Справа № 2-12/2007
10 травня 2007 року В.Писарівський районний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді Савєльєвої А.І. при секретарі - Сінянській Є.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.В.Писарівка справу за цивільним позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про забов'язання власника сусідньої земельної ділянки дотримуватись правил добросусідства, знесення туалету та сінника, тобто усунення перешкод в користуванні, та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом він є власником 5\6 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться на земельній ділянці по АДРЕСА_1На суміжній земельній ділянці, що розташована по АДРЕСА_2, знаходиться житловий будинок ОСОБА_2 Між ними постійно виникають спори щодо побудованих з порушенням будівельних норм та санітарних правил туалета та споруди для зберігання сіна. Позивач вважає, що відмова ОСОБА_2 перенести туалет та сінник порушує правила добросусідства, тому в судовому порядку вважає за можливе забов'язати відповідача знести ці споруди. Крім цього позивач вважає, що йому спричинено моральну шкоду, яка полягає в моральних переживаннях та втраті часу на звернення до суду. В зв'язку з наведеним позивач просить позов задовільнити.
В судовому засіданні позивач на позовних вимогах наполягає в повному обсязі, просить суд забов'язати відповідача дотримуватись правил добросусідства, знести туалет та споруду для зберігання сіна та стягнути моральну шкоду.
Представник позивача в судовому засіданні наполягає на заявлених позивачем позовних вимогах, просить суд позов задовільнити.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, проти задоволення позовних вимог позивача заперечує.
Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що в листопаді 2005 року виходила узгоджувальна комісія та в присутності ОСОБА_1 і ОСОБА_2були встановлені межеві знаки, при обмірах все враховувалось та виконувалось за згодою сторін, про що було складено акт, але межеві знаки було знищено.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що виходила в господарства ОСОБА_2та ОСОБА_1 неодноразово для проведення обмірів, також в складі комісії брала участь, було встановлено межеві знаки між земельними ділянками за згодою сторін та відповідно обмірів.
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що за нею значиться право власності на 1\6 частину домоволодіння АДРЕСА_1, частина земельної ділянки за нею не зареєстрована. Раніше між сусідами було порозуміння.
2
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що при видачі державного акта проводили обмір чітко, в присутності ОСОБА_2та землевпорядника, межа наводиться узгоджувальною комісією, якщо сусіди не погоджуються, то оскаржується до суду.
Спеціаліст ОСОБА_7 пояснив, щоб дати висновок необхіно мати оригінали генеральних планів забудов, а також знати, хто збудував першим будівлі, висновок дається на підставі технічної документації.
Спеціаліст ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_2 звернувся з заявою в МБТІ, 01.03.2007 року заплановано виїзд працівника, де було занесено до генерального плану туалет та сінник, при занесенні цих споруд до генерального плану відстань від межі та відстань від забудов сусіда не береться до уваги.
Спеціаліст ОСОБА_9 пояснив, що до приватного сектору відношення не мають, також пояснив, що при забудові відстань туалету від жилого будинку становить 30м, але коли будується спочатку туалет, ніж кухня чи будинок, то тоді повинен сусід дотримуватись таких розмірів.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що в зв'язку з викликом до суду виходила в господарство ОСОБА_1 АДРЕСА_1, зробила заміри від умовної лінії, межеві знаки відсутні.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 5\6 частин домоволодіння та прибудов, розташованих за адресою АДРЕСА_1 В.Писарівського району Сумської області, які отримав у спадщину за законом (а.с.9), крім того співвласником 1/6 частини згаданого домоволодіння є ОСОБА_5
Відповідач ОСОБА_2 є власником домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_2, яке отримав у спадщину за заповітом 21.03.2002 року (а.с.126).
За вимогами ст.120 Земельного Кодексу України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди.
При переході права власності на будівлю або споруду до громадян до них переходить і право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.
Згідно зі ст. 125 Земельного Кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
З часу оформлення спадщини між позивачем та відповідачем почав виникати спір про наведення межевих знаків між суміжними земельними ділянками. 17.09.1998 року прийнято рішення виконкомом Кириківської селищної ради про дозвіл на спилювання дерев, що ростуть на межі між земельними ділянками позивача та відповідача. Відповідач рішення виконав, а позивач до цього часу дерева не спиляв. Неодноразово виходили комісії для встановлення межевих знаків.
18.11.2005 року за зверненням позивача працювала комісія по встановленню межевих знаків між земельними ділянками, все вимірювалось відповідно до державного акту на земельну ділянку, виданого 24.01.2002 року на ім'я ОСОБА_11, за погодженням сторін, було встановлено 7 межевих знаків, про що складено акт (а.с.23), що і пояснили в судовому засіданні відповідач та свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Другого дня межеві знаки було знищено позивачем, так як він вважає, що вони встановлені на його земельній ділянці.
Позивач просить забов'язати відповідача знести самочинне будівництво туалету та сінника, але вказані споруди були збудовані попереднім власником, знаходились в його користуванні і відповідач їх прийняв у спадщину, лише замість дерев'яного туалету на тому ж місці упорядкував та збудував кирпичний. На даний час ці споруди занесені до генерального плану та зареєстровані в Охтирському МБТІ від 01.03.2007 року (а.с.85).
3
В судовому засіданні з пояснення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_10, спеціаліста ОСОБА_8 надані різні виміри відстані від умовної лінії, позивач не довів суду на якій відстані знаходяться вказані споруди від його літньої кухні, а тому і визначитись з відстанню розташування туалету та сінника неможливо.
Межеві знаки між земельними ділянками позивача та відповідача до цього часу не встановлені. Позивач просить зобов'язати відповідача дотримуватись правил добросусідства.
Згідно ст.91 ЗК України обов'язок власників земельних ділянок дотримуватись правил добросусідства і не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
За вимогами ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи та шумове забруднення тощо).
Як видно з пояснень свідків та матеріалів справи сам позивач не дотримується правил добросусідства. До цього часу ним не спиляно дерева, які ростуть на межі, чим перешкоджають встановленню межевих знаків, а також знаходяться над будівлею відповідача, чим не виконано рішення виконкому Кириківської селищної ради В.Писарівського району.
Порушень прав позивача не встановлено, оскільки він набув право власності на вказане домоволодіння та прибудови в порядку спадкування по закону на 5\6 частин, крім того 1\6 частину на це ж домоволодіння має ОСОБА_5 Земельна ділянка між ними не розподілена і державний акт вони не отримували. Незаконних дій відповідача ОСОБА_2, який набув також право власності на будинок та забудови в порядку спадкування за заповітом, не встановлено. Відповідач ОСОБА_2 спадщину оформив 21.03.2002 року, ще при житті попереднього власника ОСОБА_1, яка на той час до нього претензій по користуванню забудівель - туалету та сінника - не мала, що пояснила свідок ОСОБА_5
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Порушення прав, за захистом яких було звернення до суду, не встановлено, а тому в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди необхідно також відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23 ЦК України, ст.ст. 91, 103-109,120,125,158 ЗК України, ст.ст. 10,11,27,31,60,209,212,214,215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1до ОСОБА_2про зобов'язання власника сусідньої земельної ділянки дотримуватись правил добросусідства, знесення туалету та сінника, тобто усунення перешкод в користуванні, та стягнення моральної шкоди - відмовити.