"20" лютого 2012 р. Справа № 5015/4809/11(5/198)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддівКота О.В.
Кролевець О.А.
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Яворівському районі Львівської області
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 р.
у справі № 5015/4809/11(5/198)
господарського суду Львівської області
за позовомВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Яворівському районі Львівської області
доПриватного акціонерного товариства "Яворівське автотранспортне підприємство 14632"
простягнення 34 476,86 грн.
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
встановив:
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Яворівському районі Львівської області (надалі -"Фонд") звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Яворівське автотранспортне підприємство 14632" (надалі -"Яворівське АТП-14632") про стягнення 34 476,86 грн., що складаються з сум виплачених потерпілому щомісячних страхових виплат втраченого заробітку, сум сплачених сім'ї потерпілого по втраті годувальника, одноразових виплат та витрат на їх доставку.
Вимоги Фонду обґрунтовані нормами ст.ст. 1166, 1187, 1191 ЦК України та тим, що втрата працездатності особою, якій виплачено страхове відшкодування, була спричинена з вини працівника відповідача. Позивач також посилається на наявність причинно-наслідкового зв'язку між смертю потерпілого та одержаним ушкодженням здоров'я.
Справа розглядалась неодноразово.
Рішенням господарського суду Львівської області від 26.10.2011 р. (суддя Запотічняк О.Д.) позовні вимоги задоволено повністю;
стягнуто з Яворівського АТП-14632 на користь Фонду 33 756, 34 грн. та судові витрати;
в частині стягнення 720,52 грн. провадження у справі припинено в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Рішення суду обґрунтовано нормами ч. 9 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", згідно яких причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів, зокрема, відповідними МСЕК. Оскільки позивачем в порядку ст.ст. 32-34 ГПК України надані відповідні докази, суд дійшов висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між смертю особи, якій виплачене відшкодування, та діями працівника відповідача. Задоволення позовних вимог за рахунок відповідача судами мотивовано нормами ст.ст. 1166, 1191 ЦК України.
Застосування судом норм п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України обґрунтовано погашенням відповідачем заборгованості в сумі 720,52 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 р. (судді Кордюк Г.Т., Давид Л.Л., Мурська Х.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
Позиція суду апеляційної інстанції мотивована нормами глави 67 ЦК України та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ст.ст. 6, 20 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Закріплене даними нормами поняття страхування від нещасного випадку дало суду підстави для висновку про те, що здійснення Фондом виплат у разі настання страхового випадку є його обов'язком, а тому здійснення таких виплат застрахованій особі не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, та відповідно позивач не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, і не набуває права зворотної вимоги до винної особи згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанціє судовим актом, Фонд звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 р., залишивши в силі рішення господарського суду Львівської області від 26.10.2011 р. Вимоги касаційної скарги обґрунтовані порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Сторони згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами встановлено, що 20.02.1997 р. з вини водія ОСОБА_1, який керував автобусом ЛАЗ-695Н (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), що належав Яворівському АТП-14632, був важко травмований водій автобуса ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працівник Львівського АТП-14631. Внаслідок даних подій потерпілий ОСОБА_2 був визнаний інвалідом II групи і втратив 70 % професійної працездатності.
Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" за період з 01.10.2008 р. по ІНФОРМАЦІЯ_2 Фондом виплачено громадянину ОСОБА_2 щомісячну страхову виплату втраченого заробітку в сумі 719,44 грн. та понесені витрати на її доставку в сумі 1,08 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянин ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. В зв'язку зі смертю дружині померлого Фондом виплачено витрати на поховання в сумі 1 426,00 грн., одноразову допомогу на сім'ю в сумі 21 583,20 грн., одноразові допомоги на двох утриманців в сумі 8 633,28 грн. та щомісячні страхові виплати утриманцям по втраті годувальника за період з 25.12.2008 р. по 31.08.2009 р. в сумі 2 063, 34 грн., витрати на доставку цих виплат в сумі 50,52 грн.
Згідно довідки про причину смерті, виданої лікарем-терапевтом ОСОБА_3, причиною смерті ОСОБА_2 є "наростаюча серцево-судинна недостатність. ІХС. Дифузний кардіосклероз".
Відповідно до довідки Залізничної міжрайонної МСЕК серії ЛВА-4 № 000271 від 25.12.2008 р. про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, смерть ОСОБА_2 пов'язана з трудовим каліцтвом, яке мало місце 20.02.1997 р.
16.06.2009 р. Фонд пред'явив відповідачу, як особі, з вини якої громадянину ОСОБА_2 заподіяно ушкодження здоров'я, претензію, про відшкодування виплачених Фондом щомісячних та одноразових виплат потерпілому та його сім'ї. Зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.
Дійсно, ст. 1191 ЦК України унормовує, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В той же час, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, згідно Преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (надалі -"Закон") страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 6 Закону суб'єктом страхування є страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.
Відповідно до ст.ст. 6, 20 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страховиками є цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків, основними джерелами коштів яких є внески роботодавців і застрахованих осіб.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком про те, що відносини між Фондом та ОСОБА_2 як працівником Львівського АТП-14631, є правовідносинами з обов'язкового особистого соціального страхування від нещасного випадку на виробництві.
За загальними правилами страхування можливість застосування страховиком права вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, обмежене рамками майнового страхування. В разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення) страховик не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
В особистому страхуванні страховик не може реалізувати своє право на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому за договором загальнообов'язкового державного соціального страхування страхових сум, оскільки ст. 515 ЦК України не допускає заміни кредитора у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Твердження Фонду, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовуються та не доводять наявності порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови.
Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по суті в порядку ст.ст. 43, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Яворівському районі Львівської області залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 р. у справі № 5015/4809/11 (5/198) залишити без змін.
Головуючий суддяО. Кот
СуддіО. Кролевець
С. Шевчук