вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
< Список >
Іменем України
08 червня 2011 р. (16:40) Справа №2а-1118/11/15/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів головуючого судді Тоскіної Г.Л., суддів Котаревої Г.М., Кудряшової А.М., при секретарі судового засідання Рульової О.О., за участі представників сторін:
від прокурора - Афанасенко К.В.;
від позивача 1 - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим - не з'явився;
від позивача 2 - Ялтинської міської Ради - не з'явився;
від відповідача - ОСОБА_1;
від третьої особи (ОСОБА_2) -ОСОБА_3,
за позовом Заступника прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим, Ялтинської міської ради
до Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача, ОСОБА_2
про визнання недійсним рішення № 2774 від 11.12.08р.
Суть спору: Заступник прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим, Ялтинської міської ради звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради про визнання недійсним рішення № 2774 від 11.12.08 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення прийнято із порушенням встановленого законом порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів нерухомого майна, за відсутності передбачених законом підстав для виникнення права власності на самочинно споруджене нерухоме майно, що є порушенням інтересів держави. В обґрунтування заявлених в позові вимог позивач вказує, що нерухоме майно, на яке зареєстровано право власності за ОСОБА_2, є самочинно збудованим, оскільки його збудовано за відсутності дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим, не прийнято в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з чим, спірне рішення прийнято із порушенням вимог ст. 376 Цивільного кодексу України, оскільки визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно віднесено до компетенції суду, а не органу місцевого самоврядування.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.10.2009 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду, залучено до участі справі третю особу, яка не заявляють самостійно вимоги на предмет спору, на стороні відповідача -ОСОБА_2.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.01.2010 року позовна заява залишена без розгляду.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 року ухвала Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.01.2010 року скасована, справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.01.2011 року справа прийнята до провадження судією Лавренчук О.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.03.2011 року призначений колегіальний розгляд справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.04.2011 року справа прийнята до провадження суддею Тоскіної Г.Л.
В судовому засіданні представник прокурора позов підтримав, надав пояснення по суті справи.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що спірне рішення є такими, що відповідає вимогам чинного законодавства України, прийнято в межах компетенції на підставі Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Положення про міжвідомчу комісію при виконкомі Ялтинської міської ради.
Представник третьої особи -ОСОБА_2, проти позову заперечував, зазначивши, що спір, який виник між сторонами, не має ознак спору адміністративної юрисдикції, оскільки предметом спору є правомірність набуття права власності на нерухоме майно, у зв'язку з чим просив провадження по справі закрити.
Позивачі - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим, Ялтинська міська Рада в судове засідання явку представників не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, але враховуючи, що в судове засідання з'явився представник прокурора, та те, що в матеріалах справи є достатньо доказів для з'ясування обставин справи, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим, Ялтинської міської Ради.
Вислухавши пояснення представників сторін, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно зі ст.1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Таким чином, виконавчий комітет Ялтинської міської ради, реалізуючи свої завдання та функції у правовідносинах з фізичними та юридичними особами є суб'єктом владних повноважень.
Статтею 121 Конституції України визначено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян; нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
При виявлені порушень закону під час виконання функцій з нагляду за додержанням і застосування закону на підставі глави 1 розділу Ш Закону України “Про прокуратуру”, прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право: опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб; вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень.
Суд зазначає, що згідно п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян та держави в суді в випадках, визначених законом. Зазначене конституційне положення знайшло своє відображення і в ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", зі змісту якої вбачається, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом, а саме в разі порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних і юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону право звертатися до суду з заявами про захист прав інтересів громадян, держави, а також інших юридичних осіб мають прокурор або його заступник у межах своєї компетенції. Згідно до ч.2 ст.60 КАС України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Таким чином суд надходить висновку, що прокурор, реалізуючи надані повноваження має право самостійно звертатися до суду з позовом про визнання акту суб'єкта владних повноважень недійсним, або звертатися до суду у якості представника законних інтересів громадянина або держави. Обмеження щодо участі особи у справі в процесуальній ролі представника з метою забезпечення інтересів осіб, які беруть участь у справі, і запобігання впливові на суд та виникненню колізії інтересів, встановлені ст.57 КАС України. Відповідно до частини 2 якої, прокурори не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідних органів, що є стороною або третьою особою у справі, чи як законні представники сторони чи третьої особи.
У зв'язку з наведеним суд вказує, що заступник прокурора м.Ялта є належним представником інтересів держави по справі, повноважним звертатись з адміністративним позовом про захист інтересів держави до виконавчого комітету Ялтинської міської ради.
Відповідно до п. 4 Рішення Конституційного Суду України N 3-рп/99 від 08.04.99 інтереси держави можуть повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 №1434 “Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію”державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінрегіонбуду і йому підпорядковується. Згідно з п. 11-1 вказаного положення для виконання покладених на Держархбудінспекцію завдань у її складі утворюються за погодженням з Міністром регіонального розвитку та будівництва територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі у межах граничної чисельності працівників Міністерства, визначеної Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.11.2007 N317, зареєстрованим у Мін'юсті України 10.12.2007 за N 1361/14628 затверджено Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю) є територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції, входять до сфери її управління, підзвітні і підконтрольні їй.
До повноважень інспекції державного архітектурно-будівельного контролю віднесено надання замовникам та реєстрація у встановленому порядку дозволів на виконання робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівельні роботи); забезпечення реалізації встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; проведення у встановленому порядку перевірки додержання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції, зокрема Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
У зв'язку з чим суд погоджується з думкою заступника прокурора м. Ялта про порушення інтересів держави в особі зазначених органів.
Таким чином, звернення прокурора з зазначеним позовом передбачено нормами Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» та відноситься до функцій та основних завдань органів прокуратури, виходячи з предмету позову зазначений спір є справою адміністративної юрисдикції і її належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Судом встановлено, що громадянка ОСОБА_2 є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 46,2 кв.м., у тому числі 41,9 -житлова площа, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло П/65-II від 28.09.1993р.
Судом встановлено, що Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради прийнято рішення від 11.12.2008 №2774 “Про затвердження рішення міжвідомчої комісії по реєстрації будівель та внутрішніх перепланувань гр. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, про реєстрацію на праві власності за ОСОБА_2 літньої кухні літ-У пл.60,2 м.кв. на прибудинковій території за адресою АДРЕСА_1, згідно із пунктом 1 якого затверджено рішення міжвідомчої комісії по реєстрації будівель та внутрішніх перепланувань гр. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, дозволити реєстрацію літньої кухні літ-У пл. 60,2 м.кв. на прибудинковій території за адресою АДРЕСА_1, яким, в свою чергу дозволено реєстрацію будівель в КП БТІ. Згідно із пунктом 2 даного рішення КП БТІ зобов'язано внести відповідні зміни до інвентарних справ і технічного паспорту, оформити свідоцтво про право власності.
18.12.2008 року заступником прокурора м. Ялта било внесено протест на рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 11.12.2008 №2774.
Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 92 від 22.01.2009 року протест заступника прокурора м. Ялта відхилено.
Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 30-1 Закону України "Про планування і забудову територій" № 1699-III від 20.04.2000 року, статті 18 Закону України "Про основи містобудування" N 2780-XII, від 16.11.1992 року будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно зі статтею 10 Закону України “Про основи містобудування” до компетенції Автономної Республіки Крим у сфері містобудування належить забезпечення розроблення регіональних правил забудови, схеми планування території Автономної Республіки Крим та її окремих частин, затвердження республіканських місцевих правил забудови населених пунктів і територій в межах законодавства України. За статтею 21 Закону України “Про планування і забудову територій”регіональні правила забудови після їх погодження з відповідними органами містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини, земельних ресурсів, природоохоронними, санітарно-епідеміологічними органами затверджуються відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними радами. Регіональні правила забудови є обов'язковими для суб'єктів містобудування на території відповідного регіону, за винятком населених пунктів, для яких рішенням сільських, селищних, міських рад затверджені місцеві правила забудови цих населених пунктів відповідно до статті 22 цього Закону. За статтею 22 Закону України “Про планування і забудову територій”місцеві правила забудови розробляються для міст Києва та Севастополя, міст обласного значення, республіканського значення Автономної Республіки Крим.
Постановою Верховної ради Автономної Республіки Крім від 18.09.2002 №241-3/02 затверджені “Регіональні правила забудови та використання територій в Автономної Республіці Крим”, які на момент прийняття спірного рішення № 2774 від 11.12.2008 року діяли у редакції постанови Верховної ради АРК від 20.02.08 року № 764-5/08. Пунктом 7 розділу ІV Регіональних правил забудови встановлений порядок прийомки в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
У відповідності до п.п. 7.1. п.7 р. ІV Регіональних правил забудови, закінчені будівництвом об'єкти незалежно від джерел фінансування приймаються в експлуатацію приймальними державними комісіями.
Підпунктом 7.2. п. 7 розділу ІV правил забудови встановлено, що прийомка в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування здійснюється у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 №1243 “Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів”.
Відповідно до п. 1, 6 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року №1243 (який діяв на час прийняття спірного рішення) передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна державною приймальною комісією, до складу якої включаються представники органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що утворив комісію, виконавчого комітету місцевої ради, на території якої розташовано закінчений будівництвом об'єкт, замовника, генерального підрядника, генерального проектувальника (автора проекту), експлуатаційної організації, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, органів державного санітарно-епідеміологічного та державного пожежного нагляду.
Відповідно до п. 8 Порядку робоча комісія повинна перевірити відповідність: архітектурних і конструктивних рішень закінченого будівництвом об'єкта затвердженому проекту, санітарним, протипожежним, радіаційним та екологічним вимогам і нормам, а також вимогам з охорони праці, промислової безпеки, нормативам щодо технічного стану електричних, теплових та тепловикористовувальних установок і мереж та енергозбереження; виконаних будівельно-монтажних робіт вимогам нормативної документації; результатів проведених індивідуальних і комплексних випробувань устаткування нормативним показникам; виробничої документації нормативним вимогам.
Пунктом 9 Порядку передбачено, що на підставі проведеної перевірки робоча комісія визначає готовність закінченого будівництвом об'єкта до пред'явлення державній приймальній комісії. Результати перевірки робочою комісією готовності закінченого будівництвом об'єкта до пред'явлення державній приймальній комісії оформляються актами, форми яких затверджуються Мінрегіонбудом.
Слід також зазначити, що згідно із ст. 29 Закону України від 20.04.2000 року №1699-ІІІ “Про планування і забудову територій”(в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення відповідачем) дозвіл на виконання будівельних робіт -це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.
При цьому суд звертає увагу на відсутність дозволу на виконання будівельних робіт, проекту, належного акту державної приймальної комісії про готовність об'єкту до експлуатації.
Таким чином, будівництво літньої кухні літ-У пл. 60,2 м.кв. на прибудинковій території за адресою власника квартира АДРЕСА_1, здійснювалось ОСОБА_2 за відсутністю розроблення проекту будівництва, його затвердження, та отримання дозволу органу архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт, акту готовності об'єкта до експлуатації, введення його в експлуатацію на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил є неможливим.
За таких умов та обставин, об'єкт нерухомого майна - літня кухня літ-У пл. 60,2 м.кв. на прибудинковій території за адресою власника квартира АДРЕСА_1 набуває статусу самочинно збудованого об'єкту нерухомості, на який поширюються приписи Цивільного кодексу України, викладені у статті 376 ЦК України, відповідно до якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч.1 ст. 376 ЦК України). Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст. 376 ЦК України). Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст. 376 ЦК України).
Таким чином, відповідно до вимог Цивільного кодексу України та обставин справи, право власності на самочинно збудовану нерухомість підлягає визнанню в судовому порядку.
Цивільне законодавство не містить виключень із цього правила, а тому суд не може погодитися із рішенням виконкому Ялтинської міської ради від 11.12.2008 року № 2774, яким затверджено позитивне рішення Міжвідомчої комісії та надано дозвіл на зміни до інвентарних справ БТІ та технічного паспорту на спірну будівлю.
Отже судом встановлено, що не вирішуючи питання про визнання права власності на самочинно збудовану нерухомість, відповідач прийняв рішення, наслідком якого стала державна реєстрація права власності.
При ретельному дослідженні змісту п.1 спірного рішення відповідача суд встановив, що відповідач, затверджуючи позитивне рішення Міжвідомчої комісії при виконкомі Ялтинської міської ради, яким дозволено провести реєстрацію самочинно збудованої нерухомості, діяв у межах повноважень, наданих йому п.п.7.4. п.7 р. ІV Регіональних правил забудови, відповідно до якого прийняття в експлуатацію завершених будівництвом самовільно зведених приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будиночків і господарських споруд та оформлення права власності на них проводяться за наявності у забудовника документа, підтверджуючого право власності або володіння земельною ділянкою (зокрема на умовах оренди), узгодженого з органами державного нагляду, позитивного технічного висновку і позитивного висновку міжвідомчої комісії, затвердженого рішенням виконавського органу місцевої ради, районної державної адміністрації (пункт 9 Додатків до постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2005 року N 165).
Однак із змісту п.п.7.4. п.7 р. ІV Регіональних правил забудови вбачається, що і після затвердження рішенням виконкому позитивного висновку міжвідомчої комісії повинно відбутися прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, однак відповідач не довів суду факт прийняття спірного майна в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Судом встановлено, що третьою особою ОСОБА_2 у справі правомірно набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1. Разом з тим, матеріалами технічної інвентаризації на вказану квартиру підтверджується наявність самочинно збудованої літньої кухні літ - У пл. 60,2 м.кв. на прибудинковій території.
Отже, вказана літня кухня є самостійним об'єктом нерухомого майна, який має відокремлений вхід, у зв'язку з чим на даний об'єкт нерухомості поширюються загальні правила щодо порядку будівництва прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту та оформлення права власності.
Відповідно до п.п. 10 п. “б”ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчий комітет міської ради здійснює свої повноваження, зокрема, в частині реєстрації об'єктів нерухомого майна відповідно до закону.
Відповідно до п. 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445, фізичним та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
З огляду на викладене, суд констатує, що спірний об'єкт відноситься до нерухомого майна, право власності на яке підлягає державній реєстрації в порядку п. 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 з наступними змінами та доповненнями. При цьому суд звертає увагу на відсутність належного акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію, яким повинен підтверджуватися факт здачі об'єкту в експлуатацію, відсутність документів на земельну ділянку
За таких обставин, суд вважає, що правові підстави для проведення КП Ялтинським БТІ державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна відсутні, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.
Таким чином, відповідачем в порушення ст. 331, 376 ЦК України допущено порушення норм діючого законодавства, а саме прийнято протиправне рішення щодо оформлення правовстановлюючих документів на незаконно збудований об'єкт ОСОБА_2.
Суд вважає безпідставним посилання представника третьої особи на не віднесення зазначеного спору до справи адміністративної юрисдикції, оскільки, як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України від 01 квітня 2010 року N 10-рп/2010 Конституційний Суд України вважає, що системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.
Крім того, слід зазначити, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.06.2009 по справі №2а-3650/09/4/0170 визнано, що літня кухні літ-У пл.60,2 м.кв., що знаходиться на прибудинковій території за адресою АДРЕСА_1, та збудована третьою особою ОСОБА_2 є самочинним будівництвом. Також вказаною постановою встановлено, що збудований об'єкт відноситься до нерухомого майна, право власності на яке підлягає державній реєстрації в порядку п.6.1 розд.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно. Але ж відповідний акт комісії, яким повинен підтверджується факт здачі об'єкту в експлуатацію, відсутній. Вказана постанова набрала законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Аналізуючи всі викладені факти суд вважає, що рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 11.12.2008 року №2774 не відповідає діючому законодавству, тому воно являється протиправним та підлягає скасуванню.
Отже позовні вимоги заступника прокурора м. Ялти щодо визнання зазначеного рішення недійсним підлягають задоволенню.
Разом з тим суд визначає, що згідно до ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зокрема про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень. Протиправність може полягати у незаконності чи невідповідності іншому правовому акту з вищою юридичною силою. По-друге, суд повинен скасувати рішення чи окремі його положення, якщо йдеться про правовий акт індивідуальної дії. Застосовуючи принцип диспозитивності суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. У даному випадку для повного захисту прав позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 11.12.2008 року №2774.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 100, 158-163 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 11.12.2008 року №2774.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Судді < підпис > Тоскіна Г.Л.
Котарева Г.М.
Кудряшова А.М.