Справа № 2-85/11
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
01 грудня 2011 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі головуючого -одноособово судді Острої Н.С.
за участі секретаря - Гінцер С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровський цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дій приватної особи ОСОБА_3 та стягнення матеріальної та моральної шкоди,
Позивачі -ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання протизаконними дій ОСОБА_3 по реконструкції і перебудові приміщень 2-2, 2-4, 2-5, 2-6 загальною площею 26,4 кв.м. в житловому будинку літ. АДРЕСА_1, який є приватною власністю ОСОБА_1 і членів її сім'ї; стягнення з ОСОБА_3 одноразово на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 38443 грн.; стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі по 200 тис. грн. на користь кожного.
В позові ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зазначено, що з 1990 року вони є співвласниками домоволодіння № АДРЕСА_1 Станом на листопад 2002 року їм належало 76/100 частин зазначеного домоволодіння.
Зокрема, станом на листопад 2002 року їм належав новозбудований житловий будинок літ «К»та приміщення 2-2, 2-4, 2-5, 2-6 площею 26, 4 кв.м. в житловому будинку літ. «Б», в якому знаходились приміщення 1-1, 1-2, 1-3 площею 38,7 кв., що належали ОСОБА_5.
Після того як у 2002 році позивачі здали в експлуатацію житловий будинок літ. «К», то їх ідеальна частка в домоволодінні змінилась. Згідно з рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 672 від 26.10.2002 року їх частка змінилась з 7/10 на 76/100, а частка ОСОБА_5 -з 2/20 на 5/100 частин, які на підставі договору дарування від 13.11.2002 року перейшли у власність ОСОБА_3 Відповідачка, скориставшись тим, що позивачі займались поверненням належних їм 76/100 частин домобудівлі, які відійшли від них в результаті шахрайських дій ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інших осіб, заволоділа в цілому житловим будинком літ. «Б», здійснивши знесення усіх перегородок і спільної покрівлі. При цьому ОСОБА_3, видаючи що житловий будинок літ. «Б»належить в цілому їй, на підставі рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 134 від 20.02.2003 року і дозволу на виконання будівельних робіт № 12 від 03.03.2003 року Білгород-Дністровської міської інспекції ДАБК отримала дозвіл на реконструкцію під магазин усього житлового будинку літ. «Б». Також ОСОБА_3 скористалась рішенням Білгород-Дністровського міського суду від 08.09.2003 року, яким було визнано право власності за ОСОБА_3 на приміщення 2-2, 2-4, 2-5, 2-6 площею 26,4 кв.м. у житловому будинку літ. «Б».
Під час реконструкції житлового будинку літ. «Б»під будівлю магазину ОСОБА_3 знесла приміщення 3-3, 2-4, 2-5, 2-6, в яких знаходились їх особисті речі загальною вартістю приблизно 8000 грн., які зникли, оскільки стіни будинку були зруйновані ОСОБА_3, яка також вивезла зі стін будинку бутовий камінь приблизно 10 куб.м. вартістю приблизно 3000 грн. З даху будинку ОСОБА_3 зняла та вивезла черепицю вартістю 2640 грн. Крім того, між житловими будинками літ. «К»і літ. «Б»при реконструкції була залишена щілина шириною 40 см і не закрита покрівлею, в яку стікає вода з даху і в результаті цього стіни в будинку літ. «К»постійно вологі та втрачають міцність, а між цими будинками залишено будівельне сміття, яке постійно знаходиться у вологому стіні, чим завдано шкоду у сумі 5000 грн.
Окрім того, позивачі планували зовсім інакше здійснити реконструкцію житлового будинку літ. «Б», але після цього вони не мають можливості використовувати ці приміщення на свій розсуд, а тому вони оцінюють збитки, що завдані в результаті цього по 500 грн. щомісяця і за 25 місяців, починаючи з грудня 2002 року збитки оцінюють на загальну суму 12500 грн.
Оскільки відповідачка ОСОБА_3 здійснила реконструкцію житлового будинку літ. «Б», що знаходиться на належній позивачам на праві власності земельній ділянці, тому в результаті цього за 25 місяців, починаючи з грудня 2002 року, їм завдано шкоду на загальну суму 3750 грн.
Окрім того, в зв'язку з тим, що на протязі тривалого проміжку часу позивачі добиваються повернення свого майна і для цього їм прийшлось нести витрати на звернення в суд, транспортні і поштові витрати, витрати на телеграми, факс, телефон, канцелярські товари та інші витрати, що складають на загальну суму 3553 грн. Всього з вини ОСОБА_3 позивачам завдана матеріальна шкода на загальну суму 38443 грн. Окрім того, зазначеними діями ОСОБА_3 завдала позивачам моральну шкоду, яку вони оцінюють по 200 000 грн. кожний.
Під час судового розгляду справи позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та підтвердили ті обставини, які зазначені в позові, зазначивши, що вищезазначеними протиправними діями ОСОБА_3 їм завдана матеріальна та моральна шкода у тих сумах, що зазначені у позові.
Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, надав до суду письмові заперечення, підтвердивши їх усними поясненнями у судовому засіданні, зазначивши, що на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 13.11.2002 року ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_5, від імені якої діяв ОСОБА_7, 5/100 частин домобудівлі по АДРЕСА_1 та зареєструвала на своє ім'я в КП «Білгород-Дністровське БТІ».
Зазначив, що рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 20.02.2003 р. № 134 «Про дозвіл реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 у промтоварний магазин»дозволено ОСОБА_3 реконструкцію 5/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 (будівлі літ. «Б») під промтоварний магазин (згідно з розробленим проектом). У 2002 році на підставі зазначеного рішення виконкому міської ради, дозволу міської інспекції ДАБК від 03.03.2003 р. № 12 та згідно з розробленим проектом ОСОБА_3 здійснила реконструкцію житлового будинку літ. «Б». Крім того пояснив, що доводи позивачів про те, що приміщення 2-2, 2-4, 2-5, 2-6 в будинку літ. «Б»знаходились у їх власності ґрунтуються на припущеннях, оскільки не було виділу в натурі зазначених приміщень у встановленому законом порядку, а саме у спосіб, передбачений ст.ст.115, 118 ЦК України в редакції 1963 року, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин. Вважає, що такий виділ повинен був бути на підставі рішення суду або нотаріально посвідченої угоди між співвласниками будинку і зареєстрованої у виконавчому комітеті місцевої ради.
В зв'язку з цим представник відповідача вважає безпідставними вимоги позивачів щодо визнання незаконними дій ОСОБА_3 по реконструкції і перебудові приміщень 2-2, 2-4, 2-5, 2-6 загальною площею 26,4 кв.м. в будинку літ. «Б»по АДРЕСА_1.
Також він вважає, що доводи позивачів стосовно того, що ОСОБА_3 завдала позивачам матеріальних збитків на загальну суму 38443 грн, є надуманими, безпідставними та необґрунтованими. Крім того, він додатково пояснив, що позивачі не надали жодних доказів, що підтверджують їх право власності на будівельні матеріали, з яких складався знесений житловий будинок літ.»Б», а також не вказали їх конкретну кількість та вартість.
Також представник відповідача вважає, що ґрунтуються на припущеннях доводи про завдання матеріальної шкоди на 5 тис грн. з приводу залишення сміття, яке постійно находиться у вологому стані.
Окрім того на його думку є безпідставними, нічим не підтвердженими і таким, що не ґрунтуються на законі завдання збитків на суму 12500 грн. з причини не можливості користування знесеними приміщеннями та розміру збитків у сумі 3750 грн. за користування земельною ділянкою.
Він вважає, що витрати на канцелярські товари, транспортні, поштові та інші послуги на суму 3553 грн. є безпідставними, оскільки з цих квитанцій, чеків і т.п. не можливо встановити, що ці витрати були пов'язанні саме зі спором з ОСОБА_3, тим більше, враховуючи, що у цей же час позивачі мали інші спори з іншими особами, на що вони також несли затрати, про що підтвердили в судовому засіданні.
На думку представника відповідача є безпідставними та необґрунтованими доводи позивачів, що ОСОБА_3 викрала у них майно на загальну суму 7999 грн., що не підтверджується жодним документом та вважає, що факт крадіжки може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду або постановою про закриття справи з нереабілітуючих підстав.
В зв'язку з цим вважає, що є безпідставними та необґрунтованими доводи позивачів щодо завдання їм моральної шкоди по 200 тис. грн.
Вивчивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Так, позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 1990 року були співвласниками 7/10 частин домоволодіння АДРЕСА_1
В 2002 році позивачі здали в експлуатацію житловий будинок літ. «К». В зв'язку з цим їх ідеальна частка в домоволодінні змінилась.
Згідно рішенню виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 672 від 26.10.2002 року частка позивачів змінилась з 7/10 на 76/100, а частка іншого співвласника ОСОБА_5 змінилась з 2/20 на 5/100 частин, які на підставі договору дарування від 13.11.2002 року перейшли у власність ОСОБА_3, яка зареєструвала цю частку на себе в КП «Білгород-Дністровське БТІ»(а.с.16).
На підставі рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 134 від 20.02.2003 року і дозволу на виконання будівельних робіт № 12 від 03.03.2003 року Білгород-Дністровської міської інспекції ДАБК ОСОБА_3 отримала дозвіл на реконструкцію під магазин всього житлового будинку літ.«Б», до якого зокрема відносяться і спірні приміщення 2-2, 2-4, 2-5, 2-6 площею 26,4 кв.м., які позивачі вважали своїми, а в свою чергу відповідачка також вважала своїми( л.д.248,249).
Суд прийшов до висновку, що на час виникнення у 2002 та 2003 роках спірних правовідносин між позивачами та відповідачкою житловий будинок літ. «Б», до якого відносяться приміщення 2-2, 2-4, 2-5 і 2-6, не було розділено в натурі між співвласниками житлового будинку, в тому числі і між позивачами та відповідачем, у передбачений ст.ст.115, 118 ЦК України в редакції 1963 року спосіб та не було встановлено порядку користування цим житловим будинком.
Суд вважає, що ОСОБА_3, здійснюючи у 2003 році реконструкцію житлового будинку літ. «Б»під будівлю магазину, правомірність чого оспорюють позивачі, діяла не самочинно, а на підставі рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 134 від 20.02.2003 року і дозволу на виконання будівельних робіт № 12 від 03.03.2003 року Білгород-Дністровської міської інспекції ДАБК ОСОБА_3
Так, згідно із зазначеним рішенням виконкому міської ради від 20.02.2003 р. № 134 «Про дозвіл на реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_1 у промтоварний магазин»було вирішено дозволити ОСОБА_3 реконструкцію 5/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 (будівлі літ. «Б») під промтоварний магазин (згідно з розробленим проектом) (п.2); дозвіл на проведення робіт отримати в міській інспекції державного архітектурно-будівельного контролю; зобов'язати ОСОБА_3 провести благоустрій прилеглої до магазину території: замощення тротуарною плиткою «Волна»площею 20, кв.м., бетонне замощення площею 60 кв.м., турнікет довжиною 8,5 м., вуличне освітлення, рекламу з підсвіченням, встановити урну для сміття, після закінчення реконструкції здати магазин в експлуатацію держкомісії.
На виконання зазначеного рішення виконкому міської ради на проведення реконструкції житлового будинку літ. «Б»під промтоварний магазин ОСОБА_3 отримала дозвіл на виконання будівельних робіт Білгород-Дністровської міської інспекції ДАБК № 12 від 03.03.2003 року.
Отже, за наявності дозвільних рішень на реконструкцію житлового будинку літ. «Б»є необґрунтованими та безпідставними вимоги позивачів щодо визнання незаконними дій ОСОБА_3 по реконструкції і перебудові приміщень 2-2, 2-4, 2-5, 2-6 в житловому будинку літ. «Б»по АДРЕСА_1, в м.Білгород-Дністровському.
З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що є безпідставними доводи позивачів про завдану їм з вини ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 28443 грн.
Більш того, позивачі не надали до суду достатніх та належних доказів на підтвердження завдання їм з вини відповідачки зазначеної суми матеріальної шкоди.
Зокрема, судом встановлено і позивачами не оспорювалось, що ними в обґрунтування позовних вимог не надано доказів на підтвердження їх права власності на будівельні матеріали, з яких складався знесений житловий будинок літ. «Б», їх конкретна кількість та вартість.
Суд вважає, що ґрунтуються на припущеннях доводи позивачів про завдання їм матеріальної шкоди на 5000 грн. з причини залишення сміття, яке постійно находиться у вологому стані; завдання збитків на суму 12500 грн. на протязі 25 місяці з грудня 2002 року з причини не можливості користування знесеними приміщеннями; завдання збитків у сумі 3750 грн. на протязі 25 місяців з грудня 2002 року за користування земельною ділянкою.
Не підтверджено жодними доказами доводи позивачів про те, що ОСОБА_3 викрала у них майно на загальну суму 7999 грн. Суд вважає, що зазначена обставина про факт крадіжки може підтверджуватись лише обвинувальним вироком суду або постановою про закриття справи з нереабілітуючих підстав. Таких доказів щодо ОСОБА_3 позивачі суду не надали.
Суд вважає, що і витрати на канцелярські товари, транспортні, поштові та інші послуги на суму 3553 грн. є нічим необґрунтованими та непідтвердженими. Тим більше, що з наданих до суду квитанцій, чеків тощо неможливо встановити, що ці витрати були пов'язанні саме зі спором з ОСОБА_3, а позивачі під час розгляду справи підтвердили, що у той же час у них були інші судові тяжби з іншими особами, на що вони також несли затрати.
Відповідно до приписів ст.ст. 58, 59 ЦПК України доказування може обґрунтовуватись лише належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Суд прийшов до висновку, що позивачі не довели, що дії відповідачки були неправомірними та що взагалі в результаті цих дій їм завдана матеріальна шкода.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Суд вважає, що позивачі не довели, що вони отримали моральні страждання в результаті дій відповідачки.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст.16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, установленого цією статтею, договором або законом.
Разом з тим, суд вважає, що ні ст.16 ЦК України, ні іншими законами України не передбачено такого способу захисту прав та інтересів як визнання незаконними дій фізичної (приватної) особи. Хоча протиправність дій такої особи може бути встановлена та викладена у висновках судового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст.10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання протизаконними дій приватної особи ОСОБА_10 та стягнення матеріальної та моральної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 386, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 58-60, 213-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дій приватної особи ОСОБА_3 протизаконними та стягнення матеріальної та моральної шкоди -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -підпис З оригіналом вірно:
СУДДЯ Н.С.ОСТРАЯ