"14" лютого 2012 р. Справа № 7/17пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, суддіДемидової А.М.,
суддівКоваленко С.С. (доповідач), Воліка І.М.
розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Донецькобленерго"
напостанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.11р.
у справі№ 7/17пд господарського суду Донецької області
за первісним позовомЗАТ "Керамік"
доПАТ "Донецькобленерго"
прозобов'язання відповідача укласти договір про постачання електричної енергії №518 від 01.01.2009р. в редакції ЗАТ "Керамік"
та за зустрічним позовомПАТ "Донецькобленерго"
до ЗАТ "Керамік"
прозобов'язання відповідача укласти договір про постачання електричної енергії №518 від 01.01.2009р. в редакції ПАТ "Донецькобленерго"
За участю представників сторін
від позивача не з'явилися,
від відповідача не з'явилися
Закрите акціонерне товариство “Керамік” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” про зобов'язання відповідача укласти договір про постачання електричної енергії № 518 від 01.01.2009 р. в редакції ЗАТ “Керамік”.
08 лютого 2011 року відповідач звернувся з зустрічною позовною заявою до закритого акціонерного товариства “Керамік” про зобов'язання відповідача укласти договір № 518 від 01.01.09р. про постачання електричної енергії в редакції ПАТ „Донецькобленерго”.
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.10.20011 року у справі № 7/17пд (головуючий судді Сгара Е.В., Лейба М.О., Курило Г.Є.) позовні вимоги закритого акціонерного товариства “Керамік” до публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” про зобов'язання відповідача укласти договір про постачання електричної енергії № 518 від 01.01.2009 р. в редакції ЗАТ “Керамік” задоволено. В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” до закритого акціонерного товариства “Керамік” про зобов'язання відповідача укласти договір №518 від 01.01.2009 р. про постачання електричної енергії в редакції ПАТ „Донецькобленерго” відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2011 року (судді Донець О.Є., Мартюхіна Н.О., Скакун О.А.) рішення господарського суду Донецької області від 04.10.2011 року залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "Донецькобленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Пунктом 3 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
За приписами статті 26 Закону України „Про електроенергетику”, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
В п. 1.6. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. N 28 (далі по тексту -ПКЕЕ) встановлено, що договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. Умови договору про купівлю-продаж електричної енергії між споживачем (субспоживачем) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом визначаються за згодою сторін. Цей договір укладається відповідно до законодавства України.
В Додатку № 3 до Правил користування електричною енергією встановлено типові умови договору про постачання електричної енергії. Проте, вказані Правила не містять типових умов додатків до такого договору.
Відповідно до вимог ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Господарські суди встановили, що позивачі в своїх позовах просять зобов'язати іншу сторону укласти договір на постачання електричної енергії за номером 518 з 01.01.2009р., проте кожен вважає за необхідне укласти такий договір в своїй редакції.
Згідно п.1.13 ПКЕЕ, укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.
Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно ст. 276 Господарського кодексу України, загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди. Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника. Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень. Кількість енергії, недоодержаної у попередні періоди з вини енергопостачальника, підлягає поповненню на вимогу абонента. Якщо енергію не вибрано абонентом або недоодержано ним для обігрівання у зв'язку зі сприятливими погодними умовами, поповнення недоодержаної енергії здійснюється за погодженням сторін. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Відповідно до приписів ст. 277 Господарського кодексу України, абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії. Абонент має право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). У цьому випадку субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають права та несуть обов'язки абонента, а абонент має права та несе обов'язки енергопостачальника. Абонент зобов'язаний повідомити перелік субабонентів енергопостачальнику, який має право контролю енергомереж і приладів субабонентів та право контролю за додержанням субабонентами правил користування енергією. Відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.
Пунктом 5.1 ПКЕЕ визначено, що Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Згідно п. 5.2 ПКЕЕ, при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3). Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.
Отже, нормами чинного законодавства не передбачено, що умови договорів про постачання електричної енергії, повинні повністю повторювати умови типового Договору. Тобто, сторони, при укладанні господарських договорів у сфері електропостачання повинні фактично досягти згоди щодо умов Договору, які не будуть суперечити приписам ані діючого законодавства України в сфері електроенергетики, ані умовам типового договору про постачання електричної енергії.
За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що редакція спірного Договору (ЗАТ „Керамік” та ПАТ „Донецькобленерго”) не суперечить ані приписам діючого законодавства у сфері електроенергетики, ані умовам типового Договору про постачання електричної енергії.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач за первісним позовом - ЗАТ „Керамік” довів належними та допустимими доказами викладені у позові обставини, у зв'язку з чим первісні позовні вимоги про зобов'язання відповідача укласти договір про постачання електричної енергії № 518 від 01.01.2009р. в редакції ЗАТ „Керамік” підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо зустрічних позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, врахувавши фактичні обставини справи, наявність у Електропостачальника можливості впливу на Споживача у разі порушення останнім умов Договору та/або приписів законодавства у сфері електроенергетики, законними способами, прямо визначеними у Законі України „Про електроенергетику”, Правилах користування електричною енергією, Порядку постачання електроенергії споживачам, а також взявши до уваги недоведеність того, що редакція ЗАТ „Керамік” суперечить приписам діючого законодавства, чи того, що викладення спірного договору в редакції ЗАТ „Керамік” поставить останнього у порівнянні з іншими споживачами у більш вигідне становище, дійшли обґрунтованого висновку, що зустрічні позовні вимоги про зобов'язання відповідача укласти договір № 518 від 01.01.09р. про постачання електричної енергії в редакції ПАТ „Донецькобленерго” задоволенню не підлягають.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу ПАТ "Донецькобленерго" залишити без задоволення.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.11р. по справі № 7/17пд залишити без змін.
Головуючий, суддя А.М. Демидова
Суддя С.С. Коваленко
Суддя І.М. Волік