29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"14" лютого 2012 р.Справа № 10/5025/1917/11
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький
до 1. Хмельницької міської ради, м. Хмельницький
2. управління комунального майна Хмельницької міської ради, м. Хмельницький
3. управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради, м. Хмельницький
4. міського комунального підприємства по утриманню нежилих приміщень комунальної власності Хмельницької міської ради, м. Хмельницький
5. виконавчого комітету Хмельницької міської ради, м. Хмельницький,
про скасування рішень виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 298 від 27.04.2006р., № 676 від 14.06.2007р., № 1136 від 25.10.2007р., № 945 від 22.07.2010р. в частині надання дозволу на оренду та продовження строків оренди нежитлового приміщення ,
визнання недійсними договорів оренди нежитлового приміщення від 11.08.2006р., 27.07.2007р. та додаткових угод від 29.10.2007р., 01.07.2008р., 01.05.2009р.,
стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 11302,94 грн. , 1357, 50 грн. інфляційних нарахувань, 425, 61 грн. 3% річних та моральної шкоди в сумі 20000 грн.
Суддя Виноградова В.В.
Представники сторін:
позивача: ОСОБА_2- за довіреністю № 2466 від 23.07.2011р.( в судовому засіданні 09.02.2012р.)
відповідача 1: ОСОБА_3- за довіреністю № 02-15-555 від 14.04.2011р.
відповідача 2: ОСОБА_4 - за довіреністю №15 від 03.01.2012р. (в судовому засіданні 09.02.2012р.)
відповідача 3: ОСОБА_5 - за довіреністю №15-10-50 від 18.01.2011р.
відповідача 4: ОСОБА_6 - за довіреністю № 1010/в від 19.07.2010р.
ОСОБА_7 - за довіреністю №445 від 15.11.2011р.
відповідача 5: ОСОБА_3- за довіреністю № 02-15-556 від 14.04.2011р.
Рішення приймається 14.02.2012р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: позивач звернувся з позовом, враховуючи уточнення позовних вимог , про скасування рішень виконкому Хмельницької міської ради №298 від 27.04.2006р., №676 від 14.06.2007р., №1136 від 25.10.2007р., №945 від 22.07.2010р. в частині надання фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 дозволу на оренду та продовження строків оренди нежитлового приміщення у 3-му під'їзді по АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому; визнання недійсними договорів оренди нежитлового приміщення у 3-му під'їзді по АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому від 11.08.2006р., 27.07.2007р. та додаткових угод від 29.10.2007р., 01.07.2008р., 01.05.2009р.; стягнення солідарно з усіх відповідачів збитків у вигляді безпідставно отриманих коштів на суму 11302 грн. 94 коп. з нарахуванням інфляційних втрат за весь період часу, моральної шкоди у розмірі 20000 грн., посилаючись на ст.ст. 19, 55, 144 Конституції України, ст.ст. 23, 230, 321 Цивільного кодексу України, ст.24, ч.5 ст.60 Закону України “Про місцеве самоврядування”, ст.10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. у справі № 4-рп/2004, рішення Конституційного Суду України у справі № 7-рп/2009 від 16.04.2009р., ст.19 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку”.
Позивачем подано письмову заяву про збільшення позовних вимог від 07.02.2012р., в якій позивач визначив суму інфляційних нарахувань та просить стягнути з відповідачів солідарно 1357,50 грн. інфляційних нарахувань на суму збитків у вигляді безпідставно отриманих коштів за період з 01.01.2008р. по 01.01.2012р. та 425,61 грн. 3% річних за період з 01.01.2008р. по 01.01.2012р. Дана заява приймається судом .
В обґрунтування вимог зазначає, що 11.08.2006р. між позивачем та Хмельницькою міською радою в особі орендодавця - управління комунального майна Хмельницької міської Ради та отримувача коштів - управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської Ради, на підставі рішення міськвиконкому №298 від 27.04.2006р. "Про передачу в оренду приміщень міської комунальної власності", укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності - нежитлове приміщення загальною площею 7,0 кв.м., а саме колясочної у 3-му під'їзді АДРЕСА_1, м. Хмельницького та підписано акт приймання - передачі з балансоутримувачем.
27.07.2007р. між вищезазначеними сторонами, на підставі рішення міськвиконкому №676 від 14.06.2007р. "Про продовження строку оренди приміщень міської комунальної власності" укладено новий договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності - нежитлового приміщення площею 7,0 кв.м., до якого додатковою угодою від 29.10.2007р. внесено зміни - продовжено строк оренди до 27.06.2010р. на підставі рішенням міськвиконкому №1136 від 25.10.2007 року "Про внесення змін до рішень виконавчого комітету".
Додатковою угодою від 01.07.2008р. внесено зміни до договору від 27.07.2007 р., а саме - змінено сторону договору - отримувача коштів - з управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради на міське комунальне підприємство по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності Хмельницької міської ради.
Звертає увагу, що на пропозицію управління комунального майна Хмельницької міської ради протягом 3-х днів укласти договір оренди нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, позивач відмовився підписати договір оренди, посилаючись на ст.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. у справі № 4-рп/2004, оскільки ні Хмельницька міська Рада, ні її структурні підрозділи не являються власниками нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, та надав рішення зборів мешканців будинку від 24.08.2004р. про надання йому згоди на використання даного приміщення.
Зазначає, що 12.10.2010 р. позивач отримав лист № 818 від відповідача 2 з вимогою передати нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 по акту приймання-передачі балансоутримувачу - житлово-експлуатаційній конторі №2, 01.11.2010р. - позовну заяву від відповідача 2 про виселення з нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 та лист-вимогу відповідача 4 про оплату боргу за оренду приміщення комунальної власності у розмірі 406,63 грн., 07.07.2010р. - лист-вимогу від відповідача 4 про оплату боргу за фактичне користування приміщенням комунальної власності у розмірі 3472,74 грн.
Посилаючись на рішення загальних зборів власників квартир третього під'їзду будинку АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому від 24.08.2004р. про надання ОСОБА_1 приміщення колясочної в даному під'їзді, ч.2 ст.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 р. у справі № 4-рп/2004, ст.ст. 1,19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, стверджує, що допоміжне приміщення -колясочна, яке було передано відповідачу в оренду, є об'єктом права спільної власності співвласників будинку АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому, а не власністю відповідачів. З огляду на вищенаведене, вказує на те, що відповідачі не мали жодних правових підстав для передачі зазначеного приміщення у платне користування позивачу, а прийнявши оспорювані рішення, Хмельницька міська рада безпідставно розпорядилась спільною сумісною власністю мешканців будинку, ввівши в оману позивача щодо предмету договору оренди.
Оскільки відповідач 2 на момент укладення спірних договорів оренди не мав достатніх правових підстав для його укладення з позивачем та отримання коштів від позивача, так як відповідач 1 та відповідач 2 не були власниками нежитлового приміщення (колясочної), вважає, що договір оренди від 11.08.2006 року, договір оренди від 27.07.2007р., додаткові угоди до них, а також акт приймання - передачі з балансоутримувачем укладено з порушенням вимог законодавства, зокрема ст.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. у справі №4-рп/2004, ст.19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", ст. 321 ЦК України.
Стверджує, що відповідачі умисно замовчували вищенаведені факти щодо неналежності їм права власності на предмет договору, а отже ввели в оману позивача, з метою протиправного укладення договору оренди.
З огляду на викладені обставини, посилаючись на ст. 230 ЦК України та те, що діями відповідачів завдано збитків на суму 5651,47 грн. (5202, 55 грн. орендна плата 448, 92 грн. витрат пов'язаних із виконанням договорів оренди), просить стягнути з відповідачів безпідставно отримані кошти у подвійному розмірі на суму 11302, 94 грн. з нарахуванням інфляційних витрат в сумі 1357, 50 грн. та 425,61 грн. 3% річних за період з 01.01.2008р. по 01.01.2012р..
Окрім цього, зазначає, що такі дії відповідачів завдають моральних страждань, які позивач оцінює у 20000 грн.
Повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився, проте надіслав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із погіршанням стану здоров'я та перебуванням фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 у відрядженні .
Суд залишає без задоволення зазначене клопотання позивача , з огляду на закінчення визначеного ст. 69 ГПК України строку вирішення спору ( враховуючи продовження строку вирішення спору на 15 днів - до 14.02.2012р.), неподання доказів, які б підтверджували поважність причин неявки представника в судове засідання, та те, що учасник судового процесу не позбавлений можливості забезпечити за необхідності участь у судовому процесі іншого представника згідно зі ст. 28 ГПК України. Така правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Крім того, неявка в дане судове засідання представника позивача не перешкоджає вирішенню спору.
Хмельницька міська рада (відповідач 1) в письмовому відзиві на позов та повноважний представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що Хмельницька міська рада оскаржуваних рішень не приймала , а дані рішення приймались виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, який є самостійною юридичною особою.
Звертає увагу на необґрунтованість тверджень позивача, ненадання позивачем доказів на підтвердження того, що спірне приміщення є колясочною та те, що позивач не зазначає нормативний акт, який передбачає, що такі приміщення передаються в оренду за рішенням мешканців будинку.
Виходячи з обґрунтувань вимог позивача та посилань на рішення зборів мешканців 3-го під'їзду , вважає незрозумілим звернення ФОП ОСОБА_1 у 2006 році до міського голови з клопотанням передати йому нежитлове приміщення площею 7 кв.м по АДРЕСА_1 під склад та подальші звернення про продовження договорів оренди , якщо вищевказані збори мешканців проводились в 2004р.
Акцентує увагу, що рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №298 від 27.04.2006р. було прийнято на підставі звернення - заяви позивача, в якій визначено мету використання приміщення - під склад, відповідно до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" .
Зазначає, що згідно з експлікацією внутрішніх площ до плану житлового будинку по АДРЕСА_1 (на сьогоднішній день - вул. Прибузька) вказане нежитлове приміщення, позначене літерою І, було побудовано як диспетчерський пункт і раніше використовувалося житлово-експлуатаційною конторою № 8 саме для цієї мети, власником приміщення є територіальна громада м.Хмельницького .
Пояснює, що після того, як відпала потреба у використанні вказаного нежитлового приміщення під диспетчерський пункт, ЖЕК надав відомості управлінню комунального майна про те, що вказане нежитлове приміщення не використовується ЖЕКом, є вільним і може бути передано в оренду.
Робить висновок, що твердження позивача про те, що спірне приміщення є допоміжним приміщенням житлового будинку і не може передаватися виконкомом в оренду є безпідставним, оскільки вказане нежитлове приміщення не використовується для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, а використовувалося ЖЕКом до передачі в оренду позивачеві виключно для службових цілей, тому вказане приміщення не являється допоміжним приміщенням житлового будинку, а має статус службового приміщення ЖЕКа.
Вважає недоведеним і твердження позивача про те, що відповідачі ввели його в оману, тому безпідставними є позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді безпідставно отриманих доходів в подвійному розмірі в сумі 11302,94 грн. та інфляційних нарахувань на зазначену суму .
Вважає необґрунтованими та непідтвердженими належними доказами позовні вимоги щодо стягнення 20000 грн. моральної шкоди, оскільки не доведено факт заподіяння вказаної шкоди, не вказано у чому полягає завдана моральна шкода , чим підтверджується зазначений розмір шкоди.
Управління комунального майна Хмельницької міської ради (відповідача 2) у письмовому відзиві на позов проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що на підставі оскаржуваних рішень міськвиконкому Хмельницької міської ради управлінням комунального майна, як орендодавцем, укладалися з відповідачем договори оренди приміщення площею 7 кв. м. по АДРЕСА_1, термін дії яких на сьогодні закінчився.
Щодо правовстановлюючого документу на спірне приміщення площею 7,0 кв.м. по АДРЕСА_1 зазначає, що в комунальній власності знаходиться велика кількість нежитлових приміщень і виготовити на всі приміщення свідоцтва про право власності немає можливості, в зв'язку з дефіцитом коштів міського бюджету. Стверджує, що вказане приміщення належить до комунальної власності, оскільки це було доведено під час судового розгляду господарським судом Хмельницької області справи №13/5025/1409/11 за позовом управління комунального майна Хмельницької області, міського комунального підприємства по утриманню не житлових приміщень комунальної власності до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення неустойки за фактичне використання майна комунальної власності та виселення з не житлового приміщення по АДРЕСА_1.
Щодо стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 11302, 94 грн. з нарахуванням інфляційних витрат в сумі 1357, 50 грн. та 425, 61 грн. 3% річних за період з 01.01.2008р. по 01.01.2012р. та моральної шкоди в сумі 20000 грн., зазначає, що управління комунального майна є юридичною особою, яка не здійснює фінансово-господарської діяльності, в зв'язку з чим, немає можливості стягнути з управління комунального майна цих коштів. Крім того, позивачем не доведено факт введення його в оману відповідачами та заподіяння моральних страждань.
Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради (відповідач 3) у відзиві на позов та повноважний представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Стверджує, що позивач невірно визначив статус спірного приміщення, оскільки знаходження певних приміщень у підвалах, цокольних та перших поверхах не може визнаватися безумовною підставою віднесення їх до допоміжних приміщень, які підлягають приватизації разом з приватизацією квартир, а єдиним критерієм визначення статусу приміщення є його призначення, посилаючись при цьому на ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Вважає хибним твердження позивача, що спірне приміщення є колясочною і віднесено до допоміжних приміщень, оскільки з матеріалів інвентаризаційної справи БТІ вбачається, що дане приміщення є диспетчерським пунктом ЖЕК №2, віднесено до об'єднаної диспетчерської служби ЖЕК №2, призначенням якої є централізоване управління і контроль за технічним станом жилого фонду на мікрорайон (відповідно диспетчерський пункт - на групу будинків). Даний диспетчерський пункт був передбачений проектною документацією, а після прийняття в експлуатацію будинку використовувався лише як службове приміщення житлово-експлуатаційної контори міста, не використовувався для обслуговування будинку, через дане приміщення не проходять інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації усіх квартир, без доступу до яких експлуатація житлового будинку є неможливою. Робить висновок, що за своєю природою дане приміщення відноситься до категорії нежитлових приміщень.
Посилаючись на п.9 ст.8, ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", стверджує, що спірне приміщення не відноситься до категорії допоміжних і воно не є об'єктом права спільної власності співвласників будинку. На не житлові приміщення не розповсюджуються норми Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та рішення Конституційного суду України від 02.03.2004р. №4-рп/2004 щодо здійснення співвласниками будинку права розпоряджатися допоміжними приміщеннями. В підтвердження своїх доводів посилається на ухвалу судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.09.2009р.
Враховуючи, що диспетчерський пункт не є допоміжним приміщенням, а відноситься до нежитлового фонду та є комунальною власністю з моменту передачі житлового будинку в комунальну власність у відповідності до рішення виконавчого комітету міської ради народних депутатів від 20.02.1992р. №55 "Про організацію передачі державного майна в комунальну власність міста", у зв'язку з чим видано свідоцтво про право власності на ім'я територіальної громади міста в особі Хмельницької міської ради та є окремим об'єктом цивільно-правових відносин, стверджує, що виконавчий комітет правомірно розпорядився щодо передачі його в оренду. Також зазначає, що договори оренди укладалися у відповідності до рішень виконавчого комітету про передачу його в оренду з дотриманням всіх істотних умов.
Звертає увагу на те, що позивач, не надав жодного доказу, який би підтвердив, що дане приміщення є колясочною.
Щодо застосування позивачем ст.230 ЦК України вважає, що позивач повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність обставин щодо яких його введено в оману, і сам факт обману. Вказує, що в даному випадку має місце не обман чи помилка зі сторони відповідачів, а помилкова думка позивача, що спірне приміщення відноситься до категорії допоміжних та незнання ним законодавчих актів.
З приводу вимог про стягнення моральної шкоди вважає, що позивач повинен надати докази, що підтверджують факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні.
Звертає увагу суду на те, що протокол загальних зборів жителів третього під'їзду від 24.08.2004р. не може вважатися як належний і допустимий доказ по справі в розумінні ст.ст. 34,36 ГПК України, оскільки відсутній оригінал протоколу, а для участі в зборах не запрошені представники від міської ради як власника неприватизованих квартир в будинку. Зазначає, що станом на 2004р. кількість неприватизованих квартир становила-19 шт., а на зборах вирішувалося питання щодо ремонту та можливості подальшої приватизації приміщення ОСОБА_1, що також підтверджує, що позивач знав про належність приміщення до комунальної власності. Саме тому в 2006р. він звернувся із заявою до міської ради про надання йому даного приміщення в оренду.
Міське комунальне підприємство по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності Хмельницької міської ради (відповідача 4) у відзиві на позов та повноважний представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що до прийняття рішення виконавчого комітету міської ради від 15.05.2009р. №457 згідно з яким приміщення по АДРЕСА_1 було передано з балансу ЖЕК №8 на баланс міському комунальному підприємству по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності, міське комунальне підприємство по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності не було ні стороною в договорі, ні балансоутримувачем щодо вказаного спірного приміщення.
Стосовно договору, укладеного 01.05.2009р., звертає увагу, що 08.04.2009р. було прийнято рішення міської ради № 65 в якому вказано , що плата за оренду нерухомого майна, що перебуває на балансі житлово - експлуатаційних контор № 1,2, 3, 5, 8 міста Хмельницького нараховується міським комунальним підприємством по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності, зараховується на його розрахунковий рахунок та в термін до 10 числа наступного за звітним місяцем перераховується у розмірі 100% до загально фонду міського бюджету. Тобто, розпорядниками коштів, які вимагає повернути позивач, не є міське комунальне підприємство по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності, а отже, підприємство не може виступати належним відповідачем по даному спору. Заперечує проти стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 11302, 94 грн. з нарахуванням інфляційних витрат в сумі 1357, 50 грн., 425, 61 грн. 3% річних та моральної шкоди в сумі 20000 грн.
Крім того, звертає увагу на те, що згідно рішення господарського суду Хмельницької області по справі №13/5025/1409/11, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.12.2011р., за позовом управління комунального майна Хмельницької області, міського комунального підприємства по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення неустойки за фактичне використання майна комунальної власності та виселення з нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, ФОП ОСОБА_1 виселено із спірного приміщення по АДРЕСА_1 , площею 7 кв.м.
Відповідач 5 - виконавчий комітет Хмельницької міської ради в письмовому відзиві на позов та повноважний представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Звертає увагу, що позивачем не вказано які норми закону порушено виконавчим комітетом при прийнятті рішень. Зазначає, що рішення виконкому були прийняті за заявою позивача про надання в оренду нежитлового приміщення площею 7кв.м. по АДРЕСА_1 , у відповідності до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та рішення міської ради від 28.12.1999р. №11 "Про впорядкування орендних відносин". Звертає увагу, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що приміщення яке передавалося в оренду є колясочною, натомість позивач використовував вказане приміщення під склад, тобто для комерційної діяльності.
Щодо стягнення матеріальних збитків у подвійному розмірі від суми сплаченої орендної плати за користування вказаним приміщенням, вважає дану вимогу не обґрунтованою, оскільки позивач не вказує які конкретно дії кожного із відповідачів ввели його в оману. Вважає, що в діях відповідачів не міститься ознак введення в оману, так як всі відповідачі при вчиненні ними дій стосовно спірного приміщення добросовісно вважали, що вказане приміщення є диспетчерським пунктом, який здійснює обслуговування ліфтів всіх житлових будинків даного мікрорайону. Зазначає, що дані обставини підтверджуються експлікацією внутрішніх площ житлового будинку по АДРЕСА_1 (на даний час - вул. Прибузька). Крім того, право власності територіальної громади м. Хмельницького і статус вказаного приміщення підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29.11.2011р. на нежитлове приміщення-диспетчерський пункт площею 7,0 кв.м., яке було видане на підставі рішення міської ради №6 від 22.04.1992р. Вважає твердження позивача про те, що вказане приміщення є допоміжним приміщенням житлового будинку і не могло передаватись виконкомом в оренду є не обґрунтованим і не відповідає вищезазначеним документам, оскільки право власності територіальної громади м.Хмельницького і статус вказаного приміщення підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29.11.2011р. на нежитлове приміщення-диспетчерський пункт площею 7,0 кв.м., яке було видане на підставі рішення міської ради № 6 від 22.04.1992р. За таких обставин необґрунтованими є вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів інфляційних витрат в сумі 1357,50 грн., 425, 61грн. 3% річних нарахованих на суму безпідставно отриманих коштів в сумі 11302, 94 грн.
Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн. звертає увагу, що позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували сам факт заподіяння шкоди, а також не вказує, у чому полягає завдана йому моральна шкода, ким із відповідачів вона була завдана і чим підтверджується зазначений ним розмір завданих моральних збитків.
Представником відповідачів 1, 5 надано суду лист комунального архітектурно-планувального підприємства від 19.01.2012р. №1/12-2, в якому зазначено, що згідно проекту будівництва, приміщення площею 7, 2 кв.м. , розташоване в 3-му під'їзді на першому поверсі в житловому будинку по АДРЕСА_1 побудоване як нежитлове приміщення, цільове призначення якого диспетчерський пункт для обслуговування ліфтів будинків в мікрорайоні міста. На основі вивчення документів встановлено, що в даному нежитловому приміщенні не знаходиться технічне обладнання будинку, без якого експлуатація будинку є неможливою. Зроблено висновок, що вказане нежитлове приміщення по своєму функціональному призначенню не є допоміжним приміщенням будинку, а має статус нежитлового приміщення.
Головним архітектором м. Хмельницького відповідно до ст.30 ГПК України надано письмові пояснення від 06.02.2012р., в яких зазначено, що спірне приміщення є диспетчерським пунктом , враховуючи первинну інвентаризацію , яка виконувалась БТІ в 1989р., доповнення до ДБН В.2.2.-15-2005 „Житлові будинки. Основні положення”. Крім того зазначив, що в акті №191 від 11.10.2010р. обстеження на предмет реконструкції кімнати під житлову кімнату для розширення квартири №81 було вказано, що кімната використовувалась як колясочна з огляду на лист-зверенння начальника ЖЕКа №2 , однак замовником не надавались в управління архітектури та містобудування документи, які підтверджували б статус приміщення.
Розглядом наявних матеріалів справи встановлено :
ОСОБА_1, АДРЕСА_1 зареєстрований 11.07.2002р. як фізична особа -підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_1 та випискою з ЄДРЮО та ФОП від 14.11.2011р. серії НОМЕР_2.
На ОСОБА_1 15.11.2004р. оформлено право приватної спільної часткової (1/2) власності на квартиру АДРЕСА_1 в м. Хмельницькому , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САА № 147430.
14.03.2006р. ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міського голови із заявою про надання в користування на умовах оренди нежитлового приміщення площею 7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, м. Хмельницький.
Розглянувши відповідне звернення, рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27.04.2006р. №298 „Про передачу в оренду приміщень міської комунальної власності” надано дозвіл управлінню комунального майна передати в оренду приватному підприємцю ОСОБА_1 приміщення міської комунальної власності по АДРЕСА_1 площею 7 кв.м. під склад строком на одинадцять місяців.
На підставі зазначеного рішення, 11.08.2006р. між управлінням комунального майна Хмельницької міської ради (орендодавець), позивачем (орендар), управлінням житлово-комунального господарства Хмельницької міської Ради ( отримувач коштів) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого або іншого ) майна , що належить до комунальної власності, за умовами якого орендодавець передає , а орендар приймає в строкове платне користування під склад, окреме індивідуально визначене майно-нежитлове приміщення площею 7 кв.м. по АДРЕСА_1 в м. Хмельницькому на 1-му поверсі, що знаходиться на балансі ЖЕК-8 на строк з 11.08.2006р. по 27.04.2007р.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна з балансоутримувачем (п.2.1.договору). Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада міста , а орендар користується ним протягом строку оренди.
Орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору, сплачувати в повному обсязі орендну плату щомісяця до 15 числа місяця, наступною за звітним місяцем, по день фактичної здачі приміщення по акту (п.5.1.договору).
Згідно акта приймання-передачі від 11.08.2006р. позивач прийняв приміщення загальною площею 7 кв.м. по АДРЕСА_1
15.05.2007р. позивач звернувся до міського голови із заявою про продовження строку оренди приміщення площею 7 кв.м. під склад по АДРЕСА_1 .
Розглянувши вказану заяву, рішенням міськвиконкому №676 від 14.06.2007р. "Про продовження строку оренди приміщень міської комунальної власності" дозволено управлінню комунального майна продовжити строк оренди приміщень міської комунальної власності фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 на приміщення по АДРЕСА_1 площею 7 кв.м. під склад строком на один рік; зобов'язано управління комунального майна та отримувача коштів за оренду приміщення укласти договір оренди згідно з чинним законодавством.
27.07.2007р. між позивачем, управлінням комунального майна Хмельницької міської ради , управлінням житлово- комунального господарства Хмельницької міської ради, на підставі рішення міськвиконкому №676 від 14.06.2007р. "Про продовження строку оренди приміщень міської комунальної власності" укладено договір оренди індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення) загальною площею 7,0 кв.м., на першому поверсі буд. АДРЕСА_1 м. Хмельницького (вартістю 8750 грн. на 30.06.2007р.) , що знаходиться на балансі ЖЕКу №8 на строк з 27.07.2007 по 26.07.2008 рр. (п.1 договору).
01.10.2007р. позивач звернувся до Хмельницького міського голови із заявою про внесення змін в рішення міськвиконкому №676 від 14.06.2007р. щодо строку оренди приміщення , а саме змінивши термін оренди на 2 роки 11 місяців.
Розглянувши зазначену заяву, виконком Хмельницької міської ради, рішенням №1136 від 25.10.2007р. вніс зміни в пункт 1.10. рішення виконавчого комітету від 14.06.2007р. № 676 "Про продовження строку оренди приміщень міської комунальної власності", замінивши слова "один рік" на слова "два роки і одинадцять місяців" та зобов'язав управління комунального майна , управління житлово-комунального господарства внести відповідні зміни в договір оренди з фізичною особою підприємцем ОСОБА_1.
Відповідно до цього рішення між позивачем, управлінням комунального майна Хмельницької міської Ради (орендодавець) та отримувачем коштів - управлінням житлово-комунального господарства Хмельницької міської Ради ( отримувач коштів) 29.10.2007р. укладено додаткову угоду про внесення змін до договору від 27.07.2007 р. та продовжено строк оренди до 27.06.2010 року.
01.07.2008р. між позивачем , управлінням житлово-комунального господарства Хмельницької міської Ради (орендодавець), міським комунальним підприємством по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності Хмельницької міської Ради (отримувач) укладено додаткову угоду про внесення змін до договору від 27.07.2007р., відповідно до якої, зокрема, на виконання рішення 18-ї сесії Хмельницької міської ради №25 від 28.05.2008р. внесено зміни в договір оренди від 27.07.2007р. , замінено сторону отримувача коштів з управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської Ради на міське комунальне підприємство по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності Хмельницької міської Ради.
Відповідно до додаткової угоди від 01.05.2009р., укладеної між управлінням комунального майна Хмельницької міської ради (орендодваець), приватним підприємцем ОСОБА_1, міським комунальним підприємством по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності ( отримувач коштів) внесено доповнення до договору від 27.07.2007р., а саме п.3.1 договору доповнено абз. „зменшити розмір щомісячної орендної плати за оренду нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) міської комунальної власності на 20 % на період з 01.05.2009р. по 31.01.2010р."
26.05.2010р. позивач звернувся до міського голови із заявою про продовження договору оренди нежитлового приміщення міської власності площею 7 кв.м. під склад по АДРЕСА_1 терміном на два роки.
За результатами розгляду даного клопотання, виконкомом Хмельницької міської ради прийнято рішення №945 від 22.07.2010р. яким дозволено управлінню комунального майна продовжити строк оренди фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 приміщення міської комунальної власності по АДРЕСА_1 площею 7 кв.м. під склад строком на два роки, зобов'язано управління комунального майна та отримувача коштів за оренду приміщення продовжити договір оренди.
Управління комунального майна Хмельницької міської Ради листом від 23.09.2010р. звернулося до позивача з пропозицією укласти договір оренди нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, надіславши проект договору оренди.
У відповідь, позивач листом від 08.10.2011р. повідомив, що керуючись рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004р. у справі № 4-рп/2004, відмовляється від продовження договору оренди приміщення площею 7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 та вимагає повернути кошти, які були сплачені за оренду та на благоустрій будинку.
12.10.2010р. управління комунального майна звернулось до позивача з вимогою передати приміщення по акту приймання-передачі балансоутримувачу - ЖЕК-2 .
Міське комунальне підприємство по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності Хмельницької міської Ради звернулось до позивача з вимогою від 07.07.2011р. вих.№283/в оплатити заборгованість за фактичне користування приміщенням комунальної власності, в зв'язку із закінченням договору оренди від 27.07.2007р. та про оплату боргу за оренду приміщення комунальної власності заборгованість в сумі 347274грн. станом на 07.07.2011р., з проханням у 3-денний термін погасити заборгованість.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.10.2011р. по справі №13/5025/1409/11, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.12.2011р., задоволено позов управління комунального майна Хмельницької міської ради, міського комунального підприємства по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та виселено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з нежитлового приміщення площею 7 кв.м. по АДРЕСА_1 в м. Хмельницькому, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь міського комунального підприємства по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності 3472, 74 грн. неустойки за користування приміщенням. Рівненський апеляційний господарський суд приймаючи постанову від 08.12.2011р., крім іншого виходив із того, що спірне приміщення є диспетчерським пунктом і не являється спільною власністю мешканців багатоквартирного будинку.
Відповідачами надано в матеріали справи експлікацію внутрішніх площ до плану житлового будинку по АДРЕСА_1 та поверхового плану (1 поверх) з інвентаризаційної справи будинковолодіння АДРЕСА_1, проведеного Хмельницьким обласним БТІ 20.01.1989р., згідно якої на першому поверсі 3- го під'їзду даного будинку розміщено диспетчерський пункт площею 7,2 кв.м.
Надано рішення виконкому Хмельницької міської ради народних депутатів №167 від 20.07.1989р. "Про передачу на баланс міському виробничому управлінню житлово-комунального господарства житлового будинку по АДРЕСА_1 " відповідно до якого, розглянувши клопотання управління внутрішніх справ Хмельницького облвиконкому, затверджено акт передачі на баланс міському виробничому управлінню ЖКГ від управління внутрішніх справ житлового будинку по вул. Радянській,30 балансовою вартістю 1382296 крб. , житловою площею 3985, 1 кв.м.
Рішенням виконкому Хмельницької міської ради №55 від 20.02.1992р. „Про організацію передачі державного майна в комунальну власність міста” надано повноваження на прийняття для розпорядження та управління комунальною власністю міста відділам і управлінням виконкому , яке в подальшому проводити за погодженням міськвиконкому ( згідно додатку №1) , зокрема майно міських , районних управлінь ЖКГ передано до комунальної власності міста.
Рішенням №6 одинадцятої сесії Хмельницької міської ради народних депутатів від 22.04.1992р. "Про затвердження майна та об'єктів , що перебувають в комунальній власності міста" , розглянувши інформацію завідуючої відділом роздержавлення і приватизації про перелік майна та об'єктів комунальної власності , відповідно до Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування", постанови Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991р. "Про розмежування майна" затверджено перелік майна і об'єктів , що перебувають в комунальній власності міста, в тому числі майно міськжитлокомунупраління , ЖЕКів .
Згідно рішення Хмельницької міської ради №65 від 08.04.2009р. передбачено, що плата за оренду нерухомого майна ( будівель, споруд, приміщень) , що перебувають на балансі ЖЕК №№ 1,2,3,5,8 м.Хмельницького нараховується міським комунальним підприємством по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності та зараховується на його рахунок з подальшим перерахуванням до міського бюджету.
Рішенням виконкому Хмельницької міської ради від 15.05.2009р. № 459 дозволено ЖЕК №8 передати житловий фонд на баланс ЖЕК №2 ( в т. ч. будинок по АДРЕСА_1).
На підставі рішення Хмельницької міської ради народних депутатів №6 від 22.04.1992р. оформлено право комунальної власності на нежитлове приміщення -диспетчерський пункт, загальною площею 7кв.м. по вул. Прибузька ( Радянська) , будинок 30 за територіальною громадою міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради, про що видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САЕ №307748 від 29.11.2011р.
Позивач, вважаючи, що спірне приміщення є спільною сумісною власністю жильців будинку АДРЕСА_1 в м. Хмельницькому, посилаючись на ст.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. у справі № 4-рп/2004, ст.19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", ст. 321 ЦК України, просить суд скасувати рішення виконкому Хмельницької міської ради №298 від 27.04.2006р., №676 від 14.06.2007р., №1136 від 25.10.2007р., №945 від 22.07.2010р. в частині надання дозволу на оренду та продовження строків оренди нежитлового приміщення, площею 7 кв.м. по вул.Прибузька, 30 визнання недійсними договорів оренди нежитлового приміщення від 11.08.2006р., 27.07.2007р. та додаткових угод від 29.10.2007р., 01.07.2008р., 01.05.2009р., стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 11302,94 грн., 1357,50 грн. інфляційних нарахувань, 425,61 грн. 3% річних та моральної шкоди в сумі 20000 грн.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги таке.
Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13) ; кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41) ; правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).
Зміст права власності охоплює права володіння, користування і розпорядження власником своїм майном , які він здійснює на власний розсуд ( ст.ст. 317, 319 ЦК України) .
Згідно з ч. 1 ст.13, ст.ст. 142, 143 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Відповідно до ст. 60 Закону України „ Про місцеве самоврядування” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Статтею 59 зазначеного Закону передбачено, що Рада та виконавчий комітет в межах своїх повноважень приймають акти у формі рішень ( п.п.1,6 ), які з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку ( п. 10).
Як вбачається з матеріалів справи, виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, за результатами розгляду заяв позивача, прийнято рішення №298 від 27.04.2006р., №1136 від 25.10.2007р., №945 від 22.07.2010р. відповідно до яких вирішено передати приватному підприємцю ОСОБА_1 в оренду не житлове приміщення міської комунальної власності по АДРЕСА_1, площею 7 кв.м. під склад та продовжити строки оренди зазначеного приміщення ; управлінню комунального майна та отримувачам коштів за оренду вказаних приміщень укласти договори оренди згідно з чинним законодавством; орендарю укласти договори на оренду, вивіз сміття, отримати дозвіл на розміщення та експлуатацію об'єкту торгівлі (побуту) в управлінні торгівлі і виконати ремонт приміщень з оформленням світлової реклами, ремонт фасадів, попередньо погодивши з головним архітектором міста, приймати участь в благоустрої міста: озелененні, ремонті твердого покриття доріг, тротуарів, майданчиків.
Позивач вважає зазначені рішення неправомірними та просить їх скасувати, з огляду на те, що орендоване приміщення є спільною сумісною власністю жильців будинку по АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.ст. 15 , 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтресу. Одним із способів захисту права та інтересу є визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування .
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. А також, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акта, прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації ( п.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 26 січня 2000 року №02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” із змінами та доповненнями ).
Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Згідно офіційного тлумачення, що дане в Рішенні Конституційного Суду України N 4-рп/2004 від 02.03.2004р. у справі за конституційним зверненням ОСОБА_8 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
У той же час законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежитлового приміщення.
Відповідно до п. 9 ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” при приватизації житлового фонду нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
Відповідно до ст.1 Закону України від 29.11.2001р. № 2866-III "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Згідно із п.1 Наказу Держжитлокомунгосп України від 17.05.2005р. № 76 "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій", допоміжні приміщення житлового будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.
Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Однак, в порушення зазначених приписів позивачем не надано суду беззаперечних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що приміщення , яке передавалось йому в оренду має статус коляс очної та є допоміжним приміщенням , яке використовувалось для обслуговування будинку та без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою.
Натомість, з матеріалів справи вбачається, що спірне приміщення є нежитловим приміщенням. Згідно з експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку по АДРЕСА_1 (на сьогоднішній день - вул. Прибузька), інвентарної картки № 421 обліку основних засобів ( для будівель та споруд), спірне приміщення було побудовано як диспетчерський пункт і використовувалося житлово-експлуатаційною конторою.
Відповідно до довідки ЖЕК №2 від 18.11.2011р. № 418 нежитлове приміщення площею 7, 2 кв. ( диспетчерський пункт) перебуває на балансі ЖЕК №2 і через дане приміщення не проходять інженерні комунікації та відключаючі технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації усіх квартир будинку.
Крім того, в листі від 19.01.2012р. №1/12-2 комунальне архітектурно-планувальне підприємство зазначило, що згідно проекту будівництва, приміщення площею 7, 2 кв.м. , розташоване в 3-му під'їзді на першому поверсі в житловому будинку по АДРЕСА_1 побудоване як нежитлове приміщення, цільове призначення якого диспетчерський пункт для обслуговування ліфтів будинків в мікрорайоні міста. На основі вивчення документів встановлено, що в даному нежитловому приміщенні не знаходиться технічне обладнання будинку, без якого експлуатація будинку є неможливою. Зроблено висновок , що вказане нежитлове приміщення по своєму функціональному призначенню не є допоміжним приміщенням будинку , а має статус нежитлового приміщення.
Аналогічні твердження викладені в поясненнях головного архітектора м. Хмельницького від 06.02.2012р. № 197/03-01-11.
Разом з цим , в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 08.12.2011р. , якою залишено без змін рішення господарського суду Хмельницької області по справі №13/5025/1409/11, яким задоволено позов управління комунального майна Хмельницької міської ради, міського комунального підприємства по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та виселено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з нежитлового приміщення площею 7 кв.м. по АДРЕСА_1 в м. Хмельницькому, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь міського комунального підприємства по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності 3472, 74 грн. неустойки за користування приміщенням, встановлено, що спірне приміщення є диспетчерським пунктом і не являється спільною власністю мешканців багатоквартирного будинку.
Судом приймається до уваги й те, що з огляду на рішення виконкому Хмельницької міської ради народних депутатів №167 від 20.07.1989р., №55 від 20.02.1992р. „Про організацію передачі державного майна в комунальну власність міста” , на підставі рішення №6 одинадцятої сесії Хмельницької міської ради народних депутатів від 22.04.1992р. "Про затвердження майна та об'єктів, що перебувають в комунальній власності міста" за територіальною громадою міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради оформлено право комунальної власності на нежитлове приміщення -диспетчерський пункт, загальною площею 7 кв.м. по вул. Прибузька ( Радянська) , будинок 30, про що видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САЕ №307748 від 29.11.2011р.
Тому, твердження позивача про те, що спірне приміщення є колясочною і допоміжним приміщенням житлового будинку і не може передаватися виконкомом в оренду є безпідставним, оскільки вказане нежитлове приміщення не використовується для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, а використовувалося ЖЕКом до передачі в оренду позивачеві виключно для службових цілей, тобто має статус нежитлового приміщення і тому не є об'єктом права спільної власності співвласників будинку , на нього не розповсюджується норми Закону України „ Про приватизацію державного житлового фонду” , Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. №4-рп/2004.
З огляду на викладене, виконавчий комітет , приймаючи оспорювані рішення діяв в межах і в спосіб визначений законом. Суду не надано доказів , які б підтверджували порушення оспорюваними рішення прав та інтересів відповідача .
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову з задоволенні позовних вимог про скасування рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №298 від 27.04.2006р., №676 від 14.06.2007р., №1136 від 25.10.2007р., №945 від 22.07.2010р. в частині надання дозволу на оренду та продовження строків оренди нежитлового приміщення площею 7 кв.м. по АДРЕСА_1 приватному підприємцю ОСОБА_1
Щодо позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди нежитлового приміщення від 11.08.2006р., 27.07.2007р. та додаткових угод від 29.10.2007р., 01.07.2008р., 01.05.2009р. такими, що укладені шляхом введення сторони в оману, судом зазначається наступне.
Згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 759, 760 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно зі ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Відповідно до частин 1 та 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписами статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачі умисно замовчували факти щодо належності їм права власності на предмет договору, а отже ввели в оману позивача, з метою протиправного укладення договору оренди і просить з посиланням на ст. 230 Цивільного кодексу України визнати договір оренди та відповідні додатка до них недійсними.
Статтею 230 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. ( п. 20)
Отже, під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України .
За таких обставин, у вирішенні спору про визнання недійсною угоди , укладеної внаслідок обману , необхідно виходити з того, що такі вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності фактів обману однієї сторони другою стороною і наявності безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти угоду на невигідних для неї умовах .Факт обману доводиться зацікавленою стороною.
Тобто, саме позивач ,як сторона яка діяла під впливом обману , повинен довести наявність умислу з боку відповідачів.
Позивач в якості підстав визнання договорів оренди та додаткових угод до них недійсними посилається на те, що відповідачі умисно замовчували факти щодо неналежності їм права власності на предмет договору.
Однак, позивач, з огляду на зазначені положення та як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України не довів сам факт обману та наявність умислу в діях відповідачів при укладенні оскаржуваних договорів оренди та додаткових угод до них.
При цьому, судом звертається увага на те, що рішення Конституційного Суду України N 4-рп/2004 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_8 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), на яке посилається позивач в обґрунтуваннях своїх позовних вимог було прийнято ще в 2004р. Однак , позивач в 2006р. і в подальшому звертався до міського голови про надання йому в оренду нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 площею 7 кв.м. , укладав договір оренди на дане приміщення та відповідні додаткові угоди до нього, здійснював сплату орендної плати за приміщення яким користувався.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 площею 7 кв.м. від 11.08.2006р., 27.07.2007р. та додаткових угод від 29.10.2007р., 01.07.2008р., 01.05.2009р.
З врахуванням наведеного не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідачів солідарно згідно ч. 2 ст. 230 ЦК України збитків у вигляді безпідставно отриманих коштів в сумі 11302,94 грн. та відповідно 1357, 50 грн. інфляційних нарахувань, 425, 61 грн. 3% річних.
Крім того, позивачем ставиться вимога про стягнення з відповідачів солідарно 20000 грн. моральної шкоди. З приводу цієї вимоги судом також відзначається її необґрунтованість з огляду на таке.
Статтею 23 (ч.1) ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з п.4 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
В даному випадку позивачем не доведено, що настали втрати немайнового характеру, зокрема у зв'язку з приниженням його честі, гідності, моральні переживання у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до його діяльності.
Отже , враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є необґрунтованими , не доведеними , тому в їх задоволенні необхідно відмовити.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький до 1. Хмельницької міської ради, м. Хмельницький, 2. управління комунального майна Хмельницької міської ради, м. Хмельницький, 3. управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради м. Хмельницький, 4. міського комунального підприємства по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності Хмельницької міської ради, м. Хмельницький, 5. виконавчого комітету Хмельницької міської ради, м. Хмельницький про скасування рішень виконавчого комітету Хмельницької міської ради №298 від 27.04.2006р., №676 від 14.06.2007р., №1136 від 25.10.2007р., №945 від 22.07.2010р. в частині надання фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 дозволу на оренду та продовження строків оренди нежитлового приміщення по АДРЕСА_1; визнання недійсними договорів оренди нежитлового приміщення від 11.08.2006р., 27.07.2007р. та додаткових угод від 29.10.2007р., 01.07.2008р., 01.05.2009р.; стягнення 11302,94 грн. безпідставно отриманих коштів, 1357,50 грн. інфляційних нарахувань, 425, 61 грн. 3% річних та моральної шкоди в сумі 20000 грн. відмовити.
Суддя Виноградова В.В.
Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2012р.
Віддрук. 7 прим. : 1 - до справи, 2 -позивачу (м.Хмельницький, АДРЕСА_1 - реком.листом) , 3-6- відповідачам; 7-управління комунального майна Хмельницької міської ради (м. Хмельницький вул. Камянецька ,2 - рекомендованим листом ).