Справа № 2-196/11
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
01 лютого 2012 року м. Білгород-Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого - одноособово судді Боярського О.О.
при секретарі -Рачицькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк»в особі філії «Южне Головне регіональне управління»ЗАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу по кредитному договору, третя особа: ОСОБА_3,
В провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду знаходиться цивільна справа за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк»в особі філії «Южне Головне регіональне управління»ЗАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу по кредитному договору, третя особа: ОСОБА_3, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 105, 106), представник позивача просить суд:
1. Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 кредитну заборгованість по кредитному договору № 104 МВD від 09.08.2007 року, яка станом на 04.09.2009 р. складає 15 845,35 доларів США (126 525,12 грн. за курсом 7,985 відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/337 від 03.09.2009 р.), а саме:
- по кредиту -15 477,16 доларів США (123 585,12 грн. за курсом 7,985 відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/337 від 03.09.2009 р.);
- по відсоткам -368,19 доларів США (2 940,00 грн. за курсом 7,985 відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/337 від 03.09.2009 р.);
2. Стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 1700,00 грн. та ІТЗ судового процесу у розмірі 30 грн.
В судовому засіданні представник позивача не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в матеріалах справи є його заява, відповідно до якої просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час, місце судового засідання належним чином повідомлявся, надав до суду заяву про перенесення слухання справи у зв'язку з зайнятістю свого представника у іншому судовому засіданні, однак, при цьому, позивач не надав жодного підтверджуючого документа. За таких обставин суд визнає неявку позивача ОСОБА_1 неповажною.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час, місце судового засідання належним чином повідомлялася, причина неявки суду не відома.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про час, місце судового засідання належним чином повідомлявся, причина неявки суду не відома.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 09 серпня 2007 р. ПриватБанк в особі Южного ГРУ, уклав з ОСОБА_1 Договір № 104 МВD (далі - Кредитний договір).
Відповідно до умов Кредитного договору позивач видав відповідачу кредит у сумі 40 000 доларів США, на строк до 16.08.2010 р. в обмін на зобов'язання кредитора, ОСОБА_1, прийняв на себе зобов'язання щодо повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та інших обов'язкових платежів, відповідно до умов кредитного договору.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України по кредитному договору банк чи інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Ст. 1048 ЦК України передбачає, що кредитор має право на отримання від боржника процентів, що нараховуються на суму кредиту. Розмір та порядок отримання відсотків встановлюється договором.
Згідно з п. 4.1 Кредитного договору боржник зобов'язаний сплачувати кредит та відсотки за користування кредитом у порядку і термін відповідно графіку погашення кредиту та відсотків, який є невід'ємною частиною Кредитного договору.
Повну сплату відсотків за користування кредитом боржник зобов'язаний зробити не пізніше дня фактичного повного погашення кредиту.
У порушення ст. 525 ЦК України, а також п.п. 2.2 Кредитного договору відповідач в односторонньому порядку відмовився належним чином та в повному обсязі виконувати свої кредитні зобов'язання.
У зв'язку з неналежним виконанням кредитних зобов'язань у відповідача перед «ПриватБанком»виникла кредитна заборгованість, яка відповідно до заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 105), станом на 04.09.2009 року складає:
- по кредиту -15 477,16 доларів США;
- по відсоткам -368,19 доларів США.
З метою попереднього забезпечення майнових інтересів ПриватБанку, забезпечення належного виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань, передбачених Кредитним договором, 09.08.2007 р. між «ПриватБанком»і ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 104 МВDР.
Відповідно до умов вказаного договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язань по кредитному договору № 104 МВD від 09.08.2007 р. в обсязі основного боргу, відсотків, штрафів, пені як солідарний боржник.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що станом на 04.09.2009 року у відповідачів дійсно є заборгованість перед позивачем у розмірі: по кредиту (кредитний договір № 104 МВD від 09.08.2007 р.) - 15 477,16 доларів США; по відсоткам -368,19 доларів США.
Як вбачається з позовних вимог «ПриватБанку», представник позивача просить суд стягнути вищевказану заборгованість у доларах США, а не у національній валюті України -гривні.
Однак, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у доларах США, а не у національній валюті України -гривні, не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Конституції України, Грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України.
Згідно ст. 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.
Згідно ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.
Відповідно ч. 1 ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
Відповідно ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як роз'яснено у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі": «… при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України -гривні … У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Таким чином, проаналізувавши вищенаведені положення законодавства, суд приходить до однозначного висновку, що гривня є єдиним законним платіжним засобом і всі розрахунки в державі проводяться тільки в гривні або із застосуванням гривні як єдиного грошового еквіваленту.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги «ПриватБанку»про стягнення заборгованості у доларах США, а не у національній валюті України -гривні, не можуть бути задоволені, оскільки це є грубим порушенням ст. 99 Конституції України, Згідно ст. 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ч. 3 ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», ст.ст. 192, 524, 533 ЦК України, якими прямо передбачено, що гривня є єдиним законним платіжним засобом та передбачено, що зобов'язання має бути виражене і бути виконане у грошовій одиниці України -гривні.
Крім того, згідно ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси … у спосіб, визначений законами України.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Однак, просячи стягнути заборгованість з відповідачів (боржників), не вказуючи на чию користь необхідно провести стягнення (стягувача) [заява про зменшення позовних вимог а.с. 105, 106], представник позивача в порушення ст. 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України та ст. 8 ЗУ «Про виконавче провадження»обрав такий спосіб захисту цивільного права, що не встановлений ні договором ні законом, оскільки на практиці не можливо виконати рішення про стягнення заборгованості з боржників, не вказуючи при цьому стягувача.
За таких обставин, суд не має жодного права самостійно визначити стягувача та не має жодного права самостійно вказати його у резолютивній частині рішення, оскільки це є грубим порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 11 ЦПК України), відповідно до якого суд розглядає справи виключно в межах заявлених вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ЗАТ КБ «ПриватБанк»в особі філії «Южне Головне регіональне управління»ЗАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу по кредитному договору, третя особа: ОСОБА_3 -задоволенню не підлягає.
Як вбачається з ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем відшкодовуються відповідачем лише у разі повного або часткового задоволення позову. Можливість стягнення судових витрат позивача з відповідача в разі відмови в задоволенні позову -законодавством не передбачена. Тому, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів судових витрат -задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Керуючись ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд вважає необхідним роз'яснити позивачу його право на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості (по кредитному договору № 104 МВD від 09.08.2007 р.) у національній валюті України -гривні, а не у доларах США, обравши при цьому такий спосіб захисту свого цивільного права чи інтересу, що передбачений договором або законом.
На підставі ст. 99 Конституції України, ст. 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ч. 3 ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 1, 15, 16, 192, 524-526, 533, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ЗАТ КБ «ПриватБанк»в особі філії «Южне ГРУ»ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу по кредитному договору, третя особа: ОСОБА_3 -відмовити.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості (по кредитному договору № 104 МВD від 09.08.2007 р.) у національній валюті України -гривні, а не у доларах США, обравши при цьому такий спосіб захисту свого цивільного права чи інтересу, що передбачений договором або законом.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: