"21" лютого 2012 р. Справа № 12/17-2188-2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддяМуравйов О.В.,
суддіПолянський А.Г.,
Яценко О.В.,
розглянувши
касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 11.10.2011 року
у справі№ 12/17-2188-2011 Господарського суду
Одеської області
за позовомПриватного підприємства "Діоніс"
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
про
та за зустрічним позовом
до
про стягнення в сумі 1 953 969 грн. 79 коп.
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
Приватного підприємця "Діоніс"
стягнення збитків в розмірі 475 635 грн.
За участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_5 дов. від 20.02.12 р., ОСОБА_6 дов. від 30.11.11 р.,
відповідача -ОСОБА_7 дов. від 16.09.10 р., ОСОБА_8 дов. від 20.02.12 р.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.08.2011 р. (суддя -Цісельський О.В.) у задоволені позову приватного підприємства "Діоніс" відмовлено повністю. Зустрічний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "Діоніс" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 335 124 грн. 57 коп. - збитків, 3 329 грн. 90 коп. - державного мита та 165 грн. 20 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.
Постановою від 11.10.2011 р. Одеського апеляційного господарського суду (судді -Шевченко В.В., Бєляновський В.В., Мирошниченко М.А.) рішення Господарського суду Одеської області від 15.08.2011 р. задоволено частково. Пункти 2, 3, 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 15 серпня 2011 року у справі № 12/17-2188-2011 частково скасовано та викладено їх в одному пункті під номером два в наступній редакції: Зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Приватного підприємства "Діоніс" про стягнення збитків в розмірі 475 260 грн. -залишити без задоволення. В решті частині рішення господарського суду Одеської області від 15 серпня 2011 року у справі № 12/17-2188-2011 -залишити без змін. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Приватного підприємства "Діоніс": 1675 грн. 62 коп. понесених судових витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу доводами про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство "Діоніс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якому просило стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 1 953 969,76 грн., з яких 250 000 грн. -розмір пені, яку відповідач повинен сплатити на підставі п. 7.1. договору, 1353969,76 грн. - розмір пені, яку відповідач повинен сплатити на підставі п. 7.2. договору, 150 000 грн. -сума авансу, який підлягає поверненню на підставі п. 7.4. договору, 200 000 грн. -розмір штрафу, який відповідач повинен сплатити на підставі п. 7.5. договору.
04.07.2011 р., Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до місцевого суду із зустрічним позовом до Приватного підприємства "Діоніс" про стягнення 475 635 грн. заподіяних збитків посилаючись на те, що у зв'язку з невиконанням Приватним підприємством "Діоніс" умов договору в частині надання транспорту та узгодження ціни товару у нього залишився нереалізований виноград у кількості 308 545 кг, внаслідок чого Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 уклав з ТОВ "Дунайський" договір поставки № 01/10-10 від 01.10.2010 р. на поставу винограду врожаю 2010 р. у кількості 50 000 кг за ціною 3 грн. за 1 кг. Згідно додаткової угоди № 1 від 12.10.2010 р. вони погодили поставку ще 100 000 кг винограду на суму 214 260 грн.
В подальшому, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказав, що виноград, який прийшов у непридатний для використання стан за актом від 12.09.2010 р. було списано в розмірі 45 тон (45 000 кг) та за актом від 27.09.2010 р. -ще 60 тон (60 000 кг). Крім того, ОСОБА_4 змушений був переробити 53,42 тони (53 420 кг) винограду на виноматеріал у кількості 31681 дал. та просив стягнути з відповідача 475 260 грн. упущеної вигоди.
Судом першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд було відмовлено у задоволенні первісного позову виходячи з того, що рішенням господарського суду Одеської області від 13.05.2011 р. та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2011 р. у справі № 26/17-1338-2011 було встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 свої зобов'язання за договором № 16-07-2010 від 16.07.2010 р. не порушував, а саме Приватне підприємство "Діоніс" в односторонньому порядку відмовилось від поставок винограду за названим договором. При цьому судом при винесенні рішення про відмову у задоволенні позову було враховано приписи ст. 35 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2010 р. між сторонами у справі укладено договір № 16-07-2010 за умовами якого Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зобов'язався поставити, а Приватне підприємство "Діоніс" прийняти та оплатити виноград урожаю 2010 р. європейських сортів в наступному асортименті та кількості: сорт винограду -Європейських сортів (в основному сорт винограду "Шардоне") з відсотковим утриманням цукру не нижче 17 г/м3 (п.1.2.1 договору) та примірна кількість товару 500 тон +/- 10% від зазначеної примірної кількості товару за вибором покупця; примірна кількість товару, вказана в цьому договору може бути змінена покупцем в сторону зменшення в односторонньому порядку на будь-яку кількість товару.
Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється продавцем у строк до 30.10.2010 р. рівномірними партіями товару по мірі дозрівання відповідних сортів в винограду, тобто з моменту дозрівання та до 30.10.2010 р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.05.2011 р. та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.201 р. по справі № 26/17-1338-2011 встановлено, що Приватне підприємство "Діоніс" фактично відмовилося в односторонньому порядку від поставок винограду, що змусило Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 здійснити дії по реалізації невикористаного винограду ТОВ "Дунайський", переробити 53,42 тони (53 420 кг) винограду на виноматеріал та списати 105 000 кг.
Згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Таким чином, як випливає із приписів даної правової норми, для господарсько-правової санкції щодо стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів господарського правопорушення, а саме: протиправної поведінки суб'єкта господарських правовідносин, наявності збитків у потерпілої сторони, причинного зв'язку між протиправною поведінкою порушника -суб'єкта господарських правовідносин та збитками, вини порушника.
Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками
судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення господарського суду Одеської області від 13.05.2011р. по справі № 26/17-1338-2011 середня ціна на виноград врожаю 2010 р. визначена у розмірі 3,40 грн. за один кг.
Згідно акту Ізмаїльської ДПІ від 11.03.2011р. за № 33817012374800250 собівартість винограду врожаю 2010 р. який Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 повинен був поставити ПП "Діоніс" складає 2,53 грн. без ПДВ.
За таких обставин, судом першої інстанції правомірно відзначено, що ПП "Діоніс" повинен був придбати у Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 виноград у розмірі 500 000 кг за ціною 3,40 грн. за кг з ПДВ (2,83 грн. за кг без ПДВ) та міг би отримати дохід від реалізації обумовленої договором кількості винограду у розмірі 0,30 коп. на один кг.
Згідно акта від 12.09.2010 р., виноград у кількості 45 000 кг, у зв'язку із відсутністю автотранспорту ПП "Діоніс", прийшов у непридатність, а тому був списаний як непридатний для подальшого використання. У акті від 27.09.2010 р. вказано виноград у кількості 60 000 кг, у зв'язку із відсутністю автотранспорту ПП "Діоніс", був не зібраний з кущів, що привело до його обсипання та він був списаний як непридатний для подальшого використання.
Врахувавши собівартість винограду врожаю 2010 р. у розмірі 2,53 грн. суд першої інстанції визначив, що Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 зазнав збитків у зв'язку із втратою 105 000 кг винограду у розмірі 265 650 грн. та не отримав очікуваного доходу у розмірі 31 500 грн.
Крім того, з метою запобігання псуванню зібраного винограду, який було зібрано, але не отримано ПП "Діоніс", Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 01.10.2010р. уклав з ТОВ" Дунайський" договір поставки № 01/10-10.
Згідно акта Ізмаїльської ДПІ від 11.03.2011 р. за № 33817012374800250, Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 фактично поставив ТОВ "Дунайський" виноград у кількості 71 419,9 кг на загальну суму 180 692,56 грн. за ціною реалізації 2,50 грн. без ПДВ що є нижче собівартості винограду. В зв'язку з чим, ОСОБА_4 недоотримав очікуємого доходу у розмірі 21 425,97 грн. та зазнав збитків у зв'язку із продажем за ціною нижче собівартості в сумі 522,6 грн.
Виноград, який був перероблений ОСОБА_4 у виноматеріал в кількості 53 420 кг міг бути реалізований ПП "Діоніс" на суму 16 026 грн.
Враховуючи викладені обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення зустрічних позовних вимог в розмірі 335 124 грн. 57 коп.
Разом з цим, апеляційний господарський суд не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду в частині часткового задоволення зустрічного позову виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази того, що визначена кількість винограду була не лише списана ОСОБА_4, а ще й знищена, а також того, що цей виноград не міг бути використаний на інші цілі.
Суд не прийняв до уваги акти від 12.09.2010 р. та від 27.09.2010 р. в якості належних та допустимих доказів, оскільки вони були складені, на його думку, у односторонньому порядку без залучення сторонніх осіб та фахівців.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарських судів.
У пункті 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року № 02-5/422 "Про судове рішення" зазначено, що, у відповідності з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів вважає, що в порушення вказаних вимог та вимог ст. 105 ГПК України, апеляційним господарським судом не було наведено правового обґрунтування вказаних ним доводів щодо не прийняття актів від 12.09.2010 р. та від 27.09.2010 р. в якості належних доказів по справі та взагалі не визначено на підставі якого нормативного акту ґрунтується його висновок про те, що зазначені акти повинні були бути складені з залучення сторонніх осіб, фахівців.
Апеляційним господарський судом не вказано, якими саме доказами повинно бути доведено що визначена кількість винограду була не лише списана ОСОБА_4, а ще і знищена.
За таких обставин, апеляційний господарський суд скасовуючи частково рішення суду першої інстанції не навів правового обґрунтування своїх доводів та дійшов помилкового висновку про відсутність збитків у позивача за зустрічним позовом.
Натомість, позивачем за зустрічним позовом, відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України було доведено наявність усіх елементів господарського правопорушення, а саме: протиправної поведінки суб'єкта господарських правовідносин, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою порушника -суб'єкта господарських правовідносин та збитками, вину порушника.
Судом першої інстанції було здійснено обґрунтований розрахунок спричинених збитків, прийнято правомірне та законне рішення на підставі встановлених обставин справи та підтверджених належними доказами, які містяться у матеріалах справи.
В зв'язку з цим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України) та положення п. 6 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року у справі № 12/17-2188-2011 скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 15.08.2011 року у справі № 12/17-2188-2011 залишити в силі.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Яценко О.В.