свою владу та відчуваючи повну безкарність за скоєне, вже на протязі 6-ти років фізично та морально знущаючись над нею.
В вересні 2000-го року в м.Мукачеві, Закарпатської області, групою осіб, працівниками Мукачівського відділу УБОЗ УМВС України в Закарпатській області під особистим керуванням тодішнього начальника, підполковника міліція ОСОБА_3., його працівниками ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. та помічником прокуратури м.Мукачево ОСОБА_7було скоєно заздалегідь сплановану, противозаконну, антиконституціину, злочинну акцію проти неї та її родини.
11.09.2000 p., ранком біля 8-мої год., виїхавши автомобілем з їхнього будинку по АДРЕСА_1, біля ПТУ 31, при великому скупченні людей, її з мамою перегородили дорогу два автомобілі, з яких вийшли 8-10 чоловік. Цією групою осіб, як в подальшому вияснилося були працівники Мукачівського відділу УБОЗ. Без будь-яких пояснень та законних підстав, УБОЗівціОСОБА_4. таОСОБА_5. насильно витягли її з автомобіля, викрутили руки і повалили на землю. Ця заздалегідь добре продумана, підготовлена співробітниками УБОЗу акція по вул.Чернишевського, при наявності величезної
маси людей - батьків, вчителів та студентів ПТУ 31, які чекали на відкриття навчального року, в районі де вона виросла, навчалась, де її всі знали, мала на меті дискредитувати її та принизити її як людину і особистість.
УБОЗівці під конвоєм, на різних автомобілях, її і маму доставили в приміщення Мукачівського УБОЗу, де вже знаходився молодий помічник прокурора м. Мукачево ОСОБА_7і журналіст газети "Старий Замок". Там їх з мамою одразу ж розвели по різних кабінетах.
Подальші дії правоохоронців, які мали місце того дня в будівлі УБОЗу охоплюють її і по сьогоднішній день. Працівниками УБОЗу - ОСОБА_6., ОСОБА_4 та ОСОБА_5 їй було звірськи спричинено важкі тілесні ушкодження, побої, мордування та катування. Причому з боку вищевказаних працівників міліції насильство щодо неї мало особливий садистський характер -виламування рук, викручування шиї, удари в живіт, грудну клітку, киданням по стінах кабінету, які були обкладені дерев'яними панелями, внаслідок цього руки були здерті на м'яса, особливим садизмом відзначився капітан міліції -ОСОБА_4, який з всієї сили професійно вдарив своєю головою її в чоло, після чого взявши своїми руками її за шию почав душити. Внаслідок численних ударів, та болю вона почала непритомніти. Під час удару ОСОБА_4 її в чоло, інші співробітники міліції -ОСОБА_6. таОСОБА_5. тримали її на стільці за плечі та виламавши її руки за спинку стільця. Злякавшись скоєно, та з метою уникнення кримінальної відповідальності за катування та (тодішній) начальник Мукачівського УБОЗу ОСОБА_3. і його підлегліОСОБА_4.,ОСОБА_5., ОСОБА_6. сфабрикували адміністративну справу проти неї за ст. 185 КупАП, та вплинувши тиском на голову Мукачівського міського суду ОСОБА_8. вони з його допомогою запроторили її на 5-ть діб до КПЗ.
Незаконно захоплену, жорстоко збиту з критичним фізичним та психологічним станом від нанесених побоїв, її незаконно засудили на 5-ть діб арешту, притому, що в матеріалах адміністративної справи № 3-495/00 від 11.09.2000 p., було і направлення №29/30 начальника УБОЗу ОСОБА_3. на судмедекспертизу про наявність на її тілі тілесних ушкоджень, а також була судмедекспертиза № 766 від 11.09.2000р. Отже, так звана "українська Феміда" замість того, щоб на бік закону та покарати винних осіб у міліцейських погонах, без надання негайної медичної допомоги -відправила її, 18-ти річну дівчину, зі струсом головного мозку та численними важкими тілесними ушкодженнями на тілі в КПЗ, чим фактично зламала її здоров'я і її долю.
Наслідки цього міліцейсько-прокуросько-суддівського "безпределу" вона відчуває по сьогоднішній день. Крім того, не зупинивши та не покаравши цих "оборотнів" в міліцейських погонах ще в далекому 2000-му році, держава надала їм ще 6-ть років для терору, знущання, численних вимагань, погроз, наїздів, пограбування та нищення їхнього майна і злочинних акцій проти неї та її сім'ї, з метою знищення їхньої родини.
Звільнившись з під незаконного арешту 16.09.2000 р., о 13 год., вона з батьками негайно звернулася в Мукачівську ЦРЛ, де було зроблено відповідне медичне обстеження нейрохірургом та травма патологом.
Висновок Мукачівської ЦРЛ від 16.09.2000р - Струс головного мозку, забій м'яких тканин обличчя, шиї, гематоми лівого плеча, передпліччя, правого стегна, грудної клітки, садини на тильній поверхні між фалангових суглобів.
В книзі реєстру Мукачівської ЦРЛ нею було заявлено, що винуватцем побоїв один із співробітників міліції -ОСОБА_4. На той час лише його ім'я було їй відомо.
Після її обстеження в ЦРЛ, правоохоронці з метою погроз та залякування обстріляли їхній будинок і сад. Не відійшовши від шокового стану, та боячись за своє життя, і життя її рідних, вона просила батьків вивезти її за межі міста. Вони виїхали в Ужгород. На протязі 4-х днів перебування в Ужгороді, де вона зверталася до обласної прокуратури з вимогою порушити кримінальну справу проти УБОЗівців, вони вже безкарно проводили іншу злочину акцію на території підприємства - приватної власності її батька ОСОБА_1., яке було, і по сьогоднішній день є ціллю заволодіння деяких працівників правоохоронних органів м. Мукачева.
Захоплення, побиття, арешт та утримання її в КПЗ було методом психологічного тиску на її батьків, для того, щоб вони віддали їм цілісно-майновий комплекс.
З 18 по 20 вересня 2000 р. працівники Мукачівського УБОЗу вламалися на підприємство ВКП "Форест", по вул.Пряшівській бічній б/н в м. Мукачеві, власником якого був її батько, а директором мама, і викрали всю наявну готову продукцію - 140 м.кбм. дубової меблевої заготовки вартістю понад 356 000 грн., і фактично знищили успішне, прибуткове підприємство довівши його до банкрутства. Даний факт незаконного вивезення працівниками міліції майна її батька, ОСОБА_9. підтверджується Окремою Постановою Мукачівського міського суду від 19.08.2002 p., яка набула законної сили 04.09.2002 р., та рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 21.03.2005 р.
Як в подальшому вияснилось, акція її захоплення планувалась заздалегідь до 11.09.2000р. Так як згідно пояснень сусідів Кізманів, УБОЗівці підходили до них додому на початку вересня, і просили зробити засідку на неї У них в дворі в чому їм було відмовлено.
Підкреслює, що в 2000 році, вона не мала жодного відношення ні до майна, ні до фірми, ні до бізнесу її батьків. Вона була студенткою, і навчалась на 2- х факультетах: право та міжнародні відносини в Ужгородському інституті. Але так, як її батько, ОСОБА_9, 1934 року народження, об'їздивши весь світ, побувавши на всіх континентах, пропрацювавши 12-ть років моряком китобійних флотилій "Слава" та "Україна", був сильною, вольовою та шанованою людиною в Закарпатті, і щоб зламати його та заставити віддати фірму і майно третім особам, на яких вкажуть УБОЗівці, останніми був вибраний найвразливіший і найбрутальніший засіб впливу на нього через неї, єдину доньку.
Незаконна постанова від 11.09.2000 р. про притягнення її до адміністративної відповідальності, була скасована 23.05.2005 р. головою Апеляційного суду Закарпатської області, який встановив, що 11.09.2000 р. працівниками міліції в приміщенні Мукачівського УБОЗу, було застосовано до неї насильство та погрози, і спричинені тілесні ушкодження.
Вказані вище незаконні дії посадових осіб правоохоронних органів неодноразово висвітлювались у відкритих друкованих засобах масової інформації, висвітлювались з трибуни Верховної Ради України, робилися відповідні депутатські запити з вимогою провести повне та об'єктивне розслідування та покарання всіх винних осіб. Також неодноразово, на протязі цих років були звернення до Адміністрації Президента України, Прем'єр-міністра України, Генеральної Прокуратури України, УМВС України та СБУ України. Однак, після отримання відповідних розпоряджень від цих органів, установ на адресу Прокуратури у Закарпатській області, подальше реагування на її звернення набирало характер формальних відписок з боку Прокуратури у Закарпатській області. Це був відвертий прояв небажання покарати своїх
За виняткову брутальність, садизм, побиття та груповий злочин скоєний проти неї посадовими особами - працівниками міліції, за повну фальсифікацію адміністративної справи проти неї, незаконний арешт, упереджений, необ'єктивний суд, знущання, нелюдське поводження щодо неї, повне ігнорування з боку держави її законних прав та інтересів, попирания Конституції України, завдані їй моральні страждання, приниження людської гідності та втрату здоров'я, держава повинна відповісти перед нею, і згідно чинного законодавства України покарати всіх шків злочинної акції і відновити законність.
Вважає, що розгляд даного позову в суді, та постановлені законного рішення суду - буде наукою і унеможливить в подальшому здійснення подібних злочинів проти людини посадовими особами правоохоронних органів, які занадто довго прикриваючись своїми посадами, званнями та зв'язками почувалися на території Закарпаття безкарними.
В судовому засіданні позивач збільшила позовні вимоги а саме в частині суми стягнення моральної шкоди, а саме просить суд стягнути на її користь з Державного казначейства України моральної шкоди в сумі 1 000 000 ( один мільйон) гривень, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду.
Змінені вимоги позивач та його представник підтримали в повному обсязі з наведених вище підстав і просять суд їх задовольнити.
Представники відповідачів по справі в судовому засіданні позовні вимоги не визнали і надали суду заперечення щодо позовних вимог, а саме.
ОСОБА_1звернулася з позовною заявою до Держави Україна (державний орган -Державне казначейство України), до УМВС України в Закарпатській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органами дізнання, прокуратури та суду, ціна позову становила 250 000 гривень.
В судовому засіданні 27 лютого 2007 року позивач ОСОБА_1. заявою про збільшення позовних вимог від 27.02.2007 р. збільшила розмір позовних вимог до 1 000 000 гривень, які просить стягнути з Державного казначейства України.
Вважають, що в даному позові безпідставно вимагається відшкодування суми позову з Державного казначейства України та вважають, що відшкодування шкоди за доказами, наведеними в даній позовній заяві не підлягає за рахунок Державного казначейства України зокрема та за рахунок державного бюджету взагалі з наступних підстав.
1. Позивачем в Заяві про збільшення розміру позовних вимог від 27.02.2007 р. відповідачем визначено Державу, однак помилково вимагається відшкодування суми позову з Державного казначейства України, що є порушенням пункту 1 статті 1176 Цивільного кодексу України, який встановив, відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду здійснюється Державою, статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 01.12.94 p., який встановив, що відшкодування даного виду шкоди за настання випадків, визначених в ст.2 вищеназваного
Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та ст. 176 ЦКУ, відповідно до пункту 2 якої ДКУ не відповідає за зобов'язаннями держави.
Наголошують, що ДКУ прав позивача не порушувало та про це жодних тверджень та доказів позивачем не наведено та не додано до матеріалів справи.
Отже стягнення по позовам про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду має здійснюватися з Держави та державного бюджету, яка згідно п.2 ст.2 ЦКУ є учасником цивільних відносин, а не з Державного казначейства України.
Державне казначейство України є стороною по судовим справам щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і судів на тій підставі, що відповідно до ст. 33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік" тільки здійснює виконання рішення, яке прийнято органом державної влади, що відповідно до закону має право на його застосування, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету.
2. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду регулюється статтею 1176 Цивільного кодексу України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 01.12.94 р.
Звертають увагу Суду на те, що в даному випадку позов не підлягає задоволенню з рахунку Державного бюджету в зв'язку з тим, що статтею 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" визначено вичерпний перелік підстав, згідно яких наступає право у особи на відшкодування шкоди згідно цього Закону.
Так, пунктом 4 ст.2 Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди згідно з цим Законом наступає в випадку закриття справи про адміністративне правопорушення. Дана підстава наведена позивачкою в позовній заяві та в Заяві про збільшення розміру позовних вимог, однак таке право у неї так і не наступило, оскільки вже є рішення суду, яке набрало законної сили (рішення Перечинського районного суду від 14.11.2006 року та рішення від 23 травня 2005року Голови апеляційного суду Закарпатської області, якими згідно цієї підстави задаволено позов ОСОБА_1. і стягнуто з Державного бюджету України 10 000 гривень.) Позовна заява ОСОБА_1., подана до Мукачівського міськрайонного суду повністю аналогічна позовній заяві, поданій до Перечинського райсуду і нових обставин позивачка не навела, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до ДКУ. Державне казначейства та Держава вже була відповідачем з наведених в даній позовній заяві обставин, отже повторне стягнення з держбюджету коштів з одних і тих самих підстав не може допущено Судом.
Держава та Державне казначейство України вже були відповідачем з підстав, наведених в позовній заяві ОСОБА_1. від 07 липня 2006 року, отже стягнення з держбюджету коштів з аналогічних підстав не допустимо.
3. Відповідно до п. 6 ст. 1176 ЦКУ шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, відповідно до ст. 1166, ст. 1167 ЦКУ.
Враховуючи вищенаведене, просять відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до Держави Україна (Державний орган - Державне казначейство України).
Представник УМВС України в Закарпатській області подав суду клопотання в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. в зв'язку зі спливом строків давності.
Помічник прокурора Мукачівської міської прокуратури, який виступав в судовому засіданні в інтересах держави підтримав вищевказане клопотання і просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. в зв'язку зі спливом строків давності.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідачів, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що статтею 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" визначено вичерпний перелік підстав, згідно яких наступає право у особи на відшкодування шкоди згідно цього Закону.
Пунктом 4 ст.2 вказаного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди згідно з цим Законом наступає в випадку закриття справи про адміністративне правопорушення. Дана підстава наведена позивачкою в позовній заяві та в Заяві про збільшення розміру позовних вимог, однак таке право у неї так і не наступило, оскільки вже є рішення суду, яке набрало законної сили (рішення Перечинського районного суду від 14 листопада 2006 року ( а.с. 168-169 ) та рішення від 17 січня 2007 року апеляційного суду Закарпатської області, якими згідно цієї підстави задаволено позов ОСОБА_1. і стягнуто з Державного бюджету України 10 000 гривень ( а.с. 170-172 ). Позовна заява ОСОБА_1., подана до Мукачівського міськрайонного суду повністю аналогічна позовній заяві, поданій до Перечинського райсуду
і нових обставин позивачка не навела, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до ДКУ. Державне казначейства та Держава вже була відповідачем з наведених в даній позовній заяві обставин, отже повторне стягнення з держбюджету коштів з одних і тих самих підстав не може допущено Судом.
Держава та Державне казначейство України вже були відповідачем з підстав, наведених в позовній заяві ОСОБА_1. від 07 липня 2006 року, отже стягнення з держбюджету коштів з аналогічних підстав не допустимо.
Відповідно до п. 6 ст. 1176 ЦКУ шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, відповідно до ст. 1166, ст. 1167 ЦКУ.
Також судом встановлено, що події, які є предметом позову ОСОБА_1. згідно позовної заяви від 07 липня 2006 року (абз. 2 стор.1 ) та заяви про збільшення позовних вимог ( абз.4 стор. 1-2 ) сталися в вересні 2000-го року. Відповідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю три роки. Вимоги ОСОБА_1. не підпадає під дію ст.258 ЦК України про спеціальну позовну давність. Оскільки позивачем не вчинялися дії щодо поновлення пропущеного строку позовної давності то у відповідності з п.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позиву.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 210-215 ЦПК України, ст.ст. 257 п.1, 261, 267 п.4 ЦК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1до Держави України (державний орган - Державне казначейство України), УМВС України в закарпатській області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.