"16" лютого 2012 р. Справа № 8/5007/72/11
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого суддіПершикова Є.В.,
суддівДанилової Т.Б.,
Ходаківської І.П.(доповідач)
розглянувши
касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор"
на постанову від 06.12.2011 Рівненського апеляційного господарського суду
у справі №8/5007/72/11 господарського суду Житомирської області
за позовом Спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік"
до Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор"
простягнення 19 165,37 грн. (згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог)
За участю представників сторін:
Від позивача- ОСОБА_1 (дов. від 13.02.12)
Від відповідача- не з?явились
Рішенням господарського суду Житомирської області від 22 вересня 2011 року (суддя Давидюк В.К.) в позові відмовлено.
Постановою колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 у складі: Савченко Г.І., Мельник О.В., Грязнов В.В. рішення господарського суду Житомирської області скасовано, позов задоволено, стягнути з відповідача ВАТ "Вібросепаратор" на користь позивача Спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" 15430 грн. 46 коп. основного боргу, 2947 грн. 30 коп. збитків від інфляції, 787 грн. 61 коп. - 3% річних.
ВАТ "Вібросепаратор" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, положень Цивільного кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Апеляційним господарським судом встановлено, що між сторонами підписано договори про надання послуг за використання земельної ділянки (земельного сервітуту) №601 від 29.12.2005 року, №6 від 01 січня 2007 року, №19 від 01 січня 2008 року.
В період з 15.07.2005 року по 06.02.2009 року позивач перерахував відповідачеві 15 430 грн. 46 коп. В платіжних дорученнях в графі "призначення платежу" зазначено "послуги за використання земельної ділянки" та за "суборенду землі згідно акту".
Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь безпідставно перераховані кошти у період з 2005р. по 2009р. Позов був мотивований тим, що в 2005р., 2006р., 2007р., 2008р. та 2009р. між сторонами існували договори по наданню послуг за використання земельної ділянки (земельного сервітуту), згідно яких позивач перераховував відповідачеві кошти за надані послуги. Однак, оскільки не здійснено держаної реєстрації зазначених договорів, як того вимагають положення чинного законодавства, то вказані договори є неукладеними.
Відповідно до ч.1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно ч.2 ст. 402 ЦК України, договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (ч.3 ст. 640 ЦК України).
У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 зазначено, що зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Таким чином, апеляційний господарський суд правильно зазначив, що спірні договори у зв?язку з відсутністю державної реєстрації не є укладеними. У разі, якщо на виконання юридично ще не укладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст.ст.1212-1215 ЦК України).
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення зазначеної глави застосовуються згідно із п.4 ч.3 ст. 1212 ЦК України і до відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
При прийнятті постанови про задоволення позову апеляційним господарським судом взято до уваги, що договори земельного сервітуту не зареєстровані в установленому порядку, отже вважаються неукладеними, тому не породжують будь-яких правових наслідків, а також те, що листами вимогами №16 від 22.07.2009 року, №212 від 22.10.2009 року, №166 від 11.10.2010 року (а.с.49-53 т.1) позивач просив відповідача зареєструвати договори земельного сервітуту, або повернути кошти.
Що стосується твердження касатора про сплив строку позовної давності колегія суддів відзначає, що апеляційним господарським судом дано оцінку клопотанню відповідача про застосування строку позовної давності та встановлено безпідставність посилання ВАТ "Вібросепаратор" на пропуск строку позовної давності, оскільки позивач звернувся за захистом своїх прав до господарського суду, з врахуванням норм ст.ст.536 та 625 ЦК України, з позовом про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції про задоволення позову відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" залишити без задоволення.
Постанову від 06.12.2011 Рівненського апеляційного господарського суду у справі №8/5007/72/11 залишити без змін.
Головуючий суддя Є.Першиков
Судді Т.Данилова
І.Ходаківська