Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" лютого 2012 р. Справа № 5023/372/12
вх. № 372/12
Суддя господарського суду Тихий П.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - Загребельний М.С.
відповідача - Гончаром Р.О. 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом ТОВ "Укрінвестпромстрой", м. Харків
до ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", м. Харків 3-я особа < Текст >
про визнання недійсним договору
Позивач, ТОВ «УКРІНВЕСТПРОМСТРОЙ» звернувся до суду з позовом про визнання правочину за договором про співпрацю від 01 серпня 2011 року, який укладено між ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ» та ТОВ «УКРІНВЕСТПРОМСТРОЙ», недійсним. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що від ДПІ їм стало відомо про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ» за результатами якої було складено акт в якому зазначено, що ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ» без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, проведено документально фактично не здійснені господарські операції для отримання підприємством податкової вигоди. Позивач вказує, що на думку ДПІ, у ході перевірки було встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків. Отже, правочини відповідно до п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Також позивач вказує на те, що на думку ДПІ у ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ» відсутні докази фактичного отримання та, як наслідок, відвантаження товарів. ТОВ «УКРІНВЕСТПРОМСТРОЙ» вважає що бездіяльність ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ» щодо таких висновків ДПІ може негативно вплинули на ділову репутацію його підприємства і відносно ТОВ «УКРІНВЕСТПРОМСТРОЙ» може бути порушена кримінальна справа.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 січня 2012 року про порушення провадження у справі № 5023/372/12 прийнято позовну заяву позивача до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 06 лютого 2012 року.
Позивач в засіданні суду 06 лютого 2012 року позовні вимоги підтримує повністю, додатково позивач вказує на те, що ДПІ намагається провести позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства-позивача та нарахувати останньому штрафні та фінансові санкції.
Відповідач в засіданні суду 06 лютого 2012 року проти задоволення позову заперечує, вказує на те, що договір був укладений між сторонами в рамках діючого законодавства України, виконаний в повному обсязі без претензій та зауважень, про що свідчать надані до матеріалів справи документи, а отже підстави для задоволення позову відсутні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
01 серпня 2011 року між позивачем, ТОВ «УКРІНВЕСТПРОМСТРОЙ», та відповідачем, ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ», був укладений договір про співпрацю. Предметом спірного договору було надання сторонами одна одній фінансової, матеріальної, господарської допомоги у здійсненні своєї Статутної діяльності у відповідності до законодавства України. За умовами договору сторони можуть здійснювати поставку одна одній продукції, як власного виробництва, так і придбаних комплектуючих, матеріалів, запасних частин, давальницької сировини, різних товарів народного вжитку, товарів для промислового використання, енергоносіїв і паливно-мастильних матеріалів на основі оформлення накладних без оформлення договорів та угод, а також здійснювати будь-яку господарську діяльність, не заборонену діючим законодавством, у тому числі посередницьку, діяльність по наданню послуг, виконанню робіт та ін.
Судом встановлено, що на підставі договору про співпрацю від 01 серпня 2011 року ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ» поставляє ТОВ «УКРІНВЕСТПРОМСТРОЙ» товарно-матеріальні цінності. Всі накладні містять необхідні реквізити та підписи уповноважених осіб, які скріплено печатками сторін. Отримання товарно-матеріальних цінностей по накладних відбувалось керівником покупця-позивача. Також та на виконання вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" були виписані податкові накладні.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У відповідності до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також у відповідності до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд зазначає, що у відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених законодавством України.
Вимогами ст. 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.
Відповідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення у передбачений законом або договором спосіб, зокрема, одним із них є визнання правочину недійсним. Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину, дефекти (недотримання) форми, дефекти суб'єктного складу, дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, (а) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; (б) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; (в) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Судом встановлено, що відповідач, ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ», виконує свої зобов'язання перед ТОВ «УКРІНВЕСТПРОМСТРОЙ» за господарським договором належним чином у повному обсязі, що підтверджено даними податкового обліку та первинною документацією. Надані до матеріалів справи документи, а саме видаткові накладні та податкові накладні, виписані з додержанням вимог діючого законодавства України.
Отже, договір про співпрацю від 01 серпня 2011 року, укладений між ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ» та ТОВ «УКРІНВЕСТПРОМСТРОЙ» є дійсним та таким, що відповідає статтям 509, 526, 532, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенню Міністерства фінансів України про документальне забезпечення записів у Бухгалтерському обліку від 24.05.1995 року, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.
Також судом встановлено, позивач та відповідач є платниками податків на додану вартість, у відповідності до свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість, свідоцтво №100268812 видане ТОВ «УКРІНВЕСТПРОМСТРОЙ» та свідоцтво №100274387 видане ТОВ «ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ».
У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, суд вважає твердження позивача щодо ненастання реальних наслідків за оспорюваним договором спростованими, а тому, підстави для визнання оспорюваного договору недійсним відсутні, що зумовлює відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, суд вважає за необхідне судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 6,8,19,124,129 Конституції України, ст.ст. 16, 203, 204, 215, 216, 626 ЦК України, ст.ст. 173, 179 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Суддя (підпис< Текст > Тихий П.В.
< Текст >