"21" лютого 2012 р. Справа № 25/160
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивачаОСОБА_1 дов. від 11.01.2012 р.
ОСОБА_2 дов. від 29.12.2011 р.
відповідачаБуділов В.М. від 08.08.2011 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"
на постановувід 13.12.2011 року Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 25/160 господарського суду міста Києва
за позовомДержавного підприємства матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агенція безпеки "Ратибор"
простягнення 279607,20 грн.
Державне підприємство матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція безпеки "Ратибор" про стягнення 279607,20 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.10.2011 року (суддя Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 року (головуючий суддя Моторний О.А., судді Кошіль В.В., Шапран В.В.), у задоволенні позову відмовлено.
Державне підприємство матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 року і прийняти нове рішення про задоволення позову.
Доповідач: Волковицька Н.О.
Скаржник вважає, що судами не встановлено всіх фактичних обставин, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та не надано належної юридичної оцінки наявним доказам, в зв'язку з чим порушено норми матеріального права, а саме статті 526, 610, 611, 906 Цивільного кодексу України
На думку заявника протиправна бездіяльність працівників відповідача, зокрема невиконання належним чином своїх обов'язків з охорони об'єкта є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - наслідком такої протиправної поведінки.
Висновки судів про ненадання доказів повідомлення відповідача про заподіяння збитків, складення розрахунку без участі представників ТОВ "АБ "Ратибор" та про обізнаність відповідача про нестачу лише 06.06.2011 року, не відповідає дійсності, оскільки після виявлення слідів розкрадання, працівниками Фастівського складу були викликані співробітники правоохоронних органів. Начальник Фастівського складу Лук'яненко С.Є. телефонним зв'язком повідомив про ситуацію заступника генерального директора відповідача після чого останній прибув на склад та був присутній при проведенні слідчих дій працівниками міліції.
Крім того, як свідчить лист №197/08/11 від 17.05.2011 року, наданий відповідачем до суду, до моменту його підписання ТОВ "АБ "Ратибор" провів власне службове розслідування, що свідчить про обізнаність останнього про нестачу мідного кабелю значно раніше.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій предметом спору у даному випадку є стягнення збитків в результаті неналежного виконання зобов'язань за договором про охорону об'єктів позивача № ЦХП-15-00211-03 від 17.01.2011 року, за умовами якого позивач доручає, а відповідач зобов'язується за плату надавати послуги з охорони об'єктів позивача, а також об'єктів та іншого майна, що належать позивачу і знаходиться на об'єктах, що охороняються.
Пунктами 2.2.1-2.2.3 договору сторони передбачили, що відповідач зобов'язався забезпечити цілісність і зберігання майна, що знаходиться на об'єктах, взятих під охорону, не допускати проникнення сторонніх осіб на об'єкти, що охороняються, забезпечити контрольно-пропускний режим на вказаних об'єктах, контролювати ввезення та вивезення товарно-матеріальних цінностей на територію або з території об'єкта, який охороняється.
Згідно пункту 4.2 договору відповідач несе повну матеріальну відповідальність за взяті під охорону матеріальні цінності, що знаходяться на території об'єктів охорони.
Згідно з пунктом 1.4 акта обстеження та передачі об'єктів під охорону від 17.01.2011 року відповідач прийняв під охорону територію за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Т.Шевченка, 48, огороджену стаціонарною огорожею, згідно копії плану об'єкта, включно з розташованими на ній інвентарними будівлями та спорудами, в тому числі приміщеннями визначеними згідно поверхових планів, в т.ч. будівлі складу -ангару, складу № 8, 9, митно-ліцензійного складу №7, адміністративна будівля 3-поверхова, будівлі магазину №2, КП №1, майстерні, гаражних боксів та складських приміщень, приміщень складів № 2,3, будівлі посту №2, заправки, складу ГЗМ, та склад для зберігання лакофарбових виробів.
07.04.2011 року позивачем було виявлено сліди розкрадання та нестача мідного кабелю неізольованого для повітряних ліній електромереж М-95 у кількості 1356 кг на суму 279607,20 грн. (невистачаюче майно), яке знаходилось на відкритій площадці під козловим краном на відстані близько 150 м від посту №2, що підтверджується доповідними записками комірників позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 07.04.2011 року, протоколом засідання інвентаризаційної комісії позивача від 07.04.2011 року.
Позовні вимоги Д П "Укрзалізничпостач" обґрунтовані тим, що нестача майна сталася з вини відповідача в результаті неналежного виконання ним зобов'язань за договором по охороні об'єктів позивача, що є підставою для стягнення збитків.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили наступного.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 2.2.11 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу в повному обсязі збиток, заподіяний у результаті неякісно організованої охорони або обставин, що виникли з вини співробітників відповідача.
Відповідно до статті 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.
З наявного в матеріалах справи акта від 30.04.2011 року, за яким позивачем прийняті роботи відповідача по охороні об'єктів позивача згідно з умовами договору, в тому числі на об'єкті в м.Фастів, по вул. Т.Шевченка, 48, судами встановлено, що сторони претензій та зауважень одна до одної не мають, що підтверджує факт належного (якісного) виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо охорони об'єкта позивача у період, коли ним було виявлено нестачу майна
Позивач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не надав доказів на підтвердження неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та неякісної організації останнім охорони об'єкта позивача за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Т.Шевченка, 48 в період, коли позивачем було виявлено нестачу майна на суму 279607,20 грн.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача (або його працівника) і завданою позивачу шкодою.
Відповідно до пункту 2.2.8 договору при наявності письмової заяви замовника (позивача) про заподіяні збитки, уповноважені представники виконавця (відповідача) зобов'язані брати участь у визначені розміру цих збитків. Розмір збитків має бути підтверджений відповідними документами та розрахунками, складеними за участю виконавця (відповідача).
Із наявних в матеріалах справи доказів суди дійшли висновку, що відповідач був ознайомлений з фактом нестачі лише 06.06.2011 року шляхом подання представнику відповідача на ознайомлення протоколу засідання інвентаризаційної комісії позивача від 07.04.2011 року.
Також суди не прийняли до уваги в якості належного доказу в підтвердження розміру збитків, розрахунки вартості збитків, оскільки вони були здійснені позивачем в односторонньому порядку без участі відповідача всупереч вимогам пункту 2.2.8 договору.
Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.
Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 року у справі № 25/160 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2011 року у даній справі залишити без змін.
Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач