вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
< Текст >
24 травня 2011 р. < Текст > Справа №2а-1913/11/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Семенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим < Список > < Позивач в особі >
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 < Список > < Відповідач в особі > < Текст >
про стягнення 5307,50 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача : не з'явився.
Державна податкова інспекція в м. Керчі АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5 307,50 грн штрафних (фінансових) санкцій.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг”№ 265/95-ВР від 06.07.1995 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 “Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва”, за що до нього були застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 5 307,50 грн, які на момент звернення позивача з позовом до суду не було сплачено відповідачем.
До дня розгляду справи до Окружного адміністративного суду АР Крим від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач явку свого представника у судове засідання, призначеного на 24.05.2011, не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.
Відповідач заперечень на адміністративний позов не надав, про причини неявки суду не повідомив.
Суд, керуючись приписами статті 128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 зареєстрована у якості фізичної особи -підприємця Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим 13.11.2008 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_4 (а.с.6) та довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 11.10.2010 (а.с.7).
Судом встановлено, що фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції в м. Керчі АР Крим (надалі -ДПІ в м. Керчі) (а. с. 15).
16.07.2010 на підставі направлень на перевірку № 281 та № 282 від 15.07.2010 посадовими особами -головним державним податковим ревізором -інспектором відділу контролю за розрахунковими операціями ДПА в АР Крим, радником податкової служби ІІІ рангу ОСОБА_2 та головним державним податковим ревізором -інспектором відділу контролю за розрахунковими операціями ДПА в АР Крим, радником податкової служби ІІІ рангу ОСОБА_3, проведена перевірка з контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності господарської одиниці - магазину, розташованого за адресою: м. с. Юркино Ленінського району підприємницьку діяльність у якому здійснює ФОП ОСОБА_1
Працівник магазину -продавець ОСОБА_4 від отримання направлень на перевірку № 281 та № 282 від 15.07.2010р. відмовилася, про що було зроблено напис на бланках направлень працівниками податкового органу, однак до перевірки посадові особи податкового органу - головний державний податковий ревізор -інспектор відділу контролю за розрахунковими операціями ДПА в АР Крим, радник податкової служби ІІІ рангу ОСОБА_2 та головний державний податковий ревізором -інспектор відділу контролю за розрахунковими операціями ДПА в АР Крим, радник податкової служби ІІІ рангу ОСОБА_3 були допущені.
За результатами перевірки було встановлено порушення п. 1, 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.1995 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 957 “Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва”, а саме: невидача розрахункового документу на суму покупки; невідповідність суми готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі грошових коштів, визначених у Х-звіті РРО; реалізація алкогольних напоїв за цінами, нижче встановлених.
Порушення вищезазначених законодавчих приписів були відображені в Акті перевірки № 000651 від 16.07.2010 (а.с. 20-22).
Перевірка проводилася в присутності фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, про що зроблений запис в акті перевірки № 000651 від 16.07.2010. Відповідач від підпису акту перевірки відмовилася, про що посадовими особами податкового органу, які проводили перевірку, було складено Акт відмови від підпису матеріалів перевірки №109 від 16.07.2010 року (а.с.23).
На підставі Акту перевірки № 000651 від 16.07.2010 ДПІ в Ленінському районі АР Крим були винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002792303 від 05.08.2010 на суму 4307,50 грн та № 0002802303 від 05.08.2010 на суму 1000,00 грн, які були отримані відповідачем 05.08.2010р., про що свідчать підписи на корінці рішення № 0002792303 від 05.08.2010 та на бланку рішення № 0002802303 від 05.08.2010 (а.с.9-10).
Доказів оскарження про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002792303 від 05.08.2010 на суму 4307,50 грн та № 0002802303 від 05.08.2010 на суму 1000,00 грн суду не надано.
Проаналізувавши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” (у редакції, що діяла на момент проведення перевірки) (далі Закон № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль, зокрема: за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку; наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів господарської діяльності, ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгові патенти.
Отже, враховуючи вищезазначене, позивач - Державна податкова інспекція в м. Керчі АР Крим у відносинах з відповідачем -фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, є суб'єктом владних повноважень у розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, а тому зазначений спір є публічно- правовим та, відповідно до ст. 17 КАС України, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Спеціальним законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, є Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”№ 265/95-ВР від 06.07.1995 (у редакції, що діяла на момент проведення перевірки) (далі -Закон № 265).
Згідно зі ст. 15 Закону № 265 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Статтею 16 Закону № 265/95 передбачено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Відповідно до статті 11 Закону №509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтва про державну реєстрацію, патентів, ліцензій.
Відповідно до п. 1, 13 ст. 3 Закону України №265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Відповідно до п.1 ст.17 Закону №265 у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.
Враховуючи те, що працівниками позивача було встановлено проведення розрахункової операції без застосування РРО, суд дійшов висновку щодо правомірності застосування до відповідача фінансової санкції у сумі 162,50 грн (32,50 х 5) за рішенням № 0002792303 від 05.08.2010.
Згідно зі статтею 22 Закону №265 у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Враховуючи те, що працівниками ДПІ було встановлено невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у розрахункових квитанціях (сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків з урахуванням покупки при здійсненні перевірки склала 879,50 грн, сума грошових коштів, зазначена у денному звіті РРО -86,00 грн, сума невідповідності склала -761,00 грн) фінансова санкція застосована відповідачем правомірно у розмірі 3805,00 грн (761 грн х 5) за рішенням № 0002792303 від 05.08.2010.
Таким чином, судом встановлена правомірність застосування фінансової санкції позивачем до відповідача та правильність розрахунку за рішенням № 0002792303 від 05.08.2010 у сумі 3967,50 грн (162,50 грн +3805,00 грн).
Однак, що стосується застосування до відповідача фінансової санкції за порушення п. 9 ст. 3 Закону № 265 у сумі 340,00грн. (як зазначено у розрахунку штрафних санкцій, наданому позивачем до матеріалів справи (а.с.45)), судом встановлено наступне.
Відповідно до акту перевірки № 000651 від 16.07.2010 позивачем встановлено порушення відповідачем п. 1, 13 ст. 3 Закону № 265 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 “Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва”, ст. 7 Закону України № 98/96-ВР від 23.03.1996 року “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), що відображено у висновках перевірки (а.с.21).
У рішенні про застосування фінансових санкцій № 00002792303 від 05.08.2010 ДПІ в м. Керчі зазначено, що до ФОП ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції за порушення пунктів 1, 9, 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг”№ 265/95-ВР від 06.07.1995. Зазначене рішення винесено на підставі акту перевірки № 000651 від 16.07.2010, водночас, актом перевірки не зафіксовано порушення відповідачем п. 9 ст. 3 Закону 265.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у позовній заяві позивач зазначає, що у результаті перевірки, проведеної 16.07.2010, встановлено порушення п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг”№ 265/95-ВР від 06.07.1995, не згадуючи при цьому порушення відповідачем п. 9 ст. 3 Закону 265.
Відповідно до частини 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В порушення частини 1 статті 71 КАС України позивачем не доведено правомірність нарахування відповідачу фінансових санкцій у розмірі 340,00 грн за порушення п. 9 ст. 3 Закону № 265, оскільки актом перевірки № 000651 від 16.07.2010 не зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 зазначеної норми.
На підставі викладеного судом зроблений висновок, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача фінансових санкцій в розмірі 340,00 грн за порушення п. 9 ст. 3 Закону № 265 задоволенню не підлягають.
Також перевіркою встановлено порушення відповідачем постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 “Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва”.
Так, в ході проведення перевірки 16.07.2010 ФОП ОСОБА_1 встановлено факт реалізації пляшки червоного вина “Приморське”, об'ємом 0,7 л, 17,5 % об, 50Г/ДМ3 за ціною 10,50 грн, що підтверджується фіскальним чеком (а.с.22).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 “Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва” встановлена мінімальна відпускна роздрібна ціна вина у скляній тарі місткістю 0,7 л - 12 грн.
Відповідно до абз. 13 ст. 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”№ 481/95-ВР від 19.12.1995 у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 5000 гривень.
Враховуючи неспростований відповідачем факт встановлення працівниками ДПІ роздрібної торгівлі пляшкою вина за ціною, нижчою за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, суд погоджується з правомірністю застосування до відповідача фінансової санкції у сумі 1000,00 грн на підставі рішенням № 0002802303 від 05.08.2010.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 4967,50 грн штрафних (фінансових) санкцій, у тому числі 3967,50 грн за рішенням № 0002792303 від 05.08.2010 та 1000,00 грн за рішенням № 0002802303 від 05.08.2010, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Оскільки спір частково вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1, банківські рахунки не відомі) 4 967,50 грн заборгованості зі сплати штрафних (фінансових) санкцій, у тому числі:
- 3967,50 грн заборгованості по штрафним санкціям на підставі рішення № 0002802303 від 05.08.2010 (на р/р 31118104700019, код платежу 21080900, УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740946);
- 1000,00 грн заборгованості по штрафним санкціям на підставі рішення № 0002792303 від 05.08.2010 у дохід Державного бюджету (на р/р 31116106700019, код платежу 21081100, УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740946).
3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
4. За заявою позивача після набрання постановою суду законної сили видати виконавчий лист.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя < підпис > Кащеєва Г.Ю.
< Текст >