Справа № 2-4159/11
Номер провадження 2/1109/253/2012
16 лютого 2012 року Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі :
головуючого судді - Куценка О. В.
при секретарі - Юрко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, суд, -
Встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Свої вимоги обґрунтовує тим, що даний договір укладено без її згоди, як дружини, майно набуте у шлюбі, а тому, при розпорядженні даним майном, повинно враховуватися її бажання.
В судовому засіданні позовні вимоги позивачем та представником позивача підтримано, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідачі з вимогами не погодилися та зазначили, що майно набуте за особисті кошти, та кошти отримані в позику від інших осіб. В подальшому, відповідачі домовилися між собою, про те, що спірна квартира буде належати ОСОБА_2., а вона віддасть ОСОБА_3. свою трикімнатну квартиру. Відповідач ОСОБА_3. наполягає на тому, що з 2005 року фактично сімейні відносини між сторонами припинено, спільного сімейного бюджету не було, спільно господарство не велося. Дійсно, тривалий час позивач проживала в квартирі відповідача в селищі Бєлоомут Російської Федерації, однак, дане проживання пов'язане лише з відсутністю у позивача іншого житла. Дійсно, частково підтримував відносини з позивачем, однак, це не пов'язано з будь-якими спільними правами та обов'язками сторін, як подружжя.
Свідки ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., давши подібні між собою пояснення, стверджують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3., що найменше з 2005-2006 року не мали спільного бюджету, кошти позивач витрачала на свого сина та ремонт власної квартири, спільне господарство не велося.
Свідки ОСОБА_7., ОСОБА_8. ОСОБА_9. навпаки наполягають на тому, що сторони проживали однією сім'єю до серпня 2010 року вели спільно господарство та мали спільний бюджет.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.
23.09.2010 року між ОСОБА_3. та ОСОБА_2. було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Дана квартира, належала ОСОБА_3. на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.2009 року.
Шлюб між ОСОБА_1. та ОСОБА_3. було укладено 31.10.2003 року. 28.08.2007 року ОСОБА_3., в порушення існуючого порядку розірвання шлюбу даний шлюб було розірвано та отримано свідоцтво про розірвання шлюбу. Дане свідоцтво та запис про розірвання шлюбу постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 року анульовано і лише 30.11.2011 року рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда шлюб між сторонами розірвано.
Таким чином, є підстави вважати, що квартира, набута ОСОБА_3. 30.07.2009 року є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Згідно п. 3 договору купівлі-продажу від 23.09.2010 року квартира належить ОСОБА_3. на праві особистої приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 30.07.2009 року. Однак, позивач не ставить питання про визнання даного договору від 30.07.2009 року повністю чи частково недійсним.
Аналізуючи надані суду докази, суд приходить до висновку, що кошти використані під час купівлі спірної квартири ОСОБА_3. 30.07.2009 року належали йому і не є спільними коштами подружжя.
Дана думка суду базується на наступному.
З особистих пояснень позивача в судовому засіданні вбачається, що вона жодним чином не цікавилася ні вартістю квартири, ні її технічним станом, ні місцем знаходження, ні кількістю кімнат, вона не приймала участь в огляді запропонованих варіантів квартир.
Дана обставина дає суду підстави вважати, що позивач не мала намір купувати квартиру, набувати для себе відповідні права та обов'язки (як вказала позивач вона не надавала свою згоду при придбанні квартири)
Опосередковано даний факт доводять: листи від імені позивача, в який вона вказує на відсутність сімейних відносин та бажання відремонтувати власну квартиру; факт отримання відповідачем квартири в селищі Бєлоомут РФ, в якій позивач не зазначена, як член сім'ї відповідача; скасування актового запису про розірвання шлюбу в 2011 році рішенням суду, при цьому позивач погодилася на розірвання шлюбу в листопаді 2011 року.
Пояснення свідків ОСОБА_7., ОСОБА_8. ОСОБА_9. суд оцінює критично, оскільки про більшість фактів даним свідкам відомо зі слів позивача, або ж зі слів ОСОБА_7. Посилання на спільну участь у весіллі, відпочинок на морі не спростовують доводів відповідача про відсутність спільного бюджету та фактично не оспорюється відповідачем.
Не може суд прийняти до уваги письмові пояснення знайомих та сусідів сторін по справі, оскільки дані особи не були допитані в судовому засіданні, не попереджені про кримінальну відповідальність та не містять конкретизації фактів. Більш того, їх пояснення не узгоджуються з отриманими по справі доказами.
В силу ст. 88 ЦПК України судові витрати слід залишити по фактично понесеним.
На підставі ст. 57, 60- ЦК України, керуючись ст. 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним- відмовити.
Судові витрати залишити по фактично понесеним.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда О. В. Куценко