Кіровський міський суд Донецької області
Справа № 524/ 195 /2012
Провадження № 2/524/ 65 /2012
10 лютого 2012 р. Кіровський міський суд Донецької області в складі :
головуючого судді Волкової Н.Ю.
при секретарі Мігілиної Л.Ю.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Морозова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Кіровське Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої трудовим каліцтвом, -
ОСОБА_1 25 січня 2012 р. звернувся до Кіровського міського суду Донецької області з позовом до ПАТ “Орендне підприємство «Шахта «Жданівська»про відшкодування моральної шкоди у розмірі 40.000 грн., посилаючись на те, що він працював у відповідача з 19 липня 2010 р. до 11 жовтня 2011 р. гірничим робітником підземним та був звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. Під час роботи гірничим робітником 26 березня 2011 р. в 01 год. 30 хв. на ділянці по добичу вугілля №1 у 7 східному дренажному штреку пласта Л7 стався нещасний випадок. Через невиконання вимог інструкції з охорони праці, тобто в тому числі з вини работодавця, стався нещасний випадок в зв'язку з тим, що гірничий робітник ОСОБА_1, закінчивши виконання наряду, плигнув на стрічковий конвеєр 1Л-80 та поїхав на ньому до допоміжного уклону для виходу на 6 горизонт, проте, під'їхавши до пересипу, ОСОБА_1 не помітив спорудженого відбійника під стрічкою та вдарився об нього, внаслідок чого ОСОБА_1 отримав компресійний перелам тіла L 1 попереку 1 ступеня та забійні рани обох колінних суглобів. 11 жовтня 2011 р. Донецькою обл. МСЕК №3 йому вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 40% в зв'язку з трудовим каліцтвом, та він був визнаний інвалідом третьої групи зі строком переогляду 01 листопада 2012 р. Він лікувався загалом з 27 квітня 2011 до 11 жовтня 2011 р. Позивач вказав у позові, що моральна шкода полягає в перенесених ним тривалих больових стражданнях, болях в спині, вимушеному обмеженні руху, дратівливості, неможливості виконувати тяжкий фізичний труд, неможливості переохолодження, що заважає йому виконувати ремонт квартири, займатися спортом та грати з сином, утримувати предмети великої ваги, потребує від нього додаткових зусиль для нормальної організації життя, що вкрай негативно відбивається на його душевному та психічному стані, завдаючи йому щодня моральні страждання від неможливості виконувати звичну роботу. Позивач вказує на неможливість продовження трудової діяльності, хоча він бажає працювати, а пенсія його складає мінімальний розмір 827 грн. Моральну шкоду позивачка оцінює у розмірі 40.000 грн.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що він травмувався, коли виїжджав зі штреку по закінченню зміни. Щоб швидше виїхати, він скористався стрічковим конвеєром, хоча добре знав, що це роботи заборонено, що це є порушенням правил охорони праці; коли їхав, то попереду себе нічого не бачив, проте не сплигнув зі стрічки і вдарився у відбійник, після чого конвеєр був зупинений гірничим робітником, що працює на ньому. Вважає, що вина відповідача полягає в тому, що він не забезпечив можливість виїзду зі штреку, а йти до виходу потрібно було біля 2 км, що дуже незручно, тому він майже завжди виїжджав на конвеєрі, внаслідок травми він не може до цих пір поратися по хазяйству, не може працювати, вимушений жити на пенсію у 827 грн. та щомісячну допомогу у розмірі 1200 грн., а гроші, одержані в якості моральної шкоди планує витратити на санаторне лікування та на матеріальне забезпечення сім'ї на протязі одного року.
Представник відповідача Морозов О.В. позов не визнав , посилаючись на те, що відповідач страхує своїх працівників. Шахта забезпечувала працівників всім необхідним та застрахувала їх від нещасного випадку, через що позивач одержав у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань всі необхідні кошти на лікування, реабілітацію та інші виплати, а саме одноразову допомогу та одержує щомісячні виплати. В позові просив відмовити, оскільки підприємство не порушувало трудові права позивача, а позивач повинен був слідкувати за своїм здоров'ям та виконувати правила безпеки у шахтах, які він грубо порушив, виїжджаючи на поверхню на стрічковому конвеєрі, не пристосованому для перевозки людей, що йому було добре відомо. Грубе порушення постраждалим правил безпеки було єдиною причиною його травмування. Комісією було вказане про урахування 25% його вини тільки задля того, щоб ОСОБА_1 отримав одноразову допомогу від Фонду в більшому розмірі.
Свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що проживає однією родиною з ОСОБА_1, у якого після травми дуже болить спина, що змінило його звичний образ життя.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, працював у ПАТ “ Орендне підприємство «Шахта «Жданівська»з 19 липня 2010 р. до 11 жовтня 2011 р. гірничим робітником підземним . (а.с.6-7).
11 жовтня 2011 р. ОСОБА_1 був звільнений з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.
26 березня 2011 р. в 01 год. 30 хв. на ділянці по добичу вугілля №1 у 7 східному дренажному штреку пласта Л7 стався нещасний випадок в зв'язку з тим, що на гірничий робітник ОСОБА_1, закінчивши виконання наряду, плигнув на стрічковий конвеєр 1Л-80 та поїхав на ньому до допоміжного уклону для виходу на 6 горизонт, проте, під'їхавши до пересипу, ОСОБА_1 не помітив спорудженого відбійника під стрічкою та вдарився об нього, внаслідок чого ОСОБА_1 отримав компресійний перелам тіла L 1 попереку 1 ступеня та забійні рани обох колінних суглобів, що підтверджено актом форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом №27 від 14 квітня 2011 р. (а.с.8)
Відповідно до акту форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом №27 від 14 квітня 2011 р. (п.7 та п. 10), головною та єдиною причиною нещасного випадку є невиконання вимог інструкцій по охороні праці, якими є порушення ОСОБА_1 п.п. 1.11,1.12 «Інструкції по охороні праці гірничого робітника підземного»; ст. 14 Закону України «Про охорону праці» та п. 1.5.1У Правил безпеки у вугільних шахтах та порушення ним же виробничої дисципліни (а.с.8)
Як йдеться з п. 4 акту форми Н-5 розслідування нещасного випадку, причинами нещасного випадку, що стався 26 березня 2011 р., є порушення законодавства про охорону праці ОСОБА_1, який їхав на конвеєрі, котрий не пристосований та не дозволений для перевозки людей, чим порушив п.п. 1.11,1.12 «Інструкції по охороні праці гірничого робітника підземного» ; ОСОБА_1 підверг своє життя та здоров'я небезпеці, чим порушив ст. 14 Закону України «Про охорону праці»та, до того ж, ОСОБА_1 порушив виробничу дисципліну, чим порушив вимоги п. 1.5 1У ПБ у вугільних шахтах (а.с.9)
Таким чином, єдиними причинами нещасного випадку, що стався з позивачем, відповідно до акту спеціального розслідування, явилось порушення саме потерпілим ОСОБА_1 правил охорони праці, а саме те, що він скористався для виїзду з шахти конвеєром, що завідомо для нього був не пристосований та не дозволений для проїзду людей, не бачачи навіть нічого попереду він продовжував їхати на конвеєрі, економлячи час та сили для виходу зі штреку пішки, чим власноручно поставив своє життя та здоров'я в небезпеку.
11 жовтня 2011 р. Донецькою обл. МСЕК №3 ОСОБА_1 вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 40% в зв'язку з трудовим каліцтвом, компресійним переламом тіла L 1 попереку та третя група інвалідності від трудового каліцтва строком до 01 листопада 2012 р. (а.с.11,12).
За висновком МСЕК, позивач може виконувати роботу без тяжких фізичних навантажень, вимушеного тривалого положення тіла та переохолодження (а.с.12)
Позивач отримує пенсію відповідно до його пояснень у розмірі 827 грн. , отримував виплати на лікування, по тимчасовій непрацездатності, отримав від виконавчої дирекції Фонду одноразову допомогу та отримує щомісячні виплати у розмірі 1200 грн.
Правовідносини сторін регулюються ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 р., відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності, за наявності порушення прав працівника в сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя та здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно до ч.1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч.2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.
Втрата часткової працездатності позивача настала внаслідок трудового каліцтва, спричиненого нещасним випадком, який настав через недотримання правил охорони праці постраждалим; позивачем не доведено, що роботодавець повинен був забезпечити транспорт для під'їзду по штреку для виїзду на поверхню, проте те, що працівники використовували конвеєр не пристосований для перевозки людей для пересування по штреку свідчить про те, що роботодавець недостатньо проводив роз'яснювальну роботу про можливі негативні наслідки порушення Правил безпеки, не добилися того, щоб працівники не порушували Правил безпеки.
Суд вважає, що позивачу заподіяна моральна шкода нещасним випадком через нещасний випадок на виробництві внаслідок втрати ним частково професійної працездатності через те, що його непокоять болі в попереку, які він усуває за допомогою ліків , переніс тривалі больові страждання, до теперішнього часу функції попереку не відновилися, що обмежує умови праці та порушує нормальні життєві зв'язки. Дана моральна шкода підлягає відшкодуванню.
На погляд суду, позивач не пропустив тримісячний строк позовної давності, встановлений ст. 233 Кодексу законів про працю України, оскільки моральні страждання внаслідок стійкої втрати мною професійної працездатності тривають та продовжуються безперервно з 26 березня 2011 р. до теперішнього часу, тобто з дати нещасного випадку.
Крім того, відповідно до ст. 268 ч.1 п.3 Цивільного кодексу України, позовна давність взагалі не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Суд вважає необов'язковим та недоцільним проходження позивачем МСЕК для визначення факту наявності моральної шкоди, проте суд вважає, що визначена позивачу ступінь втрати професійної працездатності в зв'язку із професійними захворюваннями у розмірі 40% не є показником розміру спричинених потерпілому моральних страждань, оскільки ні один нормативний акт , напряму пов'язуючи розмір одноразової допомоги та щомісячних виплат у відшкодування шкоди зі ступенем втрати професійної працездатності, не пов'язує з ним розмір моральних страждань, що оцінюються виключно з фактично спричиненими потерпілому моральними стражданнями (фізичних, психічних, душевних тощо).
На погляд суду, належить відшкодуванню тільки моральні страждання потерпілого , які відповідають конкретним заходам реабілітації по усуненню моральної шкоди.
Позивач пояснив суду, що моральну шкоду, яку він бажає стягнути з відповідача, він оцінює у 40000 грн., що, на погляд суду, є надмірною сумою, виходячи з конкретних обставин справи, визначеної комісією 25% вини потерпілого (а.с.10), глибини, характеру , тривалості страждань, віку позивача, виділених позивачу коштів на лікування та медичну реабілітацію за рахунок виконавчої дирекції відділення Фонду від нещасних випадків на виробництві у м. Кіровське, того, що після МСЕК позивач до лікарні не звертався (а.с.13) .
Суд вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди позивачу слід брати до уваги лише заходи реабілітаційного характеру та можливість покращення здоров'я при здійсненні заходів по його реабілітації і не може бути враховані потреби сім'ї постраждалого на матеріальне забезпечення . Суд враховує те, що позивач отримав певні кошти одноразової допомоги, на лікування, та на медичну реабілітацію, які також дають можливість підтримувати здоров'я з метою його реабілітації.
Згідно з п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд вважає, що з урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, яких позивач зазнав у зв'язку з нещасним випадком та втратою ним частково професійної працездатності, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, позов слід задовольнити частково: на користь позивача за заподіяну моральну шкоду має бути стягнено з відповідача 5.000 грн., а в решті позову слід відмовити за його необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп. (сто сім грн. 30 коп.)
Керуючись ст. ст. 153,233, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст. 268 ЦК України, ст. ст. 212-215, 218 ЦПК України, суд , -
Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої трудовим каліцтвом, -- задовольнити частково.
Стягнути з відповідача -публічного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в розмірі 5.000 (п'яти тисяч) грн.
У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за їх необґрунтованістю.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська» на користь держави судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп. (сто сім грн. 30 коп.)
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарга , якщо вона не була подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя : Н.Ю. Волкова