Справа № 4-с-31/11
Ухвала
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
про відмову в задоволенні скарги на дії державного виконавця
25 січня 2012 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого одноособово судді Боярського О.О.
при секретарі - Рачицькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 на дії державного виконавця,
Представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця, в якій він просить суд: визнати неправомірними дії державного виконавця Моц Вадима Віталійовича щодо складання постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.08.2011 року № 27947272 без використання бланків та бланків для копій, затверджених Міністерством юстиції України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 N 283 «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку»; визнати недійсною постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.08.2011 р. № 27947272.
Також в провадженні судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. знаходиться скарга представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 на дії державного виконавця, в якій він просить суд: визнати неправомірними дії державного виконавця Моц Вадима Віталійовича щодо складання постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.08.2011 року № 27946478 без використання бланків та бланків для копій, затверджених Міністерством юстиції України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 N 283 «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку»; визнати недійсною постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.08.2011 р. № 27946478.
25 січня 2012 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом була постановлена ухвала про об'єднання вищезазначених скарг в одне провадження.
Представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причина неявки суду не відомі.
Представник відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції у судове засідання не з'явився, згідно письмової заяви просить скаргу розглядати у його відсутність, в задоволенні скарги просить відмовити з підстав, зазначених в письмових запереченнях.
Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд вважає необхідним об'єднані в одне провадження скарги Представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 на дії державного виконавця залишити без задоволення з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 10.02.2011 р. Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було ухвалено рішення у справі 2-481/11 за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України»в особі територіально відокремленого без балансового відділення № 10015/0339 філії -Одеського обласного управління ПАТ «Ощадбанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості за кредитом в загальній сумі 527 504,59 грн.
Зазначеним рішенням позовні вимоги задоволено, вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 527504,59 грн. заборгованості за кредитом, державне мито у розмірі 1700,00 грн та витрати на ІТЗ розгляду справи у розмірі 120,00 грн.
09.06.2011 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було видано виконавчі листи на примусове виконання рішення від 10.02.2011 року по справі № 2-481/11.
01.08.2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Моц В.В. винесено постанови № 27946182, № 27946478, № 27946745, № 27947272 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа у відношенні скаржника та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Копії яких того ж дня направлені сторонам виконавчого провадження та реєструючих установ.
Заявник у своїй заяві вказує, що опис й арешт майна проведено державним виконавцем без використання бланків виконавчого провадження затверджених Міністерством юстиції України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 283 “Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку” (зі змінами та доповненнями), а з використанням звичайного паперу, у зв'язку з чим заявник просить визнати неправомірними дії державного виконавця щодо складання спірних постанов, а також просить визнати їх недійсними.
Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню, регулюються Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно п. 5 ч. З ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що арешт на майно боржника може накладатись шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження»змінено нумерацію статей, підстави для прийняття процесуальних рішень, а також змінено процедуру примусового виконання рішень. У зв'язку з цим, державними виконавцями не можуть використовуватися бланки суворої звітності, зразки яких затверджено наказом Міністерства юстиції України від 04.12.2000 р. № 62/5 «Про затвердження зразків і технічних описів бланків документів виконавчого провадження та бланків для копій документів виконавчого провадження та внесення доповнень до Інструкції про проведення виконавчих дій», зареєстрованим в Мін'юсті 28.12.2000 р. за № 964/5185. Це викликало ситуацію коли державні виконавці не в змозі використовувати бланки суворої звітності, зразки яких затверджено наказом Міністерства юстиції України від 04.12.2000 р. №62/5 «Про затвердження зразків і технічних описів бланків документів виконавчого провадження та внесення доповнень до Інструкції про проведення виконавчих дій».
Нормами Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка діяла на момент винесення державним виконавцем Моц В.В. оскаржуваних постанов, не передбачено обов'язок державного виконавця складати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження саме на бланках суворої звітності.
Відповідно до частини 1, 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 3 статті 25 Закону встановлено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягнення з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Отже, твердження скаржника про неправомірність дій державного виконавця через порушення ним положень Інструкції про проведення виконавчих дій, зареєстрованої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 745 та постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 283 «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку»при винесенні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 27946478 від 01.08.2011 р. є безпідставними, оскільки зазначена Інструкція та Постанова є підзаконними актами, крім того прийнятими до набуття чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження»та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»від 04.11.2010 року № 2677-У і не приведеними у відповідність з ним.
Отже, пріоритетному застосуванню у даному випадку підлягають норми Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 р. № 606-ХІУ в редакції станом після 04.11.2010 р. і вони правомірно були застосовані державним виконавцем, таким чином заходи до виконання рішення суду про стягнення боргу були вжиті відповідно до вимог законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, в порушення ч. 1 ст. 60 ЦПК України, заявник не додав до заяви жодних документів, які підтверджують його доводи та кожну обставину по справі, а саме: відсутня копія рішення, відсутні копії виконавчих листів, відсутні копії постанов про відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, заявник жодним чином не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Згідно ст. 387 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що скарга представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 на дії державного виконавця - є недоведеною, необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 11, 57 Закону України «Про виконавче провадження», Дорученням Заступника Міністра -директора Департаменту державної виконавчої служби від 31.03.2011 р. № 25-32/94, ст.ст. 8, 10, 11, 60, 210, 386-388 ЦПК України, суд -
У задоволенні об'єднаних в одне провадження скарг представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 на дії державного виконавця - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом 5 днів з дня проголошення ухвали.
Суддя: