"14" лютого 2012 р. Справа № 14/226
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Овечкін В.Е.
Чернов Є.В.
Цвігун В.Л.
за участю представників:
Генеральної прокуратури України
розглянувши касаційну скаргу Ходаківський М.П.
Заступника прокурора Кіровоградської області
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2011 року
у справі№ 14/226 господарського суду Кіровоградської області
за позовомПрокурора Онуфріївського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі Онуфріївської районної державної адміністрації
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська"
третя особа:Успенівська сільська рада
про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.07.2011 року (суддя Колодій С.Б.) позов задоволено.
Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська" повернути Онуфріївській районній державній адміністрації самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду площею 903,4 га, яка розташована на території Успенської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області шляхом її звільнення.
Суд дійшов висновку, що, з огляду на рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.02.2011 р. у справі № 18/136(9/2) та умови договору оренди земельної ділянки водного фонду № 11 від 20.03.2003 р., у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на право користування спірною земельною ділянкою водного фонду, тому така ділянка є самовільно зайнятою та підлягає поверненню, а позов про її звільнення та повернення - задоволенню.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2011р. (судді Верхогляд Т.А., Білецька Л.М., Тищик І.В.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.07.2011 року скасовано та прийнято нове рішення. В позові відмовлено.
Суд апеляційної інстанції з висновками місцевого господарського суду не погодився, дійшовши висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у заявлених прокурором межах з тих мотивів, що суд не надав належної оцінки обставинам порушення відповідачем прав та інтересів позивача на час звернення прокурора до суду, надані прокурором докази не є належними доказами того, що спірна земельна ділянка самовільно зайнята відповідачем та підлягала поверненню на підставі ст. 212 ЗК України на час звернення позивача до суду; докази дійсності додаткової угоди від 11.02.2005 р. належним чином встановлено лише 21.04.2011 р., правовими підставами заявленого позову не були, тоді як за змістом ч. 4 ст. 22 ГПК України зміна позивачем підстав позову можлива лише до початку розгляду спору по суті.
Заступник прокурора Кіровоградської області в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм процесуального права, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.
Прокурор доводить, що суд апеляційної інстанції порушив ст.ст. 33, 34, 35 ГПК України, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з врахуванням всіх встановлених обставин та доказів на їх підтвердження на момент прийняття рішення від 19.07.2011 р., сторони не позбавлені права надати суду докази до моменту прийняття рішення у справі; судом ухвалою від 22.01.2009 р. провадження у справі зупинено до розгляду справи № 9/2 за позовом заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Онуфріївської РДА до ВАТ "Станція Придніпровська" про визнання недійсним додатку від 11.02.2005 р. до договору оренди земельної ділянки водного фонду № 11 від 20.03.2003 р. (судове рішення у справі набрало законної сили згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2011р.), яке поновлено 15.07.2011 р., тому висновок суду апеляційної інстанції про порушення ст. 22 ГПК України помилковий.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом спору є звільнення земельної ділянки та її повернення позивачу.
Судом встановлено, що 16.05.2003 року між Онуфріївською РДА, як Орендодавцем та ВАТ "Станція Придніпровська", як Орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду ділянки водного фонду.
Договір укладено в письмовій формі, підписано представниками сторін, скріплено печатками та зареєстровано в установленому законом порядку 20.05.2003 р. за №11.
Згідно з пунктом 3.1 цього договору термін його дії - п"ять років з моменту його реєстрації.
11.02.2005 року сторонами укладено додаток до договору оренди земельної ділянки водного фонду №11 від 20.05.2003 року, який зареєстровано у Світловодському міськрайвідділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 17.09.2008 р. Згідно даного додатку до договору сторони внесли зміни до пункту 3.1 договору і виклали його в такій редакції: "Цей договір сторони уклали на 49(сорок дев"ять) років з 11 лютого 2005 року". Інші умови договору залишені без змін.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.
Порядок передачі земельних ділянок в постійне користування чи в оренду визначений статтями 123-126 Земельного кодексу України.
Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Відповідач після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки водного фонду №11 від 20.05.2003 року відмовився повернути земельну ділянку, про що свідчить акт приймання-передачі земельної ділянки Онуфріївської РДА від 23.05.2008 року, посилаючись на укладання додаткової угоди від 11.02.2005 року.
Додаток до договору оренди земельної ділянки водного фонду №11 від 20.05.2003 року зареєстровано у Світловодському міськрайвідділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 17.09.2008 р.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.02.2011 р. по справі №18/136(9/2), яка стала підставою для зупинення провадження у справі №14/226, визнано недійсним додаток від 11.02.2005 року до договору оренди земельної ділянки водного фонду №11 від 20.05.2003 року, укладений між Онуфріївської РДА та ВАТ "Станція Придніпровська". Постановою ДАГС від 21.04.2011 року рішення по справі 318/136(9/2) залишено без змін.
З огляду на наведене термін дії договору оренди земельної ділянки водного фонду №11 від 20.05.2003 року закінчився 20.05.2008 року.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов"язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено обов'язок повернути самовільно зайняті земельні ділянки власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними та привести земельні ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
З урахуванням рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.02.2011 року по справі №18/136(9/2) та умов договору оренди земельної ділянки водного фонду №11 від 20.03.2003 року, у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на право користування спірною земельною ділянкою водного фонду, яка ним фактично використовується без відповідних правових підстав. Даний режим користування земельною ділянкою слід кваліфікувати як самовільний, що тягне за собою відповідні правові наслідки.
За цих обставин касаційна інстанція погоджується із оцінкою обставин справи, здійсненою господарським судом першої інстанції, а саме, щодо відсутності у відповідача правових підстав користування спірною земельною ділянкою з врахуванням встановлення обставин припинення правовідносин, що виникли щодо оренди спірної земельної ділянки на підстав умов договору № 11 від 20.05.2003 р., тому правові висновки суду щодо наявності підстав для задоволення вимог позову слід визнати обґрунтованими.
Висновок суду апеляційної інстанції про неправомірну зміну підстав позову з огляду на встановлення ст. 22 ГПК України строку зміни позивачем предмета або підстави позову, є невірним.
Так, суд апеляційної інстанції не врахував, що ухвалою від 22.01.2009 р. провадження у справі зупинено до розгляду № 9/2 за позовом заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Онуфріївської РДА до ВАТ "Станція Придніпровська" про визнання недійсним додатку від 11.02.2005 р. до договору оренди земельної ділянки водного фонду № 11 від 20.03.2003 р..
Зміна положення частини четвертої статті 22 ГПК України, які встановлюють строки зміни позивачем предмета або підстави позову, відбулося 03.08.2010 р. згідно з Законом України "Про судоустрій і статус суддів", тобто після того, як 22.01.2009 р. суд визнав необхідними висновки за результатом розгляду справи № 9/2.
Таким чином слід визнати, що врахування судом наслідків визнання недійсним додатку від 11.02.2005 р. до договору оренди земельної ділянки водного фонду № 11 від 20.03.2003 р. не порушувало ст. 22 ГПК України в редакції на час зупинення провадження у справі 22.01.2009 р., тому, розглянувши справу з врахуванням судового рішення у справі № 9/2, суд першої інстанції діяв правомірно.
Отже, доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, тому мотиви застосування законів є помилкові.
За таких обставин апеляційна інстанція неправомірно дійшла висновку про скасування рішення господарського суду першої інстанції, висновки якого відповідають встановленим обставинам та нормам матеріального права, яке підлягало застосуванню до спірних правовідносин.
Зважаючи на наведене, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а законне рішення господарського суду першої інстанції залишенню в силі.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2011р. у справі № 14/226 господарського суду Кіровоградської області скасувати.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.07.2011 року залишити в силі.
Головуючий, суддя В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун