Справа № 2-1173/11
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
26 січня 2012 року м. Білгород-Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого -одноособово судді Боярського О.О.
при секретарі -Рачицькій І.А.,
за участю прокурора -Клименко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди та за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди та за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди та за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди,
05.10.2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди, просять суд:
- Стягнути на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 10 000 гривень по відшкодуванню моральної шкоди завданої Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою у зв'язку з порушенням Кримінально-Процесуального Кодексу, порушенням ст. 97 КПК, невжиттям заходів у порядку ст. 97 КПК, по знищенню переданих в прокуратуру з органів МВС матеріалів кримінальної справи - показань ОСОБА_3 про те, як він -ОСОБА_3 на мотоциклі прибув на пост ДАІ;
- Стягнути на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 10 000 гривень по відшкодуванню моральної шкоди завданої прокуратурою Одеської області у зв'язку з порушенням Кримінально-Процесуального Кодексу, порушенням ст. 97 КПК, невжиттям заходів у порядку ст. 97 КПК, по знищенню переданих в прокуратуру з органів МВС матеріалів кримінальної справи - показань ОСОБА_3 про те, як він -ОСОБА_3 на мотоциклі прибув на пост ДАІ;
- Стягнути на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 10 000 гривень по відшкодуванню моральної шкоди завданої Генеральною прокуратурою України у зв'язку з порушенням Кримінально-Процесуального Кодексу, порушенням ст. 97 КПК, невжиттям заходів у порядку ст. 97 КПК, по знищенню переданих в прокуратуру з органів МВС матеріалів кримінальної справи - показань ОСОБА_3 про те, як він -ОСОБА_3 на мотоциклі прибув на пост ДАІ;
- Вказати судом, що в порушення вимог ст. 2 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права, в порушення ст. 13 Конвенції з захисту прав людини і основних свобод органи прокуратури не забезпечили ОСОБА_2 ефективного правового захисту у відповідному національному органі так як не провели розслідування по знищенню матеріалів кримінальної справи, не реагували на скарги ОСОБА_2 про фальсифікації, порушення, знищення матеріалів.
28.10.2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди, просять суд:
- Стягнути на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 15000 гривень кожному по відшкодуванню моральної шкоди завданої Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою у зв'язку з використанням завідомо неправдивих відомостей документа прокуратури від 07.11.2007 року № 4782-07 для подачі прокуратурою Одеської області апеляції від 19.11.2007 року;
- Стягнути на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 15000 гривень кожному по відшкодуванню моральної шкоди завданої прокуратурою Одеської області у зв'язку з використанням завідомо неправдивих відомостей документа прокуратури від 07.11.2007 року № 4782-07 для подачі прокуратурою Одеської області апеляції від 19.11.2007 року;
- Стягнути на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 15000 гривень кожному по відшкодуванню моральної шкоди завданої Генеральною прокуратурою України у зв'язку з використанням завідомо неправдивих відомостей документа прокуратури від 07.11.2007 року № 4782-07 для подачі прокуратурою Одеської області апеляції від 19.11.2007 року.
03.12.2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди, просять суд:
- Стягнути на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 200 000 гривень по відшкодуванню моральної шкоди завданої Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою у зв'язку з незабезпеченням ефективного правового захисту в державному органі, гарантованого ст. 2 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні Права і ст. 13 Конвенції із захисту прав людини та основних свобод, порушенням Кримінально-процесуального законодавства /КПК/, порушенням ст. 97 КПК, невжиттям заходів у порядку ст. 97 КПК за направленими 27.04.2010 року з УДСБЄЗ ГУМВС України в Одеській області документам, порушенням ст. 97 КПК на внесення в ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10.08.2007 року завідомо неправдивих відомостей про вчинення ОСОБА_4 злочинів за якими відносно ОСОБА_4 31.05.1999 року було порушено кримінальну справу за ст. 86 ч. 1 КК, звинуваченні ОСОБА_4 в розкраданні грошових коштів 7400 гривень за фактом якого 19.06.1999 року відносно ОСОБА_4 було порушено кримінальну справу за ст. 84 ч. 4 КК, винесенням незаконної та необґрунтованої ухвали апеляційного суду від 10.08.2007 року, порушенням прав ОСОБА_4, порушенням КПК і неприйняттям заходів у порядку ст. 97 КПК на складання прокуратурою завідомо неправдивих документів про те, що 31.05.1999 року відносно ОСОБА_4 по ст. 84 ч. 4 КК і ст. 86 ч. 1 КК було порушено кримінальну справу у зв'язку з чим проводився обшук;
- Стягнути на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 300 000 гривень по відшкодуванню моральної шкоди завданої прокуратурою Одеської області у зв'язку з незабезпеченням ефективного правового захисту в державному органі, гарантованого ст. 2 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні Права і ст. 13 Конвенції із захисту прав людини та основних свобод, порушенням Кримінально-процесуального законодавства /КПК/, порушенням ст. 97 КПК, невжиттям заходів у порядку ст. 97 КПК за направленими 27.04.2010 року з УДСБЄЗ ГУМВС України в Одеській області документам, порушенням ст. 97 КПК на внесення в ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10.08.2007 року завідомо неправдивих відомостей про вчинення ОСОБА_4 злочинів за якими відносно ОСОБА_4 31.05.1999 року було порушено кримінальну справу за ст. 86 ч. 1 КК, звинуваченні ОСОБА_4 в розкраданні грошових коштів 7400 гривень за фактом якого 19.06.1999 року відносно ОСОБА_4 було порушено кримінальну справу за ст. 84 ч. 4 КК, винесенням незаконної та необґрунтованої ухвали апеляційного суду від 10.08.2007 року, порушенням прав ОСОБА_4, порушенням КПК і неприйняттям заходів у порядку ст. 97 КПК на складання прокуратурою завідомо неправдивих документів про те, що 31.05.1999 року відносно ОСОБА_4 по ст. 84 ч. 4 КК і ст. 86 ч. 1 КК було порушено кримінальну справу у зв'язку з чим проводився обшук;
- Стягнути на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 200 000 гривень по відшкодуванню моральної шкоди завданої Генеральною прокуратурою України у зв'язку з незабезпеченням ефективного правового захисту в державному органі, гарантованого ст. 2 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні Права і ст. 13 Конвенції із захисту прав людини та основних свобод, порушенням Кримінально-процесуального законодавства /КПК/, порушенням ст. 97 КПК, невжиттям заходів у порядку ст. 97 КПК за направленими 27.04.2010 року з УДСБЄЗ ГУМВС України в Одеській області документам, порушенням ст. 97 КПК на внесення в ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10.08.2007 року завідомо неправдивих відомостей про вчинення ОСОБА_4 злочинів за якими відносно ОСОБА_4 31.05.1999 року було порушено кримінальну справу за ст. 86 ч. 1 КК, звинуваченні ОСОБА_4 в розкраданні грошових коштів 7400 гривень за фактом якого 19.06.1999 року відносно ОСОБА_4 було порушено кримінальну справу за ст. 84 ч. 4 КК, винесенням незаконної та необґрунтованої ухвали апеляційного суду від 10.08.2007 року, порушенням прав ОСОБА_4, порушенням КПК і неприйняттям заходів у порядку ст. 97 КПК на складання прокуратурою завідомо неправдивих документів про те, що 31.05.1999 року відносно ОСОБА_4 по ст. 84 ч. 4 КК і ст. 86 ч. 1 КК було порушено кримінальну справу у зв'язку з чим проводився обшук.
16.12.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди, просить суд:
- Стягнути на користь ОСОБА_1 100 000 гривень по відшкодуванню моральної шкоди завданої Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою у зв'язку з незабезпеченням ефективного правового захисту в державному органі, гарантованого ст. 2 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні Права і ст. 13 Конвенції із захисту прав людини та основних свобод, порушенням Кримінально-процесуального законодавства /КПК/, порушенням ст. 97 КПК, невжиттям заходів у порядку ст. 97 КПК на внесення до ухвали апеляційного суду Одеської області від 10.08.2007 року завідомо неправдивих відомостей про вчинення батьком позивача - ОСОБА_4 злочину за яким 31.05.1999 року порушили кримінальну справу за ст. 86 ч. 1 КК - звинуваченні батька позивача ОСОБА_4 у вчиненні злочину за яким 31.05.1999 року було порушено кримінальну справу за ст. 86 ч. 1 КК, винесенням незаконної та необґрунтованої ухвали апеляційного суду від 10.08.2007 року, порушення прав ОСОБА_4;
- Стягнути на користь ОСОБА_1 100 000 гривень по відшкодуванню моральної шкоди завданої прокуратурою Одеської області у зв'язку з незабезпеченням ефективного правового захисту в державному органі, гарантованого ст. 2 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні Права і ст. 13 Конвенції із захисту прав людини та основних свобод, порушенням Кримінально-процесуального законодавства /КПК/, порушенням ст. 97 КПК, невжиттям заходів у порядку ст. 97 КПК на внесення до ухвали апеляційного суду Одеської області від 10.08.2007 року завідомо неправдивих відомостей про вчинення батьком позивача - ОСОБА_4 злочину за яким 31.05.1999 року порушили кримінальну справу за ст. 86 ч. 1 КК - звинуваченні батька позивача ОСОБА_4 у вчиненні злочину за яким 31.05.1999 року було порушено кримінальну справу за ст. 86 ч. 1 КК, винесенням незаконної та необґрунтованої ухвали апеляційного суду від 10.08.2007 року, порушення прав ОСОБА_4;
- Стягнути на користь ОСОБА_1 150 000 гривень по відшкодуванню моральної шкоди завданої Генеральною прокуратурою України у зв'язку з незабезпеченням ефективного правового захисту в державному органі, гарантованого ст. 2 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні Права і ст. 13 Конвенції із захисту прав людини та основних свобод, порушенням Кримінально-процесуального законодавства /КПК/, порушенням ст. 97 КПК, невжиттям заходів у порядку ст. 97 КПК на внесення до ухвали апеляційного суду Одеської області від 10.08.2007 року завідомо неправдивих відомостей про вчинення батьком позивача - ОСОБА_4 злочину за яким 31.05.1999 року порушили кримінальну справу за ст. 86 ч. 1 КК - звинуваченні батька позивача ОСОБА_4 у вчиненні злочину за яким 31.05.1999 року було порушено кримінальну справу за ст. 86 ч. 1 КК, винесенням незаконної та необґрунтованої ухвали апеляційного суду від 10.08.2007 року, порушення прав ОСОБА_4.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.07.2011 року справи за вищевказаними позовами були об'єднані в одне провадження.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в матеріалах справи є його заява, відповідно до якої просить справу розглянути у його відсутність, свої позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити позови у повному обсязі.
Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, в матеріалах справи є її заява, відповідно до якої просить справу розглянути у її відсутність, свої позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити позови у повному обсязі.
Представник Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України -ОСОБА_5 у судовому засіданні з позовами не згоден, у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.
Представник Державного казначейства України у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причина неявки суду не відома.
Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши надані докази, суд прийшов до наступного.
1. Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 від 05.10.2010 р. (первісний номер справи № 2-5590/10)
У судовому засіданні встановлено, що 05.10.2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись з позовом до суду вказуючи, що 25.06.1999 року міліціонер ОСОБА_6 здійснив ДТП, внаслідок якого ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні пошкодження. У зв'язку з вчиненням вищевказаного ДТП було порушено кримінальну справу. Позивач вказує, що в матеріалах кримінальної справи знаходились показання ОСОБА_3 про те, як він -ОСОБА_3 на мотоциклі прибув на пост ДАІ, однак, як вказує позивач, після того, як справу було передано до прокуратури з матеріалів справи зникли вищевказані показання, у зв'язку з чим позивачам було завдано моральну шкоду відповідачами.
Суд не може погодитись з доводами позивачів з наступних підстав.
Як на доказ своїх вимог позивачі посилаються на копію Висновку міліції від 10.12.1999 року, однак справжність наданої копії не завірена у встановленому порядку (відсутня мокра печатка, відсутній підпис уповноваженої особи, відсутні відомості, що надана копія відповідає оригіналу).
Згідно ч. 1 ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, надана позивачами копія є недопустимим доказом, оскільки одержана з порушенням встановленого порядку, а саме: на ній відсутня мокра печатка, відсутній підпис уповноваженої особи, відсутні відомості, що надана копія відповідає оригіналу
Будь-яких належних та допустимих доказів про те, що органи прокуратури дійсно є винними у знищенні будь-яких документів -позивачі до суду не надали.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
В порушення ст. 60 ЦПК України позивачі не довели ті обставини на які вони посилаються як на підставу своїх вимог.
Статтею 23 ЦК України передбачено, право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивачі не надали суду жодних належних та допустимих доказів того, що внаслідок дій відповідачів їм було завдано фізичних та душевних страждань, або вони зазнали інше ушкодження здоров'я, або було знищено їх майно, або була принижена їх честь, гідність чи ділова репутація.
З огляду на вищевикладене вимога ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою і недоведеною.
Стаття 1167 ЦК України визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, зокрема моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що правових підстав для відшкодування позивачам моральної шкоди не має.
Згідно ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси … у спосіб, визначений законами України.
Однак, позивачі просять захистити своє цивільне право способом, що не передбачений ні законом ні договором, а саме: вказати судом, що в порушення вимог ст. 2 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права, в порушення ст. 13 Конвенції з захисту прав людини і основних свобод органи прокуратури не забезпечили ОСОБА_2 ефективного правового захисту у відповідному національному органі так як не провели розслідування по знищенню матеріалів кримінальної справи, не реагували на скарги ОСОБА_2 про фальсифікації, порушення, знищення матеріалів.
Таким чином, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди - є необґрунтованим, недоведеним і таким, що не підлягає задоволенню.
2. Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 від 28.10.2010 р. (первісний номер справи № 2-5808/10)
У судовому засіданні встановлено, що 28.10.2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись з позовом до суду, вказуючи, що у зв'язку з використанням завідомо неправдивих відомостей документа прокуратури від 07.11.2007 року № 4782-07 прокуратурою Одеської області було подано апеляцію від 19.11.2007 року.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Однак, в порушення ст. 60 ЦПК України, позивачі не надали до суду будь-яких належних та допустимих доказів вини відповідачів.
Статтею 23 ЦК України передбачено, право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивачі не надали суду жодних належних та допустимих доказів того, що внаслідок дій відповідачів їм було завдано фізичних та душевних страждань, або вони зазнали інше ушкодження здоров'я, або було знищено їх майно, або була принижена їх честь, гідність чи ділова репутація.
З огляду на вищевикладене вимога ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою і недоведеною.
Стаття 1167 ЦК України визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, зокрема моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статі.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди - є необґрунтованим, недоведеним і таким, що не підлягає задоволенню.
3. Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 від 03.12.2010 р. (первісний номер справи № 2-6287/10)
У судовому засіданні встановлено, що 03.12.2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись з позовом до суду, вказуючи, що відповідачі вчинили численні порушення кримінально-процесуального законодавства, внаслідок чого позивачам була завдана моральна шкода.
Як на доказ своїх вимог позивачі посилаються на копії Листів ГУМВС України в Одеській області № 3/Л-442 від 30.06.2010 року та № 3/Л-442 від 27.04.2010 року, однак справжність наданих копії не завірена у встановленому порядку (відсутня мокра печатка, відсутній підпис уповноваженої особи, відсутні відомості, що надана копія відповідає оригіналу).
Згідно ч. 1 ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, надані позивачами копії є недопустимим доказом, оскільки одержані з порушенням встановленого порядку, а саме: на них відсутня мокра печатка, відсутній підпис уповноваженої особи, відсутні відомості, що надана копія відповідає оригіналу.
Крім того, зі змісту самих копій Листів, наданих позивачами, жодним чином не вбачається, що вони доводять те, що відповідачами були вчинені численні порушення кримінально-процесуального законодавства.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Будь-яких належних та допустимих доказів про те, що органи прокуратури дійсно вчинили численні порушення кримінально-процесуального законодавства - позивачі до суду не надали.
Статтею 23 ЦК України передбачено, право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивачі не надали суду жодних належних та допустимих доказів того, що внаслідок дій відповідачів їм було завдано фізичних та душевних страждань, або вони зазнали інше ушкодження здоров'я, або було знищено їх майно, або була принижена їх честь, гідність чи ділова репутація.
З огляду на вищевикладене вимога ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою і недоведеною.
Стаття 1167 ЦК України визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, зокрема моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статі.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди - є необґрунтованим, недоведеним і таким, що не підлягає задоволенню.
4. Позов ОСОБА_1 від 16.12.2010 р. (первісний номер справи № 2-6456/10)
У судовому засіданні встановлено, що 16.12.2010 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, вказуючи, що відповідачі вчинили численні порушення кримінально-процесуального законодавства, внаслідок чого позивачу була завдана моральна шкода.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Будь-яких належних та допустимих доказів про те, що органи прокуратури дійсно вчинили численні порушення кримінально-процесуального законодавства - позивач до суду не надав.
Статтею 23 ЦК України передбачено, право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що внаслідок дій відповідачів йому було завдано фізичних та душевних страждань, або він зазнав інше ушкодження здоров'я, або було знищено його майно, або була принижена його честь, гідність чи ділова репутація.
З огляду на вищевикладене вимога ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою і недоведеною.
Стаття 1167 ЦК України визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, зокрема моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статі.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди -є необґрунтованим, недоведеним і таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 23, 1167, 1176 ЦК України, ст. ст. 1, 10, 11, 15, 59, 60, 61, 209, 213-215 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди -відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди -відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди -відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя