вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
< Список >
Іменем України
09 червня 2011 р. (17:16) Справа №2а-5577/11/0170/15
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Рульової О.О., за участю
представника позивача - Барінова М.А.
представника відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека №13 Товариства з обмеженої відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація»
до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим
про скасування рішення,
Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека №13 Товариства з обмеженої відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація» (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №541 від 28.12.2010 року про застосування фінансових санкцій за заниження страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески на суму 1578,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що застосовані на підставі спірного рішення штрафні санкції за своєю правовою природою та відповідно до вимог Господарського кодексу України відносяться до адміністративно-господарських санкцій. Позивач зазначає, що оскільки штрафні санкції були застосовані на підставі рішення №541 від 28.12.2010 року за порушення, яке встановлено за актом перевірки від 29.12.2009 року за період грудня 2005 року, березня, жовтня 2008 року, позивачем пропущені строки, передбачені ст. 250 Господарського кодексу України, а відтак, на думку позивача, у пенсійного фонду були відсутні підстави для нарахування 28.12.2010 року штрафних санкцій за спірним рішенням.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.05.2011 року відкрите провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених в позовної заяві, надав пояснення по суті спору.
У судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, про місце, день та час слухання справи сповіщений належним чином, завчасно, про причин неявки суд не повідомив, заперечень на адміністративний позов не надав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються органами виконавчої влади та суб'єктами владних повноважень.
Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з п.1 частини 1 статті 14 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 - IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”(далі -Закон № 1058- IV), який діяв на час прийняття спірного рішення, страхувальниками визнаються роботодавці -підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.
Судом встановлено, що ДП «Центральна районна аптека №13 Товариства з обмеженої відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація» являється юридичною особою, зареєстрованою Бахчисарайською районною державною адміністрацією АР Крим 16.03.1995 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 570889.
Судом встановлено, що ДП «Центральна районна аптека №13 Товариства з обмеженої відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація» зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим як платник страхових внесків.
Таким чином, позивач являється страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Судом встановлено, що 29.12.2009 року посадовими особами Управління пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим була проведена планова перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 24.03.2003 року по 31.10.2009 року, повноти та своєчасності перерахування авансових платежів в виді страхових внесків за період з 01.01.2004 року по 11.12.2009 року достовірності відомостей, наданих в систему персоніфікованого обліку відомостей за період 01.01.2004 по 31.12.2008 року.
За результатами перевірки складений акт №95-Ю від 29.12.2009 року за висновками якого встановлено, зокрема, заниження сум заробітної плати на суму 1578,00 гривень. Перевіркою встановлено порушення ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-VІ (надалі - Закон №1058)пп. 2.3.3. п. 2.3. Інструкції із статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики від 13.01.2004 року №5, в результаті чого до суму фактичних витрат на оплату праці не включена сума матеріальної допомоги, що привело до заниженню звітних показників в графі 2 Розрахунку внесків на суму 1578,00 грн., в тому числі в грудні 2005 року - на суму 410,42 гривень, в березні 2008 року - на суму 300,00 грн., в жовтні 2008 року - на суму 560,00 грн. В порушення п. 5.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663, в графі 2 Розрахунку внесків за грудень 2005 року занижені фактичні витрати на оплату праці на суму 307,58 грн. Перевіркою встановлено порушення ст. 19 Закону №1058, п.п. 2.3.3. п. 2.3. Інструкції №5, в результаті чого до оподаткованого доходу не включена сума матеріальної допомоги, яка підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, що привело до заниження звітних показників в графі 4 Розрахунку внесків на суму 1578,00, в тому числі за грудень 2005 року - на суму 420, 42 гривень, за березень 2008 року - на суму 300,00 грн., за жовтень 2008 року на суму 560,00 грн.
На підставі акту перевірки від 28.12.2009 року №95-Ю начальником Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим було прийнято рішення №541 від 28.12.2010 року про нарахування фінансових санкцій у розмірі 1578,00 гривень.
Не погодившись з зазначеним рішенням позивач звернувся до Головного Управління пенсійного фонду України в АР Крим зі скаргою. За результатами розгляду скарги першим заступником ГУ ПФУ в АР Крим було прийнято рішення про результати розгляду скарги №677/06-16 від 28.01.2011 року, яким скарга позивача залишена без задоволення, рішення №541 від 28.12.2010 року - без змін.
Судом встановлено, що позивач звернувся зі скаргою до Пенсійного фонду України та за результатами розгляду скарги прийнято рішення про результати розгляду скарги від 14.04.2011 року №7548/09-10, яким скарга позивача залишена без задоволення, рішення №541 від 28.12.2010 року - без змін.
Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України № 1058- IV із відповідними змінами та доповненнями, в редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення.
Згідно з п.п. 4,6 частини 2 статті 17 Закону № 1058- IV страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону № 1058- IV територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.
Частиною 6 статті 20 Закону № 1058- IV встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період для виду страхувальника, до якого відноситься позивач, встановлений зазначеною нормою закону -один календарний місяць.
Відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 20 Закону № 1058- IV, п. 5.1.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі -Інструкція), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, перерахування страхових внесків здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій або натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).
Відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 20 Закону №1058- IV, п. 5.1.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі Інструкція) перерахування страхових внесків здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій або натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).
Частиною 2 статті 106 Закону №1058- IV встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до ч 1 ст. 19 Закону №1058 страхові внески до солідарної системи нараховуються, зокрема, для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності; на суми допомоги або компенсації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
Згідно частини 10 статті 20 Закону №1058- IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом. Право застосування фінансових санкцій п. 6 частини 1 статті 64 Закону №1058- IV надано територіальним органам Пенсійного фонду. Частиною 17 статті 106 Закону №1058- IV встановлено, що від імені виконавчих органів Пенсійного фонду накладати фінансові санкції мають право начальники управлінь Пенсійного фонду в районах.
Відповідно до частини 13 статті 106 Закону №1058- IV про нарахування пені та накладення штрафів, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду виносять рішення.
Частиною 1 статті 106 Закону №1058 - IV передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно сплатити їх з нарахуванням пені в розмірах, визначених законом.
Відповідно до п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону №1058- IV за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).
Згідно до п. 2 ч. 13 ст. 106 Закону №1058- IV про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення (абз. 2 п. 13 Закону №1058- IV).
З матеріалів справи вбачається, що під час планової перевірки було встановлено заниження позивачем заробітної плати на суму 1578,00 гривень, що не заперечував представник позивача у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Таким чином, суд зазначає про правильність визначення Управління пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим суми фінансових санкцій у відповідності до п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону №1058- IV.
Щодо посилання представника позивача на пропуск строку нарахування штрафних санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 1 Закону №1058- IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.
Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону №1058- IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 2 статті 5 Закону №1058- IV передбачено, що виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.
Розділ ХIV Закону №1058-IV передбачає відповідальність у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а саме застосування до страхувальників фінансових санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду.
Відповідно до ч 15 ст. 106 Закону №1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Таким чином, норми Закону №1058-IV є спеціальними нормами, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства, приймає до уваги, що виключно Закон №1058-IV регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, в тому числі порядок нарахування та сплати фінансових санкцій, які застосовуються за порушення цього Закону, а також, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону, суд вважає, що норми ст. 250 Господарського кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Зазначена позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.03.2011 року по справі №к-54708/09. Зокрема, колегією Вищого адміністративного суду України було наголошено, що застосування ст. 250 Господарського кодексу України до спірних правовідносин є неправомірним.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши доказі, враховуючи приписи норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що під час визначення фінансових санкцій відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, з дотриманням основник принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, тому підстав для задоволення адміністративного позову суд не вбачає.
Під час судового засідання, яке відбулось 09.06.2011 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 14.06.2011 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України,
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя < підпис > Тоскіна Г.Л.
< Текст >