"13" лютого 2012 р.Справа № 34/17-5033-2011
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" в особі Криворізької філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО"
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОСТРА"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2
про відшкодування в порядку регресу 20994,32грн.
Суддя Фаєр Ю.Г.
Представники
від позивача: ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності №51-1-4/24 від 13.10.11р.
від відповідача: ОСОБА_4, діючий на підставі довіреності №12/12 від 10.01.12р.
від третьої особи: не з'явилися;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" в особі Криворізької філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОСТРА" про відшкодування в порядку регресу 20994,32грн. Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення строку для подачі позовної заяви до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОСТРА".
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Так як цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, пов'язана з експлуатацією транспортного засобу „ВАЗ 21063”, д/н НОМЕР_1, застрахованого ПАТ "Страхова компанія "ОСТРА" за полісом №ВС/2516284 3-ого типу обов'язкового страхування такої відповідальності, відповідач повинен сплатити позивачеві 24073,66грн. відшкодування в регресному порядку шкоди заподіяної пошкодженням транспортного засобу ”ЗАЗ ТF 699P”, д/н НОМЕР_2.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №34/17-5033-2011.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.01.12р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.02.12р. в порядку ст.89 ГПК України виправлено описку, замінено дату розгляду справи „03” лютого 2012р. о 15:30 на „13” лютого 2012р. о 15:30.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві вих.№40 від 16.01.12р. (вх.№1398/2012 від 17.01.12р.) на позовну заяву та просить суд відмовити в задоволені позивних вимогах в повному обсязі, посилаючись на те, що страхувальник ОСОБА_2 не виконав вимоги закону і не повідомив ПАТ "Страхова компанія "ОСТРА" у строки, визначені у підпункті 33.1.2. пункту 33.1 ст. 33 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” про настання ДТП, за таких обставин позивач не набув право регресного позову саме до ПАТ "Страхова компанія "ОСТРА". Також відповідач посилається на те, що строк позовної давності для звернення позивача до суду з даним позовом про відшкодування збитків слід відраховувати відповідно до ст.261 ЦК України, а саме з 21.11.08р. (виплата позивачем останньої суми страхового відшкодування), проте, позивач звернувся до суду з даним позовом про відшкодування збитків в порядку регресу 16.12.11р. (дата відкриття провадження), тоді як строк позовної давності для звернення позивача до суду з даним позовом закінчився 22.11.11р.
Третя особа про місце та час судових засідань повідомлялася вчасно та належним чином. В судове засідання представники не з'явилися, відзив на позов та витребувані судом документи не надали.
Згідно п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. З урахуванням конкретних обставин справи вчинення судом вищезазначених процесуальних дій є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
Відповідно до п.1.1 статуту Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (затвердженого Черговими Загальними Зборами Акціонерів згідно протоколу №38 від 20.04.2011р.), останній регулює діяльність Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „ГАРАНТ-АВТО” створеного як Відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія „Гарант-АВТО”, перейменованого у Відкрите акціонерне товариство „Українська страхова компанія „ДЖЕНЕРАЛІ ГАРАНТ”, згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 10.11.-04.12.2006р. про перейменування та яке продовжує свою діяльність як Публічне акціонерне товариство „Українська страхова компанія „ГАРАНТ -АВТО” згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 20.04.2011р. про перейменування. Товариство несе права та обов'язки відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-АВТО” та відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „ДЖЕНЕРАЛІ ГАРАНТ” до повного їх виконання.
18.08.07р. між ВАТ „Українська страхова компанія” Дженералі Гарант” (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності (поліс №19G-0047581 ) за яким об'єктом страхування є ЗАЗ ТF699P, 2007 року випуску, колір сіро-зелений металик, шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, держномер НОМЕР_2, оціночною вартістю 42600грн.
Термін дії цього договору встановлено з 18.08.2007р. до 17.08.2008р.
05.08.08р. о 10:30 у м.Кривий Ріг по об'їзній дорозі трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу марки „ВАЗ 21063”, д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу марки ЗАЗ ТF699P, 2007 року випуску, колір сіро-зелений металік, шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, держномер НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_5, внаслідок чого застрахований транспортний засіб був пошкоджений, що підтверджується довідкою від 05.08.2008р. про дорожньо-транспортну пригоду відділу ДАІ м.Кривий Ріг.
Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривий Ріг у справі №3-10231/2008 від 10.09.2008р. водія ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення за ст.124 КпроАП України з накладенням на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17грн.
07.08.2008р. ОСОБА_5 звернувся з заявою до Криворізької філії Публічного акціонерного товариства „Українська Страхова Компанія „Гарант-Авто” про виплату страхового відшкодування.
07.08.2008р. за зверненням ОСОБА_5 Криворізькою філією ЗАТ Українського Центру Післяаварійного Захисту „Експерт-Сервіс-АВТО” був проведений технічний огляд пошкодженого застрахованого транспортного засобу марки ЗАЗ ТF699P, 2007 року випуску, колір сіро - зелений металік, шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, держномер НОМЕР_2.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи звіту №049 від 22.10.2009р. про оцінку матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля ЗАЗ Т F699P, держ. номер НОМЕР_3 станом на 07.08.08р. матеріальний збиток, завданої власникові автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП складає 30853,13грн., в тому числі ПДВ-5142,19грн.
Значення коефіцієнту фізичного зносу замінних складових автомобіля ЗАЗ ТF699P, держ. номер НОМЕР_3 станом на 07.08.08р. складає 0,2989 (29,89%), що зазначається у звіті №007 від 02.08.11р. про визначення значення коефіцієнту фізичного зносу замінних складових автомобіля ЗАЗ ТF699P, держ. номер НОМЕР_3 станом на 07.08.08р.
За умовами договору (полісу) страхування на підставі заяви страхувальника, страхового акту №38654, складеного 06.10.2008р., звіту №049 від 22.10.2009р. про оцінку матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля ЗАЗ Т F699P, держ. номер НОМЕР_3 станом на 07.08.08р., калькуляції №3842/3 від 01.10.08р., розмір страхового відшкодування до виплати страхувальнику склав 24073,66грн. Позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування у зазначеному розмірі за платіжним дорученням №1081 від 18.11.08р. у розмірі 4073,66грн., №1088 від 20.11.08р. у розмірі 15000грн., №1089 від 21.11.08р. у розмірі 5000грн.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на момент скоєння ДТП була застрахована Закритим акціонерним товариством "Міська страхова компанія" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/2516284 Пунктом 2 вказаного полісу визначено ліміт відповідальності, а саме: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) у розмірі 51000грн., за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) розмірі 25500грн., франшиза 510грн. За умовами п.3 цього полісу період страхування встановлено з 25.07.2008р. до 24.07.2009р.
Позивач звертався до відповідача з регресною вимогою, яка отримана відповідачем та залишена без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Приписами ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до приписі ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою. Наявність цих елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності, передбаченої ст.1187 Цивільного кодексу України.
За змістом ч.2 ст.1187 зазначеного кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частиною 1 ст.1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Положеннями ст.993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічне правило закріплено в ст.27 Закону України „Про страхування” від 07.03.1996р. № 85/96-ВР (із змінами).
У відзиві на позов як на підставу для відмови у задоволенні вимог відповідач посилається на те, що позивач не набув право регресної вимоги, оскільки ні він, ні учасники ДТП не повідомили страховика про страховий випадок.
Відповідно до підпункту 33.1.2 пункту 33.1 етапі 33 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом. МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Вказана норма не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно договору майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум в межах передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Статтею 38 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Тобто зазначена стаття передбачає наявність права у страховика на пред'явлення регресного позову, а не відсутність такого права (постанова Верховного суду України від 07.11.2011р. по справі №48/562).
Відтак не повідомлення страховика не позбавляє права на позов страховика після виплати ним страхового відшкодування.
Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності щодо відшкодування в порядку регресу 20994,32грн.
Як вбачається зі статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).
В пункті 6 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що початок перебігу позовної давності за регресними зобов'язаннями починається від дня виконання основного зобов'язання.
На доказ виконання основного зобов'язання позивач надав суду належним чином завірені копії платіжних доручень №1081 від 18.11.08р., №1088 від 20.11.08р., №1089 від 21.11.08р., отже позивач виконав основне зобов'язання по виплаті страхового відшкодування - 21.11.2008р. про що свідчать відмітки банку на вказаних платіжних дорученнях. З огляду на зазначене, строк позовної давності за регресними зобов'язанням по вказаному спору сплинув 21.11.2011р.
Тоді як вбачається з матеріалів справи, позивач подав позовну заяву до суду 14.12.2011р.
Частиною 3 ст.267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України).
Позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу з пропуском строку позовної давності.
При цьому подане позивачем клопотання про поновлення строку для подачі позовної заяви до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОСТРА" судом не задоволено, оскільки причини з яких позивачем пропущено позовну давність (тривале листування з відповідачем) не є поважними та залишення позову від 22.11.11р. без розгляду ухвалою господарського суду Одеської області від 25.11.11р. у справі №8/17-2011-2415 відповідно до ч.1 ст.265 Цивільного кодексу України, не зупиняє перебігу позовної давності.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Суддя Фаєр Ю.Г.
Повний текст рішення складено 20.02.2012р.