Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" лютого 2012 р. Справа № 5023/10690/11
вх. № 10690/11
Суддя господарського суду Ольшанченко В.І.
при секретарі судового засідання Колесніченко О. В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність №04 від 11.01.12 р.),
відповідача - начальника відділу ОСОБА_2(довіреність №17 від 06.02.12 р.), заст. начальника відділу ОСОБА_3 (довіреність №16 від 06.02.12 р.),
розглянувши справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Молнія-1" (Харківська обл., с. Юрченкове)
до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Харків)
про визнання недійсним та скасування рішення,
Позивач просить визнати недійсним та скасувати рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.12.2011 р. №137-к по справі №2/02-144-11. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішення №137-к від 08.12.2011 р. Адміністративної колегії ХОТВ АМКУ було прийнято із суттєвим порушенням положень чинного законодавства України, без урахування та дослідження істотних обставин, які впливають на результати розгляду справи №2/02-144-11 про зловживання монопольним (домінуючим) положенням, а саме ст.ст. 2, 4, 651, 652, 759, 760, 901 ЦК України, ст.ст. 1, 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі", Указу Президента України від 19.08.2008 р. №725 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок і земельних часток (паїв)», п. 1.3 та п. 2.1 розпорядження Антимонопольного комітету України №49-р від 05.03.2002 р. "Про затвердження Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку", в частині визначення товарних меж ринку, споживачів та постачальників на ринку, визначення рівня конкуренції та частки ПСП «Молнія-1» на ринку, ст.ст. 13 і 49 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Відповідач, в відзиві на позовну заяву, просить відмовити позивачу у задоволенні позову повністю та вважає вимоги позивача необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись при цьому на дотримання ним положень чинного законодавства та розпорядження Антимонопольного комітету України №49-р від 05.03.2002 р. «Про затвердження Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку» під час розгляду та прийняття рішення по справі №2/02-144-11 про зловживання монопольним (домінуючим) положенням.
Відповідач у доповненні до відзиву вказує, що рішенням адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.12.2011 р. №137-к обґрунтовано визнано дії позивача порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим ч. 1 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме дії, які призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов значної конкуренції на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв), тому всі заперечення, викладені позивачем у позовній заяві, спростовуються обставинами та доказами, наведеними у відзиві та цьому доповненні до відзиву.
Відповідач надав доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому вказує, що при прийнятті рішення ним було повно з'ясовано та доведено обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, висновки, викладені в рішенні, відповідають обставинам справи, матеріальні та процесуальні норми не порушені, а відтак відсутні підстави для визнання рішення недійсним.
Відповідач також надав письмове пояснення, в якому вказує, що визначення товарних меж ринку як «послуга з набуття в оренду земельних часток (паїв)» не суперечить вимогам діючого законодавства та виконане в межах повноважень органів АМК України, посилаючись при цьому на п. 15.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. №15.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
01.08.2011 р. Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було прийнято наказ №86 «Про позапланову перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства «Молнія-1». Підставами для проведення такої перевірки було письмове звернення власників земельних часток (паїв) с. Юрченкове Вовчанського району Харківської області до відповідача, які вказували, що ПСП «Молнія-1» виплачує орендну плату за користування земельними ділянками (паями) у розмірі менше від встановленого Указом Президента України від 19.08.2008 р. №725 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок і земельних часток (паїв)», тобто менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому, у зверненні власників паїв вказано, що вони звертались до позивача з усним проханням щодо підвищення розміру орендної плати.
За результатами проведення позапланової перевірки, відповідачем було прийнято рекомендації №78 «Про припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції» від 12.08.2011 р., та направлені позивачу.
Відповідно до вказаних рекомендацій підприємству рекомендовано «припинити дії, які полягають у встановленні в договорах оренди з власниками земельних часток (паїв) заниженого в порівнянні з діючими нормативно-правовими актами розміру орендної плати, що є істотною умовою Договору, шляхом внесення змін до договорів оренди з власниками земельних часток (паїв), зокрема, щодо визначення розміру орендної плати відповідно до діючої нормативно-правової бази, усунення причин виникнення порушення, умов, що йому сприяли.
Про виконання рекомендацій повідомити відділення у двомісячний термін з дня отримання рекомендацій».
Відповідно до листа ПСП «Молнія-1» вих. №18 від 18.08.2011 р. орендна плата за користування земельними ділянками підприємством у 2009-2010 р. сплачувалась як в натуральній, так і в грошовій формі. При цьому, орендна плата в 2009 році нараховувалась у розмірі 1,69% від грошової оцінки земельної ділянки станом на 2009 рік.
Орендна плата в 2010 році нараховувалась у розмірі 1,6% від грошової оцінки земельної ділянки станом на 2010 рік.
При нарахуванні орендної плати проводилась щорічна індексація грошової оцінки земельної ділянки у відповідності з щорічними коефіцієнтами індексації (у 2009 році - 1,184, у 2010 році - 1,254). Також, як вказано у листі ПСП «Молнія-1» вих. №18 від 18.08.2011 р., на протязі останніх трьох років зміни до договорів оренди не вносилися.
За результатами розгляду рекомендацій позивачем було направлено відповідачу лист від 12.10.2011 р. №12/10-11, в якому повідомлялося, що підприємством взято до уваги рекомендації Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, та виходячи з того, що підприємство є однією із сторін договорів оренди, укладених з власниками земельних часток (паїв) та загальної економічної ситуації, воно ініціює внесення змін до договорів оренди земельних часток (паїв) та державну реєстрацію таких змін. В той же час, як вказано в листі від 12.10.2011 р. №12/10-11, позивач не погоджувався з висновками рекомендацій щодо наявності ознак зловживання підприємством монопольним (домінуючим) положенням та просив продовжити строк виконання рекомендацій до 01.01.2012 р., оскільки процедура внесення змін та реєстрації додаткових угод до договорів оренди, на думку позивача, є тривалими, враховуючи кількість таких договорів оренди.
За результатами проведеної позапланової перевірки, відповідачем було складено Акт від 29.08.2011 р., який було направлено позивачу разом із супровідним листом від 31.08.2011 р., копії яких містяться у матеріалах судової справи.
Розпорядженням відповідача від 18.10.2011 р. №161 позивачу було відмовлено у продовженні строку на виконання рекомендацій від 12.08.2011 р., а розпорядженням №162-рк від 18.10.2011 р. «Про початок розгляду справи», було розпочато розслідування справи №2/02-144-11 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з боку ПСП «Молнія-1».
Приватним сільськогосподарським підприємством «Молнія-1» було отримано подання про попередні висновки у справі №2/02-144-11 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції від 21.11.2011 р.
У листі вих. №29/11-2011 від 29.11.2011 р. ПСП «Молнія-1» вказувало, що розмір орендної плати у 2011 році склав 2,4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно вказаного листа позивачем було укладено 257 договорів оренди земельних ділянок у межах Котівської сільської ради Вовчанського району Харківської області, загальною площею 2261,5 га.; 220 договорів оренди земельних ділянок у межах Пільнянської сільської ради Вовчанського району Харківської області, загальною площею 1619,7 га. та 178 договорів оренди земельних ділянок у межах Юрченківської сільської ради Вовчанського району Харківської області, загальною площею 1614,2 га. Всього позивачем орендується 5495,54 га. земель у межах вказаних сільських рад.
Позивач листом від 05.12.2011 р. №05-12/11 направив відповідачу відповідь на подання щодо попередніх висновків у справі №2/02-144-11, яким висловив свої зауваження та заперечення на висновки подання.
08.12.2011 р. на засіданні Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято оскаржуване рішення №137-к, згідно з яким:
1. Визнано, що відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ПСП «Молнія-1» за період 2008-2010 років та протягом січня-жовтня 2011 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв) з часткою 100% в межах орендованих земельних часток (паїв) на територіях Юрченківської, Котівської та Пільнянської сільських рад Вовчанського району Харківської області.
2. Визнано, що ПСП «Молнія-1», не привівши у відповідність з Указом Президента України від 19.08.2008 р. №725/2008 договори оренди землі з власниками земельних часток (паїв) в частині встановлення розміру орендної плати на рівні 3% вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, передбачене частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме дії, які призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку набуття послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв).
3. Згідно з абзацом другим частини другої та частиною шостою статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накладено на ПСП «Молнія-1» штраф у розмірі 68000 (шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп.
4. Зобов'язано ПСП «Молнія-1» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом:
- надання документів, які підтверджують виплату власникам земельних часток (паїв) орендної плати в розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та внесення змін до договорів оренди землі з власниками земельних часток (паїв), в частині визначення розміру орендної плати на рівні 3%, в двомісячний термін з дня отримання рішення;
- проведення державної реєстрації змін до договорів оренди земельних часток (паїв) до 01 квітня 2012 року.
Спірне рішення мотивовано наступним.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» товаром є будь-який предмет господарського обороту, в т.ч. послуги.
ПСП «Молнія-1» орендує земельні частки (паї) в межах Юрченківської, Котівської та Пільнянської сільських рад Вовчанського району Харківської області. Загальна площа земель в межах трьох сільських рад Вовчанського району Харківської області станом на 10.11.2011 р. складає 5495,54 га.
За даним Підприємства усі договори оренди земельних часток (паїв) укладені на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку. У цьому випадку основні положення договорів оренди регулюються Типовим договором оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.04 р. №220 (зі змінами).
Строк дії договорів 49 років.
Товарними межами ринку є послуга з набуття в оренду земельних часток (паїв).
Економічними бар'єрами для потенційних конкурентів для вступу на зазначений ринок є недоцільність для них:
- обробляти земельні частки (паї) в місцях, які розташовані на значній відстані, зокрема внаслідок високого рівня транспортних витрат;
- обробляти невеликі (менше 8 га) земельні ділянки (паї) окремих власників;
- створювати нові альтернативні майнові комплекси в територіальних межах визначеного ринку та/або переносити існуючі за межі розташування земель.
На інших орендованих землях в межах Юрченківської, Котівської та Пільнянської сільських рад Вовчанського району Харківської області діють також Вовчанська державна сортодослідна станція, СФГ «Котон», СФГ «Одісея», СФГ «Конвент». Але, внаслідок визначених особливостей ринку та бар'єрів вступу на нього вони не можуть конкурувати з ПСП «Молнія-1».
Отже, ПСП «Молнія-1» є єдиним в межах орендованих ним земель покупцем послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв).
Територіальними межами ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв) є межі орендованих підприємством земельних часток (паїв) на територіях Юрченківської, Котівської та Пільнянської сільських рад Вовчанського району Харківської області.
Часовими межами ринку з набуття послуг в оренду земельних часток (паїв) визначено 2008-2010 роки та січень - жовтень 2011 року.
За 2009 рік орендна плата фактично нараховувалась підприємством у розмірі 1,69% від грошової оцінки земельної ділянки, за 2010 рік - у розмірі 1,6% від грошової оцінки земельної ділянки, за 2011 рік - у розмірі 2,4% від грошової оцінки земельної ділянки.
Невідповідність такої істотної умови договору оренди землі, як розмір орендної плати нормативно визначеному рівню, не враховує інтересів орендодавців (власників земельних часток (паїв)), які не мають альтернативи щодо вибору суб'єкта господарювання, який може запропонувати інші (більш вигідні) умови оренди земельних часток (паїв).
Не приведення умов договорів оренди землі в частині розміру орендної плати у відповідність до діючих нормативно-правових актів та нарахування власникам земельних часток (паїв) заниженого розміру орендної плати (від 1,6% до 2,4%) є ознаками використання підприємством монопольної (ринкової) влади на ринку набуття в оренду земельних часток (паїв), в межах орендованих підприємством земель та призводить до ущемлення інтересів споживачів (власників земельних часток (паїв)).
Згідно ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:
на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Такими діями, зокрема визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, як це визначено ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Відповідач, приймаючи рішення про зловживання ПСП «Молнія-1» монопольним (домінуючим) положенням, мав визначити монопольне положення даного підприємства у встановленому чинним законодавством порядку.
Такий порядок визначено у п. 2.1 розпорядження Антимонопольного комітету України №49-р від 05.03.2002 р. «Про затвердження Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку». Так визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:
- Встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.
- Складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи.
- Складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп).
- Визначення товарних меж ринку.
- Визначення територіальних (географічних) меж ринку.
- Встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку.
- Визначення обсягів товару, який обертається на ринку.
- Розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку.
- Складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.
- Визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.
- Встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.
Під час розгляду справи №2/02-144-11 про зловживання монопольним (домінуючим) положенням з боку ПСП «Молнія-1» відповідач допустив ряд значних порушень положень Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, які полягають у наступному.
Як визначено розділом 1 розпорядження Антимонопольного комітету України №49-р від 05.03.2002 р. «Про затвердження Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку», товарні межі ринку - товар (товарна група), сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого.
Відповідно до п. 1.3. розпорядження Антимонопольного комітету України №49-р від 05.03.2002 р. «Про затвердження Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку», споживач - юридична чи фізична особа, яка здійснює діяльність з придбання та використання товарів, послуг, робіт на відповідному товарному (товарних) ринку (ринках).
Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» визначає оренду землі як строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендатору для здійснення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», товар - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права.
Виходячи із наведеного вище, земельні частки (паї), використовуються позивачем у своїй господарській діяльності на оплатних умовах і за їх використання ПСП «Молнія-1» сплачує орендну плату на користь фізичних осіб-орендодавців.
Отже, позивач є споживачем товару (земельних часток (паїв)) за договорами оренди землі, а товарними межами ринку є оренда земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Відповідачем не доведено, що ПСП «Молнія-1» надає будь-які послуги фізичним особам - власникам земельних часток (паїв) за договорами оренди землі. Наведені у оскаржуваному рішенні посилання щодо надання позивачем послуг, є умовами договорів оренди земельних ділянок, які стосуються умов збереження стану об'єкту, умов повернення земельної ділянки орендодавцю, відповідальності за пошкодження чи знищення об'єкта оренди (земельної ділянки), а не послугами позивача.
Посилання відповідача, що ПСП «Молнія-1» надає фізичним особам - власникам земельних ділянок послуги, зокрема послуги у рослинництві та облаштуванні ландшафту, відповідно до п. 01.41.0. Національного класифікатору України - Класифікації видів економічної діяльності, затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 375 від 26.12.2005 р. не знаходять свого підтвердження, оскільки даний підклас діяльності за КВЕД включає в себе надання послуг у рослинництві за винагороду, або на договірній основі, що не має місця у даному випадку.
За своєю юридичною природою, договір найму відрізняється від договору про надання послуг. Так, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Предметом договору найму також можуть бути майнові права.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором по надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, предметом договору про надання послуг та договору найму є різні об'єкти цивільних прав. Предметом договору найму є неспоживна річ (ст. 760 ЦК України), а предметом договору про надання послуг є послуга, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 ЦК України).
Наведене вище свідчить про невірне визначення відповідачем споживачів і постачальників послуг на товарному ринку, а також невірне тлумачення правовідносин, що існують між ПСП «Молнія-1» та фізичними особами - орендодавцями, які є власниками земельних часток (паїв). Дані правовідносини виникли і регулюються договорами оренди земельних ділянок і не мають ознак надання послуг.
Таким чином, позивач не надає послугу з набуття в оренду земельних часток (паїв), а навпаки - є споживачем товару (земельних часток (паїв)) за договорами оренди землі).
Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Закон України «Про оренду землі» не встановлює мінімального або максимального розміру орендної плати за оренду земельних ділянок, які перебувають у приватній власності, або інших обмежень розміру орендної сплати за користування вказаними земельними ділянками.
Розмір орендної плати не є фіксованим і не регулюється державою, а є вільним і визначається, згідно положень статей 627 та 632 ЦК України, за домовленістю сторін.
В той же час, Указом Президента України від 19.08.2008 р. №725 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» зазначається на необхідності встановлення плати за оренду земель сільськогосподарського призначення на рівні не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки.
Виходячи із змісту Указу Президента України від 19.08.2008 р. №725 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок і земельних часток (паїв)» убачається, що його положення мають рекомендаційний характер та можуть бути підставою для зміни умов договору оренди щодо ціни договору, по якій сторони досягли домовленості при його укладенні, або ж для розірвання договору за згодою сторін, як це визначено ст. 651 Цивільного кодексу України, чи за правилами, передбаченими ст. 652 цього Кодексу.
Відповідачем не доведено належними засобами доказування обставини, згідно з якими ПСП «Молнія-1» відмовляла власникам земельних часток (паїв) у перегляді розміру орендної плати за користування їх земельними ділянками. Також не можна вважати встановленим факт таких звернень до підприємства з боку власників земельних часток (паїв). Позивач, як одна із сторін договорів оренди, не наділений правом вносити зміни у договори оренди у односторонньому порядку, як це вбачається із змісту договорів оренди земельних ділянок.
Досліджені судом договори оренди землі, укладені ПСП «Молнія-1», відповідають положенням постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. №220 «Про затвердження Типового договору оренди землі».
Відповідачем не було належним чином доведено, що умови догорів оренди землі визначались саме позивачем у односторонньому порядку та те, що строк договорів оренди та інші умови договорів створюють для власників земельних ділянок додаткові перешкоди для розірвання договору чи внесення в нього змін, зокрема не конкретизовано у чому такі додаткові перешкоди можуть полягати.
Відповідачем також не було вжито належних заходів для встановлення дійсних товарних меж ринку, зокрема не було проведено анкетування покупців (споживачів) - юридичних та фізичних осіб, як це визначено у Тимчасових методичних рекомендаціях щодо визначення основних типів товарних ринків, не вживались також і інші заходи для встановлення дійсних товарних меж ринку.
Виходячи з вищевикладеного вбачається, що при встановленні наявності монопольного становища у ПСП «Молнія-1» відповідачем було порушено положення пп. 2.1.1. Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, у частині вірного встановлення товару, який випускається, постачається споживається чи продається таким суб'єктом господарювання, положення пп. 2.1.2. - 2.1.4. Методики, в частині вірного складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких визначається монопольне становище, вірного визначення і складання переліку основних продавців (постачальників) та покупців (споживачів) товарів, а також було невірно визначені товарні межі ринку.
Визначення відповідачем в оскаржуваному рішенні територіальних (географічних) меж ринку штучно звужує вказані межі ринку, оскільки мова йде не про межі відповідних сільських рад Вовчанського району Харківської області чи межі інших адміністративно-територіальних одиниць, а лише про земельні ділянки, які перебувають у оренді ПСП «Молнія-1». Подібне визначення територіальних меж ринку суперечить положенням п. 1.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, де вказано, що територіальні (географічні) межі ринку - територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами.
Як свідчать матеріали справи, відповідач у оскаржуваному рішенні визначає бар'єри вступу на ринок для інших суб'єктів господарювання як недоцільність, зокрема, обробляти земельні частки (паї) в місцях, які розташовані на значній відстані, внаслідок високого рівня транспортних витрат. На підтвердження цього відповідачем не надано доказів здійснення будь-яких розрахунків транспортних та інших витрат на обробку земельних ділянок.
Відповідач, як на один із бар'єрів вступу на ринок, також посилається на економічну недоцільність обробляти невеликі (менше 8 га.) земельні частки (паї) окремих власників, високу енергомісткість та фондомісткість сільськогосподарського виробництва, відсутність достатньої матеріально-технічної бази у інших сільськогосподарських підприємств, розташованих поблизу орендованих земель, при цьому не наводячи конкретні економічні розрахунки, місце розташування земельних часток (паїв), загальну площу ланів, що обробляються позивачем, загальну площу сільськогосподарських земель в межах наведених сільських рад, та не дослідивши матеріально-технічну базу реальних та потенційних конкурентів ПСП «Молнія-1».
Висновки, зроблені відповідачем з наведених питань, ґрунтуються лише на припущеннях і не підтверджені документально.
З наданого позивачем переліку сільськогосподарських підприємств-конкурентів ПСП «Молнія-1» вбачається, що на території Харківської області загалом діє понад 96 підприємств, яких можливо вважати потенційними конкурентами ПСП «Молнія-1» на вказаному товарному ринку оренди земельних ділянок для сільськогосподарського виробництва. Крім того, суд відзначає, що такий перелік не є вичерпним і набувати земельні ділянки у оренду для сільськогосподарського виробництва може будь-який суб'єкт господарювання чи фізична особа із місцезнаходженням чи місцем проживання як в межах наведених відповідачем сільських рад, так і за їх межами у всій Харківській області, з урахування положень чинного законодавства України.
Відповідачем переконливо не доведено обставин, за яких інші суб'єкти господарювання не можуть вважатись потенційними конкурентами ПСП «Молнія-1» на вказаному ринку.
Подібні суперечності свідчать про неповне з'ясування відповідачем обставин, які мають значення для справи у частині щодо визначення бар'єрів вступу на ринок суб'єктів господарювання та встановлення потенційних конкурентів ПСП «Молнія-1» у відповідності з пп. 2.1.9. та 2.1.10. Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, а також порушення відповідачем положень пп. 2.1.5. Методики щодо визначення територіальних (географічних) меж ринку.
Таким чином, висновки відповідача про відсутність значної конкуренції для ПСП «Молнія-1» та про зайняття підприємством монопольного (домінуючого) становища з часткою, що дорівнює 100% в межах Юрченківської, Котівської та Пільнянської сільських рад Вовчанського району Харківської області є необґрунтованими, недоведеними та передчасними.
Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:
- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За результатами розгляду матеріалів справи, суд вважає, що відповідачем не було належним чином дотримано вимог Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку щодо визначення монопольного (домінуючого) становища ПСП «Молнія-1». Монопольне становище позивача на ринку не є доведеним, а за таких умов не могло мати місце також і зловживання монопольним (домінуючим) становищем з боку підприємства.
Вищенаведені обставини дають підстави для визнання рішення Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.12.2011 р. №137-к недійсним.
Разом з тим суд відзначає, що згідно із положеннями ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення органу Антимонопольного комітету України можуть бути оскаржені до господарського суду. При цьому, таке оскарження здійснюється шляхом подання позовної заяви про визнання рішення недійсним. Скасування рішення органу Антимонопольного комітету України можливе лише за результатами перегляду цього рішення органами Антимонопольного комітету України, як це визначено у ст. 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню частково - в частині визнання недійсним оскаржуваного рішення, а в частині скасування такого рішення - відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 651, 652, 759, 760, 901 ЦК України, ст.ст. 1, 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі», розпорядженням Антимонопольного комітету України №49-р від 05.03.2002 р. «Про затвердження Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку», ст.ст. 1, 12, 13, 59, 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст.ст. 33-35, 43, 44, 46, 49, 82-85 ГПК України,
В позові відмовити частково.
Визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.12.2011 р. №137-к по справі №2/02-144-11 про зловживання монопольним (домінуючим) положенням з боку Приватного сільськогосподарського підприємства «Молнія-1» (62543, Харківська область, Вовчанський район, с. Юрченкове. Код ЄДРПОУ 30463397).
Стягнути з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх. Код ЄДРПОУ 22630473) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Молнія-1» (62543, Харківська область, Вовчанський район, с. Юрченкове. Код ЄДРПОУ 30463397) судовий збір в сумі 941,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ольшанченко В.І.
Повний текст рішення підписаний 10.02.12 р.