Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" лютого 2012 р. Справа № 15/221/2011-5023/10490/11
вх. № 10490/11
Суддя господарського суду Погорелова О.В.
при секретарі судового засідання Стешенко О.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився; відповідача - ОСОБА_1, за дорученням,
розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії, м. Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована науково-виробнича компанія (СНВК) "Електроспецмонтаж", м. Луганськ
про стягнення 187482,14 грн., -
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 187482,14 грн. матеріальної шкоди, яка спричинена внаслідок завищення вартості та обсягів робіт, виконаних відповідачем відповідно до договору підряду № 265-10/ЛФ, укладеного між сторонами 19.05.2010 року. Витрати по сплаті судового збору просить суд покласти на відповідача.
До початку судового засідання відповідач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява відповідача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
16.02.2012 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача в судовому засіданні.
Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідно до статті 22 ГПК України, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, а не обов'язком, знаходить правові підстави для задоволення клопотання позивача як такого, що не суперечить нормам діючого законодавства.
16.02.2012 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він прости позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні.
Суд, дослідивши відзив та додані до нього докази, долучає його до матеріалів справи.
В судовому засіданні представник відповідача підтримує відзив та просить суд відмовити в задоволенні позову.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
ТОВ “СНВК “Електроспецмонтаж” (відповідач) прийняло на себе зобов'язання виконати роботи з капітального ремонту об'єктів Луганської філії ДП “Регіональні електричні мережі”(позивач), відповідно до укладеного договору підряду № 265-10/ЛФ від 19.05.2010 р.
Головним контрольно-ревізійним управлінням України (далі Голов. КРУ) була проведена позапланова виїзна ревізія фінансово-господарської діяльності Луганської філії ДП “Регіональні електричні мережі”. В результаті перевірки були виявлені порушення та недоліки. На підставі результатів перевірки Головне контрольно-ревізійне управління України звернулося до ДП “Регіональні електричні мережі” з вимогою від 07.09.2011р. № 05-14/871 про усунення виявлених під час перевірки порушень та недоліків. До виявлених Голов. КРУ порушень відноситься завищення фактичних обсягів вартості виконаних відповідачем робіт за вказаним вище договором.
Внаслідок невиконання робіт за договором № 265-10/ЛФ з капітального ремонту ПЛ-35 кВ ПС 35кВ “Софіївка”- ПС 35 кВ “ЗВС” по розчищенню мережі повітряної лінії при заростях середньої густоти на 8,55 га, що є порушенням п.3.3.10.1 ДБН.Д. 1.1-1-2000 завищено вартість робіт на загальну суму 187482,14грн.
На адресу відповідача була направлена претензія № 4455 від 30.09.2011р., відповідь на яку позивач не отримав.
Позивач звернувся до господарського суду та просить суд стягнути з відповідача 187482,14 грн. майнової шкоди, обґрунтовуючи свої позовні вимоги ст.ст. 611, 1166 ЦК України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання є відшкодування майнової шкоди.
Загальні положення про відшкодування шкоди закріплені у статті 1166 Цивільного кодексу України.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода може відшкодовуватися у вигляді відшкодування збитків, відшкодування в натурі.
Застосування деліктної відповідальності можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, і вини. Звільнення боржника від відповідальності у вигляді шкоди за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.
На підставі зазначених правових норм, з урахуванням пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 року № 6 та з урахуванням пункту 6 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994 року № 02-5/215, суд зазначає наступне.
Задоволення позовних вимог про стягнення шкоди може вважатись законним та обґрунтованим у разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є: наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність шкоди у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.
За правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).
Виходячи з цього, відповідно до статті 1166 ЦК України, позивач в даній справі повинен довести наступні обставини: 1) наявність обов'язку відповідача утриматись від дій, які можуть привести до порушення права позивача; 2) факт порушення цього обов'язку; 3) наявність витрат понесених позивачем та їх розмір; 4) наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку тобто прямої залежності витрат, понесених позивачем від дій або бездіяльності відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .
Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення шкоди, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення шкоди є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на Законі, а отже задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника в судовому засіданні - задовольнити.
В задоволенні позову - відмовити повністю.
Суддя Погорелова О.В.
Повний текст рішення складений та підписаний 20 лютого 2012 року